Рішення

від 25.12.2013 по справі 37/359

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/359 25.12.13

За позовом До Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 1) Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» Деснянського району м. Києва 2) Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва стягнення 112 368,20 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № 91/2013/11/28-3 від 28.11.13 р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» Деснянського району м. Києва про стягнення 87 177,40 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 21 677,78 грн. інфляційної складової боргу та 3 513,02 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням за період з 01.12.06 р. до 01.05.09 р. відповідачем зобов'язань за договором № 690069 від 01.12.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього.

Ухвалою суду від 02.07.09 р. було порушено провадження у справі № 37/359 та призначено її розгляд на 03.08.09 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Ухвалою суду від 03.08.09 р. було залучено відповідача - Комунальне підприємство «Житлорембудсервіс», розгляд справи відкладено на 17.08.09 р.

Ухвалою суду від 17.08.09 р., керуючись ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, зупинив провадження у справі № 37/359 до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/131; зобов'язав сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК «Київенерго» задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК «Київенерго» про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК «Буревісник-3», ЖБК «Ремонтник», ЖБК «Суднобудівник-18», ЖБК «Алмазний», ОСББ «Мотор», ВАТ «Універсам № 14», ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК «Київенерго», про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Враховуючи наведене, оскільки підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, суд ухвалою від 14.11.13 р. поновив провадження у справі № 37/359; призначив розгляд справи № 37/359 на 25.12.13 р.; зобов'язав сторін надати суду певні документи.

Представник позивача в судовому 25.12.13 р. надав заяву про зміну найменування та довідку про надходження коштів від відповідача-1 за спірний період, які залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав в частині стягнення штрафних санкцій та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання 25.12.13 р. не з'явились, вимог ухвали суду від 14.11.13 р. не виконали, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачів про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначених учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника учасника судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території «Житлоремфонд», яке було перейменовано на Державне комунальне підприємство «Житлоремфонд», (споживач) був укладений договір № 690069 від 01.12.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно умов постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 690069 від 01.12.2000 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 690069 від 01.12.2000 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 690069 від 01.12.2000 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 690069 від 01.12.2000 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 690069 від 01.12.2000 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-6 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 690069 від 01.12.2000 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 690069 від 01.12.2000 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 690069 від 01.12.2000 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 690069 від 01.12.2000 р., споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії облікових карток відповідача-1 за період з травня 2006 р. до травня 2009 р. та довідку про надходження коштів від ДКП «Житлоремфонд» за договором № 690069 від 01.12.2000 р. за період з травня 2006 р. до квітня 2009 р.

Загальна сума спожитої відповідачем-1 теплової енергії за період з 01.12.06 р. до 01.05.09 р. становила 404 133,53 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 690069 від 01.12.2000 р., тоді як відповідач-1 свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 315 543,33 грн., у зв'язку з чим станом на 01.05.09 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 87 177,40 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» про стягнення 87 177,40 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 21 677,78 грн. інфляційної складової боргу та 3 513,02 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням за період з 01.12.06 р. до 01.05.09 р. відповідачем зобов'язань за договором № 690069 від 01.12.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього.

У ході судового розгляду справи № 37/359 ухвалою від 03.08.09 р. суд залучив до участі у даній справі відповідачем Комунальне підприємство «Житлорембудсервіс», оскільки згідно з договором доручення від 01.01.04 р. зазначене підприємство взяло на себе зобов'язання отримувати послуги від позивача на постачання теплової енергії та перераховувати кошти за ці послуги.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково щодо відповідача-1 та не підлягають задоволенню щодо відповідача-2 з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача-1 не надходило, тоді як відповідач-1 порушив зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за спожиту теплову енергію.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог, пояснюючи це тим, що зазначений позивачем борг відноситься до новоствореного підприємства - КП по утриманню житлового фонду «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва, у зв'язку з тим, що була проведена передача на його баланс житлового і нежитлового фонду, що перебував на балансі ДКП «Житлоремфонд» з 2002 р. При цьому, між ДКП «Житлоремфонд» та КП по утриманню житлового фонду «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва було укладено договір доручення від 01.01.2004 р., згідно з яким з 01.01.2004 року споживачем послуг ПАТ «Київенерго» та платником за них є відповідач-2.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача-1, визнає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, відповідно до умов договору № 690069 від 01.12.2000 р. сплатити за спожиту теплову енергію зобов'язане ДКП «Житлоремфонд».

Згідно з частинами 1 і 2 статті 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Таким чином, оскільки відповідач-2 не платив самостійно за теплову енергію, а також оскільки за договором № 690069 від 01.12.2000 р. він і не зобов'язаний сплачувати позивачу, то позовні вимоги до Комунального підприємства по утриманню житлового фонду «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва задоволенню не підлягають.

Відповідно до наданої позивачем у судовому засіданні 25.12.13 р. довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ДКП «Житлоремфонд» за період з травня 2009 р. до листопада 2009 р., станом на 25.12.13 р. у відповідача-1 відсутня заборгованість за договором № 690069 від 01.12.2000 р. за період з 01.12.06 р. до 01.05.09 р.

При цьому, частина основного боргу в розмірі 4 236,16 грн. була погашена 31.05.09 р., тобто, до звернення позивача з даним позовом до суду 26.06.09 р.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 4 236,16 грн., у зв'язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 690069 від 01.12.2000 р. за період з 01.12.06 р. до 01.05.09 р. у розмірі 82 941,24 грн. було погашено відповідачем-1 після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідач-1 82 941,24 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 690069 від 01.12.2000 р. за період з 01.12.06 р. до 01.05.09 р., підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача-1 21 677,78 інфляційної складової боргу та 3 513,02 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 690069 від 01.12.2000 р. за період з січня 2007 р. до квітня 2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення .

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з січня 2007 р. до квітня 2009 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2008 р. та серпні 2008 р. на рівні 99,5 % та 99,9 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Державного Комунального підприємства «Житлоремфонд» за період з січня 2007 р. до квітня 2009 р. підлягають 21 320,17 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання за договором № 690069 від 01.12.2000 р. станом на 01.05.09 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 513,02 грн. трьох відсотків річних за період з січня 2007 р. до квітня 2009 р.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» підлягає задоволенню частково; до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва задоволенню не підлягає

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 04543683) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 21 320 (двадцять одна тисяча триста двадцять) грн. 17 коп. інфляційних нарахувань, 3 513 (три тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 02 коп. трьох відсотків річних, 1 077 (одна тисяча сімдесят сім) грн. 74 коп. витрат на сплату державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» 82 941,24 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію припинити.

4. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» 4 236,16 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію та 357,61 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

7. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 30.12.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.