Рішення

від 14.01.2014 по справі 910/22859/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22859/13 14.01.14

за позовомПриватного акціонерного товариства «Будінвест-2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкція» простягнення 51696,00 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Дубровінська І.Ю. - представник за довіреністю № 1 від 08.01.2014; Шинчуковський А.Н.- директор; від відповідача не з'явились;

В судовому засіданні 14.01.14. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Будінвест-2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкція» про стягнення 51 696,00 грн. заборгованості

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору оренди риштування інвентарного від 17.10.2011 з урахуванням доповнень відповідачем неналежно виконувались зобов'язання щодо сплати орендних платежів за договором, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 51696,00 грн.

Ухвалою суду від 28.11.13 порушено провадження у справі № 910/22859/13 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 14.01.2014.

Через канцелярію суду 09.01.14 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 28.11.13, які були залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.01.14 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 44 696,00 грн.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

В судове засідання 14.01.14 відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення 0103027864990 та 0103027864981.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом досліджені надані позивачем докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив .

17 жовтня 2011 р. між Закритим акціонерним товариством "Будінвест-2", що змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Будінвест-2", (далі - позивач, власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкція» (далі - відповідач, користувач) було укладено договір на надання в оренду риштування інвентарного (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого власник надає в оренду риштування інвентарне (металеві стояки і пальці) - 240 кв.м., а користувач бере в оренду риштування згідно акту прийому-передачі строком з 17.10.11 по 16.11.11 включно.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору вартість оренди 1 кв.м. риштування інвентарного складає 0,80 грн. за календарний день з ПДВ, загальна сума 5952 грн. з ПДВ. Розрахунок по договору проводиться користувачем методом попередньої оплати платіжним дорученням на р/р власника щомісячно.

Згідно з п. 4.1 договору останній діє з 18.10.11 до 17.11.11 включно і може бути пролонгований на період узгоджений сторонами.

Сторони неодноразово вносили зміни до договору в частині в частині вартості оренди риштування та строку дії договору, останні з яких були внесені договором № 7 на подовження оренди риштування інвентарного від 01.07.13. Відповідно до умов договору № 7 сторони встановили строк дії договору з 01.07.13 по 31.12.13. Відповідно до п.2.1 договору № 7 згідно даного договору кількість днів оренди складає 184 календарних дні та коштує 45926,40 грн.

Згідно з п.2.2 договору № 7 розрахунок по договору проводиться користувачем методом попередньої оплати платіжним дорученням на розрахунковий рахунок власника помісячно до 5 числа поточного місяця згідно актів виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання зобов'язань за договором № 7 від 01.07.13 передав відповідачу інвентарні металеві риштування в належному стані, що підтверджується актом передачі-приймання, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені печатками акти наданих послуг по оренді риштування за договором на надання в оренду риштування інвентарного від 17.10.11 та договорів на його подовження за період з грудня 2012 по вересень 2013 року.

За доводами позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (акт звіряння взаємних розрахунків сторін, копія якого наявна в матеріалах справи, оригінал було досліджено в судовому засіданні) станом на 31.10.13 заборгованість відповідача перед позивачем складала 51696,00 грн.

В подальшому після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач здійснив часткове погашення заборгованості в сумі 7000,00 грн., отже станом на момент вирішення спору заборгованість складає 44696,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.13 позивач звернувся до відповідача з претензією № 99 про сплату заборгованості за послуги з оренди риштування в сумі 38155,20 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті за оренду риштування згідно договору № 7 від 01.07.13, що підтверджується наявним в матеріалах справи документами, відповідно до яких сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день вирішення спору складає 44696,00 грн.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів за договором № 7 від 01.07.13 в сумі 44 696,00 грн відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 44 696,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Будінвест-2» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкція» (02099 м. Київ, Дарницький район, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, ідентифікаційний код 35660415) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Будінвест-2» (01025 м. Київ, Шевченківський район, вул.. Стрілецька, буд. 46, ідентифікаційний код 01269550) заборгованість в розмірі 44696 (сорок чотири тисячі шістсот дев'яноста шість) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.01.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г