Постанова

від 13.01.2014 по справі 826/18243/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2014 року № 826/18243/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Головного управління Держземагентства у м.Києві Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Головного управління юстиції у м. Києві третя особа без самостійних вимог на предмет спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування рішення №180/2756 від 17.03.2005 та зобов'язання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач-1), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач-2), Головного управління Держземагенства у місті Києві (далі по тексту - відповідач-3), Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (далі по тексту - відповідач-4), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) щодо погодження проекту відведення земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 для реконструкції нежитлового будинку з надбудовою одного поверху з подальшою експлуатацією та обслуговуванням кафе та офісних приміщень на АДРЕСА_1;

- визнати протиправними дії Київської міської ради щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 для реконструкції нежитлового будинку і надбудовою одного поверху з подальшою експлуатацією та обслуговування і кафе та офісних приміщень на АДРЕСА_1 згідно до рішення № 180/2756 «Про передачу суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 земельної ділянки для реконструкції нежитлового будинку і надбудовою одного поверху з подальшою експлуатацією та обслуговуванням кафе та офісних приміщень на АДРЕСА_1» від 17 березня 2005 року;

- скасувати рішення Київської міської ради від 17 березня 2005 року № 180/2756 «Про передачу суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 земельної ділянки для реконструкції нежитлового будинку і надбудовою одного поверху з подальшою експлуатацією та обслуговуванням кафе та офісних приміщень на АДРЕСА_1»;

- визнати протиправними дії Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації(виконавчого органу Київської міської ради) щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно запису від 17 січня 2007 року за № 91-6-00616 у книзі записів державної реєстрації договорів;

- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, що був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), про що було зроблено запис від 17 січня 2007 року за № 91-6-00616 у книзі записів державної реєстрації договорів;

- зобов'язати Головне управління Держземагентства у місті Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки 8000000000:91:068:0017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 19 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/18243/13-ата призначено до розгляду у судовому засіданні на 09 грудня 2013 року, яке відкладалось на 19 грудня 2013 року у зв'язку з необхідністю отримання відповіді на судові запити та отримання додаткових доказів.

У судовому засіданні 19 грудня 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити їх. В обґрунтування порушеного права зазначив, що третій особі неправомірно надано в оренду сусідню земельну ділянку.

Представник відповідача-1 у судове засідання 19 грудня 2013 року не з'явився. Завірена належним чином копія спірного рішення долучена до матеріалів справи.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. У письмових запереченнях просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представники відповідача-3 та відповідача-4 у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, з посиланням на безпідставність позовних вимог просили суд відмовити у їх задоволенні.

Третя особа у судове засідання 19 грудня 2013 року не з'явилась, явку уповноваженого представника не забезпечила.

За таких обставин, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 17 березня 2005 року № 180/2756 затверджено проект відведення земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 для реконструкції нежитлового будинку з надбудовою одного поверху з подальшою експлуатацією та обслуговуванням кафе та офісних приміщень на АДРЕСА_1. Передано суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,03 га для реконструкції нежитлового будинку з надбудовою одного поверху з подальшою експлуатацією та обслуговуванням кафе та офісних приміщень на АДРЕСА_1 за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 21 серпня 1956 № 1275 «Про дозвіл Управлінню культури виконкому будівництва літніх кінотеатрів на 300 місць по вул. Татарській №-30 та по вул. Щусьева №-35», у зв'язку з переходом права власності на майно (договір купівлі-продажу від 06 грудня 2001 року).

Згідно з Договором від 31 грудня 1976 року позивач є власником 1/15 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, з 03 жовтня 1978 року зареєстрований за вказаною адресою та постійно там проживає.

Як стверджує представник позивача, спірний будинок розташований на земельній ділянці, що перебуває у користуванні позивача та інших співвласників Будинку, згідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 1089 від 23 серпня 1955 року, на підтвердження чого надає лист Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 26 січня 2012 року № 03-334/2012 згідно якого за даними автоматизованої системи ПК «Кадастр» земельна ділянка на АДРЕСА_1 площею 1352.91 кв.м. рахується за згаданими вище фізичними особами на підставі нічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

На думку позивача спірне рішення Київської міської ради та дії відповідачів щодо затвердження проекту відведення, реєстрації права користування порушують права останнього на спірну земельну ділянку та нерухоме майно, а спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, вирішуючи адміністративну справу по суті, суду слід встановити чи порушують спірні дії та рішення відповідачів права, свободи та інтереси позивача з одночасним дослідженням питання правомірності прийняття Київською міською радою рішення від 17 березня 2005 року № 180/2756 про передачу суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 для реконструкції нежитлового будинку з надбудовою одного поверху з подальшою експлуатацією та обслуговуванням кафе та офісних приміщень на АДРЕСА_1.

