Постанова

від 25.12.2013 по справі 811/3014/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року Справа № 811/3014/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Нагібіної Г.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом міжрегіонального торгівельно-виробничого центру "Кіровограднафтоенергопостач" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування рішень,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

МТВЦ "Кіровограднафтоенергопостач" у формі ТОВ звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 03.09.2013 року:

- № 0000262205, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8750,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції 2188,00 грн.;

- №0000272205, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9188 грн. та штрафної (фінансової) санкції 2297,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки відповідачем винесені, як на думку позивача, протиправні податкові повідомлення - рішення, оскільки вони ґрунтується на неправомірних висновках податкових ревізорів про нікчемність правочінів, укладених позивачем з ТОВ «Автоюст», оскільки реальність господарських операцій підтверджена усіма належними первинними документами.

Відповідач надав заперечення проти позову, які обґрунтовані тим, що між позивачем та ТОВ «Автоюст» мав місце правочин, який вчинений без мети реального настання, посилаючись при цьому на акт перевірки ТОВ "Автоюст".

Свідок, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює директором ПП "Аєрокан", пояснила суду, що має вищу економічну освіту і в період травень - листопад 2012 р. працювала директором ТОВ "Автоюст". Свідок зазначила, що знайомаз ОСОБА_3 (директором МТВЦ "Кіровограднафтоенергопостач" у формі ТОВ), оскільки у період з 1997 р. по 2002 р. працювала разом на одному підприємстві, яке надавало охоронні послуги.

Свідок зазначила, що основним видом діяльності ТОВ "Автоюст" в період тревень - листопада 2012 р. було надання транспортних послуг.

Проте, свідок підтвердила, що ТОВ "Автоюст" надавало консультативні послуги позивачу, які відбувались шляхом проведення консультацій на яких були присутні директор і ще дві особи. Крім того, ТОВ "Автоюст" виконувало роботи по наданню маркетингових послуг щодо пошуку об'єктів охорони, які виконувались шляхом надання позивачу переліку об'єктів нерухомості із зазначенням власників та їх видів діяльнсоті. По кожній області свідок зазначила, що був наданий позивачу (як факт виконання маркетингових послуг) список об'єктів нерухомості. Інформацію про такі об'єкти, як зазначала свідок, вона отримувала від працівників інших охоронних фірм, якими надавались послуги з охорони таких об'єктів.

У судове засіданні представник позивача та представник відповідача не з'явились, до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження на якій зазначено представником відповідача, що він не заперечує про проведення розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.145 т.2).

Враховуючи зазначене та керуючись статями 41, 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV (далі КАС України), суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

МТВЦ "Кіровограднафтоенергопостач" у формі ТОВ (далі позивач) зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ (а.с.75 т.1) та є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кіровоградська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі відповідач) у розумінні статті 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

Державними податковими ревізорами - інспекторами Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області 01.08.2013 р. проведено документальну перевірку позивача, про що складено акт від 02.08.2013 р. №13/11-23-22-05/23678489 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки МТВЦ "Кіровограднафтоенергопостач" у формі ТОВ (код за ЄДРПОУ 23678489) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Автоюст" (код за ЄД?РПОУ 35012203) за травень, листопад 2012 р.(далі - акт перевірки, а.с. 9-21 т.1).

Висновками перевірки є, як на думку податкового органу, порушення позивачем:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в чрезультаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за травень та листопад 2012 р. 8750 грн., в т.ч. за травень - 4917 грн., листопад - 3833 грн.;

- п.138.2, п.138.4 ст. 138, пп..139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 9188 грн., в т.ч. півріччя - 5163 грн., 2012 рік - 4025 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 03.09.2013 р.:

- №0000262205, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10908 грн., у тому числі за основним платежем - 8750 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2188 грн. (а.с.22);

- №0003272300, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 11485 грн., у тому числі за основним платежем - 9188 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2297 грн. (а.с.23).

Правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, суд виходив з того, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку, у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "Автоюст", саме реальність господарських операцій позивача по отриманню послуг оставлені під сумнів податковим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав договір №01/02/12 про надання послуги консультування з питань комерційної діяльності та управління від 01.02.2012 р., предметом якого є надання ТОВ "Автоюст" послуг консультацій (письмових консультацій) з питань комерційної діяльності та управління у вигляду навчального модулю (семінару. навчального пособія) (а.с.141-142 т.1).

На виконання вимог даного договору сторонами складено акт №167 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2012 р. на суму 5000 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), акт №16 від 07.05.2012 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 7000 грн. (в т.ч. ПДВ 1166,67 грн.) та акт №221 від 30.11.2012 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 5000 грн. (в т.ч. ПДВ 4166,67 грн.) (а.с.143, 145,147 т.).

В актах перевірки зазначено, що змістом господарської операції є "усне та письмове інформаційне й консультаційно-довідкове обслуговування Заковними з питань чинного законодавства України".

Позивач надав суду податкові накладні, виписані ТОВ "Автоюст" від 31.05.2012 р. №169, від 07.05.2012 р. №16, від 30.11.2012 р.№211 (а.с.144, 146, 148 т.1).

Згідно договору про надання маркетингових послуг 02/02/12 від 02.02.2012 р., укладеного позивачем з ТОВ "Автоюст", предметом договору є надання послуг з проведення маркетингових досліджень в Кіровоградській, Черкаській, Полтавській областях щодо ринку надання охоронних послуг з охорони цілісно-майнових комплексів (а.с.149-150 т.1).

На виконання вимог даного договору сторонами складено акт №150 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.05.2012 р. на суму 17500 грн. (в т.ч. ПДВ 2916,67 грн.), акт №195 від 28.11.2012 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 18000 грн. (в т.ч. ПДВ 3000 грн.) (а.с.151, 153 т.1).

В актах перевірки зазначено суть господарської операції як "дослідження ринку охоронних послуг з охорони цілісно-майнових комплексів".

Позивач надав суду податкові накладні, виписані ТОВ "Автоюст" від 28.05.2012 р. №150, від 28.11.2012 р. №195 (а.с.152, 154 т.1).

Як доказ оплати послуг позивач надав суду копії платіжних доручень на 52500 грн. (а.с.155-157 т.1).

Крім того, позивач, після початку розгляду справи по суті, надав суду в якості доказу отримання консультативних послуг письмові запити та отримані письмові відповіді ТОВ "Автоюст" (а.с.202-251 т.1, а.с.1 - 37 т.2), та письмові докази надання маркетингових послуг (а.с.38-60 т.2).

Також, після витребування судом доказів надання маркетингових послуг, позивач надав суду копії ще одних актів здачі - прийняття робіт: №150 від 28.05.2012 р. та № 195 від 28.11.2012 р. (а.с.39, 52 т.2), якими визначено вже інший зміст господарської операції, ніж зазначений в актах перевірки, які були надані суду раніше (а.с.151, 153 т.1) та "Маркетингові проекти" (а.с.38-60 т.2).

На підставі вищеописаних первинних документів позивач сформував податковий кредит за господарським операціями з ТОВ "Автоюст" в травні 2012 р. в сумі 4917 грн., в листопаді 2012 р. 3833 грн. та відніс до складу витрат підприємства за півріччя 2012 р. - 5163 грн., 2012 р. - 4025 грн.

В акті перевірки зазначено про те, що податковим органом було здійснено запит позивачу про підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Автоюст" за травень, листопада 2012 р., проте позивачем надана відповідь без документального підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ "Автоюст".

Між тим, дослідивши під час розгляду справи копії первинних документів, суд дійшов висновку, що вони не підтверджують фактичне виконання ТОВ "Автоюст" комплексу послуг, передбачених договором про надання послуг консультування з питань комерційної діяльності та управління №01/02/12 від 01.02.2012 р. та договором про надання маркетингових послуг №02/02/12 від 02.02.2012 р. , а відтак - не підтверджують і отримання зазначених робіт (послуг) позивачем.

Отже, суд вважає за необхідне дати правову оцінку правомірності формування витрат та податкового кредиту за договорами, в розрізі таких договорів.

Стосовно правомірності формування витрат та податковго кредиту за договором про надання послуг консультування з питань комерційної діяльності та управління від 01.02.2012 р., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав договір №01/02/12 про надання послуг консультування з питань комерційної діяльності та управління від 01.02.2012 р., предметом якого є надання ТОВ "Автоюст" послуг консультацій (письмових консультацій) з питань комерційної діяльності та управління у вигляду навчального модулю (семінару. навчального пособія) (а.с.141-142 т.1).

На виконання вимог даного договору сторонами складено акт №167 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2012 р. на суму 5000 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), акт №16 від 07.05.2012 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 7000 грн. (в т.ч. ПДВ 1166,67 грн.) та акт №221 від 30.11.2012 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 5000 грн. (в т.ч. ПДВ 4166,67 грн.) (а.с.143, 145,147 т.).

Після початку розгляду справи по суті, позивач надав суду додаткові докази, на підтвердження отримання консультативних послуг (а.с.202-251 т.1, а.с.1 - 37 т.2), які не були надані ні під час перевірки, ні на вимоги суду на початку розгляду справи.

В акті перевірки відображено, що позивач на обов'язковий запит податкового органу, не надав первинні документи, які підтверджуєть взаємовідносини з ТОВ "Автоюст". Більш того, не бути надані у повному обсязі такі документи і згідно ухвали судді від 23.09.2013 р. І, лише під час розгляду справи по суті, позивач надав "додаткові" документи.

Дослідивши зміст питань, які ставились позивача для отримання консультативних послуг, суд зауважує, що уся запитувана позивачем інформація не стосувалась господарської діяльності позивача, з огляду на наступне.

Ухвалою суду від 21.11.2013 р. позивачу запропоновано надати докази про обставини на підставердження, яких позивачем було здійснено запит про надання роз'яснень (а.с.96-97 т.2). Наприклад , чи був зафіксований позивачем факт втрати лікарняного листка, і чи були проведені позивачем нарахування за лікарняними листками?

Проте, відповідних доказів позивачем не надано, а відтак, суд зазначає що проведення консультацій з приводу втрати лікарняного листка чи то нарахування за лікарняними листками такою, що не використовується позивачем в його господарській діяльності.

Крім того, аналіз запитів позивача до ТОВ "Автоюст", дає підстави суду дійти висновку про те, що позивач здійснював запити з питань, які не виникали у позивача під час здійснення його господарської діяльності, як то процедур щодо проведення позапланових перевірок, винесення податковими органами наказів про проведення перевірок чи то збільшення грошових зобов'язань за правочинами, визнаними податковим органом нікчемними.

Ухвалою суду від 21.11.2013 р. відтребувано від податкового органу інформацію чи відбувались ті обставини, з приводу яких позивач отримував консультації.

Згідно відповіді, наданої податковим органом, суд убачає, що жодних обставин стосовно яких зроблені запити позивачем, в об'єктивній дійсності не існували, а відтак, суд зазначає, що така інформація не була пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Суд констатує, що позивач має право на отримання консультативних послуг будь-якої спрямованості, проте формувати витрати та податковий кредит, законодавець надає право лише за послугами, які використовуються в господарській діяльності позивача.

Крім того, суд звертає увагу на безпідставність деяких запитів, як то "який порядок включення до податкового кредиту податкових накладних, виписаних постачальниками товарів?" (а.с.229 т.1), з огляду на наступне.

По-перше, запит позивача датований 30.05.2013 р. в той час, як відповідь на нього надана 31.05.2012 р., тобто запит датований на рік пізніше в часі, ніж надана відповідь (а.с.229 т.1).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 11.10.2006 р., та відповідно протягом шести років формував податкову звітність з ПДВ на підставі податкових накладних, а отже і алгоритм формування податковго кредиту, навіть із урахуванням норм прийнятого ПК України змінений не був. Більш того, ПК України введений в дію з 01.01.2011 р., а запит щодо формування податкового кредити оформлений лише 30.05.2013 р., після того як ПК України вже тривалий час діяв, як нормативно-правовий акт, на підставі якого платники податків подавали звітність. Тобто, позивач протягом тривалого часу формував податковий кредит на підставі податкових накладних, а потім у нього виникла необхідність у отриманні консультацій з даного питання.

Крім того, суд зауважує, що деякі запити позивача датовані 2013 р., в той час як відповіді на такі запити датовані 2012 р., тобто за рік до того, як ТОВ "Автоюст" надав відповідь , а саме:

- запит від 30.05.2013 р. № 30/05 - відповідь 31.05.2012 р. (а.с.229,230 т.1);

- запит від 15.05.2013 р. №15/05 - відповідь 16.05.2012 р. (а.с.233, 234 т.1);

- запит від 28.05.2013 р. №28/5 - відповідь 29.05.2012 р. (а.с.238, 239 т.1).

Дані обставини, як на думку суду, є підтвердженням штучного створення первинних документів в інший період, під час розгляду справи в суді.

Більш того, серед інших питань таких стосовно надання роз'яснень, не було жодного питання, яке б було пов'язане з реальною ситуацією, яка б виникала у позивача, а отримання директором консультування з питань, які не стосуються його господарської діяльності та чітко регламентовані ПК України, і майже дублюють його норми, як на думку суду, не можна вважати послугами, які пов'язані з господарською діяльністі позивача.

Судом витребувано від податкового органу інформацію по усих питання, з яких надано консультативні відповіді, щодо існування тих обставин, з якими пов'язані запити. Проте, податковий орган зазначив, що жодних обставин, які перелічені в запитах, як то наділання запитів, винесення наказів про проведення перевірки тощо, податковим органом вчинено не було (а.с.139-141 т.2).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що отримані консультації не стосувались господарської діяльності позивача.

Підпунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі ПК України) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до абзацу г) підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України, до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Згідно абзацу 1 пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Виходячи із системного аналізу норм ПК України, суд убачає, що до складу витрат та податкового кредити включаються лише витрати та ПДВ сплачене в ціні послуг, лише тих послуг, які використовуються платником податку у його господарській діяльності.

Законодавець не надає право зменшувати суми податків шляхом формування витрат та сум податкового кредиту по операціях, які не пов'язані з господарською діяльність такого платника податків, а тому, суд дійшов висновку про помилковість позивача при віднесенні до складу як витрат так і до складу податкового кредиту суми витрат та ПДВ по вищеописаному договору.

Стосовно правомірності формування витрат та податковго кредиту за договором про надання маркетингових послуг, суд зазначає наступне.

Згідно договору про надання маркетингових послуг 02/02/12 від 02.02.2012 р., укладеного позивачем з ТОВ "Автоюст", предметом договору є надання послуг з проведення маркетингових досліджень в Кіровоградській, Черкаській, Полтавській областях щодо ринку надання охоронних послуг з охорони цілісно-майнових комплексів (а.с.149-150 т.1).

На виконання вимог даного договору сторонами складено акт №150 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.05.2012 р. на суму 17500 грн. (в т.ч. ПДВ 2916,67 грн.), акт №195 від 28.11.2012 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 18000 грн. (в т.ч. ПДВ 3000 грн.) (а.с.151, 153 т.1).

В актах перевірки зазначено суть господарської операції як "дослідження ринку охоронних послуг з охорони цілісно-майнових комплексів".

Після початку розгляду справи по суті, позивач надав суду комплект копій первинних документів, які начеб-то більш детальніше описують зміст господарської операції, проте, такі документи суд не приймає до уваги з огляду на таке.

Перевіряючи обставини здійснення господарських операцій позивача з отримання послуг у ТОВ "Автоюст" за договором про надання маркетингових послуг 02/02/12 від 02.02.2012 р., суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з умовами п.1.2 договору 02/02/12 від 02.02.2012 р надання маркетингових послуг здійснюється шляхом дослідження ринку надання охоронних послуг з охорони цілісно-майнових комплексів у відповідних областіх.

Розділом 4 вказаного договору визначено, що напрямками дослідження є можливості та перспективи комерційних операцій, визначення діючих та потенційних конкурентів, загальна характеристика умов роботи конкурентів, загальна характеристика обігу послуг конкурентів, ступінь розвитку комерційної інфрастукрути, ступінь розвитку ринкової інфрастуктури, попит на послуги, перспективи його розвитку, відомості про потенційних споживачів, можливіть, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній, прогноз стану кон'юктури ринку строку на один рік та стан і практика застосування господарського законодавства (а.с.149 т.1).

Виконавець зобов'язаний надати Замовнику результати дослідження з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків дослідження (розділ 5 вказаного договору).

На вимогу суду позивач надав копії первинних документів по вищеописаному договору, що підтверджеється копією супровідного листа від 05.11.2013 р. (а.с.140 т.1), серед яких є два акти здачі-прийняття робіт №150 від 28.05.2012 р. та № 195 від 28.11.2012 р. (а.с.151, 153 т.1). Однакові за своїм змістом та виглядом копії первинних докуметів, за вимогою ухвали суду від 23.09.2013 р., ТОВ "Автоюст" надало суду копії первинних документів по взаємовідносинах з позивачем, що підтверджується супроводним листом від 11.10.2013 р. №11/10-2 (а.с.116,-117, 123, 129 т.1).

Отже, станом на 05.11.2013 р., суду були надані копії первинних документів, як позивачем так і його контрагентом, які за своїм змістом та візуальним виглядом є однаковими.

Пізніше, 21.11.2013 р. позивачем надано суду інші копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ "Автоюст", що підтверджується супровідним листом від 21.11.2013 р. (а.с.201 т.1), серед яких вже з'явились копії запитів про надання консультацій та звіти щодо надання маркетингових послуг.

Отримані судом копії первинних документів, які надані позивачем, суд не приймає до уваги, оскільки вважає їх такими, що штучно створені з метою прикрити недоліки первинних документів, на підставі яких було сформовано як витрати, так і податкових кредит за травень та листопад 2012 р., оскільки в останніх не було відображено повного змісту господарських операцій, як того вимогає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Ухвалою судді від 23.09.2013 р. від позивача та ТОВ "Автоюст" витребувані копії первинних документів по господарських операціях, які були і надані суду. В той час, як ні позивачем, ні ТОВ "Автоюст" не були надані інші копій документів, які вже після 21.11.2013 р. були надані суду позивачем, що як на думку суду, також є підтвердженням того, що додаткові документи були створені вже після початку розгляду справи по суті, а не за наслідками господарських операцій.

Більш, того, в договорі про надання маркетингових послуг чітко обумовлені напрямки таких досліджень, що також було підтверджено і самим свідоком ОСОБА_2, як то пошук потенційних клієнтів по відповідних областях, проте, суду, як доказ були надані акти виконаних робіт від 28.05.2012 р. №150 (а.с.39 т.2) та від 28.11.2012 р. №195 (а.с.52 т.2), які за своїми реквізитами ідентичні актам виконаних робіт, наданих суду раніше (а.с.151, 153 т.1), відмінність яких полягав в зазначенні іншого змісту господарської операції.

Акт прийняття робіт є в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" є первинним документом, який має відповідний порядковий номер, в той час як в матеріалах справих є два акти, як мають однакові реквізити (дата, сторони тощо) і відрізняються лише змістом господарської операції, що на думку суду такоє є свідченням їх штучного створення.

Крім того, суд зауважує, що надані копії документів, на підтвердження виконання договору про надання маркетингових послуг не відповідає предмету договору, тобто зміст наданих послуг відрізняється від змісту послуг, які позивач мав на меті отримати.

Позивач надав суду копії маркетингового проекту "Проведення аналізу попиту на послуги охоронних підприємств та перспективи розвитку" та "Проведення аналізу інвестиційних проектів впровадження сучасних систем централізованого спостереження і охорони" (а.с.38-60 т.2).

Суд, зазначає, що дані маркетингові проекти ідентичні за своїм змістом рефератам, які містяться у загальному доступі мережі інтернет за адресою http://referat.repetitor.ua, як реферати, захищені в Львівському університеті "Львівська політехника" ще у 1998, копії яких роздруковано судом і долучено до матеріалів справи (а.с.6-73, 79-93 т.2).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач зареєстрований в місті Кіровограді, а ТОВ "Автоюст" в місті Києві, проте жодних доказів направлення таких запитів, чи то отримання відповідей на запити, суду не надано (поштові відпрвілення тощо).

Свідок ОСОБА_2 зазначила, що має вищу економічну освіту, проте усі питання щодо конмультативних послуг стосувались юридичного тлумачення норм законодавства, отже перебували у юридичній площині.

Також свідок ОСОБА_2 зазначала про те, що є знайомою директора позивача, оскільки раніше тривалий час працювали у фірмі, яка надала охоронні послуги, отже директор є обізнаний з такої діяльність, як надання охоронних послуг.

Також свідок ОСОБА_2 зазначала суду, що, як доказ виконання маркетингових послуг, були відповідні списки об'єктів, проте, суду таких списків надано не було, а надані примірники рефератів, які є у вільному доступі в мережі інтернет.

Більш того, позивач не надав первинні документи перевіряючим особам, що відображено в акті перевірки, суду було надано спочатку один пакет копій первинних документів, а потім в ході розгляду справи, надано ще один пакет копій первинних документів, деяких з них мають певні дефекти, що як на думку суду також є свідченням штучного створення таких документів вже після початку розгляду справи по суті.

Позивач надав суду копії документів про найманих працівників - охоронників та заступників директора (а.с.105-128 т.2), що як на думку суду, виключає необхідність у залучення інших осіб для отримання інформації, яка по-перше, є загальною, оскільки чітко регламентована відповідними нормами ПК України, а по-друге, є у вільному інтернет доступі, оскільки роздрукувати відповідні статті ПК УКраїни та реферати міг за своєю посадою і заступник директора.

Крім того, позивач не данав суду жодного договору, укладеного за наслідками отриманих маркетингових послуг, що виключає, як на думку суду, такої складової господарської операції, як то економічний інтерес.

Відповідно до пункту 14.1.27 статіт 14 ПК УКраїни, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З наведеного випливає, що будь які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Аналогічні вимоги містить і пункт 198.3 статті 198 ПК України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної)_вартості товарів/послуг, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, придбання послуг передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності позивача. Така мета є необхідної умовою для формування витрат та податкового кредиту.

Відповідно, витрати на придбання послуг, здійснені без мети їх використання у господарській дільяності не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обсяку. Це однаковою мірою стосується як витрат і податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

В своє чергу, господарськя діяльність згідно з підпунктом 14.136 ПК України - це діяльність особи, перш за все пов'язана з отриманням доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної ділової мети підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції, і лише в такому разі така операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, лише господарська операція, здійснена за наявності розумного економічної причини (ділової мети) є такою, що вчинена в межах господарської діяльності.

Отже, взаємовідносини щодо отримання маркетингових послуг чи то консультативних послуг позивачем від ТВО "Автоюст" не мали ділової мети та економічного інтересу, а відтак укладені позивачем не в межах господарської діяльності, що виключає формування витрат та сум податкового кредиту з ПДВ за такими операціями.

Крім того, суд констатує, що копії первинних документів, як надані позивачем суду після 21.11.2013 р. є такими, що створені штучно, оскільки такі документи не були надані позивачем ні для перевірки, ні за вимогою суду. Деякі запити в часі створені пізніше на один рік, ніж на них надана відповідь, а відтак взагалі не можуть бути прийняті судом до уваги.

Правовою підставою для формування податкового кредиту та витрат є належним чином оформлена податкова накладна та акти виконаних робіт, які виписані тільки за наслідками реалізації послуг. При цьому позивач зводить аналіз обставин у спорі тільки до з'ясування відомостей про документи, а не про юридичні факти, як підтверджують здійснення господарської операції. Сама формальна наявність податкової накладної не може бути вищою за зміст господарської операції. А відтак, суд дійшов висновку про те, що податкові накладні та акти прийому виконаних робіт, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, не підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Автоюст".

Відсутність фактичного здійснення господарських операції свідчить, що відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. З огляду на це, наявність копій первинних документів, які формально відповідають вимогам до їх оформлення, у спірних правовідносинах не є підставою для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, оскільки під час судового розгляду справи доведено, що відомості у таких документах щодо господарських операцій не відповідають дійсності, а деякі копії первинних документів створені штучно лише для зменшення податкового навантаження.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 07.02.12 №21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Крім того, суд зазначає, що за травень та листопада 2012 р. податковий кредит сформований лише за господарськими операціями з ТОВ "Автоюст", отже в даних податкових періодах сума податкового кредиту складає 100% по взаємовідносинах з ТОВ "Автоюст" (а.с.158-169 т.1).

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та права на формування витрит, можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Факт формування позивачем витрат по сум податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Автоюст" підтведжується карткою ВР за 1 півріччя 2012 р., карткою рахунку 631, податковою декларацією з податку на прибуток (а.с. 74-77, 148-161 т.2) та податковими деклараціями з ПДВ за травень та листопад 2012 р. (а.с.158-169 т.1).

Отже, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно відніс до складу витрат, витрати в сумі 43750 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 9188 грн. та безпідставно сформував податковий кредит в сумі 8750 грн. в зв'язку з тим, що такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а також з підстав, як на думку суду, штучно створених первинних документів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 03.09.2013 р. № 0000262205 та №0000272205 винесені в межах та на підставі повноважень надених податковоому органу законом, а тому позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю .

Керуючись ст.ст. 2, 11, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову міжрегіонального торгівельно-виробничого центру "Кіровограднафтоенергопостач" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування рішень в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна