Постанова

від 02.12.2013 по справі 826/16157/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2013 року 15 год. 52 хв. № 826/16157/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Юзефовича А.О. (довіреність від 15.08.2013р. б/н), відповідача - Декань М.І. (довіреність від 29.08.2013р. № 68/10-015), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2013 року № 0006132230, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» (далі - позивач, ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2013 року № 0006132230.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ від 24.05.2013р. № 333/1-22-01411515, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по господарських взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Рафіас-М» (ідентифікаційний код 34867282) за січень, березень, квітень та вересень 2012 року, документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 11.11.2013р. б/н, додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» (ідентифікаційний код 01411515) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по господарських взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Рафіас-М» (ідентифікаційний код 34867282) за січень, березень, квітень та вересень 2012 року, за результатами якої складений Акт від 24.05.2013р. № 333/1-22-01411515 (далі - Акт перевірки). Згідно висновків цього Акта перевірки ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за січень, березень, квітень і вересень 2012 року на загальну суму 16 167, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС акт від 15.03.2013р. № 211/3-22-30-34867282 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рафіас-М» (ідентифікаційний код 34867282) щодо підтвердження господарських відносин з рядом підприємств-контрагентів за період січень, березень, квітень, червень-листопад 2012 року.

За наслідками проведеної документальної перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення 03.06.2013р. № 0006132230, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 20.05.2013р. по 24.05.2013р. на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 і п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі Наказу ДПІ від 15.05.2013р. № 1358, повідомлення про проведення перевірки від 17.05.2013р. № 6164/10/22-30, працівником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» (ідентифікаційний код 01411515) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по господарських взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Рафіас-М» (ідентифікаційний код 34867282) за січень, березень, квітень та вересень 2012 року, за результатами якої складений Акт від 24.05.2013р. № 333/1-22-01411515 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 - 4 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено декларування ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» суми податкового кредиту з податку на додану вартість за місяці січень, березень, квітень і вересень 2012 року у розмірі 16 167, 00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Рафіас-М» (ідентифікаційний код 34867282) - договір від 03.09.2010р. № 55/1 щодо надання юридичних послуг. На виконання умов цього Договору перевіряємим підприємством на користь контрагента були перераховані кошти на загальну суму 97 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 167, 00 грн.).

При цьому під час проведення перевірки позивача перевіряючим був використаний Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 211/3-22-30-34867282 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рафіас-М» (ідентифікаційний код 34867282) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Елплат» (ідентифікаційний код 36984783), ПП «Формат - 59» (ідентифікаційний код 35043357), ТОВ «Збут проект - 1» (ідентифікаційний код 37617581), ТОВ «ТД «Елінар» (ідентифікаційний код 37707968), ТОВ «Бакс» (ідентифікаційний код 23054636), ТОВ «Лиго Сервис» (ідентифікаційний код 24348676), ТОВ «Юнімед» (ідентифікаційний код 24384459), ТОВ «Євро проект - Схід» (ідентифікаційний код 35537625), ТОВ «Сервіс - Центр - Метал» (ідентифікаційний код 20260789), ТОВ «НПК Метал» (ідентифікаційний код 37494746), ТОВ «Промелектро XXI-Плюс» (ідентифікаційний код 37225176), ПП «Промтехснаб Плюс» (ідентифікаційний код 36439988), ТОВ «Інкотекс - Україна» (ідентифікаційний код 35077475), ТОВ «Влад» (ідентифікаційний код 20908084), ТОВ «Мінар» (ідентифікаційний код 25187488), ТОВ «Інвесттрейдсервіс» (ідентифікаційний код 38149285), ТОВ «Інкомтраст» (ідентифікаційний код 38122420), ТОВ «Приємна пропозиція» (ідентифікаційний код 37264435), ПП «Унісон Дизайн» (ідентифікаційний код 34795572), ПП «Будстоун - К» (ідентифікаційний код 37280090), ТОВ «Інтерхім - БТВ» (ідентифікаційний код 32837895), ТОВ «Факторіал» (ідентифікаційний код 23002272), ТОВ «Прем'єр Декор» (ідентифікаційний код 34519097) за період січень, березень, квітень, червень - листопад 2012 року.

Відповідно до цього Акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 211/3-22-30-34867282 працівниками податкової інспекції встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період січень, березень квітень, червень - листопад щодо придбання ТОВ «Рафіас - М» товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу ТОВ «Рафіас - М» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна.

На підставі вищевикладеного працівник відповідача дійшов висновку, що ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» в порушення вимог п. 44.1 ст. 44. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Рафіас - М» за січень, березень, квітень та вересень 2012 року, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 16 167, 00 грн.

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 24.05.2013р. № 333/1-22-01411515 перевіряючий встановив порушення ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» наступних норм законодавства України:

- пп. п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на додану вартість на загальну суму 16 167, 00 грн., в т.ч. за січень 2012 року на суму 3 333, 00 грн., за березень 2012 року - 3 667, 00 грн., за квітень 2012 року - 4 167, 00 грн., за вересень 2012 року - 5 000, 00 грн.

03 червня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі Акта перевірки від 24.05.2013р. № 333/1-22-01411515 та згідно розрахунку фінансових санкцій, копія якого наявна в матеріалах справи, прийняла спірне податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0006132230, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20 209 00 грн., в т.ч. 16 167, 00 грн. - основний платіж, 4 042, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.08.2013р. № 2954/10/26-15-10-04-04 та Міністерства доходів і зборів України від 12.09.2013р. № 10901/6/99-99-10-01-15 первинна та повторна скарги ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» на податкове повідомлення-рішення від 03.06.2013р. за № 0006132230 були залишенні без задоволення, а таке спірне податкові повідомлення-рішення - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього ж Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)(п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 03 вересня 2010 року між ЗАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» (Замовник), в особі генерального директора Базового О.Ф., і ТОВ «Рафіас-М», в особі директора ОСОБА_3, (Виконавцями) був укладений письмовий договір за № 55/1, відповідно до якого Виконавець за дорученням Замовника приймає на себе зобов'язання з надання юридичних консультацій у відповідності до умов цього Договору, а Замовник - оплатити вартість таких консультацій.

Відповідно до п. 2.1 цього договору Виконавець консультує Замовника з наступних питань: бере участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, візує такі договори, надає допомогу щодо організації контролю за виконанням цих договорів, слідкує за застосуванням, передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов'язання; організовує та веде претензійну роботу за матеріалами, підготовленими Замовником; бере участь у розгляді питань про дебіторську та кредиторську заборгованість, що є на балансі господарства, та вживає спільно з ін. підрозділами заходів щодо ліквідації цієї заборгованості; дає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності Замовника.

Оплата послуг здійснюється виключно на підставі акта виконаних робіт (наданих послуг) по факту виконаних робіт. Загальна вартість робіт по цьому Договору складає 20 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 333, 33 грн.) на місяць і не залежить від обсягу наданих робіт зі сторони Виконавця (п. 4.1, 4.2 даного Договору).

Відповідно до письмових пояснень ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» від 13.11.2013р. б/н, наданих в судовому засіданні по даній справі, до основних видів діяльності позивача за КВЕД відноситься діяльність по наданню в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Зокрема, у власності ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» перебуває нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, який знаходиться у м. Києві по вул. Козацька, буд. 118. З метою отримання якісного юридичного супроводу підприємства при передачі власного нерухомого майна в оренду контрагентам та проведення роботи з особами, які несвоєчасно сплачують орендну плату, ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» уклало спірний договір з ТОВ «Рафіас-М».

Додатково до Договору директор ТОВ «Рафіас-М» ОСОБА_3 отримав від керівника ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» відповідну довіреність на представництво інтересів Товариства від 01.05.2012р.

За змістом вказаного Договору ТОВ «Рафіас-М», в особі директора ОСОБА_3, виконувало наступну роботу: постійне ведення переговорів з контрагентами (орендарями) позивача на предмет своєчасної оплати орендної плати; ведення переговорів з боржниками з оплати орендних платежів, щодо погашення заборгованості, узгодження строків погашення заборгованості, усне консультування ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ», в особі Генерального директора, з питань оформлення договорів оренди нерухомого майна, порядку підписання додаткових угод до існуючих договорів оренди; перевірка (правовий аналіз) проектів договорів оренди приміщень в м. Києві по вул. Козацькій, буд. 118, та додаткових угод до існуючих договорів оренди, надання рекомендацій щодо їх коригування; консультування з питань нарахування та зміни розміру штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати, а також щодо новацій у законодавстві.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг та відповідно оплати вартості результатів таких послуг) за вказаними Договорами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору від 03.09.2010р. № 55/1;

- актів виконаних робіт (надання послуг) від 31.01.2012р., від 31.03.2012р., від 30.04.2012р. та від 30.09. 2012р. на загальну суму 97 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 166, 67 грн.), оформлених за результатами надання ТОВ «Рафіас-М» юридичних послуг, та ідентичних за змістом (в тексті усіх актів вказано, що Виконавцем були виконані роботи по, а саме: «надавалась допомога з питань щодо ліквідації кредиторської заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або несвоєчасної сплати деякими орендарями орендної сплати та пені по цім платежам; надавались консультації з питань зміни розміру штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати та робився аналіз договорів замовника з його контрагентами; надавалися консультації з питань змін в чинному законодавстві України.». Разом з тим, зі змісту цих актів виконаних робіт (надання послуг) не вбачається за можливе встановити фактичний обсяг наданих послуг з урахуванням підвищення їх вартості;

- податкових накладних від 27.01.2012р. № 12 на суму 20 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 333, 33 грн.), від 27.03.2012р. № 19 на суму 22 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 666, 67 грн.), від 26.04.2012р. № 27 на суму 25 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 166, 67 грн.) та від 27.09.2012р. № 37 на суму 30 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 000, 00 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 16 167, 00 грн., виписаних вказаними контрагентами на користь ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ»;

- платіжних доручень ЗАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» на оплату юридичних послуг від 27.01.2012р., від 27.03.2012р., від 26.04.2012р. та від 27.09.2012р. на загальну суму 97 000, 00 грн. (з яких вбачається, що оплата по спірному Договору від 03.09.2010р. № 55/1 здійснювалося не на підставі оформлених актів виконаних робіт (наданих послуг), тобто всупереч умовам такого Договору);

- свідоцтва про право власності цілісного майнового комплексу від 19.07.1995р.;

- аналітичної довідки щодо істотних умов укладення договорів оренди нерухомого майна директора ТОВ «Рафіас - М» від 15.05.2012р., адресованого АТ «НДІМЕХМОНТАЖ»;

- довіреності ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» від 01.05.2012р., виданої директору ТОВ «Рафіас-М» на представництво інтересів Товариства у взаємовідносинах з орендарями нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Козацька, буд. 118, - з питань щодо проведення розрахунків та ліквідації заборгованості по орендних платежах, та у відділах державної виконавчої служби;

- листів ТОВ «Торговий дім Промхімресурс» від 04.06.2012р. № 04-12/06, від ТОВ «БНТД» від 10.09.2012р. № 237, ЗАТ «НВП «Контур» від 31.01.2012р. № 17 із зобов'язаннями підприємств погасити існуючі суми заборгованості (інших документів, зокрема бухгалтерських документів, письмового переліку боржників, та ін., на підтвердження фактів наявності заборгованості орендарів станом на відповідний період надання послуг в 2012 року позивач суду не надав);

- договорів оренди нежилого приміщення від 13.01.2012р. № 2, від 29.07.2011р. № 19, від 01.02.2012р. № 3, від 01.03.2012р. № 5, від 19.03.2012р. № 8, від 01.02.2012р. № 4, від 28.04.2012р. № 10, від 01.06.2012р. № 11, від 01.06.2012р. № 12 та від 01.01.2011р. № 5, укладених між ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» (Орендодавцем) і контрагентами-орендарями (ПП «НОСТА», ТОВ «Фасад-Сервіс-Буд», ФОП ОСОБА_5, ПП «БК НЕК», ТОВ «МКМ ГРУП», ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Ліквідність», ТОВ «Юнім», НВП «Контур»);

- договорів оренди нерухомого майна від 02.12.2011р. та від 13.09.2011р., укладених ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» (Орендодавцем) з контрагентами-орендарями (ОК «СК «Аргентум плюс» і ТОВ «Пірсон Рефакторіс Україна»), як зразків попередніх договорів оренди, що використовувалися позивачем до введення дію договору оренди нежилого приміщення, розробленого ТОВ «Рафіас-М»;

- виписок ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012) по розрахунковому рахунку позивача за 14.02.2012р., 28.02.2012р., 28.04.2012р., 18.05.2012р., 29.05.2012р., 14.06.2012р., 31.07.2012р., 02.08.2012р., 28.09.2012р., 26.10.2012р., 11.10.2012р., 16.11.2012р., 21.11.2012р. з відомостями про отримання сум орендної плати від контрагентів-орендарів.

Інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі Договору про надання юридичних послуг від 03.09.2010р. № 55/1, по факту надання ТОВ «Рафіас-М» певних юридичних послуг протягом конкретних періодів (січня, березня, квітня та вересня 2012 року), зокрема: актів щодо передачі Виконавцю первинною і бухгалтерської документації, організаційно-розпорядчих та ін. документів, необхідних для надання тих чи інших юридичних послуг; актів щодо передачі Виконавцем Замовнику проекту розробленого договору оренди нежилого приміщення; доказів застосування до контрагентів-орендарів штрафних санкцій за наслідками проведених консультацій, складання та пред'явлення претензій; розрахунку видів юридичних послуг, передбачених спірним Договором, позивач суду не надав.

Крім того, в судовому засіданні 26 листопада 2013 року свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що на виконання договору ним лише розроблялись проекти договорів оренди приміщень, інші послуги ним не надавались.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За результатами дослідження наявних матеріалів справи та показань свідка судом не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірних правочинами та наведеними первинними та іншими документами, оформленими (отриманими) ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» в ході здійснення господарської діяльності, оскільки такі документи не містять відомостей про надання спірних юридичних послуг саме підприємством ТОВ «Рафіас-М» згідно наданих актів виконання (надання послуг).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з отримання юридичних послуг, передбачених договором від 03.09.2010р. № 55/1, від названого вище контрагента належними первинними документами.

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту є безпідставним, суд дійшов висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт «НДІМЕХМОНТАЖ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова