Рішення

від 12.12.2013 по справі 2-11901/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-11901/11

Провадження №2/761/921/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Івченко В.П., Кукушкіному О.М., Губиш Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна пожружжя, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в жовтні 2011 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про поділ майна подружжя.

Просить в порядку розподілу спільного майна подружжя, поділити майно набуте позивачем за час шлюбу з відповідачем, виділити їй та визнати за позивачем право власності на: 2/3 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартість якої складає 311 526,00 грн.; земельну ділянку площею 2010 квадратних метрів, що розташована в с. Козіївка, Обухівського району, Київської області, вартість якої 18 300 грн., будинок, загальною площею 51 квадратний метр, що розташований по АДРЕСА_3, вартість якого складає 3 300,00 грн. Позивач просить виділити та визнати право власності за відповідачем на автомобіль «Hyundai-Tucson», 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_2, зобов'язати ОСОБА_1 сплатити відповідачу грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності у розмірі 102 563,00 грн.

У заяві від 21.06.2012 року позивач змінила предмет позову та просила в порядку розподілу спільного майна подружжя, поділити майно, набуте позивачем за час шлюбу з відповідачем, виділити їй та визнати за позивачем право власності на 2/3 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 2010 квадратних метрів, що розташована в с. Козіївка, Обухівського району, Київської області, будинок, загальною площею 51 квадратний метр, що розташований по АДРЕСА_3. Виділити та визнати право власності за відповідачем на автомобіль «Hyundai-Tucson», 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний НОМЕР_1, квартиру, загальною площею 42,90 квадратних метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.10.1994 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві. 15.08.2011 року Шевченківським районним судом міста Києва прийнято рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 За час шлюбу позивачем та відповідачем було набуто майно, а саме: 2/3 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартість якої складає 311 526,00 грн.; земельну ділянку площею 2010 квадратних метрів, що розташована в с. Козіївка, Обухівського району, Київської області, вартість якої 18 300 грн., будинок, загальною площею 51 квадратний метр, що розташований по АДРЕСА_3, вартість якого складає 3 300,00 грн., автомобіль «Hyundai-Tucson», 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний НОМЕР_1. Загальна вартість набутого майна 461 126,00 грн. Позивач зазначила, що виділити в натурі вказане майно неможливо, а тому позивач згідна компенсувати відповідачу грошову суму у розмірі 102 563,00 грн.

Ухвалою від 25.10.2011 року відкрито провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 12.12.2013 року, позовні вимоги підтримала з врахуванням заяви про зміну предмету позову з мотивів, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях відповідач зазначив, що 2/3 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки квартира була отримана безоплатно в порядку приватизації державного житлового фонду. Стаття 61 Сімейного кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення приватизації зазначеної квартири) не передбачала віднесення до спільної сумісної власності подружжя житла, набутого одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду. Автомобіль «Hyundai-Tucson», 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний НОМЕР_1 був придбаний позивачем та відповідачем за кредитні кошти на підставі кредитного договору №490053155. На момент розірвання шлюбу кредит не був виплачений, а тому автомобіль був вилучений банком для подальшої реалізації. Щодо іншого майна відповідач зазначив, що він не погоджується на присудження грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно у розмірі, який запропонувала позивач.

У судове засідання, яке відбулося 12.12.2013 року, позивач не з'явився, повідомлений належним чином про розгляд справи.

Заслухавши пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 07.10.1994 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 146, т. 1).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва 15.08.2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що сторонами не заперечується.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно до ч.1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Як передбачено ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на житло від 28.09.2007 року (а.с. 9) квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2 та членам його сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Оскільки стаття 61 СК України, в редакції, чинній на момент здійснення приватизації зазначеної квартири, не передбачала віднесення до спільної сумісної власності подружжя житла, набутого одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, то квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не є спільною сумісною власністю подружжя.

Судом встановлено, що 06.12.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та відповідачем укладено кредитний договір №490053155 (а.с. 171).

Відповідно до п.2.4. Кредитного договору цільове використання кредиту - придбання транспортного засобу згідно з Договором купівлі-продажу, укладеним між позичальником та ВАТ «ЛуАЗ» №КР-_59/НС від 16.11.2007 року - «Hyundai-Tucson», 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний НОМЕР_1.

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 179), автомобіль «Hyundai-Tucson», 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний НОМЕР_1 перебував у заставі рухомого майна на підставі договору застави 490053155-з від 06.12.2007 року ЗАТ «Альфа-Банк».

У зв'язку з несплатою кредиту у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором №490053155, про що свідчить копія вимоги про досудове врегулювання спору (а.с. 183).

Як вбачається з акта приймання-передачі автомобіля від 30.03.2012 року (а.с. 184), ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 автомобіль «Hyundai-Tucson», 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний НОМЕР_1.

Факт реалізації автомобіля Hyundai-Tucson», 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний НОМЕР_1 підтверджується листом ПАТ «Альфа-Банк» (а.с. 236) та договором про внесення змін і доповнень до кредитного договору №490053155 від 06.12.2007 року (а.с. 237).

Враховуючи вищевикладене, автомобіль Hyundai-Tucson», 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний НОМЕР_1, також не є спільною сумісною власністю подружжя.

В матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2005 року (а.с. 10), з якого вбачається, що ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_1 купила земельну ділянку площею 2010 квадратних метрів, що розташована в с. Козіївка, Обухівського району, Київської області.

Враховуючи, що земельна ділянка площею 2010 квадратних метрів, що розташована в с. Козіївка, Обухівського району, Київської області була придбана позивачем у період шлюбу, то вона є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2012 року у справі №2-347/12 р., залишеним в силі Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.05.2012 року визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 23 лютого 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2 від 23 лютого 2011 року.

Вищезазначеним рішенням суду встановлено, що 19.02.2008 року між ОСОБА_2 та АТХК «Київміськбуд» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав №16-78/к86 щодо квартири АДРЕСА_2. На виконання умов договору ОСОБА_2 були внесені грошові кошти в сумі 389 000,00 грн. та 650 грн.

В матеріалах справи наявна копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.12.2012 року (а.с. 11), згідно якого ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2

Оскільки договір купівлі-продажу майнових прав №16-78/к86 щодо квартири АДРЕСА_2 було укладено за час перебування позивача та відповідача у шлюбі, то квартира АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя.

Отже, як встановлено судом, об'єктом спільної сумісної власності позивача та відповідача є: земельна ділянка площею 2010 квадратних метрів, що розташована в с. Козіївка, Обухівського району, Київської області та квартира АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як передбачено ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ). Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як роз'яснено у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Присудити відповідачу грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності, як просить позивач суперечить законодавству, оскільки для цього потрібна згода відповідача, якої він не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає до задоволення частково, а саме: в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2010 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223185102:02:001:0015, що розташована в с. Козіївка, Обухівського району, Київської області, та в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2010 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223185102:02:001:0015, що розташована в с. Козіївка, Обухівського району, Київської області.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2010 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223185102:02:001:0015, що розташована в с. Козіївка, Обухівського району, Київської області.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2010 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223185102:02:001:0015, що розташована в с. Козіївка, Обухівського району, Київської області.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: