Постанова

від 24.12.2013 по справі 822/3541/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/3541/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретаріПольовій В.Є. за участі:представників позивача - Карєпова Г.А. за довіреністю від 03.01.2013р. Демчук С.А. за дорученням від 24.05.2013р. представників відповідача - Дмитрієва А.Л. за довіреністю №17409/9/10 від 30.08.2013р. Процанюк Ю.В. за довіреністю №18574/10/22-05 від 19.09.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного малого підприємства "Лідер" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000242206/841 від 23.04.2013 року та №0000512206/1716 від 21.06.2013 року, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство "Лідер" (далі - позивач, підприємство, ПМП "Лідер") звернулось в суд з позовом до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач, ДПІ у м.Хмельницькому) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000242206/841 від 23.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 946480,00 грн., в тому числі 841823,00 грн. - за основним платежем та 104657,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000252206/840 від 23.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 883782,00 грн., в тому числі 754199,00 грн. за основним платежем та 129583,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0000512206/1716 від 21.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 842001,00 грн., в тому числі 720777,00 грн. - за основним платежем та 121224,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки базуються на необґрунтованих та безпідставних висновках документальної позапланової виїзної перевірки, які зафіксовані у акті перевірки від 03.12.2012 року №6757/22-6/14148019. Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України, законами України "Про податок та додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", необхідні для формування валових витрат і податкового кредиту, а висновки щодо відсутності реального виконання господарських договорів, суперечать вимогам Господарського та Цивільного кодексів.

Позивачем уточнено позовні вимоги (заява вх.№34956 від 06.12.2013р.), а саме просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000242206/841 від 23.04.2013 року та №0000512206/1716 від 21.06.2013 року, оскільки податкове повідомлення-рішення №0000252206/840 від 23.04.2013 року скасоване Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області рішенням про результати розгляду первинної скарги №819/10/10-218 від 20.06.2013 року. У поданій заяві про уточнення позовних вимог зазначає, що визнає нарахування штрафних санкцій за не подачу декларацій на прибуток в сумі 680,00 грн. (податкове повідомлення - рішення №0000242206/841 від 23.04.13р.) і визнає нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне подання декларацій по податку на додану вартість в сумі 1360,00 грн. (податкове повідомлення - рішення №0000512206/1716 від 21.06.2013 року). Дане уточнення приймається судом.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини на які позивач посилається у позовній заяві, просять суд задоволити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.29634 від 17.10.2013р.) просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначають, що перевіркою (акт №6757/22-6/14148019 від 03.12.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПМП "Лідер", код за ЄДРПОУ 14148019, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 23.10.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 23.10.2012 року) встановлено порушення позивачем: п.п.4.1.2, п.п.4.1.6 п.4.1, п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.5.1, п.п.5.6.1 п.5.6, п.5.9, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями та п.п.14.1.27, п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.9, п.п.138.8.1, п.п.138.8.2 п.138.8, п.138.9, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 848100,00 грн., у тому числі: - завищення податку на прибуток на суму 6828,00 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2010 року на суму 6643,00 грн.; за 1 квартал 2011 року на суму 6828,00 грн.; за 1 квартал 2012 року на суму 3289,00 грн.; - заниження податку на прибуток на суму 848651,00 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2009 року на суму 75775,00 грн.; за півріччя 2009 року на суму 39871,00 грн.; за три квартали 2009 року на суму 50450,00 грн.; за 2009 рік на суму 6277,00 грн.; за півріччя 2010 року на суму 14793,00 грн.; за три квартали 2010 року на суму 117919,00 грн.; за 2010 рік на суму 411691,00 грн.; за 2 квартал 2011 року на суму 227929,00 грн.; за 2-3 квартали 2011 року на суму 389741,00 грн.; за 2-4 квартали 2011 року на суму 432743,00 грн.; за півріччя 2012 року на суму 4217,00 грн.. 2) п.1.4, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 771228,00 грн., у тому числі: за березень 2010 року в сумі 50451,00 грн.; за квітень 2010 року в сумі 2411,00 грн.; за травень 2010 року в сумі 29672,00 грн.; за червень 2010 року в сумі 1667,00 грн.; за серпень 2010 року в сумі 28438,00 грн.; за жовтень 2010 року в сумі 81912,00 грн.; за листопад 2010 року в сумі 13138,00 грн.; за грудень 2010 року в сумі 108082,00 грн.; за січень 2011 року в сумі 8371,00 грн.; за березень 2011 року в сумі 121618,00 грн.; за квітень 2011 року в сумі 49278,00 грн.; за травень 2011 року в сумі 42787,00 грн.; за червень 2011 року в сумі 19272,00 грн.; за липень 2011 року в сумі 106595,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 33446,00 грн.; за листопад 2011 року в сумі 33443,00 грн.; за грудень 2011 року в сумі 40647,00 грн.. 3) п.49.1, п.49.2, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 зі змінами та доповненнями, суб'єктом господарювання не подано в установлені строки до ДПІ у м.Хмельницькому декларації з податку на прибуток за три квартали 2010 року за 2010 рік та за три квартали 2012 року.

Вказують на те, що перевіркою встановлено завищення валових витрат та податкового кредиту за рахунок віднесення до складу витрат та податкового кредиту по операціях із придбання товарів, робіт (послуг) у ПП ОСОБА_8, ПП "Вікнапласт", ТОВ "КТА-Схід-2009", СГ ТОВ "Терра", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Заслухавши представників позивача, представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що приватне мале підприємство "Лідер" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 11.08.1995 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 14148019), що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №833380, довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АА №678591.

Основними видами діяльності підприємства за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); обслуговування напоями (56.30); допоміжне обслуговування наземного транспорту (52.21).

В період часу з 06.11.2012 року по 26.11.2012 року (термін проведення перевірки продовжувався з 20.11.2012р. по 26.11.2012р. на підставі наказу ДПІ у м.Хмельницькому від 19.11.2012р. №3933) працівниками ДПІ у м.Хмельницькому на підставі направлень від 05.11.2012 року №003018, №003016, №003017, від 19.11.2012 року №003132, №003133, №003134, згідно із підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - ПК України), відповідно до наказу ДПІ у м.Хмельницькому №3767 від 05.11.2012 року та №3933 від 19.11.2012 року та на виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 23.10.2012 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного малого підприємства "Лідер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 23.10.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 23.10.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

В період, за який проводилась перевірка, позивач був платником: податку на прибуток; податку на додану вартість (копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100202862 НБ№175897, індивідуальний податковий номер - 141480122251); комунального податку; орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів; збору за забруднення навколишнього середовища; податку з доходів фізичних осіб.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.12.2012 року №6757/22-6/14148019 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПМП "Лідер", код за ЄДРПОУ 14148019, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 23.10.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 23.10.2012 року, відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення: 1) п.п.4.1.2, п.п.4.1.6 п.4.1, п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.5.1, п.п.5.6.1 п.5.6, п.5.9, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями (далі - Закон №283/97-ВР) та п.п.14.1.27, п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.9, п.п.138.8.1, п.п.138.8.2 п.138.8, п.138.9, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 848100,00 грн., у тому числі: - завищення податку на прибуток на суму 6828,00 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2010 року на суму 6643,00 грн.; за 1 квартал 2011 року на суму 6828,00 грн.; за 1 квартал 2012 року на суму 3289,00 грн., - заниження податку на прибуток на суму 848651,00 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2009 року на суму 75775,00 грн.; за півріччя 2009 року на суму 39871,00 грн.; за три квартали 2009 року на суму 50450,00 грн.; за 2009 рік на суму 6277,00 грн.; за півріччя 2010 року на суму 14793,00 грн.; за три квартали 2010 року на суму 117919,00 грн.; за 2010 рік на суму 411691,00 грн.; за 2 квартал 2011 року на суму 227929,00 грн.; за 2-3 квартали 2011 року на суму 389741,00 грн.; за 2-4 квартали 2011 року на суму 432743,00 грн.; за півріччя 2012 року на суму 4217,00 грн.. 2) п.1.4, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями (далі - Закон №168/97-ВР) та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 771228,00 грн., у тому числі: за березень 2010 року в сумі 50451,00 грн.; за квітень 2010 року в сумі 2411,00 грн.; за травень 2010 року в сумі 29672,00 грн.; за червень 2010 року в сумі 1667,00 грн.; за серпень 2010 року в сумі 28438,00 грн.; за жовтень 2010 року в сумі 81912,00 грн.; за листопад 2010 року в сумі 13138,00 грн.; за грудень 2010 року в сумі 108082,00 грн.; за січень 2011 року в сумі 8371,00 грн.; за березень 2011 року в сумі 121618,00 грн.; за квітень 2011 року в сумі 49278,00 грн.; за травень 2011 року в сумі 42787,00 грн.; за червень 2011 року в сумі 19272,00 грн.; за липень 2011 року в сумі 106595,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 33446,00 грн.; за листопад 2011 року в сумі 33443,00 грн.; за грудень 2011 року в сумі 40647,00 грн.. 3) п.49.1, п.49.2, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 зі змінами та доповненнями, суб'єктом господарювання не подано в установлені строки до ДПІ у м.Хмельницькому декларації з податку на прибуток за три квартали 2010 року за 2010 рік та за три квартали 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки від 03.12.2012 року №6757/22-6/14148019 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000242206/841 від 23.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 946480,00 грн., в тому числі 841823,00 грн. - за основним платежем та 104657,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000252206/840 від 23.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 883782,00 грн., в тому числі 754199,00 грн. за основним платежем та 129583,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із висновками акту позивач подав до ДПІ у м.Хмельницькому заперечення до акту перевірки за вих№107 від 14.12.12р., на що отримав відповідь на заперечення до акту перевірки від 21.12.2012р. №23817/10/22-6 про те, що висновки викладені в акті від 03.12.2012 року №6757/22-6/14148019 щодо заниження податку на прибуток в сумі 848100,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 771228,00 є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (скарга №149 від 24.04.2013р.) та Міністерства доходів і зборів України (скарга №194 від 02.07.2013р.). За результатами розгляду скарги позивача Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №819/10/10-218 від 20.06.2013 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 23.04.13р. №0000242206, а скаргу ПМП "Лідер" у цій частині без задоволення; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 23.04.13р. №0000252206 в сумі 33422,00 грошового зобов'язання з ПДВ та сумі 8359,00 грн. застосованої фінансової санкції, скаргу ПМП "Лідер" у цій частині частково задоволено. Рішенням Міністерства доходів і зборів України про залишення скарг без розгляду №3336/6/99-99-10-01-15 від 30.08.2013 року залишено без розгляду скаргу ПМП "Лідер" (вхідний №8761/6 від 05.07.2013) та доповнення до скарги ПМП "Лідер" (вхідний №10074/6 від 19.07.2013) на податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 23.04.2013 №0000252206/840, №0000242206/841 та на рішення, прийняте за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 21.06.2013 №0000512206/1716) та повернуті позивачу в зв'язку з порушенням порядку і строків подання.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0000242206/841 від 23.04.2013 року та №0000512206/1716 від 21.06.2013 року ПМП "Лідер" оскаржило їх в судовому порядку.

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток є викладені в акті перевірки від 03.12.2012 року №6757/22-6/14148019 висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат за рахунок віднесення до їх складу витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та фактично не здійснювались в межах господарської діяльності платника податку по операціях із придбання товарів у ПП "Вікнапласт" (код за ЄДРПОУ 32342335) металопластикові вікна на загальну суму 200141 грн., в т.ч. за три квартали 2009 року на суму 200141,00 грн.; приватного підприємця ОСОБА_8 (і.н. НОМЕР_1) будівельні матеріали на загальну суму 1416131,00 грн., в т.ч.: за три квартали 2009 року на суму 40074,00 грн., за три квартали 2010 року на суму 43464,00 грн., за 2010 рік на суму 1106000,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 270057,00 грн.; ТОВ "КТА-Схід-2009" (код за ЄДРПОУ 36736338) штукатурна станція та запчастини на загальну суму 112500,00 грн., в т.ч.: за півріччя 2010 року на суму 112500,00 грн.; СГ ТОВ "Терра" (код за ЄДРПОУ 30915955) овочі на загальну суму 433947,00 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2010 року на суму 375583,00 грн., за півріччя 2010 року 433947,00 грн..

Досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, суд встановив наведене нижче.

03.05.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КТА-Схід-2009" (продавець) та ПМП "Лідер" (покупець) укладено договір купівлі-продажу штукатурної станції №12, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця штукатурну станцію; покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах визначених даним договором (п.1.1 договору); кількість товару, що поставляється за цим договором, складає 1 (одна) шт. (п.2.1 договору); якість та комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати сертифікату відповідності; продавець гарантує якість товару в цілому (п.2.2 договору); продавець зобов'язується передати вищевказаний товар в термін до 10.10.2010 року (п.3.1 договору); датою передачі є дата отримання покупцем товару згідно з актом прийому-передачі, підписаним сторонами (п.3.2 договору); доставка товару здійснюється автотранспортом покупця за його рахунок (п.3.3 договору); замовник сплачує за товар, що передається за ціною, погодженою сторонами попередньо, яка складає 120000,00 грн. з ПДВ (п.4.1 договору); оплата проводиться у безготівковій формі (п.5.1 договору).

На виконання умов зазначеного договору, позивачем отримано штукатурну станцію в кількості 1 шт. загальною вартістю 120000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом прийому-передачі штукатурної станції від 05.05.2010 року; видатковою накладною від 05.05.2010 року №50516; прибутковою накладною №ПН-9000461 від 05.05.2010 року, податковою накладною від 05.05.2010 року №50516.

Оплата товару проведена в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою.

Перевезення зазначеного товару (штукатурну станцію) від ТОВ "КТА-Схід-2009" здійснювалось за рахунок та автотранспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом від 05.05.2010 року.

Отриманий від ТОВ "КТА-Схід-2009" товар (штукатурну станцію) позивачем віднесено до складу основних засобів, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10.

Отриманий товар від ТОВ "КТА-Схід-2009" товар (штукатурну станцію) використано позивачем в господарській діяльності позивача, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.12.2011 року та безпосередньо пов'язане з основними видами діяльності підприємства - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Досліджені судом докази свідчать про те, що господарські операції з придбання в ТОВ "КТА-Схід-2009" товару (штукатурної станції) спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Отримавши від постачальника товару (ТОВ "КТА-Схід-2009") податкову накладну від 05.05.2010 року №50516, яка засвідчує факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару в сумі 100000,00 грн., а податок на додану вартість, сплачений в його ціні в сумі 20000,00 грн. - до податкового кредиту звітного періоду.

14.06.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КТА-Схід-2009" (продавець) та ПМП "Лідер" (покупець) укладено договір купівлі-продажу каретки монтажної, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця каретку монтажну; покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором (п.1.1 договору); кількість товару, що поставляється за цим договором, складає 1 (одна) шт. (п.2.1 договору); якість та комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати сертифікату відповідності; продавець гарантує якість товару в цілому (п.2.2 договору); продавець зобов'язується передати вищевказаний товар в термін до «30» червня 2010 року (п.3.1 договору); датою передачі є дата отримання покупцем товару згідно з актом прийому-передачі, підписаним сторонами (п.3.2 договору); доставка товару здійснюється автотранспортом покупця за його рахунок (п.3.3 договору); замовник сплачує за товар, що передається за ціною, погодженою сторонами попередньо, яка складає 15000,00 з ПДВ (п.4.1 договору); оплата проводиться у безготівковій формі (п.5.1 договору).

На виконання умов зазначеного договору, позивачем отримано каретку монтажну в кількості 1 шт. загальною вартістю 15000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом прийому-передачі каретки монтажної від 20.06.2010 року; видатковою накладною від 20.06.2010 року №200603; прибутковою накладною №ПН-9000591 від 20.06.2010 року, податковою накладною від 20.06.2010 року №200603.

Оплата товару проведена в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою.

Перевезення зазначеного товару (каретки монтажної) від ТОВ "КТА-Схід-2009" здійснювалось відповідно до умов договору, за рахунок та автотранспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом від 20.06.2010 року.

Отриманий від ТОВ "КТА-Схід-2009" товар (каретка монтажна) використано в господарській діяльності позивача, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.12.2011 року та безпосередньо пов'язане з основними видами діяльності підприємства - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Досліджені судом докази свідчать проте, що господарські операції з придбання в ТОВ "КТА-Схід-2009" товару (каретки монтажної) спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Отримавши від постачальника товару (ТОВ "КТА-Схід-2009") податкову накладну від 20.06.2010 року №200603, яка засвідчує факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару в сумі 12500,00 грн., а податок на додану вартість, сплачений в його ціні в сумі 2500,00 грн. - до податкового кредиту звітного періоду.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача що операції із придбання товару (штукатурної станції та каретки монтажної) у ТОВ "КТА-Схід-2009" фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання та, відповідно, відсутності у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за цими операціями, які ґрунтуються на листі ТОВ "КТА-Схід-2009" вих.№79 від 15.10.2012р. згідно якого повідомлено в.о.заступника начальника головного відділу податкової міліції Ленінської МДПІ м.Луганська Луганської області ДПС, що ТОВ "КТА-Схід-2009" за період 2010-2012р.р. не мало взаємовідносин з ПМП "Лідер", у зв'язку з викладеним нижче.

В силу ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зазначений лист не може бути належним доказом, який підтверджував би спрямованість дій позивача на ухилення від сплати податків та спростовується дослідженими судом доказами, які свідчать про те, що сторони договорів: позивач та його контрагент виконали укладені договора в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог чинного законодавства

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Щодо посилання відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товарів по-скільки відсутні товарно-транспортні накладні, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПК України.

Крім того, суд зважає на те, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Разом з тим, жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що ТТН є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності покупець товару позбавлений права на включення до валових витрат витрат на придбання товару і до податкового кредиту податку на додану вартість, вказаного в податкових накладних, виписаних постачальником товару.

Суд відхиляє як необґрунтовані висновки відповідача щодо ненадання сертифікатів походження та паспорти якості товарів, що не дало можливості встановити виробників продукції та дослідити "ланцюги" постачання, з огляду на наступне.

Ст.ст.19-1, 20 ПК України, не передбачено здійснення перевірок суб'єктів господарювання на предмет наявності (відсутності) документів, що характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції. Такими повноваженнями наділені лише посадові особи Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів (п.1.5 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 р. №310, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.05.2012 р. за №743/21056). Отже, стверджувальні висновки відповідача в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, та з врахуванням ст.19 Конституції України, є протиправними.

01.01.2010 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" (продавець) та ПМП "Лідер" (покупець) укладено договір №ТР-0000092, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця до покупця, та оплатити його на умовах даного договору (п.1.1 договору); право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.1.2 договору); зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця; покупець передає продавцю замовлення в якому зазначає кількість, асортимент та ціну товару (п.2.1 договору); ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.4.1 договору); кошти в рахунок оплати за даним договором можуть бути перераховані на розрахунковий рахунок продавця чи внесені в касу продавця протягом 14 календарних днів з моменту отримання покупцем замовленого товару (п.6.1 договору); даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до "31" грудня 2010 року (п.9.1 договору).

На виконання зазначеного договору ПМП "Лідер" придбало у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (с/г продукцію: капусту білокачанну, моркву, цибулю, часник, олію соняшникову), що підтверджується видатковими накладними №ТР-000055 від 28.04.2010р. (на загальну суму 70036,80 грн., в т.ч. ПДВ 11672,80 грн.), №ТР-000043 від 30.03.2010р. (на загальну суму 300543,72 грн., в т.ч. ПДВ 50090,62 грн.), №ТР-0000029 від 24.02.2010р. (на загальну суму 150166,80 грн., в т.ч. ПДВ 25027,80 грн.), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 за 1 квартал 2010р., за 2 квартал 2010р..

Перевезення зазначеного товару (с/г продукції) від СГ ТОВ "Терра" здійснювалось за рахунок та автотранспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами від 24.02.2010 року, від 25.02.2010р., 26.04.2010р., від 27.04.2010р., від 28.04.2010р., від 24.03.2010р., від 25.03.2010р., від 26.03.2010р., від 29.03.2010р..

Оплата товару підтверджується копіями квитанцій прибуткового касового ордера №161 від 19.04.2010р., № 159 від 16.04.2010р., №157 від 15.04.2010р., №153 від 14.04.2010р., №151 від 13.04.2010р., №146 від 12.04.2010р., №143 від 09.04.2010р., №141 від 08.04.2010р., №136 від 07.04.2010р., №135 від 06.04.2010р., №133 від 05.04.2010р., №130 від 02.04.2010р., №128 від 01.04.2010р., №126 від 31.03.2010р., №124 від 30.03.2010р., №121 від 29.03.2010р., №177 від 05.05.2010р., №179 від 06.05.2010р., №180 від 07.05.2010р., №183 від 11.05.2010р., №186 від 12.05.2010р., №188 від 13.05.2010р., №189 від 14.05.2010р., №192 від 17.05.2010р., №196 від 18.05.2010р., №199 від 19.05.2010р., №202 від 20.05.2010р., №205 від 21.05.2010р., №208 від 24.05.2010р., №210 від 25.05.2010р., №212 від 26.05.2010р., №214 від 27.05.2010р., №217 від 28.05.2010р., №219 від 31.05.2010р., №221 від 01.06.2010р., №222 від 02.06.2010р., №227 від 03.06.2010р., №229 від 04.06.2010р., №231 від 07.06.2010р., №233 від 08.06.2010р., №238 від 09.06.2010р., №241 від 10.06.2010р., №244 від 11.06.2010р., №246 від 14.06.2010р., №249 від 15.06.2010р., №251 від 16.06.2010р., №255 від 17.06.2010р., №259 від 18.06.2010р., №261 від 21.06.2010р., №267 від 22.06.2010р., №270 від 23.06.2010р., №272 від 24.06.2010р.. №277 від 25.06.2010р.; платіжного доручення №166 від 19.05.2010р.; банківською випискою.

Отриманий від СГ ТОВ "Терра" товар використано в господарській діяльності позивача, що підтверджено актами списання №СпТ-000334 від 30.04.2010р., №СпТ-000333 від 30.03.2010р. та продано споживачам, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000003 від 29.04.10р., №РН-00004 від 14.05.2010р., №РН-00010 від 02.06.10р. податковими накладними від 29.04.10р. №24, від 14.05.10р. №27, від 02.06.10р. №39, розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 5 місяць 2010 року, за 6 місяць 2010 року, за 4 місяць 2010 року.

Досліджені судом докази свідчать про те, що господарські операції з придбання в СГ ТОВ "Терра" товару спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Отримавши від постачальника товару (СГ ТОВ "Терра") податкові накладні від 24.02.2010 року №29, від 30.03.2010 року №43, від 28.04.2010 року №55, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару в сумі 433956,10 грн., а податок на додану вартість, сплачений в його ціні в сумі 86791,22 грн. - до податкового кредиту звітного періоду.

Щодо посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товарів (с/г продукції) у СГ ТОВ "Терра" по-скільки перевіркою встановлено, що станом на 01.07.12 року овочі рахуються на балансі ПМП "Лідер", суд вважає за необхідне зазначити, що неправильність ведення бухгалтерського обліку (не списання с/г продукції) не є підставою для висновків щодо відсутності у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за цими операціями, оскільки наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджується реальність настання правових наслідків, що обумовлені вказаним договором.

Разом з тим, працівником ДПІ у Підволочиському районі Тернопільської області відповідно до запиту ДПІ у м.Хмельницькому проведено зустрічну звірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПМП "Лідер" за період з 01.02.2010 р. по 30.04.2010 р. про що складено довідку від 15.03.2013р. №306/22/30915955. Згідно висновків викладених у зазначеній довідці - проведеною звіркою СГ ТОВ "Терра" не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ПМП "Лідер" який мав правові відносини з платником податків; проведеною звіркою СГ ТОВ "Терра" встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ПМП "Лідер" який мав правові відносини з платником податків.

Наведене підтверджує право позивача на включення сум вартості товару до валових витрат і сум ПДВ за податковими накладними до податкового кредиту звітного періоду.

Таким чином, дослідженими докази встановлено, що господарські операції з придбання від СГ ТОВ "Терра" товарів спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Щодо посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару по-скільки відсутні товарно-транспортні накладні, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПК України. Крім того, суд зважає на те, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Разом з тим, як вже встановлено доставку товару здійснював позивач, а тому ТТН не є доказом відсутності поставки зазначеного товару. Жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що ТТН є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності покупець товару позбавлений права на включення до валових витрат витрат та до податкового кредиту податку на додану вартість, вказаних в податкових накладних, виписаних постачальником товару.

02.08.2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (продавець) та ПМП "Лідер" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити залізобетонні конструкції належної якості, а покупець-прийняти його та оплатити на умовах, викладених в даному договорі (п.1.1 договору); предметом даного договору є будматеріали на загальну суму 2500000,00 грн. (п.1.2 договору); якість товару, що підлягає постачанню, має відповідати технічним умовам, чи діючим ДРСУ та підтверджуватись відповідною технічною документацією, що відповідає чинному законодавству України для товарів (п.1.3 договору); продавець відвантажує товар на адресу покупця згідно його заявки за договірною ціною та несе відповідальність за якість, технічний стан та комплектність товару до моменту його передачі покупцю. По технічним характеристикам продавець несе відповідальність строком, визначеним терміном гарантії (п.2.1 договору); розрахунок за даним договором між покупцем та продавцем проводиться безготівково після моменту отримання покупцем вищевказаного товару з відстрочкою платежу терміном 6 міс. (п.3.1 договору); оплата за товар може бути надіслана на розрахунковий рахунок (п.3.2 договору); термін дії даного договору встановлюється з "02" серпня 2010р. по "31" грудня 2011р. (п.6.1 договору).

08.10.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (виконавець) та ПМП "Лідер" (замовник) укладено договір №8-10-03, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати, у відповідності до умов даного договору по поставці цегли (п.1.1 договору); зміст та термін виконання робіт становить 60 днів після попередньої оплати (п.1.2 договору); товар, номенклатура, якість, кількість, ціна та умови поставки визначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.3 договору); ціна товару обумовлюється в специфікації (п.2.1 договору); форма оплати - безготівковий розрахунок (п.2.3 договору).

На виконання договорів купівлі-продажу від 02.08.2010 року та №8-10-09 ПМП "Лідер" придбало у фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 товар (будівельні матеріали), що підтверджується копіями накладних №36 від 31.08.2010р., №22 від 30.09.2010р., №40 від 14.10.2010р., №24/1 від 29.10.2010р., №41 від 29.10.2010р., №61 від 30.11.2010р., №62 від 30.11.2010р., №63 від 30.11.2010р., №81 від 30.12.2010р., №64 від 31.12.2010р., №2 від 15.01.2011р., №1 від 15.01.2011р., 10 від 31.01.2011р., №11 від 31.01.2011р., №11 від 28.02.2011р., №12 від 28.02.2011р., №30 від 29.04.2011р., №32 від 29.04.2011р., №33 від 29.04.2011р., №41 від 31.05.2011р.; податковими накладними від 31.08.2009р. №32, від 30.09.2009р. №36, від 29.04.2011р. №9, від 29.04.2011р. №10, від 29.04.2011р. №11, від 31.05.2011р. №5, від 28.02.2011р. №02, від 28.02.2011р. №1, від 31.01.2011р. №11, від 31.01.2011р. №10, від 15.01.2011р. №2, від 15.01.2011р. №1, від 30.12.2010р. №81, від 31.12.2010р. №64, від 30.11.2010р. №61, від 30.11.2010р. №62, від 30.11.2010р. №63, від 29.10.2010р. №24/1, від 29.10.2010р. №41, від 14.10.2010р. №40, від 31.08.2010р. №35, від 30.09.2010р. №22.

Розрахунки позивачем проведено у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень №73 від 24.02.2010р., №55 від 02.02.2010р., №392 від 02.12.2009р., №396 від 03.12.2009р., №4 від 11.01.2010р., від 18.01.2010р., №279 від 13.10.2010р., №300 від 17.11.2010р., від 24.11.2010р., №322 від 01.12.2010р., №326 від 16.12.2010р., №373 від 26.01.2011р., №457 від 12.05.2011р., №361 від 20.01.2011р., від 21.01.2011р.; банківською випискою.

Перевезення зазначеного товару (будівельних матеріалів) від фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 здійснювалось за рахунок та транспортом ПМП "Лідер", що підтверджується подорожніми листами від 11.08.2010р., від 12.08.10р., від 13.08.10р., від 16.08.10р., від 17.08.10р., від 18.08.10р., від 19.08.10р., від 20.08.10р., від 19.10.10р., від20.10.10р., від 21.10.10р., від 22.10.10р., від 23.09.10р., від 24.09.10р., від 27.09.10р., від 28.09.10р..

Отримавши від постачальника товару (ФОП ОСОБА_8) податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару в сумі, а податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітного періоду.

Отриманий від фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 товар використано в господарській діяльності позивача, що підтверджується актами списання №СпТ-000067 від 30.11.2010р., №СпТ-000001 від 10.01.2011р., №СпТ-000074 від 11.11.2010р., №СпТ-000080 від 14.10.2010р., №СпТ-000072 від 11.10.2010р., №СпТ-000001 від 10.01.2011р., №СпТ-000078 від 23.12.2010р., №СпТ-000066 від 31.10.2010р., №СпТ-000065 від 30.09.2010р., №СпТ-000077 від 15.09.2010р..

Досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договорів: позивач та його контрагент виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог чинного законодавства.

Суд також враховує, що всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, висновки акту перевірки від 03.12.12р., на підставі яких, крім іншого, прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, базується не на дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_8, а на акті №4161/17-1/НОМЕР_1 від 07.06.11р. ДПІ у м.Хмельницькому "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_8, реєстраційний номер: НОМЕР_1 за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., в процесі якої не досліджувались первинні документи ПМП "Лідер".

Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товарів від ФОП ОСОБА_8, СГ ТОВ "Терра", ТОВ "КТА-Схід-2009", суд враховує наведене нижче.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, законодавством передбачено, що платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

За правилами п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено в п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) зі змінами та доповненнями, фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст.9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону №996-XIV).

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням зазначених положень, невід'ємною ознакою правомірності віднесення підприємством будь-яких витрат, до складу валових витрат та витрат є зв'язок цих витрат з її господарською діяльністю.

За змістом п.1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Частиною 1 ст.3 ГК України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Суд встановив, що наявні у позивача накладні, акти приймання-передачі товару, акти списання відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою віднесення вартості товару до валових витрат.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем показників доходу на порушення п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137 ПК України суд встановив та враховує наступне.

Підпунктом 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами;

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів. (п.135.3 ст.135 ПК України).

Так, відповідачем донараховано позивачу дохід з продажу квартир згідно договорів між позивачем та фізичними особами від 08.04.11р., від 30.04.2011р., від 28.04.2011р., від 29.04.2011р., від 30.04.2011р., від 12.05.2011р., від 23.06.2011р., від 05.07.2011р., від 05.07.2011р., від 11.07.2011р., від 15.07.2011р., від 31.10.2011р., від 04.05.2011р., що є неправомірним, оскільки податкові зобов'язання по операціях з продажу квартир з податку на прибуток і податку на додану вартість були оподатковані ще в 2007 - 2008рр., що підтверджується поясненнями позивача, копіями договорів, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 01.01.2009р..

Щодо висновків відповідача про те, що витрати на придбання товарів (робіт, послуг) задекларовані в деклараціях з податку на прибуток підприємства не відповідають даним бухгалтерського обліку позивача, то суд враховує, що такі висновки відповідача є неправомірними, оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено протилежного.

Суд вважає, що по-скільки укладені договори між позивачем та його контрагентами відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та не свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, тому, податкове повідомлення-рішення від 23.04.2013 року №0000242206/841 є протиправним та підлягає скасуванню в частині основного платежу в сумі 841823,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 103977,00 грн., оскільки позивачем визнається правомірність нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 680 грн. за не подачу декларацій по податку на прибуток за три квартали 2010 року, за 2010 рік, за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, за ІІ-ІУ квартали 2011 року.

Щодо правомірності висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 771228,00 грн., у тому числі: за березень 2010 року в сумі 50451,00 грн.; за квітень 2010 року в сумі 2411,00 грн.; за травень 2010 року в сумі 29672,00 грн.; за червень 2010 року в сумі 1667,00 грн.; за серпень 2010 року в сумі 28438,00 грн.; за жовтень 2010 року в сумі 81912,00 грн.; за листопад 2010 року в сумі 13138,00 грн.; за грудень 2010 року в сумі 108082,00 грн.; за січень 2011 року в сумі 8371,00 грн.; за березень 2011 року в сумі 121618,00 грн.; за квітень 2011 року в сумі 49278,00 грн.; за травень 2011 року в сумі 42787,00 грн.; за червень 2011 року в сумі 19272,00 грн.; за липень 2011 року в сумі 106595,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 33446,00 грн.; за листопад 2011 року в сумі 33443,00 грн.; за грудень 2011 року в сумі 40647,00 грн., суд встановив наступне.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). З аналізу зазначеної норми вбачається, що право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку стороною договору (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту його контрагентом.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідач не встановив, та в судовому засіданні представниками відповідача не доведено, що податкові накладні оформлені з порушенням вимог п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якою встановлені вимоги до податкових накладних.

Відповідно до ст.198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних отриманих від своїх контрагентів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для віднесення сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, за відоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договорів: позивач та його контрагенти виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону №996-XIV.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ та відповіді ліцензії на виконання будівельних робіт.

Статтею 18 Закону України від 15.05.2003р. №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено нижченаведене. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, укладаючи договори з контрагентами позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності цих контрагентів (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо). За таких обставин позивач, як покупець товару та робіт, не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Відповідно до вимог ст.218 ГК України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо їх нікчемності з огляду на наступне.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Так, ДПІ у м.Хмельницькому не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу ПК України, не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат або податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 21.06.2013 року №0000512206/1716 є протиправним та підлягає скасуванню в частині основного платежу в сумі 720777,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 119864,00 грн., оскільки позивачем визнається правомірність нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 1360 грн. за не подачу декларацій по податку на додану вартість за червень 2010 року - січень 2011 року.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 3 ст.94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Хмельницькому №0000242206/841 від 23.04.2013 року в частині основного платежу в сумі 841823,00 грн. (вісімсот сорок одна тисяча вісімсот двадцять три гривні) та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 103977,00 грн. (сто три тисячі дев'ятсот сімдесят сім гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Хмельницькому №0000512206/1716 від 21.06.2013 року в частині основного платежу в сумі 720777,00 грн. (сімсот двадцять тисяч сімсот сімдесят сім гривень) та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 119864,00 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь приватного малого підприємства "Лідер" судові витрати у розмірі 2291,38 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто одна гривня 38 коп.), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2013 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк