Ухвала

від 07.12.2016 по справі 805/16592/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року м. Київ К/800/8623/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ділі - відповідач 1), Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 2) про визнання дій неправомірними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, у задоволені позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про їх скасування та прийняття нового - про задоволення позову.

У свою чергу, відповідачі подали заперечення на касаційну скаргу, просять її вимоги залишити без задоволення, оскаржувані рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами позивач проходив службу в ОВС з 4 січня 1999 року та має спеціальне звання капітана міліції, яке йому присвоєне наказом ГУ МВС України в області від 31 липня 2013 року № 253о/с.

Наказом ГУ МВС України в області від 5 серпня 2013 року № 274о/с позивача призначено дільничним інспектором міліції сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського РВ Горлівського МУ ГУ МВС України в області.

16 вересня 2013 року позивачем подано рапорт начальнику ГУ МВС України в Донецькій області про звільнення з ОВС за власним бажанням у зв'язку з тим, що його не влаштовує режим роботи та заробітна плата. В рапорті порушував питання щодо звільнення з ОВС розглянути на кадровій комісії ГУ МВС в Донецькій області за його присутності та наполягав на своєму звільненні до спливу тримісячного терміну попередження.

Питання про звільнення позивача зі служби за власним бажанням розглянуто на засіданні кадрової комісії ГУ МВС України в області 15 жовтня 2013 року, за результатами розгляду якого прийнято рішення - звільнити позивача зі служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується витягом з протоколу засідання кадрової комісії ГУ МВС України в Донецькій області від 15 жовтня 2013 року № 36.

Наказом ГУ МВС України в області від 18 жовтня 2013 року № 457о/с "По особовому складу" відповідно до підпункту "ж" пункту 64 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням) капітана міліції ОСОБА_4, дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського РВ Горлівського МУ ГУ МВС України в області (за рахунок коштів місцевого бюджету), звільнено з ОВС у запас (з постановкою на військовий облік) з 18 жовтня 2013 року.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем процедури звільнення, звернувся до суду із вище зазначеним позовом, та, не оспорюючи власноручного написання рапорту, стверджує, що він був написаний 10 жовтня 2013 року без зазначення дати його написання, а 17 жовтня 2013 року він склав рапорт на ім'я начальника ГУ МВС України в області, в якому просив вважати недійсним первісний рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача зі служби відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, в межах наданих повноважень та в порядку і у спосіб, що визначені законодавством, розцінивши дії сторін спірних правовідносин як досягнення згоди про звільнення у більш короткий строк, ніж передбачений пунктом 68 Положення № 114.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів та зазначає наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та порядок їх звільнення з органів внутрішніх справ регламентуються Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української PCP № 114 від 29 липня 1991 року, де підпунктом "ж" пункту 64 встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно пункту 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Таким чином, наказ про звільнення особи рядового чи начальницького складу за власним бажанням видається лише через три місяці з моменту подання рапорту про звільнення, але в даному випадку наказ про звільнення позивача був виданий раніше строку, встановленого пунктом 68 Положення.

Разом з тим, Верховним Судом України (рішення від 5 грудня 2011 року № 21-236а11, від 9 квітня 2012 року № 21-99а 12, від 29 травня 2012 року № 21-122а12, які в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів) встановлено, що за змістом пункту 68 Положення до закінчення трьохмісячного строку попередження особи, які подали рапорт про звільнення за власним бажанням, мають право відкликати цей рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.

Як встановлено судами, 16 вересня 2013 року позивач подав рапорт про звільнення за власним бажанням без зазначення дати звільнення, однак в рапорті наполягав на його звільнення до спливу тримісячного терміну, тобто за проханням позивача його звільнення було можливо до спливу тримісячного строку, що не суперечить вимогам пункту 68 Положення, оскільки за змістом цього пункту до закінчення трьохмісячного строку згадані особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.

Оскільки, позивач в рапорті наполягав на більш короткому строку звільнення з органі внутрішніх справ та просив зазначене питання розглянути на кадровій комісії, яка відбулася 15 жовтня 2013 року, за його відсутності, колегія суддів погоджується з висновками судів, що у відповідача були всі підстави для звільнення позивача до спливу тримісячного терміну попередження та прийняття наказу від 18 жовтня 2013 року № 457о/с "По особовому складу".

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: В.В.Швець

С.С.Пасічник

О.П.Стародуб