Постанова

від 14.01.2014 по справі 913/1580/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.01.2014 справа №913/1580/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого: суддівПопков Д.О. Зубченко І.В., Татенко В.М. при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В. за участю представників сторін: від позивача: Кокорев Е.О. за довіреністю від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків на рішення господарського суду Луганської області від 27.11.2013р. (повний текст підписано 02.12.2013р.) по справі№913/1580/13 (суддя Ворожцов А.Г.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон", м. Сєвєродонецьк Луганської області простягнення 60 326 грн. 88 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків (Позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон", м. Сєвєродонецьк Луганської області (Відповідач) 60326,88грн. В перебігу розгляду справи Позивач клопотанням від 17.11.2013р. остаточно вимагав стягнення 56086,42грн., за яких 43164,8грн. - основна заборгованість, 1358,16грн. - 3% річних та 11563,46грн. пені, відмовляючись від решти вимог.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.11.2013р. (суддя Ворожцов А.Г.) припинено провадження в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 4000,00грн. та інфляційних нарахувань в сумі 240,46грн., а у задоволені решти вимог - відмовлено. Крім того, з Позивача було стягнуто судовий збір в доход державного бюджету, який раніше було повернуто ухвалою від 06.08.2013р.

Рішення місцевого суду вмотивовано прийняттям відмови від частини позовних вимог щодо 4000,00грн. - основної заборгованості і 240,46грн. інфляційних нарахувань та позадоговірним характером поставки товару, що зумовило невизначеність строку його оплати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 27.11.2013р. у справі №913/1580/13 в частині стягнення з Позивача судового збору та в частині відмови у задоволені позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішенням, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача основну суму заборгованості - 43164,80грн., 3% річних - 1358,16 грн., пені - 11563,46 грн., залишивши без змін рішення щодо припинення провадження за частиною позовних вимог, від яких Позивач відмовився.

Підставами для часткового скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування обставин справи і неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, а саме: не дослідження і ненадання належної оцінки факту відсутності між сторонами інших договорів в період дії договору №3/05-12, претензії і податковим накладним; помилкове визначення місцевим судом підставою позову порушення умов означеного договору, тоді як такою підставою є заборгованість за відвантажений на підставі наданих видаткових накладених товар; безпідставне незастосування місцевим судом втканої у позові ст.692 Цивільного кодексу України; скасування апеляційним судом ухвали про повернення судового збору та фактичного неотримання Позивачем відповідних коштів.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2013р. за результатами автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Зубченко І.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2013р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 13.01.2014р. о 14.45 год.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2014р., у зв'язку із зайнятістю судді Радіонової О.О. у іншому процесі, склад колегії було змінено на: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Зубченко І.В., Татенко В.М.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засіданні 13.01.2014р. підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягаючи на її розгляду по суті без участі представника Відповідача, та надав на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2013р. додаткові документи (а.с.а.с.169-170, 172-177), які були залучені до матеріалів справи в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Відповідача у судове засідання 13.01.2014р. не з'явився, але через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу (а.с.а.с.180-182), яким проти задоволення її вимог заперечив, вказуючи на невірно обраний Позивачем спосіб захисту прав через наявність заборгованості саме за позадоговірною поставкою товару. Враховуючи доведення Відповідачем своєї позиції до відома апеляційного суду у письмову вигляді, належність повідомлення про судовий розгляд та відсутність доказів неможливості забезпечення представництва своїх інтересів будь-якою особою в порядку ст.28 Господарського процесуального кодексу України, неявка представника Відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами було укладено договір № 3/05-12 від 03.05.2012р. (а.с.а.с.57,58), згідно з п.п.1.1., 7.1. якого Виконавець (Позивач) приймає на себе зобов'язання з моменту підписання договору і до 31.12.2012р. (чи до повного виконання) виготовлення поліграфічної продукції і надання поліграфічних послуг, а Замовник (Відповідач) приймає на себе зобов'язання оплатити замовлену продукцію та/або надані послуги у повному обсягу.

Згідно п. 1.2. цього договору асортимент поліграфічної продукції, її кількість та вид узгоджується сторонами у відповідній специфікації, яка, за змістом п.п.3.1.,4.1. також визначає вартість робіт за договором та строк їх виконання.

Відповідно до п.п.2.2., 3.2. і 3.3. договору Замовник здійснює безготівковий переказ коштів в рахунок оплати на користь Виконавця шляхом перерахування передоплати у сумі не менше 25% від загальної суми замовлення та остаточний розрахунок - у повному обсягу на підставі видаткової накладної по факту отримання продукції, але не пізніше 30 робочих днів з моменту її передання Виконавцем.

За прострочення виконання Замовником грошових зобов'язань п. 6.4. договору встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За умовами п.7.3. зміни і доповнення до договору вносяться за узгодженням сторін і оформлюються додатковими угодами. В свою чергу, згідно із п. 9.4. договору такі додаткові угоди, додатки і доповнення до договору є його невід'ємною частиною та мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

03.05.2012р. сторонами була складена і підписана специфікація №1 до договору №3/05-12 (а.с.а.с.59, 60), яка визначала зовнішній вид, розміри і асортимент продукції, а також встановлювала її загальну кількість у розмірі 88000шт. за ціною 0,4833грн. без ПДВ і загальною вартістю 51040грн.

У період з 10.05.2012р. по 07.09.2012р. Позивач згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних (а.с.а.с.21, 23-27) передав Відповідачеві продукцію (коробки розміром 134х195х30 "НЕО ПЛЮС" 400 г.) у загальній кількості 252897шт. на суму 136257,17грн. При цьому, жодна із вказаних видаткових накладних не містить посилання на договір № 3/05-12 від 03.05.2012р. - замовлення визначається вказівкою на реквізити рахунків-фактури, наданій до матеріалів справи на вимогу апеляційного суду (а.с.а.с.173-177), і ціна одиниці товару за видатковими накладними №РН-0000260 від 22.05.2012р., №РН-0000404 від 06.08.2012р., №РН-0000447 від 17.08.2012р., №РН-0000450 від 20.08.2012р. та №РН-0000531 від 07.09.2012р. становить 0,43грн. без ПДВ, що є меншою сумою, аніж передбачено у специфікації №1 від 03.05.2012р.

В свою чергу, доказів укладання сторонами іншої специфікації чи додаткової угоди до договору № 3/05-12 від 03.05.2012р., які б передбачали поставку додаткової кількості товару за меншою ціною за одиницю, до справи не надано і за змістом пояснень сторін такі документи відсутні.

Водночас, згідно представлених в матеріалах справи банківських виписок (а.с.а.с.28-38, 53-55, 142) та платіжних доручень (а.с.а.с.62,63) у період з 10.05.2012р. по 10.09.2013р. Відповідач здійснював (в тому числі - і після звернення із позовом до суду) на користь Позивача платежі, вказуючи у якості підстави рахунки за реквізитами, що вказані і зазначених вище видаткових накладних, що дозволяє ідентифікувати платежі, загальний розмір яких згідно наявних платежі них документів становить 90092,37грн., із відповідною поставкою.

Слід зазначити, що здійснені Відповідачем вже після подання позову 07.06.2013р. і 10.09.2013р. платежі у загальній сумі 4000грн. зумовили відмову від позовних вимог в цій частині згідно клопотання від 17.11.2013р. (а.с.а.с.133, 134), прийняття якої та подальше припинення провадження у відповідній частині разом із вимогами щодо інфляційної індексації в сумі 240,46грн. з боку Господарського суду Луганської області цілком відповідає вимогам ст.ст.22, 78, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Майнові відносини сторін з постачання та оплати товару згідно зазначених первинних документів (видаткових накладних і банківських виписок) частково відображені в підписаних без зауважень актах звірення розрахунків станом на 01.01.2013р. (а.с.19) і на 30.01.2013р. (а.с.20), що визначали наявність заборгованості Відповідача на певний період без посилання на договір № 3/05-12 від 03.05.2012р. Поряд із цим, на підтвердження зазначених у складеному Позивачем акті звіряння розрахунків станом на 13.06.2013р. (а.с.50) платежів Відповідача від 13.03.2013р. в сумі 2000грн. і від 29.03.2013р. в сумі 1000грн. до матеріалів справи не надано відповідних платіжних документів, хоча остаточних розмір позовних вимог щодо заборгованості визначено (а.с.а.с.133, 134) з урахуванням таких платежів (а отже - і загального розміру всіх оплат в сумі 93092,37грн.) в сумі 43164,8грн. (136257,17 - 93092,37грн.).

За результатами співставлення реквізитів рахунків, зазначених в призначеннях здійснених Відповідачем платежів, із реквізитами рахунків, вказаних у представлених в матеріалах справи видаткових накладних, апеляційний суд дійшов висновку, що стягувана в межах розглядуваної справи заборгованість є несплаченим залишком з оплати товару, поставленого за видатковими накладними №РН-0000450 від 20.08.2012р. і №РН-0000531 від 07.09.2012р., решта попередніх поставок є оплаченими.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду проте, що постачання і прийняття товару за ціною і кількістю, які не були обумовлені в порядку, визначеному договором № 3/05-12 від 03.05.2012р., є правовідносинами сторін поза його межами, адже за змістом ст.654 Цивільного кодексу України та положень п.п.7.3., 9.4. означеного договору зміна загальної ціни договору, кількості товару і вартості одиниці, що є істотними умовами договору у розумінні ч.ч.2, 3 ст.180 і ч.2 ст.266 Господарського кодексу України мало запроваджуватися підписанням відповідної додаткової угоди (специфікації), чого зроблено не було, а не фактичними діями сторін з прийняття і часткової оплати товару.

За таких обставин, доводи Скаржника з посиланням на:

- виписані ним податкові накладні за всіма поставками, що містять вказівку на реквізити договору, доказів прийняття яких до податкового обліку Відповідача не надано;

- ідентичність реквізитів рахунків-фактур у видаткових накладних №РН-000246 від 10.05.2012р. і №0000260 від 22.05.2012р., заборгованість за якими не стягується;

- відсутність будь-яких інших договорів між сторонами, окрім договору № 3/05-12 від 03.05.2012р., у розглядуваний період, що не перешкоджає існуванням не охоплених його умовами правовідносин з постачання аналогічного товару,

не спростовують висновків апеляційного суду, а отже - відхиляються як юридично неспроможні.

Водночас, висновок місцевого суду, який вбачається із викладеного у переглядуваному рішенні розрахунків, про те, що в межах договору № 3/05-12 від 03.05.2012р. з боку Позивача відбулася поставка товару на всю узгоджену специфікацією №1 суму в розмірі 51040грн., є помилковим, адже не відповідає фактичним обставинам справи - лише видаткова накладна №РН-0000246 від 10.05.2012р., заперечень щодо віднесення опосередкованої нею постачання саме до договором № 3/05-12 від 03.05.2012р. у сторін не має (що підтверджується із відзивом на апеляційну скарга та складеним Відповідачем актом звірення розрахунків - а.с.181), містить вказівку на належну ціну одиниці товару (з урахуванням правил арифметичного спрощення до цілого значення копійок). Таким чином, в межах договору №3/05-12 від 03.05.2012р. поставка товару відбулася лише на суму 45924,37грн., яка у повному обсягу, хоча із простроченням, була оплачена Відповідачем.

Відносно означеної поставки товару в межах відносин за договором №3/05-12 від 03.05.2012р. колегія суддів зазначає, що місцевим судом не було належним чином досліджено розрахунок (а.с.12) заявлених Позивачем вимог щодо стягнення пені і 3% річних, внаслідок чого в рішенні безпідставно зазначено, що всі означені вимоги нараховані на суму позадоговірної поставки. Так, як вбачається із означеного розрахунку у цілковитій відповідності до приписів ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України та положень п.6.4. договору з урахуванням здійснених Відповідачем платежів, хронологічна ідентифікація яких Позивачем за відповідною видатковою накладною відповідає фактичним відносинам сторін, останнім були правомірно заявлені вимоги щодо стягнення пені в сумі 965,98грн. та 3% річних 96,86грн., які підлягають задоволенню в цій частині у повному обсягу.

Крім того, правильність висновку місцевого суду про постачання товару у кількості і за ціною, що не обумовлена договором №3/05-12 від 03.05.2012р., як правовідносини поза його межами, не може вважатися у розглядуваному випадку достатньою підставою для відмови у задоволені решти вимог через невстановлений строк виконання відповідного зобов'язання.

Так, як справедливо наголошено Скаржником, суд першої інстанції безпідставно обмежив визначення підстав заявленого позову виключно як порушення грошових зобов'язань за договором №3/05-12 від 03.05.2012р., через що, не застосувавши відповідні норми матеріального права, дійшов хибного висновку про відмову у задоволені вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 43164,8грн.

Наразі, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, вбачається, що підставою заявлених позовних вимог у розумінні абз. 4 п.3.12. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., є не тільки не виконання грошових зобов'язань за договором №3/05-12 від 03.05.2012р., але й безпосередньо факт неналежної (неповної і несвоєчасної) оплати отриманого Відповідачем за наданими видатковими накладними товару.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України договір віднесений до дво- або багатосторонніх правочинів, що зумовлює необхідність застосування загального правила ст. 208 цього Кодексу та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу відносно необхідності вчинення правочину між Позивачем та Відповідачем у письмовій формі єдиного документу.

Разом із тим, за відсутністю спеціального законодавчого припису про нікчемність договору постачання у разі недотримання вимог щодо його письмової форми, відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України відсутність єдиного документи не впливає на можливість кваліфікації правовідносин сторін за видатковими накладними №РН-0000260 від 22.05.2012р., №РН-0000404 від 06.08.2012р., №РН-0000447 від 17.08.2012р., №РН-0000450 від 20.08.2012р. та №РН-0000531 від 07.09.2012р. як постачання (купівля-продаж товарів), адже досягнення згоди по всіх істотних умовах цього виду правовідносин (асортимент, ціна, кількість, вартість товару) підтверджується змістом видаткових накладних, підписання якої уповноваженою Відповідачем на отримання товару особою вказує на погодження визначених умов його постачання та у своєї сукупності дає підстави для висновку про прийняття пропозиції фактичними діями у розумінні ст.ст.641, 642 Цивільного кодексу України.

Правова природа таких фактично укладених у спрощений спосіб угод, про наявність яких вказують означені видаткові накладні, обумовлена кореспондуючими права і обов'язками сторін та термінологічне визначення останніх як постачальника і одержувача, дозволяють застосовувати до відповідних правовідносин приписи законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Колегія суддів наголошує, що місцевий суд через безпідставне неврахування факту посилання у видаткових накладних на рахунки-фактури та не дослідження їх змісту (надані до матеріалів справи на вимогу апеляційного суду), дійшов необґрунтованого висновку про невизначеність моменту виконання грошових зобов'язань з оплати товару за цими накладними. Так, кожен із представлених рахунків-фактур (а.с.а.с.173-177) містить вказівку про дійсність його для сплати в день виставлення, який співпадає із датою прийняття товару за видатковими накладними №РН-0000404 від 06.08.2012р., №РН-0000447 від 17.08.2012р., №РН-0000450 від 20.08.2012р. та №РН-0000531 від 07.09.2012р. та вказує на згоду сторін із такими умовами про сплату, адже видаткові накладні з посиланням на рахунки-фактури підписані без зауважень.

Таким чином, у світлі фактичних відносин сторін, встановлених апеляційним судом, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлений товар після його отримання, і настання прострочення в його оплаті з наступного дня після дати підписання відповідних видаткових накладних у відповідності до приписів безпідставно не застосованих місцевим судом норм ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Втім, як було встановлено апеляційним судом, грошові зобов'язання з оплати отриманого Відповідачем товару за видатковими накладними №РН-0000260 від 22.05.2012р., №РН-0000404 від 06.08.2012р., №РН-0000447 від 17.08.2012р., №РН-0000450 від 20.08.2012р. та №РН-0000531 від 07.09.2012р. в супереч ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України були виконані частково і з простроченням, що є порушенням у розумінні ст.610 та підставою вважати Відповідача таким, що прострочив виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Наслідком порушення означених грошових зобов'язань згідно ст.625 Цивільного кодексу України є правомірність стягнення кредитором заборгованості і нарахованих на неї за час прострочення 3% річних, з огляду на що позовні вимоги, розрахунок розміру яких не перевищує сум, які можуть бути нараховані за наявними матеріалами справи, про стягнення заборгованості в сумі 43164,8грн. (існування якої Відповідачем не заперечується та не спростовується) і 3% річних в сумі 1261,3грн. також підлягають задоволенню.

В свою чергу, відмова місцевим судом у задоволені вимог щодо стягнення пені в сумі 10597,48грн., яка нарахована на заборгованість за видатковими накладними №РН-0000260 від 22.05.2012р., №РН-0000404 від 06.08.2012р., №РН-0000447 від 17.08.2012р., №РН-0000450 від 20.08.2012р. та №РН-0000531 від 07.09.2012р., є правомірною, адже умова про застосування пені, встановлена п.6.4. договору №3/05-12 від 03.05.2012р., не може бути застосована до правовідносин за цими накладними з підстав, наведених вище. Відсутність у вказаних правовідносинах письмової угоди сторін про застосування пені згідно вимог ст.ст.546, 547 Цивільного кодексу України унеможливлює її стягнення.

Колегія суддів також погоджується із твердженнями Скаржника про безпідставність стягнення з нього на рахунок державного бюджету судового збору в сумі 1720,5грн., адже ухвалу суду від 06.08.2013р. (а.с.а.с.76, 77), яка передбачала повернення Позивачеві судового збору, було скасовано постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. (а.с.а.с.121-123), а докази фактичного повернення Позивачеві суми судового збору з державного бюджету в матеріалах справи відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що переглядуване рішення місцевого суду згідно приписів ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України підлягає частковому скасуванню в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 43164,8грн., пені в сумі 965,98грн. та 3% в сумі 1358,16грн. з прийняттям нового рішення про задоволення позову в означеній частині з підстав, викладених в мотивувальній частині цієї постанови, зважаючи на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків підлягає частковому задоволенню, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком новий розподіл судових витрат за позовом та розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги відповідно до результатів апеляційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків на рішенням Господарського суду Луганської області від 27.11.2013р. у справі №913/1580/13 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Луганської області від 27.11.2013р. у справі №913/1580/13 скасувати частково - в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 43164,8грн., пені в сумі 965,98грн. та 3% в сумі 1358,16грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків судового збору в сумі 1720,5грн.

3. Прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон", м. Сєвєродонецьк Луганської області в частині стягнення заборгованості в сумі 43164,8грн., пені в сумі 965,98грн. та 3% в сумі 1358,16грн., у зв'язку із чим викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Припинити провадження у справі №913/1580/13 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон", м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення заборгованості в сумі 4000грн. та інфляційних нарахувань в сумі 240,46грн. у зв'язку із прийняттям відмови від означених вимог.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон", м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення заборгованості в сумі в сумі 43164,8грн., пені в сумі 11563,46грн. та 3% в сумі 1358,16грн. задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон", м. Сєвєродонецьк Луганської області (ідентифікаційний код 34434747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків (ідентифікаційний код 35070024) заборгованість в сумі 43164,8грн., пеню в сумі 965,98грн. та 3% в сумі 1358,16грн.

4. У задоволені решти вимог щодо пені відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон", м. Сєвєродонецьк Луганської області (ідентифікаційний код 34434747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків (ідентифікаційний код 35070024) компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1297,33грн.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон", м. Сєвєродонецьк Луганської області (ідентифікаційний код 34434747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків (ідентифікаційний код 35070024) компенсацію витрат зі сплати судового збору за апеляційної скарги в сумі 697,71грн.

5. Доручити Господарському суду Луганської області ї області видати відповідні накази про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2014р., оформивши їх у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

6. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена

до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

В.М. Татенко

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу; 4. ДАГС; 5. ГСЛО