Ухвала

від 22.01.2014 по справі 805/16592/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року справа №805/16592/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої Арабей Т.Г.

суддів Геращенка І.В., Губської Л.В.,

при секретарі: Борисовій А.А.

за участю:представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача Кравець О.С., Лубкіної О.В., діючих за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 р. у справі № 805/16592/13-а за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 р. у справі № 805/16592/13-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права ,просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 р. у справі № 805/16592/13-а та прийняти нову постанову суду, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі .

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати рішення суду першої інстанції.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_6 проходив службу в органах внутрішніх справ з 04 січня 1999 року та має спеціальне звання капітана міліції, яке йому присвоєне наказом ГУМВС України в області від 31 липня 2013 року № 253о/с, про що свідчать відповідні записи в послужному списку (а.с.59-64).

Наказом ГУМВС України в області від 05 серпня 2013 року № 274о/с позивача призначено дільничним інспектором міліції сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в області (за рахунок коштів місцевого бюджету .

16.09.2013 року позивачем подано рапорт Начальнику ГУМВС України в Донецькій області про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв'язку з тим, що його не влаштовує режим роботи та заробітна плата. В рапорті просив питання щодо звільнення з органів внутрішніх справ розглянути на кадровій комісії ГУМВС в Донецькій області його присутності та наполягав на своєму звільненні з органів внутрішніх справ до спливу тримісячного терміну (а.с.36).

Питання про звільнення ОСОБА_6 зі служби в органах внутрішніх справ за власним бажанням розглянуто на засіданні кадрової комісії ГУМВС України в області 15 жовтня 2013 року, за результатами розгляду якого прийнято рішення звільнити позивача зі служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується витягом з протоколу засідання кадрової комісії ГУМВС України в Донецькій області від 15 жовтня 2013 року № 36 (а.с.35).

Наказом ГУМВС України в області від 18 жовтня 2013 року № 457о/с "По особовому складу" відповідно до пп. "ж" п.64 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням) капітана міліції ОСОБА_6, дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Микитівського райвідділу Горлівського МУ ГУМВС України в області (за рахунок коштів місцевого бюджету), звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) з 18 жовтня 2013 року.

Позивач ,посилаючись на порушення відповідачем процедури звільнення , звернувся до суду з зазначеним позовом.

Не оспорюючи власноручного написання рапорту ,позивач стверджує, що вказаний рапорт був написаний 10 жовтня 2013 року без зазначення дати його написання, а 17 жовтня 2013 року він склав рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в області, в якому просив вважати недійсним рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням від жовтня 2013 року (а.с.40).

Відмовляючи в задоволені позвних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_6 зі служби в органах внутрішніх справ відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, в межах наданих повноважень та в порядку і у спосіб, що визначені законодавством, розцінивши дії сторін спірних правовідносин як досягнення згоди про звільнення у більш короткий строк, ніж передбачений п.68 Положення № 114.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права й обов'язки визначені Положенням.

Відповідно до пункту 10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Підпунктом "ж" пункту 64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно з пунктом 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Судом першої інстанції було встановлено, що 16.09.2013року позивач подав рапорт про звільнення його за власним бажанням без зазначення конкретної дати звільнення,однак в рапорті наполягав на його звільнення до спливу тримісячного терміну попередження, тобто за проханням позивача його звільнення було можливо до спливу тримісячного строку, що не суперечить вимогам пункту 68 Положення, оскільки за змістом цього пункту до закінчення трьохмісячного строку попередження згадані особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.

Оскільки, позивач в рапорті наполягав на більш короткому строку звільнення з органі внутрішніх справ та просив зазначене питання розглянути за кадровій комісії, яка відбулася 15.10.2013 року, за його відсутності, суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача були всі підстави для звільнення позивача до спливу тримісячного терміну попередження та прийняття наказу від 18 жовтня 2013 року № 457о/с "По особовому складу".

Доводи апелянта, щодо написання рапорту про звільнення без зазначення дати до уваги не приймаються, оскільки дата його написання не впливає на час його звільнення, якщо сторони досягли домовленості про звільнення у більш короткий строк.

Окрім того, рапорт позивача датованого 17.10.2013 року, в якому він висловив бажання продовжити службу в органах внутрішніх справ, також неможливо прийняти до уваги, оскільки він надійшов до відповідача поштою тільки 24.10.2013 року, тобто після отримання позивачем, після звільнення, трудової книжки та військового білету 18.10.2013 року, що підтверджується його підписом на послужному списку (а.с.40,59).

Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо недоведеності позивачем факту написання рапорту про звільнення за власним бажанням під психологічним тиском, оскільки позивач зі скаргами про тиск на нього нікуди не звертався, рапорт писав власноручно, а пояснення свідка не підтверджують факту написання під тиском саме рапорту про звільнення, оскільки свідок його на читав.

Відповідно до подання про звільнення позивача, з ОСОБА_6 була проведена бесіда про звільнення саме начальником Микитівського РВ Горлівського міського управління ГУМВС України в Донецькій області підполковником міліції Варнаковим В.В., який дав згоду на звільнення позивача та ,16.09.2013 року, засвідчив це своїм підписом (а.с.38).

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 р. у справі № 805/16592/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 січня 2014 р. Ухвала в повному обсязі складена 27 січня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Л.В.Губська