Ухвала

від 10.01.2014 по справі 812/6741/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 року справа №812/6741/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Борисова А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Алфімова М.П. - за довір. від 23.01.2013 року

від відповідача - Лейбенка О.Д. - за довір. від 18.11.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі № 812/6741/13-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів в Луганській області про визнання нечинними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів в Луганській області про визнання нечинними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2013 року:

- № 0000512201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 249166,50 грн., у тому числі 166111,00 грн. - за основним платежем, 83055,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000522201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 232234,50 грн., у тому числі 154823,00 грн. - за основним платежем, 77411,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі № 812/6741/13-а (суддя Чернявська Т.І.) позовна заява задоволена частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 23 липня 2013 року № 0000512201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 249166,50 грн., у тому числі 166111,00 грн. - за основним платежем, 83055,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 23 липня 2013 року № 0000522201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 232234,50 грн., у тому числі 154823,00 грн. - за основним платежем, 77411,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що товарно-транспортні накладні позивача не відповідають вимогам первинного документу, оскільки у графі «Пункт розвантаження» не зазначено повну адресу, а лише зазначено м. Сєвєродонецьк, також відсутні дані про одиниці виміру, кількість товару, ціну, підписи особи яка повинна прийняти товар, особи яка отримала товарно-транспортні накладні (вантажоодержувача).

Крім того, з наданих товарно-транспортних накладних позивача вбачається, що перевезення ТМЦ проводилось водіями-експедиторами, але довіреностей на право керування автотранспортом, на отримання дозволу щодо перевезення та відвантаження ТМЦ, позивачем не надано, тому позивач документально не підтвердив повноваження даних осіб (водіїв) на транспортування товарів.

Звертає увагу на те, що згідно договору від 05.01.2011 року № 066-11 з ТОВ «ТПП «Спектр» товар повинен відповідати усім технічним нормам, стандартам та правилам, встановленим для товару даного виду, що підтверджується відповідними сертифікатами, але зазначені документи не були надані позивачем в підтвердження виконання умов зазначеного договору.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає правомірними оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представники позивача.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів встановила.

Товариство з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», ідентифікаційний код 04643841, зареєстроване як юридична особа за № 1 383 145 0000 002963, основний вид економічної діяльності - виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів.

Перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів в Луганській області, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 046438412144, про що свідчить Свідоцтво № 200006361 (серія НБ № 124175) про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 25.10.2011 року.

У період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року Товариством з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» укладені договори з наступними контрагентами:

- Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство «Спектр» (постачальник) договір від 05 січня 2011 року № 066-11

про постачання товару згідно специфікацій;

- Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «МЕРИДІАН-ДНІПРО» (продавець) договір від 26 жовтня 2011 року № 42 про постачання металопродукції;

- Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ВЕСТ ЛТД» (виконавець) договір від 28 листопада 2011 року № 2811 про виконання робіт з капітального ремонту насосів гідравлічних;

- Приватним підприємством «ТД ТАМ» (постачальник) договір від 04 травня 2012 року № 504 про постачання листового металопрокату;

На підтвердження виконання вищевказаних договорів ТОВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» надані: товарно-транспортні накладні, видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі, акти дефектування, акти здачі-приймання робіт, банківськими виписками.

Податкові накладні, отримані позивачем від вищевказаних контрагентів відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за січень-грудень 2012 року.

Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт в сумі 737251,00 грн. за 2012 рік включені позивачем до складу валових витрат у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 року.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-листопад 2012 року та Додатків 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем до складу податкового кредиту по господарсько-правовим відносинам з вищезазначеними контрагентами включено податок на додану вартість в сумі 166111,00 грн., у тому числі: за січень 2012 року в сумі 9220,00 грн., лютий 2012 року в сумі 2227,00 грн., березень 2012 року в сумі 9269,00 грн., квітень 2012 року в сумі 10686,00 грн., травень 2012 року в сумі 56419,00 грн., червень 2012 року в сумі 7026,00 грн., липень 2012 року в сумі 26312,00 грн., серпень 2012 року в сумі 6260,00 грн., вересень 2012 року в сумі 1634,00 грн., жовтень 2012 року в сумі 32666,00 грн., листопад 2012 року в сумі 4392,00 грн.

В період з 20 травня 2013 року по 02 липня 2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів в Луганській області згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статтею 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (код ЄДРПОУ 04643841) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 по 31 грудня 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом був складений акт № 70/22-04643841 від 09 липня 2013 року та встановлені порушення, зокрема:

1) підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 154823,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 18493,00 грн., за півріччя 2012 року в сумі 96331,00 грн., три квартали 2012 року в сумі 126760,00 грн., за 2012 рік в сумі 154823,00 грн.;

2) пункту 187.8 статті 187, пункту 186.3 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 360125,00 грн., у тому числі: за січень 2012 року у сумі 9220,00 грн., за квітень 2012 року у сумі 10686,00 грн., за травень 2012 року у сумі 56419,00 грн., за червень 2012 року у сумі 7026,00 грн., за липень 2012 року у сумі 26312,00 грн., за серпень 2012 року у сумі 6260,00 грн., за вересень 2012 року у сумі 1634,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 238176,00 грн., за листопад 2012 року у сумі 4392,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2012 року у сумі 11496,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення грошових зобов'язань за основним платежем з податку на додану вартість в сумі 166111,00 грн. та з податку на прибуток підприємства в сумі 154823,00 грн. є завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року в сумі 737251,00 грн. (у тому числі за І квартал 2012 року в сумі 88064,00 грн., півріччя 2012 року в сумі 458720,00 грн., три квартали 2012 року в сумі 603619,00 грн. та рік 2012 в сумі 737251,00 грн.) та завищення податкового кредиту в сумі 166111,00 грн. (у тому числі за січень 2012 року в сумі 9220,00 грн., лютий 2012 року в сумі 2227,00 грн., березень 2012 року в сумі 9269,00 грн., квітень 2012 року в сумі 10686,00 грн., травень 2012 року в сумі 56419,00 грн., червень 2012 року в сумі 7026,00 грн., липень 2012 року в сумі 26312,00 грн., серпень 2012 року в сумі6260,00 грн., вересень 2012 року в сумі 1634,00 грн., жовтень 2012 року в сумі 32666,00 грн., листопад 2012 року в сумі 4392,00 грн.), оскільки операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів між Товариством з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство «Спектр», Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «МЕРИДІАН-ДНІПРО», товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ВЕСТ ЛТД», Приватним підприємством «ТД ТАМ» не проводились та, як наслідок, у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з його відсутністю.

Як вбачається з акту перевірки, встановлені порушення обґрунтовані наступним:

- актом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25 січня 2013 року № 148/224/35681367 про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «ТД ТАМ»;

- актом Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 13 лютого 2013 року № 394/22.5-19/32627197 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство «Спектр»;

- актом Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 15 лютого 2013 року № 479/22.5-08/32515299 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «МЕРИДІАН-ДНІПРО»;

- актом Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 08 квітня 2013 року № 413/22.1-06/37090409 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ВЕСТ ЛТД».

23 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів в Луганській області на підставі акту перевірки, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- № 0000512201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 540187,50 грн., у тому числі 360125,00 грн. - за основним платежем, 180062,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000522201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 232234,50 грн., у тому числі 154823,00 грн. - за основним платежем, 77411,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, податкова інспекція вказує на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України..

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує контролюючі функції у сфері оподаткування відносно інших суб'єктів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який, зокрема, містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 186.3 ст. 186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:

а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

б) рекламні послуги;

в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;

г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця;

ґ) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів;

д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;

е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;

є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті;

ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

Згідно п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов'язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки здійснення господарської діяльності між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство «Спектр», Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «МЕРИДІАН-ДНІПРО», Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ВЕСТ ЛТД», Приватним підприємством «ТД ТАМ» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідачем не надано суду першої інстанції та апеляційному суду доказів наміру позивача порушити публічний порядок при укладені договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство «Спектр», Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «МЕРИДІАН-ДНІПРО», Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ВЕСТ ЛТД», Приватним підприємством «ТД ТАМ», або наявності вироку суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо при укладенні та виконанні таких договорів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Торгівельно-промислове підприємство «Спектр», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «МЕРИДІАН-ДНІПРО», ТОВ «АЛЬФА-ВЕСТ ЛТД», ПП «ТД ТАМ», підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у позивача сертифікатів якості за угодою з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство «Спектр» та наданих товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію», Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2003 року № 225 наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року № 28 затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.05.2005 року № 466/10746).

З аналізу цього Переліку вбачається, що продукції, які підлягають обов'язковій сертифікації в Україні та наведені в розділах: 6. Спеціальні засоби самозахисту, 10. Мийні засоби, 11. Трактори малогабаритні, 13. Зварювальне обладнання, 14. Велосипеди, коляски дитячі, 15. Засоби охоронного призначення, 17. Посуд з чорних та кольорових металів, фарфору, фаянсу та скла, 19. Побутова апаратура, що працює на твердому, рідкому та газоподібному паливі, 20. Продукція протипожежного призначення, 21. Дорожні транспортні засоби, їх складові частини та приладдя (інші розділі - виключені) - відсутні найменування тих товарів (продукції), які придбав позивач у Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство «Спектр».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» виробник зобов'язаний: сприяти проведенню всіх процедур підтвердження відповідності, встановлених для конкретного виду продукції; наносити на продукцію національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері; компенсувати споживачам продукції завдані їм збитки в разі виявлення невідповідності продукції вимогам, зазначеним у декларації про відповідність та/або сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності; надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати на вмотивовану вимогу органів, яким відповідно до законів України належать повноваження щодо перевірки якості та безпеки продукції, завірені виробником або імпортером копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо її наявність у виробника передбачена технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником.

Дана норма кореспондується з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», якою затверджений перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Так, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах таким документом є товарно-транспортна накладна; для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб це - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані товарно-транспортні накладні по договорам з ТОВ «Торгівельно-промислове підприємство «Спектр», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «МЕРИДІАН-ДНІПРО», ТОВ «АЛЬФА-ВЕСТ ЛТД», ПП «ТД ТАМ».

Крім того, в ході розгляду справи у суду апеляційної інстанції позивачем надані паспорта (сертифікати) виробника Санкт-Петербурзького державного морського технічного університету науково-виробничого учбового технічного центру та подорожні листи, які прийняті судом апеляційної інстанції до уваги, та які спростовують доводи апеляційної скарги в цій частині

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі № 812/6741/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі № 812/6741/13-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів в Луганській області про визнання нечинними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 10.01.2014 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 15.01.2014 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська