Рішення

від 29.11.2013 по справі 217/1840/13-ц

АВДІЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 217/1840/13ц

Провадження 2/217/622/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соболєвої І.П.

при секретарі - Сильчевій Ю.С.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Авдіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до колективного підприємства «Фея» про зобов'язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків та за зустрічним позовом Колективного підприємства «Фея» до ОСОБА_1 про зобов'язання припинити порушення прав та про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до колективного підприємства «Фея» про зобов'язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків, посилаючись на наступні обставини: вона є одним зі засновників колективного підприємства «Фея», що підтверджується копією статуту. Також вона перебуває на посаді директора підприємства на підставі наказу № 14 від 26.09.1996 р. 18 липня 2013 року її стало відомо про проведення 17.07.2013 р. загальних зборів власників, на якому позивача було звільнено з посади директора. У теперішній час позивачу заважають виконувати посадові обов'язки, не пускають до свого кабінету, вимагають передачу правовстановлюючих документів. Позивач зазначає, що у загальних зборах брали участь особи, яки не є учасниками підприємства. На підставі викладеного просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків.

26 вересня 2013 року представником позивача надана судові заява про уточнення позовних вимог. Позивач просив зобов'язати відповідача поновити її на посаді директора колективного підприємства «Фея»; зобов'язати відповідача усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків.

1 листопада 2013 року представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог. Позивач просив: скасувати наказ про звільнення позивача з посади директора;

зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді та внести до трудової книжки позивача відповідний запис;

стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з вересень по жовтень 2013 року. та моральну шкоду у розмірі 1 000, 00 грн.;

зобов'язати директора колективного підприємства «Фея» ОСОБА_5 усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків позивача у якості директора, а саме: зобов'язати надати ключі від кабінету директора та ключі від сейфу директора;

зобов'язати надати усю первинну документацію з фінансових та внутрішніх організаційних питань підприємства, також оригінал статуту та правовстановлюючих документів на майно підприємства.

1 листопада 2013 року до суду надійшла зустрічна позовна заява колективного підприємства «Фея» до ОСОБА_1 про зобов'язання припинити порушення прав та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на наступні обставини: колективне підприємство є юридичною особою, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Вищим органом підприємства є загальні збори власників майна. Рішення приймається більшістю голосів. Рішення від 03.09.2013 р. про зміну керівника прийнято учасниками, що володіють 63, 97 відсотків статутного капіталу. Цим рішенням ОСОБА_1 звільнена 03.09.2013 р. з посади директора, а ОСОБА_6 04.09.2013р. призначена на посаду директора. Вважає, що рішення загальних зборів засновників про зміну керівника, оформлене протоколом від 03.09.2013 р., є законним. Посилаючись на ст.ст. 55, 62, 65 ГК України, ст.ст. 16, 80, 83, 87 ЦК України просили:

зобов'язати ОСОБА_1 припинити дії, які порушують право ОСОБА_5 на здійснення повноважень керівника колективного підприємства «Фея»;

зобов'язати ОСОБА_1 припинити дії, які порушують право колективного підприємства «Фея» на здійснення господарської діяльності;

зобов'язати ОСОБА_1 передати керівнику колективного підприємства «Фея» ОСОБА_6 оригінали статутних документів, правовстановлюючих документів на майно підприємства, бухгалтерську та іншу документацію, штемпельну продукцію, ключі від приміщення перукарні, та інше майно та документи.

Представник позивача надав до суду письмові заперечення на зустрічну позовну заяву, де зазначає, що позивача повідомили про звільнення 26.09.2013 р., а тому з 04.09.2013 р. фактично виниклі нові трудові відносини; особи, що брали участь у загальних зборах 03.09.2013 р., не мають статусу членів підприємства та не є власниками майна.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення аналогічні викладеним та наполягав на задоволенні позову, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

У судовому засіданні представник позивача надав судові письмову заяву про надання додаткових пояснень по справі, у яких зазначив - рішення загальних зборів було фактично прийнято 03.09.2013р. Вважає, що між сторонами справи склалися трудові відносини, звільнити позивача можливо лише на підставі норм КЗоП України, позивач продовжує працювати та працює на сьогоднішній час та отримує заробітну плату. Вважає, що рішення загальних зборів від 03.09.2013 р. є незаконним, оскільки особи, що брали участь, не можуть вважатися його учасником, тому що вони не перебувають у складі трудового колективу.

Представники відповідача у судовому засіданні вимоги первинного позову не визнали, зазначили, що відносини між сторонами є корпоративними, а не трудовими, посилали на рішення Конституційного суду України від 12.01.2010 р. Підсумовуючі зазначене, просили у задоволенні первинного позову відмовити, зустрічні позовні вимоги - задовольнити.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 пояснили судові обставини зміни замків у перукарні. Свідок ОСОБА_10 пояснила про обставини повідомлення ОСОБА_1 про звільнення.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи і докази в їхній сукупності, судом встановлено.

У 1995 році затверджений Статут колективного підприємства «Фея».

Відповідно п. 1 Статуту Колективне підприємство «Фея» створено шляхом перетворення державного комунального підприємства «Фея» на підставі викупу колективом трудящих державного майна та є самостійним господарюючим суб'єктом з правом юридичної особи. Засновником підприємства є трудовий колектив.

На підставі п. 7 Статуту вищим органом управління колективним підприємством є загальні збори власників майна. Одним з повноважень зборів є обирання керівних органів підприємства. Рішення приймається більшістю голосів.

Згідно п. 8 Статуту виконавчі функції по управлінню колективним підприємством здійснює правління. (а.с. 8).

На підставі п. 10 Статуту голова правління підприємства вирішує самостійно усі питання діяльності підприємства, без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси (а.с.8).

Згідно виписки від 25.09.2013 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Колективне підприємство «Фея» має ідентифікаційний код юридичної особи 20320244. Дата державної реєстрації підприємства 18.09.1995 р. Керівником підприємства значиться ОСОБА_6.

Відповідно витягу від 30.07.2013 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Колективне підприємство «Фея» має орган управління - загальні збори, статутний капітал 1 530 грн. засновниками підприємства є:

ОСОБА_1 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 100. 00, ОСОБА_5 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 130.00, ОСОБА_11 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 100.00, ОСОБА_12 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 100.00, ОСОБА_13 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 100.00, ОСОБА_14 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 100.00, ОСОБА_15 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 100.00, ОСОБА_16 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 50.00, ОСОБА_17 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 100.00, ОСОБА_18 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 50.00, ОСОБА_19 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 50.00, ОСОБА_20 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 100.00, ОСОБА_21 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 100.00, ОСОБА_22 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 50.00, ОСОБА_7 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 50.00, ОСОБА_23 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 50.00, ОСОБА_24 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 50.00, ОСОБА_25 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 50.00, ОСОБА_26 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 100.00.

За штатним розкладом колективного підприємства «Фея» керівними працівниками підприємства є директор, бухгалтер та економіст.

До позову позивач ОСОБА_1 надала копію наказу від 26 вересня 1996 року про призначення позивача директором колективного підприємства «Фея» з 26.09.1996 р. та витяг з трудової книжки, де на сторінці 23 значиться запис про призначення позивача директором Колективного підприємства «Фея» (а.с. 21).

Листом за вих. № 1-11/09 від 11.09.2013 р., підписаним директором КП «Фея» ОСОБА_5, позивач була повідомлена про звільнення з посади директора з 03.09.2013 р. на підставі протоколу загальних зборів засновників колективного підприємства «Фея» від 03.09.2013 р. (а.с. 42).

Актом від 16.09.2013 р. підтверджений факт отримання позивачем ОСОБА_1 повідомлення від 11.09.2013 р. вих. № 1-11/09.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, всебічно, повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, враховуючи, що цивільне судочинство здійснюється за принципом диспозитивності та змагальності сторін, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом, колективне підприємство було зареєстровано 18.09.1995 р.

На підставі п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже на час реєстрації підприємства діяв Цивільний Кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, Закон України «Про підприємства».

Одним з видів підприємств, яки діяли на час створення відповідача, на підставі ст. 2 Закону України «Про підприємства» було колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації. На підставі ч. 1 ст. 9 Закону підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу.

Відповідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про підприємства» у статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління , порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, виборний орган первинної профспілкової організації та інше).

На підставі ч. 1 ст. 16 Закону України «Про підприємство» керівник підприємства наймається (призначається) власником або обирається власниками майна. При найнятті (призначенні, обранні) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки найняття, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) та законодавством України.

Отже виходячи з наведених норм законодавства, які діяли на час створення підприємства, суд вважає, що між керівником підприємства та підприємством виникали саме трудові відносини.

Згідно ч.1 ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

З наданого учасниками справи та завіреного адвокатом ОСОБА_2 Статуту колективного підприємства «Фея» вибачається, що виконавчі функції по управлінню колективним підприємством здійснює правління (а.с. 10), від імені підприємства діє голова правління (а.с.8).

При цьому у штатному розкладі підприємства визначені керівники підприємства, до числа яких входе директор.

Виходячи з доказів, яки надані сторонами до матеріалів справи, не вибачається можливим зробити однозначний висновок, що посада директора КП «Фея» є посадою керівника підприємства, який діє від його імені без додаткових доручень. У матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд мав би можливість встановити обсяг посадових прав та обов'язків директора підприємства.

Разом з цим, у процесі розгляду справи сторони не заперечують, що позивач ОСОБА_1 працювала директором підприємства: виконувала певну роботу з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, отримувала заробітну плату. Також позивач наполягав, відповідач не заперечував та показами свідків підтверджено, що ОСОБА_1 була звільнена з посади директора КП «Фея».

Відповідно до статті 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. За частиною шостою статті 65 ГК керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом), відповідно до закону.

На підставі ч. 1 ст. 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Суд зазначає, що відповідно п. 7 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

З урахуванням доказів по справі, норм діючого законодавства та процесуальної позиції, висловленої у судових засіданнях учасниками справи, суд вважає, що між позивачем та колективним підприємством «Фея» склалися трудові відносини. При цьому у зв'язку з недоведеністю та відсутністю у наданому Статуті КП «Фея» посади директора, суд не вибачає підстав для висновку, що директор КП «Фея» має певні управлінські функції. Разом з цим питання про коло посадових обов'язків директора КП «Фея» не входить до предмету спору, який розглядає суд, а тому з'ясування таких обставин не є вирішальним у цієї справі.

Статтею 2-1 КЗпП України встановлено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

З пояснень представників відповідача та з тексту зустрічного позову судом встановлено, що вищим органом управлінням колективного підприємства «Фея» - загальними зборами власників майна 3 вересня 2013 року прийнято рішення про звільнення позивача з посади директора підприємства.

В супереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, відповідно яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та надати суду відповідні докази до початку розгляду справи по суті, представники відповідача належним чином завірену копію протоколу загальних зборів про звільнення від 03.09.2013 р. до матеріалів справи не надали.

При цьому з матеріалів справи вибачається, що про звільнення позивача, яке датовано 3 вересня 2013 року, відповідач повідомив позивача листом від 11 вересня 2013 року, який був вручений позивачеві лише 16 вересня 2013 року.

З листа відповідача від 11.09.2013 р. та акту, складеному працівниками відповідача 16.09.2013 р., пояснень представників відповідача вибачається, що позивач не ініціювала припинення трудових відносин, отже розірвання трудових відносин відбулось з ініціативи власника.

Перелік виключних підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу наданий у статті 40 КЗпП України. Але у судовому процесі представники відповідача не обґрунтували жодної з цих підстав та не надали належних та допустимих доказів на підтвердження законності свого рішення.

Позиція відповідача, щодо звільнення позивача, полягала у праві власника (загальних зборів) приймати рішення з питань управління підприємством, у тому числі його праві змінити керівника. З приводу наведеного суд вважає, що відповідач підміняє поняття звільнення поняттям - зміна керівника. У діючому законодавстві відсутня така підстава звільнення, як зміна керівника підприємства.

Суд погоджується з можливістю загальних зборів (як вищого органу управління підприємством) прийняти рішення про звільнення будь-якого працівника підприємства, але зазначає, що таке звільнення повинно ґрунтуватися на вимогах та підставах, зазначених у трудовому законодавству.

Відповідач не надав доказів законності підстав для звільнення позивача, а за таких обставин суд вважає, що звільнення позивача відбулось без законних підстав та з порушенням встановленого порядку.

Позивач звернувся за захистом порушених трудових прав як найманий працівник, а не як засновник підприємства.

На підставі ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд вважає, що права позивача на працю були порушені, а тому належним способом захисту є поновлення позивача на посаді, така позиція відповідає позиції ВСУ, викладеної у ч. 4 п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що у разі наявності з боку позивача порушення прав та інтересів підприємства, або скоєння за місцем праці дисциплінарного порушення, відповідач не має обмежень у встановленому порядку та на визначених законом підставах прийняти рішення про звільнення працівника, або про відшкодування завданої матеріально шкоди.

Аналізуючи твердження представника позивача про відсутність прав засновників у громадян, яки були звільнені з підприємства, суд вважає, що наявний у матеріалах справи витяг з єдиного державного реєстру, до якого включено перечень осіб, яки є засновниками підприємства, спростовує такий висновок.

Що стосується позовних вимог про скасування наказу про звільнення, суд не вибачає за можливим задовольнити цю вимогу у зв'язку з тим, що такий наказ відповідачем не видавався.

Також позивачем належним чином не доведено завдання моральної шкоди та причинного зв'язку між рішенням про звільнення від 03.09.2013 р., про яке остання була, за її словами, повідомлена 26.09.2013 р., та лікування у стаціонарі у період з 21.08.2013 р. по 02.09.2013 р. (а.с. 62).

Позовні вимоги позивача про зобов'язання ОСОБА_5 усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків не ґрунтуються на законі у зв'язку з тим, що по-перше, ОСОБА_6 не є відповідачем у цієї справі, а по-друге, у матеріалах справи відсутні посадові обов'язки директора КП «Фея». У суду відсутня можливість оцінити, що входить до компетенції та повноважень директора, а тому підстав для задоволення вимоги про усунення перешкод у виконанні таких посадових обов'язків не вибачається.

Зустрічні позовні вимоги про зобов'язання позивача припинити дії, які порушують право ОСОБА_5 на здійснення повноважень керівника колективного підприємства «Фея», та про зобов'язання позивача припинити дії, які порушують право колективного підприємства «Фея» на здійснення господарської діяльності не доведені. У зв'язку з тим, що до матеріалів справи не надано жодного доказу, що порушення позивачем повноважень ОСОБА_5 та господарчих прав підприємства, у суду відсутні підстави належним чином обрати спосіб захисту порушених прав КП «Фея».

Суд відхиляє посилання представника відповідача, з приводу того, що спір про звільнення позивача з посади директора КП «Фея» є корпоративним за своїм характером та має бути розглянутий за правилами господарського судочинства на підставі ст. 12 ГПК України. Так, згідно п. 3 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Виходячи з викладеного та вимог ст.ст. 1, 2, 3, 4, 5, 10,11 ЦПК України, суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічних та первинних (крім поновлення на посаді) позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі ст.ст. 221, 231, 232, 233 КЗпП України, керуючись ст. 1 , 3 , 10 , 11, 15 , 60 , 61 , 213-215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Фея» про зобов'язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Колективного підприємства «Фея».

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Фея» - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Колективного підприємства «Фея» до ОСОБА_1 про зобов'язання припинити порушення прав та про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Стягнути з Колективного підприємства «Фея» (ідентифікаційний код 20320244, місцезнаходження: м. Авдіївка, вулиця Карла Маркса, будинок 25) в дохід місцевого бюджету міста Авдіївка судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Проголошено вступну та резолютивну частину рішення 29 листопада 2013 року. Повний текст судового рішення виготовлений 4 листопада 2013 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення рішення мають право оскаржити рішення в той же строк з моменту отримання копії цього рішення.

Суддя: І.П. Соболєва