Спірні правовідносини, щодо визначення порядку надання земельних ділянок та оформлення права користування землею фізичним особам та юридичним особам в м. Києві визначаються Конституцією України, Земельним кодексом України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про оренду землі", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про землеустрій", "Про охорону культурної спадщини", "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Суд звертає увагу, що розгляд та вирішення адміністративної справи здійснено з урахуванням норм права та законодавства, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року N 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві» затверджено Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві (далі по тексту - Регламент), який на момент виникнення спірних правовідносин визначав загальні положення і встановлював особливості та процедуру надання в постійне користування та передачі в оренду земельних ділянок в м. Києві фізичним та юридичним особам та оформлення права користування землею на підставі прийнятих Київською міською радою рішень.

З метою правильного вирішення справи по суті, необхідні визначити наступні поняття: користування земельною ділянкою - використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення із дотриманням обов'язків і набуттям прав, встановлених законодавством, з метою господарювання на ній, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд; оренда землі - засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки - вид документації із землеустрою, яка розробляється у випадках, передбачених законодавством, що є підставою для виникнення за рішенням Київської міської ради прав на землю і визначає місце розташування земельної ділянки, її розмір та цільове призначення, правовий режим, обмеження та обтяження землекористування і складається з текстових та графічних частин; технічна документація із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду - вид документації із землеустрою, що розробляється у випадках, коли земельна ділянка передається в оренду без розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, визначених законодавством.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, спірне рішення Київської міської ради від 17 березня 2005 року № 180/2756 «Про передачу суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 земельної ділянки для реконструкції нежитлового будинку і надбудовою одного поверху з подальшою експлуатацією та обслуговуванням кафе та офісних приміщень на АДРЕСА_1» прийнято у відповідності до вимог статті 123 Земельного кодексу України та положень Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, на підставі узгодженого проекту відведення земельної ділянки, який містить наступні документи:

- лист доручення Київської міської ради; лист клопотання третьої особи; завдання на складання проекту відведення земельної ділянки; висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища; висновок головного державного санітарного лікаря м. Києва; висновок Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві; висновок управління охорони культурної спадщини; висновок Шевченківської районної у м. Києві ради; висновок Головного управління земельних ресурсів;

- план відведення земельної ділянки; план розміщення будівель; кадастровий план матеріали інвентаризації земель; матеріали коригування червоних ліній;

- свідоцтво про державну реєстрацію; копія паспорта; договір купівлі-продажу; інвентаризаційна справа БТІ; акт обстеження зелених насаджень; рішення минулих років та план відведення; доручення Головного управління земельних ресурсів на розробку проекту відведення земельної ділянки.

При цьому, матеріали справи місять копію Технічного звіту про перенесення в натуру проекту відведення земельної ділянки №8 000 000 000: 91:068:0017, яка передається суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 земельної ділянки для реконструкції нежитлового будинку з надбудовою одного поверху з подальшою експлуатацією та обслуговуванням кафе та офісних приміщень на АДРЕСА_1, який складений на замовлення третьої особи у 2006 році та містить ряд допоміжних документів: черговий кадастровий план кварталу № 91:068; земельно-кадастрова інформація на земельну ділянку № 8 000 000 000:91:068:0017; кадастровий план земельної ділянки № 8 000 000 000:91:068:0017; пояснювальна записка; лист-заява на виконання робіт; копія рішення X сесії IV скликання Київської міської ради; технічне завдання на виконання топографо-геодезичних робіт; план земельної ділянки (проект); викопіювання з плану масштабу 1:2000 з межами землекористування; схема теодолітного ходу; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); абрис земельної ділянки; план земельної ділянки № 8 000 000 000:91:068:0017; каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування; копія висновку Головного управління земельних ресурсів КМДА; копія висновку Головного управління містобудування та архітектури; акт перевірки та приймання виконаних робіт; витяг з бази даних польової записної книжки SDR - 33.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання недостовірними відомостей або такими, що складені із порушенням чинного законодавства, що входять до проекту відведення земельної ділянки третій особі.

