Постанова

від 14.01.2014 по справі 905/5883/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.01.2014 справа №905/5883/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Зубченко І.В., Татенко В.М. при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача:Стойчева І.М. за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства «Альянс - ГІС», м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 11.11.2013р. (повний текст підписано 18.11.2013р.) по справі№905/5883/13 (суддя Подколзіна Л.Д.) за позовомЖитлово-комунального підприємства «Азовжитлокомплекс», м. Маріуполь Донецької області до Приватного підприємства «Альянс - ГІС», м. Маріуполь Донецької області простягнення 49 715,30 грн.

В С Т А Н О В И В:

Житлово-комунальне підприємство «Азовжитлокомплекс», м. Маріуполь Донецької області, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Альянс - ГІС», м. Маріуполь Донецької області заборгованості у сумі 138720,90грн.

В перебігу розгляду справи Позивач неодноразово в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшував розмір позовних вимог, остаточно (заявою від 11.11.2013р.) вимагаючи стягнення з Приватного підприємства «Альянс - ГІС» заборгованості в сумі 49715,30грн., нарахованій за період з 12 серпня 2010р. по вересень 2013р. включно.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.11.2013р. (суддя Подколзіна Л.Д.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства «Альянс - ГІС», м. Маріуполь Донецької області на користь Житлово-комунального підприємства «Азовжитлокомплекс», м. Маріуполь Донецької області заборгованість у сумі 49715,30грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50грн. та повернуто з Державного бюджету Житлово-комунальному підприємству «Азовжитлокомплекс», (87529, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Воїнів-Визволителів,82, ЄДРПОУ 32320788) судовий збір у розмірі 1053,92грн. відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України „ Про судовий збір ", перерахованого платіжним дорученням №748 від 08.08.2013р., у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем.

Рішення місцевого суду вмотивовано укладанням між сторонами договору від 01.01.2007р. з подальшими змінами умов за додатковими угодами щодо розміру оплати та пролонгацією і на розглядуваний період; належному виконанні Позивачем робіт за умовами договору, що підтверджено наявністю частини підписаних без заперечень актів виконаних робіт та акту звіряння розрахунків; виставленні і отриманні рахунків Відповідачем та їх неналежної оплатою.

Приватне підприємство «Альянс - ГІС», м. Маріуполь Донецької області, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2013р. по справі №905/5883/13, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає: недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, а саме - дії, вказані в актах виконаних робіт, є діями за договором між сторонами від 01.04.1997р., який не є предметом розгляду.

Розпорядженням в.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. за результатами автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Марченко О.А., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 13.01.2014р. о 13.30.

Розпорядженням заступника голови суду Донецького апеляційного господарського від 13.01.2014р. у зв'язку із зайнятістю судді Радіонової О.О. у іншому судовому процесі, склад колегії було змінено на: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Зубченко І.В., Татенко В.М.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засіданні 13.01.2014р. не з'явився, однак через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із знаходженням уповноваженого представника на лікарняному, яке відхиляється апеляційним судом, оскільки не доводить належними доказами неможливість забезпечення представництва своїх інтересів будь-якою іншою особою в порядку ст.28 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Відповідача у судове засіданні 13.01.2014р. з'явився, підтримав апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

01 січня 2007р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) було укладено договір (а.с.а.с.7-8), згідно умов п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. здійснювати наступні роботи:

- здійснювати прописку-виписку людей, які мешкають у будинках, які обслуговує ПП «Альянс - ГІС»;

- здійснювати приймання громадян, видавати довідки встановленої форми;

- приймати участь та контролювати виконання по скаргам та зверненням громадян;

- контролювати технічний стан житлового фонду та санітарний стан внутрішньо будинкової та закріпленої за житловим фондом дворової території;

- платити податок на землю.

Загальна сума договору згідно п.1.1.5 визначена у розмірі 22 559,08грн. разом із ПДВ. При цьому, згідно із п.1.2. договору Замовник повинен оплачувати виконання робіт в строк до 20 числа наступного за завітним місяцем.

За умовами розділу 2 договору Виконавець зобов'язаний проводити роботу відповідно з постановами, законами та правилами України по експлуатації та санітарному обслуговування житлового фонду; забезпечувати відповідну якість та контроль робіт; давати Замовнику інструкції та пропозиції по питанням утримання та експлуатації житлового фонду.

В свою чергу, Замовник зобов'язався сприяти виконавцю в роботі та надавати доступ до документації, створювати виконавцю умови для проведення технічного огляду житлових будинків, забезпечувати доступ в приміщення, виконувати приписання та строки по зверненням, скаргам громадян.

Розділом 4 договору встановлений строк його дії - з моменту підписання і на один рік, втім Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 30 днів протягом договору ні від однієї із сторін не надійде пропозиція про його припинення.

Додатковими угодами №7 від 01.04.2011р. (а.с.152), №8 від 01.01.2012р. (а.с.155), №9 від 01.02.2012р. (а.с.158), які вводились в дію з моменту підписання, сторони змінювали п.1.1.5 договору від 01.01.2007р., викладаючи його у наступній редакції: «Замовник» щомісячно перераховує на розрахунковий рахунок «Виконавцю» кошти по умовам договору у сумі 3527,70грн., 3922,25грн., 139,79грн. (відповідно до кожної наступної угоди) та надає акт виконаних робіт не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем.

04.07.2013р. Позивач звернувся до Відповідача із претензією №11-458 (а.с.9), якою вимагав сплатити заборгованість на загальну суму 138720,90 грн. до 01.08.2013р., через незадоволення якої Житлово-комунальне підприємство «Азовжитлокомплекс», м. Маріуполь Донецької області звернулося з позовом до Господарського суду Донецької області.

В перебігу розгляду справи Позивач заявами №11-686 від 20.09.2013р. та від 11.11.2013р. зменшував розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнення заборгованості в сумі 49715,3грн., нарахованої за період з 12.08.2010р. по вересень 2013р. включно.

Як встановлено місцевим господарським судом, впродовж дії договору Позивачем складались акти здачі-приймання робіт, частина з яких була підписана Відповідачем. Втім, акти, що стосуються розглядуваного періоду з 12.08.2010р. по вересень 2013р., містили:

- посилання на договір про передання на обслуговування і ремонт житлового фонду і прибудинкової території без вказівки на дату його укладання та вартості наданих послуг (а.с.а.с.43, 45, 47, 50, 53, 56, 65, 68, 69), або до того ж не підписані Відповідачем (а.с.а.с.185-202);

- посилання на договір від 01.01.2007р. (а.с.а.с.160, 161, 165, 166), але вартість наданих послуг за місяць не відповідала (перевищувала) розміру оплати, передбаченому діючій в цей період додатковій угоді №9 від 01.02.2012р.

- посилання на рахунок №1399 від 17.09.2013р. (а.с.163), який до матеріалів справи не надано.

Поряд із цим, Позивач за розглядуваний період вручав Відповідачеві рахунки на сплату послуг з посиланням як на договір від 01.01.2007р. (а.с.а.с.28 - 38, 40, 42, 44, 46, 48, 49, 51, 52, 54, 55, 64, 66), так і без такого посилання (а.с.а.с.180-184) та сумами, що не узгоджуються із умовами означеного договору в редакції представлених додаткових угоди №№7, 8 і 9.

Як вже зазначалося вище, Господарський суд Донецької області остаточні позовні вимог задовольнив у повному обсягу, посилаючись, зокрема на вказані акти виконаних робіт, виставлені рахунки та акт звірення розрахунків (а.с.134), який не містить посилання на договір, в межах якого здійсненне звірення, проте вказує на частину приведених вище рахунків за період з квітня 2011р. по серпень 2013р. і наявність заборгованості Відповідача в розмірі 59884,2грн.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір від 01.01.2007р. є належною підставою для виникнення у Замовника грошових зобов'язань з оплати виконуваних Виконавцем робіт у встановленому порядку і розмірах з урахуванням умов додаткових угод №7 від 01.04.2011р., №8 від 01.01.2012р. і №9 від 01.02.2012р.

