Ухвала

від 16.12.2013 по справі 2а-3755/10/6/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/1862/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.05.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010

у справі № 2а-3755/10/6/0170

за позовом Комунального підприємства с. Геройське

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.05.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 18.03.2010 № 0000301502/0 про застосування до Комунального підприємства с.Геройське штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 518,51 грн.

Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, наголошуючи на тому, що погашення податкових зобов'язань, що мають більш ранні терміни виникнення, здійснюється попередньо погашенню поточних податкових зобов'язань.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податковою декларацією від 20.03.2009 № 3723 позивачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1702,00 грн. зі строком сплати до 30.03.2009 .

Підставою для застосування до позивача за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 15.03.2010 № 0000301502/0 відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 ІІІ (далі Закону) штрафних санкцій в сумі 518, 51 грн. слугували викладені в акті від 12.03.2010 № 343/15-02/3068897 висновки перевірки про порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону, яке полягало у несплаті позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом граничних строків.

Податкова інспекція визначала кількість прострочених днів сплати узгоджених податкових зобов'язань, виходячи з дати їх погашення, яке, на думку податкової інспекції, відбулося шляхом перерахування позивачем коштів відповідними платіжним дорученням, здійсненим у рахунок сплати податкового зобов'язання за інший визначений позивачем період.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та знаходить правильною позицію судів щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (зі змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ.

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, виконав своє зобов'язання зі сплати податку за визначеним ним призначенням.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою закріплено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Встановивши відсутність з боку позивача порушень норм вказаного Закону щодо сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1702, 00 грн. протягом граничного строку, визначеного п.п. 5.3.1 п.п. 5.3 ст. 5 цього Закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність застосування до позивача за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.05.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун