Постанова

від 26.12.2013 по справі 822/4540/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/4540/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіШевчука О.П. при секретаріТимчишину В. М. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Авіст" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2013 року форми "Р" №0003372202/2188, форми "П" №0003352202/2189, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.09.2013 року форми "Р" №0003372202/2188, форми "П" №0003352202/2189.

Позовні вимоги вмотивовані позивачем тим, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Авіст", код ЄДРПОУ 14159951 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Авант-Тайм.Зовнішторг" (код ЄДРПОУ 37502950) за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року. За результатами перевірки складено акт № 3542/22-01/14159951 від 05.09.2013 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №0003372202/2188, №0003352202/2189 . Позивач не погоджується з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, вказує на відсутність підстав прийняття вказаних рішень, та просить суд їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених в письмовому запереченні, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Позивач - приватне підприємство "Авіст", ідентифікаційний код 14159951, зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради Хмельницької області. Свідоцтво про державну реєстрацію від 09.10.1992 року, серія АБ № 407792. З 19.10.1997 року перебуває на обліку ДПІ у м. Хмельницькому.

Посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства "Авіст", код ЄДРПОУ 14159951, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Авант-Тайм.Зовнішторг" (код ЄДРПОУ 37502950) за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року. За результатами перевірки складено акт № 3542/22-01/14159951 від 05.09.2013 року.

У висновках акта перевірки зазначено, що ПП "Авіст", порушило вимоги:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, внаслідок чого ПП "Авіст" завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього на суму 585740,00 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових: за 2-4 квартал 2011 року в сумі 585740 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 585740 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, внаслідок чого ПП "Авіст" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет всього в сумі 117148 грн., у тому числі за жовтень 2011 року на 117148 грн.

На підставі акту перевірки № 3542/22-01/14159951 від 05.09.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.09.2013 року : форми "Р" № 0003372202/2188, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем : податок на додану вартість в розмірі 175722,00 грн., в тому числі : 117148,00 грн. - за основним платежем, 58574,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та форми "П" № 0003352201/2189, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 585740,00 грн.

Суд встановив, що приватне підприємство "Авіст" мало взаємовідносини з ТОВ "Авант-Тайм.Зовнішторг" код ЄДРПОУ 37502950.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант-Тайм".Зовнішторг, зареєстроване в органах державної влади рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 19.01.2011 року за № 14441020000007435. Взято на податковий облік Кіровоградської ОДПІ - 20.01.2011 року № 192.

Досліджуючи взаємовідносини позивача із вищезазначеним контрагентом суд встановив наступне.

Між ПП "Авіст" та ТОВ "Авант - Тайм.Зовнішторг" укладено договір поставки № 0310 від 03 жовтня 2011 року, згідно якого Продавець - ТОВ "Авант - Тайм.Зовнішторг", Покупець - ПП "Авіст". Предметом даного договору є зобов'язання Постачальника постачати товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору ( п.1.1 Договору). Товар поставляється Покупцю партіями. Кожна партія товару визначається рахунком фактурою. Узгоджена партія товару, повинна бути забезпечена наступними супровідними документами: накладними, податковими накладними, паспорту якості та сертифікату відповідності. Постачання здійснюється за рахунок Продавця. Перехід права власності відбувається в момент оплати відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною. Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в рахунку фактурі. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку ( п.п.2,3,4 Договору).

На підтвердження здійснення даної господарської операції позивачем було надано податкові накладні, видаткові накладні, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні та банківські виписки на підтвердження перерахування коштів за товар.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п. п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені ст.139 кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг...

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: 138.10.3. витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 ПК України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Суд не погоджується з висновками відповідача про відсутність фактичних правовідносин позивача із зазначеним вище контрагентом.

Суд встановив, що на виконання договору поставки № 0310 від 03 жовтня 2011 року ТОВ "Авант-Тайм. Зовнішторг" виписані позивачу податкові накладні на реалізацію продукції (папір, картон, лак, тощо), що використовується у виробництві позивача по виготовленню паперових коробок, упаковок для колгот, тощо.

Факти здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, копією книги реєстрації доручень, товарно-транспортними накладними. Оплата поставленої продукції підтверджується банківськими виписками.

На підтвердження використання в господарській діяльності приватним підприємством "Авіст" придбаних у ТОВ"Авант.Тайм.Зовнішторг" ТМЦ суду надані лімітно-забірні карти, витяг з акту списання №АВ-00000 від 31.10.2011 року.

Крім того, на підтвердження подальшої реалізації виготовленої продукції позивачем надані видаткові та податкові накладні, сертифікати якості на продукцію, а також банківські виписки на підтвердження отримання виручки від реалізації продукції покупцям.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.

Необхідно вказати також, що обставини коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Фактичність правовідносин між позивачем та його контрагентом підтверджується використанням придбаного товару у здійсненні підприємницької діяльності, а саме : виготовлення із придбаної сировини готової продукції - паперових коробок , упаковок для колгот, тощо на замовлення та їх подальша реалізація з метою отримання прибутку.

З врахуванням вищезазначеного суд вважає, що господарські операції із зазначеним вище контрагентом, фактично здійснювались, оскільки позивачем надані належні докази на підтвердження придбання, оплати, перевезення, оприбуткування та використання в господарській діяльності придбаної продукції.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено, а судом не встановлено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 23.09.2013 року форми "Р" №0003372202/2188, форми "П" №0003352202/2189, а тому позовні вимоги приватного підприємства "Авіст" необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України у зв`язку із задоволенням позову понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1530 (одна тисяча п`ятсот тридцять) грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 94,158 - 163, 186,254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Авіст" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення приватного підприємства "Авіст" від 23.09.2013 року форми "Р" №0003372202/2188, форми "П" №0003352202/2189.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Авіст" судові витрати в сумі 1530 ( одна тисяча п`ятсот тридцять ) грн. 00 коп., шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2013 року 10:15

Суддя /підпис/О.П. Шевчук "Згідно з оригіналом" Суддя О.П. Шевчук