Відсутність доказів висування сторонами заперечень в порядку п. 4.1. договору від 01.10.2007р. щодо його пролонгації після спливу 1 року з дати його укладання та укладання вказаних додаткових угод підтверджує правомірність висновку місцевого суду про пролонгацію означеного договору і його дію в розглядуваний період формування стягуваної заборгованості. Факт наявності правовідносин між сторонами за договором від 01.01.2007р. через його пролонгацію Скаржником не оспорюється.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору і закону, а одностороння відмова від виконання зобов'язання, за загальним правилом, не допускається.

Як встановлено умовами п.1.1.5 договору від 01.01.2007р. (з урахуванням згадуваних вище запроваджених змін додатковими угодами №№7, 8, 9), Замовник має сплачувати роботи Виконавця у визначеному розмірі не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. Апеляційний суд зауважує, що здійснення Замовником щомісячного платежу в зазначений строк і у визначеному розмірі за умовами договору не покладене у залежність від підписання (наявності) актів виконаних робіт, адже первісна редакція договору взагалі не передбачала необхідності їх оформлення, а редакція п.1.1.5 за наявними додатковими угодами №№7, 8 і 9 надання актів покладає саме на Замовника. Так само не є обов'язковим у розглядуваних правовідносинах сторін і виставлення рахунків, адже момент здійснення платежу належним чином у розумінні ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлений за договором.

Беручи до уваги відсутність належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів невиконання чи неякісного виконання Позивачем обумовлених умовами п. 1.1. договору від 01.01.2007р. робіт за розглядуваний період з 12.08.2010р. по вересень 2013р., так само, як і відсутність доказів виконання Відповідачем грошових зобов'язань з оплати таких робіт чи припинення цих зобов'язань у інший спосіб, які (докази) згідно ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України мав представити Відповідач, апеляційний суд погоджується із місцевим судом щодо безпідставності ухилення Замовника від здійснення розрахунків.

Таке невиконання грошових зобов'язань Відповідачем є їх порушенням у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив їх виконання згідно ч.1 ст.612 цього Кодексу. Посилання Скаржника на те, що вказані в наданих до справі актах здачі-приймання робіт є діями за договором, який було укладено між сторонам по справі 01.01.1997р., з наведених вище причин щодо відсутності залежності обов'язку зі здійснення платежів від попереднього підписання актів виконаних робіт, жодною мірою не спростовують висновків апеляційного суду щодо наявності прострочення Замовника у виконанні грошових зобов'язань за розглядуваний період, тим більше, що ані Позивач, ані місцевий суд не посилались на договір від 01.01.1997р. і такий договір взагалі у матеріалах справи відсутній.

Таким чином, твердження Скаржника про наявність передбачених п.2 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими. В свою чергу, інших передбачених означеною статтею підстав для скасування переглядуваного рішення апеляційним судом не встановлено.

Прострочення виконання грошового зобов'язання за змістом ст.625 Цивільного кодексу України зумовлює висування кредитором вимог про стягнення заборгованості, а оскільки її заявлений розмір в сумі 49715,30грн. не перевищує розміру оплати, яка підлягає нарахуванню за розглядуваний період з 12 серпня 2010р. по вересень 2013р. включно у відповідності до умов договору від 01.01.2007р. та додаткових угод до нього №№7, 8 і 9, остільки висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог є правомірним.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Альянс - ГІС», м. Маріуполь Донецької області задоволенню не підлягає, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок останнього витрат по сплаті судового збору держаного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Альянс - ГІС», м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 11.11.2013р. у справі №905/5883/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 11.11.2013р. у справі №905/5883/13 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена

до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

В.М. Татенко

Вик. Куц Н.С.

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу;3. У справу; 4. ДАГС; 5. ГСДО