Ухвала

від 26.02.2015 по справі 811/3014/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2015 рокусправа № 811/3014/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Кругового О.О.

           суддів:                     Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання:          Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Міжрегіонального торгівельно – виробничого центру «Кіровограднафтоенергопостач» у формі ТОВ

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі №811/3014/13-а за позовом Міжрегіонального торгівельно – виробничого центру «Кіровограднафтоенергопостач» у формі ТОВ до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

           18 вересня 2013 року Міжрегіональний торгівельно – виробничий центр «Кіровограднафтоенергопостач» у формі ТОВ звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0000262205 та №0000272205 від 03.09.2013 року.

          Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки прийняті на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних відносин. Також, позивач зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та на обставинах, що не відповідають дійсності, тому вказані висновки носять протиправний характер, а оскаржувані податкові повідомлення – рішення підлягають скасуванню.

          Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

          Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

          Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 серпня 2013 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку МТВЦ «Кіровограднафтоенергопостач» у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Автоюст» за травень, листопад 2012 року, за результатами якої складено акт №13/11-23-22-05/23678489 від 02.08.2013 року.

          Перевіркою встановлено порушення МТВЦ «Кіровограднафтоенергопостач» у формі ТОВ:

          п.198. 2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755_ІУ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за травень та листопад 2012 року на загальну суму ПДВ 8750.00 грн., у тому числі:

          травень 2012 року – 4 917 грн.,

          листопад 2012 року – 3 833 грн.,

          п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 9 188 грн., у тому числі за:

          півріччя 2012 року – 5 163 грн.,

           2012 рік – 4 025 грн..

          На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

          №0000262205 від 03 вересня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 8 750 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 188 грн..

          №0000272205 від 03 вересня 2013 року, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 9 188 грн.. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 297 грн..

          Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень – рішень №0000262205 та №0000272205 від 03 вересня 2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

          Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи на підтвердження реальності здійснення господарських відносин у перевіряємий період не розкривають суті та змісту господарських зобов'язань, а тому не можуть бути належним підтвердженням правомірності формування позивачем податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість в перевіряємому періоді.

          Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач уклав договір №01/02/12 про надання послуг консультування з питань комерційної діяльності та управління від 01.02.2012 р., предметом якого є надання ТОВ "Автоюст" послуг консультацій (письмових консультацій) з питань комерційної діяльності та управління у вигляді навчального модулю (семінару. навчального пособія) (а.с.141-142 т.1).

На виконання вимог даного договору сторонами складено акт №167 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2012 р. на суму 5000 грн. (в т.ч. ПДВ 833,33 грн.), акт №16 від 07.05.2012 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 7000 грн. (в т.ч. ПДВ 1166,67 грн.) та акт №221 від 30.11.2012 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 5000 грн. (в т.ч. ПДВ 4166,67 грн.) (а.с.143, 145,147 т.).

В актах перевірки зазначено, що змістом господарської операції є "усне та письмове інформаційне й консультаційно-довідкове обслуговування Заковними з питань чинного законодавства України".

Позивач надав суду податкові накладні, виписані ТОВ "Автоюст" від 31.05.2012 р. №169, від 07.05.2012 р. №16, від 30.11.2012 р.№211 (а.с.144, 146, 148 т.1).

Згідно договору про надання маркетингових послуг 02/02/12 від 02.02.2012 р., укладеного позивачем з ТОВ "Автоюст", предметом договору є надання послуг з проведення маркетингових досліджень в Кіровоградській, Черкаській, Полтавській областях щодо ринку надання охоронних послуг з охорони цілісно-майнових комплексів (а.с.149-150 т.1).

На виконання вимог даного договору сторонами складено акт №150 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.05.2012 р. на суму 17500 грн. (в т.ч. ПДВ 2916,67 грн.), акт №195 від 28.11.2012 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 18000 грн. (в т.ч. ПДВ 3000 грн.) (а.с.151, 153 т.1).

В актах перевірки зазначено суть господарської операції як "дослідження ринку охоронних послуг з охорони цілісно-майнових комплексів".

Позивач надав суду податкові накладні, виписані ТОВ "Автоюст" від 28.05.2012 р. №150, від 28.11.2012 р. №195 (а.с.152, 154 т.1).

Як доказ оплати послуг позивач надав суду копії платіжних доручень на 52500 грн. (а.с.155-157 т.1).

Крім того, позивач, після початку розгляду справи по суті, надав суду в якості доказу отримання консультативних послуг письмові запити та отримані письмові відповіді ТОВ "Автоюст" (а.с.202-251 т.1, а.с.1 - 37 т.2), та письмові докази надання маркетингових послуг (а.с.38-60 т.2).

Також, після витребування судом доказів надання маркетингових послуг, позивач надав суду копії ще одних актів здачі - прийняття робіт: №150 від 28.05.2012 р. та № 195 від 28.11.2012 р. (а.с.39, 52 т.2), якими визначено вже інший зміст господарської операції, ніж зазначений в актах перевірки, які були надані суду раніше (а.с.151, 153 т.1) та "Маркетингові проекти" (а.с.38-60 т.2).

На підставі вищеописаних первинних документів позивач сформував податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ "Автоюст" в травні 2012 р. в сумі 4917 грн., в листопаді 2012 р. 3833 грн. та відніс до складу витрат підприємства за півріччя 2012 р. - 5163 грн., 2012 р. - 4025 грн.

          На думку податкового органу зазначені господарські відносини інформаційно- консультаційного характеру було вчинено не з метою настання наслідків обумовлених договорами, надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції вирішуючи спір між сторонами погоджується з висновками податкового органу та зазначає, що надані позивачем документи не відповідають вимогам чинного законодавства, зазначені документи не визнаються судом як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

          У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

          В свою чергу, документи бухгалтерського обліку мають силу первинних лише у разі, якщо фіксують господарську операцію, яку було реально здійснено, у тому числі в обсязі та суб'єктному складі осіб, обумовлених укладеним договором.          

Як вже зазначалось, позивачем до суду надано акти приймання – здачі робіт / виконання послуг, що містять лише перелік назв послуг, що виконані на користь підприємства, при цьому вказані акти не містять розгорнутої інформації щодо обсягу наданих послуг / виконаних робіт, не містять зазначення кількості осіб, задіяних при виконанні робіт, кількість годин, затрачених на їх виконання. Крім того, вказані акти не містять посилань на реквізити виготовленої інформаційної та маркетингової продукції, крім назви кожного виду інформаційно – довідкового, маркетингового та інш обслуговування позивача. Тобто, акти здачі-прийняття виконаних робіт, фактично неможливо пов'язати з діяльністю та потребами підприємства у відповідний період.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані акти здачі – приймання робіт не є підтвердженням господарських операцій, оскільки з них неможливо встановити обсяг виконаних робіт, а також зв'язку із господарською діяльністю позивача, в тому числі із наявністю неупередженої необхідності в отриманні вказаних робіт/послуг.

При цьому, умовами права платника на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою робіт з виготовлення технічної документації (які були предметом спірного договору), позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів робіт в розрізі їх обсягу та специфіки а також докази на підтвердження пов'язаності між собою первинних документів на підтвердження фактичного виконання договору та його виконавців із його уречевленим результатом – документацією та керівництва з обслуговування та використання об'єктів виробництва.

Враховуючи те, що актами прийняття – здачі робіт (надання послуг) не підтверджено фактичної передачі робіт послуг, що можуть бути базою оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, то надані позивачем інші документи бухгалтерського обліку на підтвердження реальності здійснення господарських відносин не можуть визначатись первинними для цілей формування позивачем податкової звітності за рахунок спірних відносин з ТОВ «Автоюст» у перевіряємий період.

Отже, наданими позивачем первинними документами не розкрито змісту господарської операції, не підтверджено доцільності та можливості використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача, вказане свідчить про відсутність у позивача законних підстав для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в рахунок господарських операцій із контрагентом ТОВ «Автоюст».

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального торгівельно – виробничого центру «Кіровограднафтоенергопостач» у формі ТОВ – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі №811/3014/13-а – залишити без змін.

          Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                                                      О.О. Круговий

          Суддя:                                                                      С.А. Уханенко

          Суддя:                                                                      Ю.М. Дадим