Постанова

від 27.12.2013 по справі 805/16635/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2013 р. Справа № 805/16635/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Постановлено у нарадчій кімнаті

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

Комунального підприємства «Гольмівське» Гольмівської селищної Ради

до

Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про

скасування податкового повідомлення-рішення №0000052202 від 01.10.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2013 року Комунальне підприємство «Гольмівське» Гольмівської селищної Ради звернувся до суду з позовною заявою до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000052202 від 01.10.2013 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача Комунальним підприємством «Гольмівське» Гольмівської селищної Ради вчинено правочин, який не спрямований на реальне настання наслідків, у вигляді придбання та продажу товарів (послуг). Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним; порушено п. 198.2, 198.3, ст. 198, Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 7737,00 грн. у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції у сумі 1934,25 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052202 від 01.10.2013 року, яке просить скасувати.

На думку позивача, вказане не відповідає дійсності, оскільки факт виконання робіт, підтверджується первинною документацією.

Враховуючи викладене, представник позивача просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. У судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704. Крім того, актом №3005/15-2/37842281 від 20.11.2012 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Киприда» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.12.2012 року», складеним ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів України, встановлено розбіжність за результатами співставлення податкового зобов'язання а податкового кредиту в розрізі контрагентів підсистеми «Податковий борг» між данними позивача та ТОВ «Компанія «Киприда».

Зазначив, що відносно ОСОБА_2 винесено вирок по справі 259/2654/13-к, згідно якого останній незаконно, через підставну особу здійснив реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Компанія «Киприда», ОСОБА_2 здійснював нелегальні операції з конвертації грошових коштів, завищення валових витрат та заниження податкового зобов'язання контрагентів за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року.

Щодо ТОВ «Панатест-Україна» зазначив, що актом №221/7/22-1/33371519 від 15.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Панатест-Україна» з питань підтвердження отриманих відомостей від платника податків КП «Гольмівське» за серпень 2010 року», складеним ДПІ у Ленінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів України, встановлено розбіжність за результатами співставлення податкового зобов'язання а податкового кредиту в розрізі контрагентів підсистеми «Податковий борг» між даними позивача та ТОВ «Панатест-Україна». Звернув увагу суду, на той факт, що відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 12.10.2012 року без номеру, він став засновником ТОВ «Панатест-Україна» та після чого став шукати клієнтів у сфері тіньової економіки.

Тобто, вважає, що підприємством отримувались первинні документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України у вигляді несплати податків.

Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - Комунальне підприємство «Гольмівське» Гольмівської селищної Ради зареєстрований в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Горлівської міської ради 09.08.2001р. за ідентифікаційним номером юридичної особи 31615149, є платником податку на додану вартість з 04.01.2007 року свідоцтво №100296354.

Відповідач - Горлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області є органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обов'язкових платежів, реалізують владні управлінські функції , через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п. 7 п. 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу країни, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 17.09.2013р. № 389.

Як вбачається з матеріалів справи Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Комунального підприємства «Гольмівське» Гольмівської селищної Ради з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Киприда» за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року та ТОВ «Панатест-Україна» за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року.

Факт законності проведення перевірки відповідачем не був оскаржений.

За результатами перевірки заступником керівника податкового органу 01.10.2013р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення передбачені п. 198.1, 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000052202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7737,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1934,25 грн.

В акті перевірки зазначено, що господарські операції з придбання товарів мають ознаки нереальності здійснення та ознаки таких операцій, що не спричинили реального настання правових наслідків, з огляду на то, що актом №3005/15-2/37842281 від 20.11.2012 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Киприда» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.12.2012 року», складеним ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів України, встановлено розбіжність за результатами співставлення податкового зобов'язання а податкового кредиту в розрізі контрагентів підсистеми «Податковий борг» між данними позивача та ТОВ «Компанія «Киприда».

Зазначено, що відносно ОСОБА_2 винесено вирок по справі 259/2654/13-к, згідно якого останній незаконно, через підставну особу здійснив реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Компанія «Киприда», ОСОБА_2 здійснював нелегальні операції з конвертації грошових коштів, завищення валових витрат та заниження податкового зобов'язання контрагентів за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року.

Щодо ТОВ «Панатест-Україна» зазначено, що актом №221/7/22-1/33371519 від 15.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Панатест-Україна» з питань підтвердження отриманих відомостей від платника податків КП «Гольмівське» за серпень 2010 року», складеним ДПІ у Ленінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів України, встановлено розбіжність за результатами співставлення податкового зобов'язання а податкового кредиту в розрізі контрагентів підсистеми «Податковий борг» між даними позивача та ТОВ «Панатест-Україна». Звернув увагу суду, на той факт, що відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 12.10.2012 року без номеру, він став засновником ТОВ «Панатест-Україна» та після чого став шукати клієнтів у сфері тіньової економіки.

З урахуванням вищевикладеного, зроблено висновок, що правочин між КП «Гольмівське» та ТОВ «Панатест-Україна» та ТОВ «Компанія «Киприда» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, оскільки правочин здійснено на отримання товару, який взагалі не одержувався, а був лише факт складання первинних документів, зокрема, податкової та видаткової накладних, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України у вигляді несплати податків.

Як вбачається з актів перевірки №3005/15-2/37842281 від 20.11.2012 року та №221/7/22-1/33371519 від 15.04.2013 року, позивач включив до суми податкового кредиту з податку на додану вартість суму 7737,00 грн. на підставі виставлених рахунків-фактур та податкових накладних.

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п. 198.1, 198.2 198.3, ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Судом досліджені копії установчих документів ТОВ «Панатест-Україна», а саме свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №435897, Довідки з єдиного державного реєстру підприємств, Дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки №099.10.14-45.21.1, ліцензія на зайняття господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серія АВ №559389 та організацій України АБ №277182 та свідоцтво №07780720 від 07.02.2005 року.

Так, актом перевірки та, під час розгляду справи судом, встановлено, що між КП «Гольмівське» та ТОВ «Панатест-Україна» укладено договори на виконання підрядних робіт №35 від 08.07.2010 року та б/н від 02.08.2010р., згідно з яким останній зобов'язується виконати поточний ремонт герметизації швів та покрівлі. За вказаною угодою позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2010 року на загальну суму 1187,00 грн.

Між КП «Гольмівське» та ТОВ «Панатест-Україна» у підтвердження виконання зазначених робіт підписано Акти приймання виконаних робіт за липень та серпень 2010 року.

На підставі отриманих від ТОВ «Панатест-Україна» податкових накладних №07301 від 30.07.2010 року та №0832 від 31.08.2012 року на загальну суму 7120,00 грн. , в т.ч. ПДВ 1187,00 грн. позивач сформував податковий кредит.

Судом досліджені копії установчих документів ТОВ «Компанія «Киприда», а саме виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ №861941, Довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №472768, ліцензія про зайняття господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури серія АД №030943 та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200001257.

Між тим, актом перевірки та, під час розгляду справи судом, встановлено, що між КП «Гольмівське» та ТОВ «Компанія «Киприда» укладено договори на виконання підрядних робіт №11 від 05.2012 року, б/н від 06.2012р. та б/н від 07.2012 року, згідно з яким останній зобов'язується виконати поточний ремонт герметизації швів та покрівлі. За вказаною угодою позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за травень - липень 2012 року на загальну суму 6550,00 грн.

Між КП «Гольмівське» та ТОВ «Компанія «Киприда» у підтвердження виконання зазначених робіт підписано Акти приймання виконаних робіт за червень - липень 2012 року та за 2012 рік.

На підставі отриманих від ТОВ «Компанія «Киприда» податкових накладних №1 від 11.05.2012 року, №9 від 27.06.2012 року та №23 від 23.07.2012 року на загальну суму 39300,00 грн. , в т.ч. ПДВ 6550,00 грн. позивач сформував податковий кредит.

Оплата за вищевказані послуги здійснена на підставі платіжних доручень №427 від 18.06.2010 року, №433 від 21.06.2010 року, №754 від 12.10.2010 року, №503 від 16.07.2010 року, №401 від 23.07.2012 року, №254 від 11.05.2012 року, №317 від 13.06.2012 року та №332 від 19.06.2012 року.

Щодо реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Панатест-Україна» суд зазначає наступне.

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

У відповідності із п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п.11 підрозділу 2 розділу 20 «Перехідних положень» Податкового кодексу України Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні документи є документами первинного бухгалтерського обліку та оформлені відповідно до вимог Закону України № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентом своїх обов'язків щодо несвоєчасного декларування податку на додану вартість не повинна бути покладена на добропорядних платників податку.

Доказів з боку відповідача щодо визнання укладених правочинів судом не надано.

Так, у рішенні по справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що компанія - заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо несвоєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії - заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що встановлена податковим органом відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям не може бути підставою для висновку про нереальність господарської операції. Відповідачем не надано жодних доказів, які свідчать про намір позивача при укладанні спірного договору діяти з метою уникнення оподаткування фінансово-господарських результатів виконання цього договору, незаконного привласнення податку на додану вартість, нарахованого в ціні продажу робіт (послуг), із завідомим усвідомленням неперерахування суми ПДВ до Державного бюджету України.

У підтвердження реальності здійсненої операції позивачем наданих акт огляду технічного стану покрівлі та герметизації міжпанельних швів який був складений, зокрема за участю представників Гольмівської селищної ради, представників Гольмівського виконкому, представників домового комітету та за участю жильців будинків в яких проводився ремонт. В зазначеному акті було встановлено реальність здійснених робіт.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер операцій з виконанням робіт, суд дійшов висновку, що позивач мав право включати суму ПДВ, та суму вартості товарів по господарських операціях із ТОВ «Панатест-Україна» до складу податкового кредиту та витрат відповідно. Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем обумовлює й безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковим повідомленням-рішенням по вказаної господарської операції.

Суд також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладеного із ним договору на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Суд не приймає посилання відповідача на той факт що відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 12.10.2012 року без номеру, він став засновником ТОВ «Панатест-Україна» та після чого став шукати клієнтів у сфері тіньової економіки, оскільки зазначений факт має бути підтверджений відповідним рішенням суду відносно конкретного підприємства, який суду відповідачем не надано.

Стосовно операцій з ТОВ «Компанія «Киприда» суд зазначає, що оскільки відносно ОСОБА_2 був винесений вирок по справі №259/2654/13-к, в якому встановлено, за вказаним вироком встановлено що починаючи з червня 2009 року зазначена особа незаконно, через підставну особу здійснила реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Компанія «Киприда», та здійснював нелегальні операції з конвертації грошових коштів, завищення валових витрат та заниження податкового зобов'язання контрагентів, то суд дійшов висновку щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0000052202 від 01.10.2013 року в цій частині.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, в частині збільшення податного кредиту та нарахування штрафних санкцій по взаємовідносинах з ТОВ «Панатест-Україна», прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині збільшення податного кредиту та нарахування штрафних санкцій по взаємовідносинах з ТОВ «Панатест-Україна».

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Гольмівське» Гольмівської селищної Ради до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052202 від 01.10.2013 року - задовольнити частково.

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0000052202 від 01.10.2013 року Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 7737,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1934,25 грн в частині збільшення податного кредиту та нарахування штрафних санкцій по взаємовідносинах з ТОВ «Панатест-Україна».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Гольмівське» Гольмівської селищної Ради судовий збір у розмірі 86 (вісімдесят шість) грн. 02 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.