Постанова

від 25.12.2013 по справі 910/19328/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2013 р. Справа№ 910/19328/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

при секретарі судового засідання Пась М.П.

за участю представників:

від апелянта (відповідача): Гайдамака Р.В. за довіреністю

від позивача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 року

у справі № 910/19328/13 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Спеценергобуд" Акціонерного

товариства "Київенергобуд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія"

про визнання відсутнім права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" права власності на об'єкти нерухомого майна загальною площею 1 177,70 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, а саме: двоповерхову з/б адміністративну будівлю (літ. 2А) площею 235,40 кв.м.; прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м (літ. 2Б) площею 294,60 кв.м.; з/б цех (літ. 2В) площею 300,30 кв.м.; прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м (літ. 2Г) площею 347,40 кв.м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/19328/13.

Звертаючись із позовною заявою до Господарського суду міста Києва, позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на об'єкти нерухомого майна загальною площею 1 177,70 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, а саме: двоповерхову з/б адміністративну будівлю (літ. 2А) площею 235,40 кв.м.; прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м (літ. 2Б) площею 294,60 кв.м.; з/б цех (літ. 2В) площею 300,30 кв.м.; прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м (літ. 2Г) площею 347,40 кв.м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 року у справі № 910/19328/13 вжито заходи до забезпечення позову у даній справі, а саме: накладено арешт на об'єкти нерухомого майна загальною площею 1 177,70 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, а саме: двоповерхову з/б адміністративну будівлю (літ. 2А) площею 235,40 кв.м.; прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м (літ. 2Б) площею 294,60 кв.м.; з/б цех (літ. 2В) площею 300,30 кв.м.; прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м (літ. 2Г) площею 347,40 кв.м.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Валькірія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд скасувати повністю ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2013 року у справі № 910/19328/13.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що заходи до забезпечення позову застосовані необґрунтовано, з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що місцевим судом не було прийнято до уваги те, що майно, на яке позивач просить накласти арешт на підставі договору іпотеки № 10554 від 01.11.2007 року передано в іпотеку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

До судового засідання, що відбулось 25.12.2013 року представник позивача не з'явився, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Судовою колегією встановлено, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності представника позивача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача (апелянта), що з'явився до судового засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування поданої до господарського суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилався на те, що 18.01.2002 між ДП "Спеценергобуд" АТ "Київенергобуд" та ТОВ "Валькірія" договір купівлі-продажу № 1 на підставі якого ДП "Спеценергобуд" передало ТОВ "Валькірія" спірні об'єкти нерухомого майна. Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2006 у справі №2/169, яким було визнано дійсним даний договір купівлі-продажу № 1 та право власності за ТОВ "Валькірія" на спірне майно скасоване постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2013.

Позивач зазначає, що у ТОВ "Валькірія" відсутнє право власності на об'єкти нерухомого майна загальною площею 1 177,70 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, а саме: двоповерхову з/б адміністративну будівлю (літ. 2А) площею 235,40 кв.м.; прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м (літ. 2Б) площею 294,60 кв.м.; з/б цех (літ. 2В) площею 300,30 кв.м.; прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м (літ. 2Г) площею 347,40 кв.м.

Крім того, позивач зазначає, що для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Валькірія» було передано в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» нерухоме майно загальною площею 1 177,70 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, а саме: двоповерхову з/б адміністративну будівлю (літ. 2А) площею 235,40 кв.м.; прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м (літ. 2Б) площею 294,60 кв.м.; з/б цех (літ. 2В) площею 300,30 кв.м.; прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м (літ. 2Г) площею 347,40 кв.м.

Позивач вказує, що оскільки спірне нерухоме майно на даний час зареєстровано за відповідачем у нього існує реальна можливість відчуження його на користь третіх осіб, що призведе до неможливості відновлення прав позивача у разі задоволення позову і зумовить, в свою чергу, подальшу необхідність використання правових засобів захисту порушених прав позивача.

Відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

В постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 визначена позиція про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р. зазначається, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. У разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарського суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК. В пункті 3 вказаної постанови зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З огляду на те, що у даному випадку заявлені вимоги про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" права власності на об'єкти нерухомого майна загальною площею 1 177,70 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, а саме: двоповерхову з/б адміністративну будівлю (літ. 2А) площею 235,40 кв.м.; прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м (літ. 2Б) площею 294,60 кв.м.; з/б цех (літ. 2В) площею 300,30 кв.м.; прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м (літ. 2Г) площею 347,40 кв.м., беручи до уваги, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви щодо накладення арешту на нерухоме майно, загальною площею 1 177,70 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, а саме: двоповерхову з/б адміністративну будівлю (літ. 2А) площею 235,40 кв.м.; прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м (літ. 2Б) площею 294,60 кв.м.; з/б цех (літ. 2В) площею 300,30 кв.м.; прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м (літ. 2Г) площею 347,40 кв.м.,

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та виніс законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

При цьому, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а підстави для скасування ухвали господарського суду відсутні.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія» на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2013 року у справі № 910/19328/13 слід відмовити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 року у справі № 910/19328/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 року у справі № 910/19328/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19328/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін