Рішення

від 11.07.2006 по справі 20-2/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-2/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" липня 2006 р. справа № 20-2/124

За позовом  військового прокурора Дарницького гарнізону

                          (02093, м. Київ, вул. Поліська, 28) в інтересах держави

в особі Міністерства оборони України

                          (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6)

до товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерфлот”

                          (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 15)

про стягнення штрафних санкцій у сумі 5173,31 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

прокурор –Бучко Р.В., посвідчення № 259 від 17.10.2005;

від позивача –не з'явився;

від відповідача –Семенюк Ю.М., довіреність б\н від 15.05.2006.

Суть спору:

Військовий прокурор Дарницького гарнізону звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерфлот” про стягнення штрафних санкцій у сумі 5173,31 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору № 246/1/1/05/174 Д від 12.09.2005 про поставку продовольства для державних потреб та вимогами статей 526, 546-549 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти вимог позивача,  оскільки вважає, що відсутня його вина у порушенні строків поставки продовольства за договором (арк. с. 50-52).

Позивачем у порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України заявлене клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що знаходиться за адресою: 99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 15, або грошові кошти, що належать відповідачеві. Розглянувши вказане клопотання позивача суд у його задоволенні відмовив у зв'язку з тим, що обставини, які свідчили б про реальну загрозу неможливості або утруднення виконання рішення, відсутні.

05.07.2006 позивач, Міністерство оборони України, у поясненнях до позовної заяви у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 3 414,38 грн. штрафних санкцій, з яких: 1448,52 грн. –штраф та 1965,86 грн. –пеня (арк.с. 104-106).

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України 07.06.2006 розгляд справи відкладався на 05.07.2006, у судовому засіданні 05.07.2006 оголошувалась перерва до  11.07.2006.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд -

встановив:

12.09.2005 Міністерство оборони України (далі –МОУ) в особі заступника МОУ Терещенка Володимира Івановича та товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерфлот” (далі –ТОВ “Інтерфлот”) уклали договір № 246/1/1/05/174-Д на поставку продовольства для державних потреб (далі –Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору відповідач зобов'язується поставити продовольство для потреб Міністерства оборони України, а позивач забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки (терміни) і за цінами згідно з положеннями цього договору та специфікацією. Строк постачання продукції відповідно до додаткової угоди № 1 від 08.10.2005 –до 25.10.2005 (арк. с. 5-10, 23).

Одержувачами продукції є продовольчі бази (склади, центр забезпечення) МОУ згідно з рознарядкою МОУ, яка є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.1.3 Договору відповідач зобов'язанний письмово, не пізніше ніж за 24 години, повідомити позивача та представника позивача про те, коли продукція буде надана для приймання. Позивач, в свою чергу, зобов'язаний забезпечити приймання продукції відповідно до п. 1.1 Договору як тільки відповідач належним чином надасть її для приймання представнику позивача на умовах Договору (пункт 5.2.1 Договору).

Відповідно до вказаних умов Договору відповідачем були направлені повідомлення про готовність надати продукцію за Договором (арк.с. 53-59) відповідно до рознарядки на постачання риби замороженої відповідачем (далі - Рознарядка), яка відповідно до пункту 2.2 Договору є невід'ємною його частиною.

Прокурором до матеріалів справи додана рознарядка, у якій вказана кількість постачання продукції  до 71 Відокремленому відділу зберігання (далі –71 ВВЗ), м. Ужгород, Закарпатська обл., вул. Станційна, 60 –0,00 тонн. Вказана рознарядка не приймається судом до уваги у зв'язку з тим, що відповідачем надана друга Рознарядка, у якій вказана кількість постачання продукції  до 71 ВВЗ, м. Ужгород, Закарпатська обл., вул. Станційна, 60 –20,0 тонн (арк.с. 103), що також підтверджується Рознарядкою на постачання продовольства на продовольчі склади (центри забезпечення, базу) Збройних сил України згідно тендерів, які проведені у Департаменті постачання матеріальних ресурсів МОУ у червні 2005 року (арк.с. 98), а також листом 71 ВВЗ № 733 від 22.09.2005 з проханням не постачати продовольство відповідно до умов Договору (арк.с. 60).

Окрім того, докази внесення у встановленому законом порядку змін до Договору, а саме: змін до рознарядки в частині, що відрізняється від визначеної при проведенні тендеру, відсутні.

Таким чином, відповідно до вказаної Рознарядки відповідач зобов'язаний був до 25.10.2005 року поставити продукцію позивачу, але вказане зобов'язання ним було виконане не в повному обсязі, а тільки у кількості 255,462 т. на суму 1 164 906,72 грн., що підтверджується Актом звірення виконання зобов'язань від 28.11.2005 (арк.с. 25) та актом звірення розрахунків між сторонами від 30.01.2006 (арк.с. 93). Обидва акта узгоджені сторонами.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до пункту 6.3 Договору за відмову від поставки або непоставку (недопоставку) продукції з відповідача стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 % вартості недопоставленого товару у сумі 1448,52 грн. підлягають задоволенню

Посилання відповідача на те, що представник позивача відмовився від прийняття продукції судом  не приймається до уваги  з наступного:

Міністерство оборони України, як головний розпорядник бюджетних коштів, є Замовником із закупівлі продукції товарів, робіт і послуг за державні кошти та стороною за Договором № 246/1/1/05/174-Д на поставку продовольства для державних потреб. Відповідно до Рознарядки відповідач зобов'язаний був поставити 71 ВВЗ 20,0 т. продовольства, а позивач, Міністерство оборони України, зобов'язаний був прийняти вказану продукцію.

Відповідно до пункту 11.1 Договору Зміни та доповнення  до Договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які підписуються Сторонами Договору та додаються до тексту, як невід'ємні його частини з врахуванням п. 6.6 Договору.

Таким чином, зміни до Договору у встановленому порядку не вносились, а лист 71 ВВЗ з проханням не постачати продукцію за Договором підписаний особою, яка неуповноважена вносити зміни до вказаного Договору.

У зв'язку з викладеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 1448,52 грн.

Що стосується позовних вимог про сплату пені, то суд вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у випадку, що розглядається, мала місце недопоставка, а відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення та додатково штрафу у розмірі 7 % вказаної вартості згідно пункту 6.2 Договору передбачено у випадку порушення строків поставки.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України  при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями  49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерфлот” (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 15, код у ЄДРПОУ 31656426, р/р 2600601883711 в СФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 384986) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код у ЄДРПОУ 00034022, р/р 35222003003192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172) штраф у розмірі 1448 грн. 52 коп. (одна тисяча чотириста сорок вісім грн. 52 коп.).   

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерфлот” (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 15, код у ЄДРПОУ 31656426, р/р 2600601883711 в СФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 384986) в доход державного бюджету (п/р 31116095600007 в УДК у м. Севастополь, одержувач ВДК Ленінського району, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) державне мито в сумі 102,00 грн. (сто дві грн.. 00 коп.).

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерфлот” (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 15, код у ЄДРПОУ 31656426, р/р 2600601883711 в СФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 384986) на користь ДП “Судовий інформаційний центр” (м. Київ, пр. Перемоги, 44, п/р 26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний»м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 118,00 грн (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                  Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України  і підписано 17.07.2006.