Ухвала

від 12.12.2013 по справі 2а-977/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/95688/11

№ К/9991/95688/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноімпульс»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2011

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011

у справі № 2а-977/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноімпульс»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2011 позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.07.2010: № 0000512303/0 у частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1257939,00 грн. ( в тому числі: 838626,00 грн. - основний платіж та 419313,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0000522303/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Техноімпульс» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач не скористався своїм правом надання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ТОВ «Техноімпульс» податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 21.06.2010 № 343/23-3-31902837, про порушення позивачем норм пункту 1.32 ст.1, підпункту 4.1.2 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.2 та 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.4 пункту 5.4, пункту 5.9 ст.5, підпунктів 8.2.1 та 8.2.2 пункту 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): завищено валові витрати у податковому обліку за ІV квартал 2007 року, ІІ та ІV квартали 2008 року на загальну суму 3354509,00 грн. у зв`язку з віднесення до їх складу вартості послуг із перевезення вантажів, отриманих від ТОВ «Біант», та маркетингових послуг від ДП «Солід Сервіс Центр», які не пов`язані з господарською діяльністю товариства, що призвело до завищення податку на прибуток у податковому обліку за ІV квартал 2007 року, ІІ та ІV квартали 2008 року на загальну суму 838966,00 грн. Крім того, за висновками акту перевірки позивачем порушені норми підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2. підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит за податковими деклараціями за квітень, травень, червень, листопад 2008 року, жовтень, листопад 2009 року на загальну суму 692512,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «МТК «Оверсіз» на поставку бухгалтерсько-консультаційних послуг, ТОВ «ПК «Феміда Консул» - на поставку юридичних та консультаційних послуг, ТОВ «Біант» - на поставку послуг з перевезення вантажів. Внаслідок порушення цих норм позивач завищив залишок від`ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 310740,00 грн. та занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість у податковому обліку за квітень, травень, червень, листопад 2008 року, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року на загальну суму 362568,00 грн.

За наслідками висновків акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.07.2010 № 0000512303/0 про донарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1258449,00 грн., у тому числі: 838966,00 грн. - основний платіж та 419483,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 05.07.2010 № 0000522303/0. про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 543852,00 грн., у тому числі: 362568,00 грн. - основний платіж та 181284,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на господарські операцій з поставки позивачу ТОВ «Біант» послуг з перевезення вантажів згідно договору від 28.03.2008 № 28/03 ТІ; ДП «Солід Сервіс Центр» - маркетингових послуг за договорами від 16.07.2007 № 160707.6, від 04.08.2007 № 010807.2, від 03.09.2007 № 030907.3; ТОВ «Феміда Консул» - юридичних та консультаційних послуг; ТОВ «МТК «Оверсіз»» - бухгалтерсько-консультаційних послуг між позивачем (з одного боку) та ТОВ «Біант», ДП «Солід Сервіс Центр», ТОВ «МТК «Оверсіз»», ТОВ «ПК «Феміда Консул» (з іншого) підписані акти здачі-приймання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом; акти здачі-приймання робіт; акт виконаних послуг. На підставі цих актів, а також податкових накладних, виписаних ТОВ «Біант»,ТОВ «МТК «Оверсіз»», ТОВ «ПК «Феміда Консул» позивач відніс їх послуг до складу валових витрат, а суми ПДВ, сплачені у їх вартості, до податкового кредиту відповідного податкового періоду.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено. що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Співставлення вказаних норм свідчить про те, що однією з основних ознак, які дають право платнику податків віднести витрати на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а суми ПДВ, сплачені у їх вартості до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановивши у судовому процесі відсутність документів на підтвердження транспортування вантажу за господарськими операціями з ТОВ «Біант» та врахувавши відсутність в актах здачі-приймання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом інформації про місце відправлення та місце доставки вантажів, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, дотримавшись вимог ст.. 86 КАС України щодо оцінки доказів, дав правильну оцінку цим обставинам як свідченням відсутності реальності господарських операцій. Правильними також є висновки апеляційного суду, з врахуванням відсутності будь-яких доказів на поставку позивачу ДП «Солід Сервіс Центр» маркетингових послуг, як то звіти, дослідження тощо, а також доказів використання позивачем результатів цих досліджень у власній господарській діяльності, що у силу норм пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР є обов`язковою умовою для віднесення витратз придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, про недоведеність з боку позивача зв`язку таких витрат з його власною господарською діяльністю.

З приводу правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за господарськими операціями з поставки позивачу ТОВ «МТК «Оверсіз»» бухгалтерсько-консультаційних послуг, а ТОВ «ПК «Феміда Консул» - юридичних та консультаційних послуг, то суд апеляційної інстанції, враховуючи відсутність в актах ьа податкових накладних, які складені на підтвердження поставки цих послуг, змісту та обсягу таких послуг, правильно оцінив ці документи як такі, що не можуть бути доказом достовірності формування на їх підставі валових витрат та податкового кредиту.

Встановленим обставинам суд апеляційної інстанції дав правильну юридичну оцінку, застосувавши пункт 1.32 ст. 1, пункт 5.1, підпункт 5.2.1, пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, підпункти 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, та зробив висновок, який відповідає обставинам справи і цим нормам матеріального права, про неправомірність віднесення позивачем в податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість сум витрат за господарськими операціями з ТОВ «Біант», ДП «Солід Сервіс Центр», ТОВ «МТК «Оверсіз», ТОВ «ПК «Феміда Консул» до валових витрат та податкового кредиту відповідно.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноімпульс» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош