Ухвала

від 04.03.2015 по справі 822/3541/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року м. Київ К/800/13102/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного

управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014

у справі № 822/3541/13-а

за позовом Приватного малого підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1"

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного

управління Міндоходів у Хмельницькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014, адміністративний позов Приватного малого підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" (надалі - ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1») задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому (надалі - ДПІ у м. Хмельницькому) №0000242206/841 від 23.04.2013 в частині основного платежу в сумі 841823,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 103977,00 грн.; № 0000512206/1716 від 21.06.2013 в частині основного платежу в сумі 720777,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 119864,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо реальності здійснених позивачем з його контрагентами господарських операцій.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 23.10.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 23.10.2012, за результатами якої складено відповідний акт від 03.12.2012 №6757/22-6/14148019.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.4.1.2, пп.4.1.6 п.4.1, п.5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.5 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1, пп.5.6.1 п.5.6, п.5.9, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 (надалі - Закон «Про оподаткування прибутку підприємств»); пп.14.1.27, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.9, пп.138.8.1, пп.138.8.2 п.138.8, п.138.9, пп.138.10.2, пп.138.10.3, пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого ним занижено податок на прибуток в сумі 848100,00 грн.; п.1.4, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі - Закон «Про податок на додану вартість») та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 771228,00 грн.; п.49.1, п.49.2, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України, оскільки позивачем не подано в установлені строки до ДПІ у м. Хмельницькому декларації з податку на прибуток за три квартали 2010 року, за 2010 рік, за три квартали 2012 року.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0000242206/841 від 23.04.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 946480,00 грн., в тому числі 841823,00 грн. за основним платежем та 104657,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000252206/840 від 23.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 883782,00 грн., в тому числі 754199,00 грн. за основним платежем та 129583,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивачем оскаржено вищезазначені податкові повідомлення-рішення. В результаті адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 23.04.2013 №0000242206; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 23.04.2013 №0000252206 в сумі 33422,00 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість та 8359,00 грн. застосованої фінансової санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що між товариством з обмеженою відповідальністю "КТА-Схід-2009", як продавцем, та ПМП "ІНФОРМАЦІЯ_1", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу штукатурної станції №12 від 03.05.2010, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця штукатурну станцію, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його на умовах визначених даним договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем надано: акт прийому-передачі штукатурної станції, видаткову накладну, прибуткову накладну, податкову накладну, подорожній лист, оборотно-сальдову відомість по рахунку, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Оплату товару здійснено в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю "КТА-Схід-2009", як продавцем, та ПМП "ІНФОРМАЦІЯ_1", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу каретки монтажної від 14.06.2010.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акт прийому-передачі каретки монтажної, видаткову накладну, прибуткову накладну, податкову накладну, подорожній лист, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Оплату товару здійснено в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2010 між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Терра», як продавцем, та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1», як покупцем, укладено договір №ТР-0000092, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця до покупця, та оплатити його на умовах даного договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку, подорожні листи, квитанції прибуткового касового ордера, акти списання, податкові накладними, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 5 місяць 2010 року, за 6 місяць 2010 року, за 4 місяць 2010 року.

02.08.2010 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як продавцем, та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити залізобетонні конструкції належної якості, а покупець-прийняти його та оплатити на умовах, викладених в даному договорі. Також, 08.10.2009 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як виконавцем, та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1», як замовником, укладено договір №8-10-03, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати комплекс робіт по поставці цегли.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: накладні, податкові накладні, подорожні листи, акти списання. Розрахунки позивачем здійснено у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень та банківською випискою.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин до набрання 01.01.2011 чинності Податковим кодексом України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла до 01.04.2011, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що набув чинності з 01.01.2011, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Посилання відповідача, викладені в касаційній скарзі, на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на підставу для висновків про відсутність реального виконання господарських зобов'язань позивачем і його контрагентами, на увагу не заслуговують, оскільки ні ПК України, ні Законами «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначено товарно-транспортну накладну як безумовний і обов'язковий доказ фактичного здійснення господарських операцій.

Водночас, на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем надано належним чином оформленні первинні документи, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що укладені між позивачем і контрагентами правочини не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 у справі № 822/3541/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна