Постанова

від 09.08.2006 по справі 20-2/124

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-2/124

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 08 серпня 2006 року  

Справа № 20-2/124

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Щепанської О.А.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

прокурора: Бучко Р. В., посвідчення №  259 від 17.10.05;

позивача: не з'явився - Міністерство оборони України;

відповідача: Семенюк Ю. М., довіреність б/н від 15.05.06;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Шевчук Н.Г.) від 11.07.2006 у справі №20-2/124

за позовом           військового прокурора Дарницького гарнізону (вул. Поліська, 28, м.Київ 93, 02093)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, м.Київ 1, 01001)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" (пр. Нахімова, 15, м.Севастополь, 99011)

про стягнення штрафних санкцій у сумі 5173,31 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 11.07.2006 у справі № 20-2/124 частково задоволено позов військового  прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" про стягнення штрафних санкцій у сумі 5173,31 грн. З  товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" на користь Міністерства оборони України стягнуто 1448,52 грн. штрафу та судові витрати.

Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

У зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Гонтаря В.І. та відпусткою судді Сотула В.В. 08.08.2006 за розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду В.М. Коваля у складі судової колегії була проведена заміна суддів Гонтаря В.І. та Сотула В.В. на суддів Щепанську О.А. та Котлярову О.Л.

У судове засідання представник позивача - Міністерства оборони України не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

За клопотанням прокурора та представника відповідача судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

У травні 2006 року військовий прокурор Дарницького гарнізону звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот", просив стягнути штрафні санкції у сумі 5173,31 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 246/1/1/05/61-Д від 12.09.2005.

Зменшивши позовні вимоги заявою № 394 від 30.06.2006, Міністерство оборони України просило стягнути з відповідача 1448,52 грн. штрафу та 1965,86 грн. пені.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним, посилаючись на те, що доводи, викладені у позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи.

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні принципи виконання зобов'язань та норми про відповідальність за порушення умов договору.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від зобов'язання або одностороння зміна  його  умов  не  допускається, якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

У відповідності зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні  виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правовідносини сторін виникли з договору поставки № 246/1/1/05/61-Д від 12.09.2005, укладеного між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот", відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити продовольство для потреб Міністерства оборони України, а замовник забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з положеннями цього договору та специфікацією.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Рознарядки кількість постачання продукції до 71 Відокремленого відділу зберігання, м. Ужгород, Закарпатська область, вул. Станційна, 60 складає 20,00 тонн (а.с. 103), що підтверджується рознарядкою на постачання продовольства на продовольчі склади (центри забезпечення, базу) Збройних сил України  згідно тендерів, які проведені у Департаменті постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України у червні 2005 року (а.с.98). Одночасно у листі 71 Відокремленого відділу зберігання від 22.09.2005 міститься прохання не постачати продовольство відповідно до умов договору (а. с. 60).

Згідно з актом звірення виконання зобов'язань щодо постачання продуктів харчування за договором № 246/1/1/05/61-Д від 12.09.2005, складеним станом на 28.11.2005 та актом звірення розрахунків відповідачем зобов'язання виконано не у повному обсязі (а. с. 25, 93).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними    санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.3 зазначеного договору передбачено, що за відмову від поставки або не поставку (недопоставку) продукції з постачальника стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 1448,52 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач відмовився від прийняття продукції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, відповідно до пункту 11.1 договору зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які підписуються сторонами цього договору та додаються до тексту, як невід'ємні його частини з врахування пункту 6.6. договору.

Як свідчать матеріали справи, сторонами зміни до договору у встановленому порядку не вносились, а лист Відокремленого відділу зберігання 71 від 22.09.2005 підписаний особою, яка не уповноважена вносити зміни до договору.

Пунктом 6.2 договору передбачено. що за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % зазначеної вартості.

Оскільки договором передбачено стягнення пені у випадку порушення строків поставки, а мала місце недопоставка, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення пені.

Отже, висновок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

       1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" залишити без задоволення.

              2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11.07.2006 у справі № 20-2/124 залишити без змін.          

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                О.А. Щепанська

                                                                                О.Л. Котлярова