Таким чином, на думку суду, проект відведення земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 для реконструкції нежитлового будинку з надбудовою одного поверху з подальшою експлуатацією та обслуговуванням кафе та офісних приміщень на АДРЕСА_1 містить необхідні матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 Земельного кодексу України, та позитивні висновки головного державного санітарного лікаря м. Києва, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, управління охорони культурної спадщини, висновок Шевченківської районної у м. Києві ради, висновок Головного управління земельних ресурсів.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними дій Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) та Київської міської ради щодо погодження та затвердження проекту відведення земельної ділянки є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Таким чином, дослідивши вищезазначені матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позовної заяви в частині скасування рішення Київської міської ради від 17 березня 2005 року № 180/2756, оскільки спірне рішення прийняте із дотриманням вимог статті 123 Земельного кодексу України та положень Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві з попереднім дотриманням умов та строків розроблення проекту відведення земельної ділянки, розроблення та затвердження проекту відведення земельної ділянки, із одночасним узгодженням із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини та отриманням висновків.

При цьому, вирішуючи адміністративну справу по суті, суд вважає за необхідним відзначити наступне.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеві ради самостійно вирішують питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до пункту 12 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями в межах м. Києва, крім земель, переданих у приватну власність, до розмежування земель державної та комунальної власності здійснює Київська міська рада.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно частини 1 статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно статті 4 цього Закону місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

За своєю правовою природою та відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноважених органів, в даному випадку - місцевих рад.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Матеріали справи не містять документів, які свідчили про належність спірної земельної ділянки позивачу на праві власності.

За таких обставин, оскільки позивачем не надано доказів реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, а Київська міська рада є уповноваженим в організаційному відношенні органом, який виконує функції щодо розмежування земель державної та комунальної власності, шляхом прийняття відповідних рішень виключно на пленарних засіданнях, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Крім цього, вирішуючи адміністративну справу по суті, суд зазначає, що предметом доказування в даному провадженні є порушення прав, свобод та інтересів позивача шляхом прийняття спірного рішення з одночасним дослідженням його правомірності, наявності підстав для передачі суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 для реконструкції нежитлового будинку з надбудовою одного поверху з подальшою експлуатацією та обслуговуванням кафе та офісних приміщень на АДРЕСА_1. З огляду на що, спір між позивачем та третьою особою про право користування/володіння/власності на вищезазначену земельну ділянки та об'єкт нерухомого майна судом не береться до уваги оскільки такі спірні відносини підлягають розгляду в окремому цивільному провадженні та не впливають на результат вирішення даної справи по суті.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно запису від 17 січня 2007 року за № 91-6-00616 у книзі записів державної реєстрації договорів суд зазначає наступне.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначав на момент виникнення спірних правовідносин визначав правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Зокрема, згідно вищезазначеного Закону підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно є правовстановлюючі документи.

На думку суду, рішення Київської міської ради від 17 березня 2005 року № 180/2756 «Про передачу суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 земельної ділянки для реконструкції нежитлового будинку і надбудовою одного поверху з подальшою експлуатацією та обслуговуванням кафе та офісних приміщень на АДРЕСА_1», на підставі якого укладено Договір оренди земельної ділянки є правовстановлюючим документом, прийнятим у межах повноважень, визначених законом.

А тому, дії державного реєстратора, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради), щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно запису від 17 січня 2007 року за № 91-6-00616 у книзі записів державної реєстрації договорів є правомірними.

Відтак, враховуючи, встановлення судом правомірності рішення Київської міської ради від 17 березня 2005 року № 180/2756 та дій Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради), щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно запису від 17 січня 2007 року за № 91-6-00616 у книзі записів державної реєстрації договорів, позовні вимоги про зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві та Головного управління Держземагентства у місті Києві скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та земельної ділянки 8000000000:91:068:0017 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Крім цього, мотивуючи необхідність відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України під поняттям адміністративний позов визначено - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

З огляду на приписи пункту 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності порушеного права позивача у зв'язку з винесенням Київською міською радою спірного рішення.

Крім цього, доказів звернення позивача із аналогічними вимогами, зокрема, про скасування рішення Київської міської ради від 17 березня 2005 року № 180/2756, скасування реєстрації, тощо, до Київської міської ради, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, Головного управління Держземагенства у місті Києві, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та отримання відмови суду не надано.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає адміністративний позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда