Постанова

від 10.12.2013 по справі 826/16622/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2013 року 17:00 № 826/16622/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕКС-ПІ» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АПЕКС-ПІ» (далі - позивач, ТОВ «АПЕКС-ПІ») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 15.11.2013 року, просив: скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0005252208 від 06.08.2013 року та № 0007352208 від 01.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В наданих суду запереченнях представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні 22 листопада 2013 року суд ухвалив замінити неналежного відповідача ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на належного - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, у зв'язку з встановленням факту проведення реорганізації відповідача.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта та з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АПЕКС-ПІ», за результатами якої складено акт № 394/26-58-22-08-11-36158015 від 19.07.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АПЕКС-ПІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Еворі Інвестмент», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Ді-Рект Енерджі», ТОВ «Дроуз Інформ», ТОВ «Тендол Лімітед», ТОВ «Пікк Інтернешнл» за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2013 року».

В зазначеному акті зафіксовані встановлені порушення ТОВ «АПЕКС-ПІ» пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 1 433 422, 00 грн., що в свою чергу призвело до заниження значення податку на прибуток на суму 307 439, 00 грн., та п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму ПДВ 286 685, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0005252208 від 06.08.2013 року за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) на суму основного платежу 286 685, 00 грн., фінансових санкцій в розмірі 71 671, 00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0005262208 від 06.08.2013 року за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) на суму основного платежу 307 439, 00 грн., фінансових санкцій - 76 860, 00 грн.

За результатами розгляду скарги позивача, поданої в порядку адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення № 5125/10/26-15-10-06-01 від 11.10.2013 року, яким скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 06.08.2013 року № 0005262208 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18 460, 00 грн., а в іншій частині залишено без змін, та залишено без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.08.2013 року № 0005252208.

За результатами адміністративного оскарження, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 01.11.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007352208 щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку па прибуток на загальну суму 365 839, 00 грн. (основний платіж - 307 439, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 58 400, 00 грн.). Таким чином в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій цим податковим повідомленням-рішенням їх розмір зменшено на 18 460, 00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача № 0007352208 від 01.11.2013 року та № 0005252208 від 06.08.2013 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки позивача, порушення ним вимог податкового законодавства відповідачем встановлено на підставі неможливості підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Тендол Лімітед», ТОВ «Пікк Інтернешнл» та ТОВ «Еворі Інвестмент».

Судом встановлено, що в період, який перевірявся податковим органом, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Пікк Інтернешнл» (Виконавець) укладено договір № 25/09 від 25 вересня 2012 року, предметом якого було виготовлення виконавцем за завданням замовника продукції протягом визначеного в договорі строку, а також надання супутніх послуг з пакування, бігування та поклейки поліграфічних виробів у відповідності з затвердженим замовником асортиментом, погодженим із замовником оригінал-макетом фірмової символіки.

За наслідками виконання умов договору, ТОВ «Пікк Інтернешнл» виписано на користь позивача податкові накладні на суму 715 566, 70 грн.

До ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт від 16.04.2013 року №1380/22.8/37139653 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пікк Інтернешнл» (код ЄДРПОУ 37139653) щодо підтвердження rocподарських відносин платниками податків за період з 01.08.2012 року по 28.02.2013 року, складений ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів в м. Києві.

Згідно вказаного акту податковим органом встановлено розбіжність між задекларованим податковим кредитом підприємствами - покупцями, сформованим за рахунок ТОВ «Пікк Інтернешнл» та податковими зобов'язаннями ТОВ «ПІКК Інтернешнл» на загальну суму 3736922,94 грн. Також, згідно бази даних АІС «Податковий блок» встановлено розбіжність між задекларованими податковими зобов'язаннями підприємствами - постачальниками, сформованих за рахунок ТОВ «Пікк Інтернешнл» та податковим кредитом ТОВ «Пікк Інтернешнл» на загальну суму 2814253,25 грн.

Проведенням заходів щодо зустрічної звірки, в ході аналізу податкової звітності виявлено, що відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно податкової звітності, поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва інформація про загальну чисельність працюючих на ТОВ «ПІКК Інтернешнл» відсутня.

Як зафіксовано в акті від 16.04.2013 року №1380/22.8/37139653 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пікк Інтернешнл», відповідно до висновку спеціаліста начальника сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці капітана міліції Лебідь CO. №14 від 12.04 встановлено, що підпис від імені директора ТОВ «ПІКК Інтернешнл» гр. ОСОБА_1 у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.08.2012 року виконано іншою особою.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що невстановлені особи використовували ТОВ «ПІКК Інтернешнл» з метою прикриття незаконної діяльності та здійснювали операції, пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам.

Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Асіті Трейд» (Виконавець) укладено договір № 25/10 від 25.10.2011 року, предметом якого було виготовлення виконавцем за завданням замовника продукції протягом визначеного в договорі строку, а також надання супутніх послуг з пакування, бігування та поклейки поліграфічних виробів у відповідності з затвердженим замовником асортиментом, погодженим із замовником оригінал-макетом фірмової символіки.

За наслідками виконання умов договору, ТОВ «Асіті Трейд» виписано на користь позивача податкові накладні на суму 642 654, 40 грн.

Як вбачається з акту перевірки, до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт від 01.03.2013 року № 90/37318569 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асіті Трейд» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період 01.11.2011 року по 31.01.2013 року, складений ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів в м. Києві, згідно якого встановлено, що службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 27.02.2013 року №775/ДПІ/07-10/3 надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ас1ті Трейд», згідно якого встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, непричетність директора до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Висновком проведеної судово-почеркознавчої експертизи від 22.02.2013 року №153 СТКЗР Білоцерківського MB при ГУМВС України в Київській області на підставі постанови про призначення судової експертизи, винесені 04.02.2013 року старшим слідчим СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС лейтенантом податкової міліції Перепелицею С.С за матеріалами досудового розслідування (номер у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 32012110100000032 від 22.11.2012 року) встановлено, що під час порівняльного дослідження підпису, виконаного від імені ОСОБА_3 у наданих на дослідження документах із вільними зразками підпису, виконаних гр. ОСОБА_3, встановлено розбіжності по загальним (будовою, ступенем виробленості, координацією рухів, переважаючою формою рухів при виконанні основних елементів, нахилом, розміром літер) та окремим ознакам, а саме підписи від імені ОСОБА_3 виконані іншою особою.

Отже, на думку податкового органу, первинні та інші документи по ТОВ «Асіті Трейд» виконані не у відповідності до вимог чинного законодавства, крім того як встановлено підприємство за адресою, вказаною в реєстраційних документах, не знаходиться, фактично у ТОВ «Асіті Трейд» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Еворі Інвестмент» (Виконавець) укладено договір № 29/05 від 29.05.2012 року, предметом якого було виготовлення виконавцем за завданням замовника продукції протягом визначеного в договорі строку, а також надання супутніх послуг з пакування, бігування та поклейки поліграфічних виробів у відповідності з затвердженим замовником асортиментом, погодженим із замовником оригінал-макетом фірмової символіки.

За наслідками виконання умов договору, ТОВ «Еворі Інвестмент» виписано на користь позивача податкові накладні на суму 349 485, 00 грн.

Як повідомив відповідач, ним отримано акт від 11.02.2013 року №569/22.4/37471556 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Еворі Інвестмент» (код ЄДРПОУ 37471556), згідно якого встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що стан платника: «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження.

Одними із основних постачальників ТОВ «Еворі Інвестмент» був ТОВ «Брізпорт Україна» (код ЄДРПОУ 32668060) та ТОВ «Альфатехбуд» (код ЄДРПОУ 31243760).

Відповідно до поданих ТОВ «Брізпорт Україна» та ТОВ «Альфатехбуд» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності податковим органом та під час проведення заходів щодо зустрічних звірок встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

Звіркою встановлено, що вказані підприємства здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому договір між ТОВ «Апекс-ПІ» та ТОВ «Еворі Інвестмент» не міг бути виконаний в силу відсутності реальної можливості проведення господарської операції по ланцюгу постачання.

Окрім того, від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС надійшов висновок ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо наявності ознак «фіктивності» ТОВ «Еворі Інвестмент» та висновок НДЕКЦ при ГУ МВС України у Київській області від 22.02.2013 року №159, згідно якого встановлено, що підписи від імені гр. ОСОБА_4 (директор ТОВ «Еворі Інвестмент») в графі «директор» у виписці з ЄДР №795577, у заявах на формування посиленого сертифікату № 37471556 - 23225100608, №2862107059D-23225100608 від 25.12.2012 року, в наказі № 07/12 від 07.12.2011 року, в картці приєднання № 37471556 від 01.07.2011 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Також, відповідач висновки, викладені в акті перевірки обґрунтовує тим, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Тендол Лімітед», (Постачальник) укладено договір № 28 від 20.12.2011 року, за яким постачальник зобов'язувався передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити отриманий товар на умовах, зазначених в цьому договорі.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Тендол Лімітед», (Виконавець) укладено договір № 02/03/12 від 02.03.2012 року, за яким виконавець зобов'язувався виготовити, поставити у власність замовника рекламно-сувенірну продукцію з логотипом замовника, відповідно до еталонів-зразків, затверджених замовником. На підтвердження виконання зазначених договорів, позивачем надано копії податкових накладних.

Окрім цього, фінансово - господарські відносини ТОВ «Апекс-ПІ» (Замовник) за перевіряємий період відбувались на підставі договору від 12.03.2012 року №12/03-12, укладеного з ТОВ «Дроуз Інформ» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_5, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з виготовлення та розповсюдження рекламних листівок, оформлених належним чином, на умовах передбачених цим договором кількості, місцях та на терміни узгоджених Сторонами.

Разом з тим, до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт від 01.03.2012 року №614/2220/37318946 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дроуз Інформ», в якому зазначено, що згідно висновку від 22.02.2013 року СТКЗР Білоцерківського MB при ГУМВС України в Київській області, під час порівняльного дослідження підпису, виконаного від імені ОСОБА_5 на наданих документах із вільними зразками підпису встановлено розбіжності по загальним (будовою, виробленості, координацією рухів, переважаючою формою рухів при виконанні основних нахилом, розміром літер) та окремим ознакам, а саме підписи від імені ОСОБА_5 у наданих на дослідження документах виконані іншою особою.

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не встановлено факту передачі товарів від продавця у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарські відносини, акти приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортуванні, товарів. Отже, на думку податкового органу, правочини між ТОВ «Дроуз Інформ» та іншими підприємствами-здійснені без мети настання реальних наслідків, а з метою надання податкової вигоди третім особам.

Сплачені за отримані товар та послуги кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 134.1.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень пп. 139.1.9 п 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім зазначених норм податкового законодавства України необхідно також врахувати правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

Встановлення факту здійснення господарської операції.

Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів та специфікацій до них, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, актів прийняття-здачі робіт, актів здачі-прийняття давальницької сировини, актів списання сировини (матеріалів) отриманих на давальницьких умовах.

Разом з тим, згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, суд зазначає про те, що саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Проте, ТОВ «АПЕКС-ПІ» на підтвердження факту реального виконання зобов'язань за зазначеними договорами товарно-транспортних накладних надано не було.

Таким чином, суд констатує відсутність належного документального підтвердження виконання зазначених господарських зобов'язань.

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, суд зазначає про те, що за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що доводи відповідача сформовані на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів в м. Києві від 16.04.2013 року № 1380/22-8/37139653 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пікк Інтернешнл» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.08.2012 року по 28.02.2013 року», акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів в м. Києві від 01.03.2013 року № 617/22-90/37318569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асіті Трейд» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.11.2011 року по 31.01.2013 року», акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів в м. Києві від 11.02.2013 року № 569/22-4/37471556 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Еворі Інвестмент» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Брізпорт Україна» та ТОВ «Альфатехбуд» за період грудень 2011 року, квітень 2012 року та серпень-жовтень 2012 року», якими встановлено, зокрема, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності контрагентів позивача: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «АПЕКС-ПІ» до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не засновані на нормах права, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період не знайшли свого підтвердження відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи зазначене, оскільки встановлено ознаки фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, які стали підставою для зазначеного вище заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств, суд вважає обґрунтованими висновки, викладені відповідачем в акті перевірки № 394/26-58-22-08-11-36158015 від 19.07.2013 року про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕКС-ПІ» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко