Постанова

від 21.05.2014 по справі 910/22859/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2014 р. Справа№ 910/22859/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкция»

на рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2014р. у справі № 910/22859/13 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Будінвест-2»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкция»

про стягнення боргу

за участю представників сторін:

від позивача: Дубровінська І.Ю. (довіреність № 1 від 08.01.2014р.);

Богуцька К.П. (довіреність № 90 від 19.05.2014р.);

від відповідача (скаржник): не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2014р. задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Будінвест-2», вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкция» заборгованість в розмірі 44 696 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 16.04.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкция» у якій, скаржник просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2014р. у справі № 910/22859/13 скасувати повністю; прийняти нове рішення у даній справі, яким у позові відмовити повністю; стягнути з позивача на користь відповідача суму сплаченого судового збору.

За твердженнями апелянта, судом першої інстанції було неправильно застосовано приписи ч. 1 ст. 4, ст. 5 - ст. 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а саме - неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі, що відповідно до ч. 4 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Згідно доводів скаржника:

- судом помилково не було враховано, що відповідач є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки договори від 17.10.2011р., від 30.11.2011р., від 23.12.2011р. укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будреконструкція», а не з відповідачем;

- договори про надання в оренду риштування інвентарного від 30.01.2012р., від 01.03.2012р., від 30.03.2012р., від 28.04.2012р. підписані не директором ТОВ «Стройреконструкция» - ОСОБА_4, а невідомою особою, яка не була уповноважена на таке підписання;

- акти виконаних робіт № 9 від 29.02.2012р., № 18 від 30.03.2012р., № 25 від 30.04.2012р., № 31 від 31.05.2012р. підписані не директором ТОВ «Стройреконструкция» - ОСОБА_4, а невідомою особою, яка не була уповноважена на таке підписання;

- судом помилково не було враховано, що між позивачем та відповідачем акти прийому-передачі риштування інвентарного в оренду відсутні і не підписувалися взагалі у період з 17 жовтня 2011 року по 31 травня 2012 року.

Позивачем до справи подані заперечення на апеляційну скаргу (зареєстровані за вхідним суду № 09-11/6179 від 17.04.2014р.), у яких викладені пояснення щодо обставин справи, представлено довідку з банку на виконання вимог суду, в обґрунтування здійсненого розрахунку суми боргу.

Оскаржуване рішення суду від 14.01.2014р. № 910/22859/13 позивач просив залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Стройреконструкция» без задоволення.

В судове засідання не з'явились представники відповідача - ТОВ «Стройреконструкция», однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

У апеляційній скарзі викладені підстави з яких, за твердженням скаржника підлягає скасуванню прийняте судом першої інстанції рішення у справі, такі суду є зрозумілими, не потребують додаткового роз'яснення представником. Про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні 21.05.2014р. товариство повідомлено належним чином ухвалою суду від 28.03.2014р., отримання якої 01.04.2014р. підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Відповідно до предмету наданого в матеріали справи договору від 17.10.2011р. (аркуш справи 58-59), власник надає в оренду риштування інвентарне (металеві стояки і пальці) - 240 м кв., а користувач бере в оренду риштування згідно акту прийому-передачі строком з 17 жовтня 2011р. по 16 листопада 2011 року включно.

Договір 17.10.2011р., згідно з його преамбулою укладений ЗАТ «Будінвест-2» та ТОВ «Будреконструкція», і саме зазначення назви ТОВ «Будреконструкція» у цьому договорі та в подальшому укладених - 30.11.2011р., 23.12.2011р. договорах, за твердженням апелянта, свідчить про те, що такі договори від 17.10.2011р., від 30.11.2011р., від 23.12.2011р. укладені не з відповідачем. Зазначені обставини, на переконання скаржника, засвідчують те, що ТОВ «Стройреконструкция» є неналежним відповідачем у справі, яка розглянута судом.

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам в сукупності з іншими наданими доказами, апеляційним господарським судом враховується наявність саме помилки в назві однієї із сторін у договорі, що має місце при оформленні усіх наявних в матеріалах справи договорів, які складались між сторонами - оскільки, навіть в договорах укладених з 01 серпня 2012р. назва користувача за договором відображена як ТОВ «Стройреконструкція», а не ТОВ «Стройреконструкция» (згідно назви вказаної у витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - аркуш справи 119-121).

Про відсутність підстав вважати ТОВ «Стройреконструкция» неналежним відповідачем за поданим позовом, свідчать: вказання реквізитів саме ТОВ «Стройреконструкция» (у договорах із зазначенням коду ЄДРПОУ товариства - 35660415), засвідчення підписами та печаткою договорів, актів надання послуг, та виконання зобов'язань, що виникли з цих договорів ТОВ «Стройреконтрукция», підтвердженням чого є проведення оплат (довідка з банку та копії платіжних доручень), а також, листування сторін.

Так, зокрема, у листі за вих. № 21/06 від 21.06.2012р. (аркуш справи 87) виконаному на бланку ТОВ «Стройреконтрукция» засвідченому підписом директора та печаткою ТОВ «Стройреконструкция», останнім визнано наявність боргу за договором від 17.10.2011р. та запропоновано графік його погашення.

Окрім того, на вимоги ухвали суду від 28.03.2014р., в обґрунтування заявлених доводів, скаржником не представлено відомостей щодо звернення до правоохоронних органів із заявами про факти підроблення підписів та неправомірне проставлення печатки товариства на актах та договорах наявних у позивача (письмово не зазначено про наявність документів прийнятих за результатами розгляду таких заяв, а їх не надано до суду); не надано належних доказів неправомірного заволодіння печаткою підприємства в періоді з 01.01.2013р. по вересень 2013р. та інше.

Жодних підстав до примушування сторін у справі виконувати ухвалу суду, яка в силу положень ГПК України є обов'язковою до виконання, процесуальним законом не передбачено, всі можливі дії з метою залучення до справи доказів в обґрунтування заявлених скаржником тверджень, судом вчинені.

При цьому, вказаний договір від 17.10.2011р. та укладені між сторонами в подальшому договори свідчать про довготривалість відносин оренди риштування інвентарного, а доводи апелянта щодо підписання окремих договорів (від 30.01.2012р., від 01.03.2012р., від 30.03.2012р., від 28.04.2012р.), та актів виконаних робіт № 9 від 29.02.2012р., № 18 від 30.03.2012р., № 25 від 30.04.2012р., № 31 від 31.05.2012р. не директором ТОВ «Стройреконструкция» - ОСОБА_4, а невідомою особою, яка не була уповноважена на таке підписання, не стосуються предмету спору, оскільки сума боргу заявлена до стягнення (44 696 грн.) нарахована за період орендного користування з листопада 2012 року.

Виходячи із підтверджених довідкою банку (довідка філії - Головне управління по м. Києву та Київській області ПАТ Державний ощадний банк України за вих. № 1027 від 14.04.2014р.) отриманих оплат в періоді з 01.01.2013р., та здійсненого розрахунку суми боргу в розмірі 44 696 грн., такий є:

1. несплаченими орендними платежами:

- за договором № 7 від 01.07.2013р. в сумі 14 278, 40 грн. (по договору здійснено нарахування - 27 830, 40 грн., з яких проведено оплату 6 552 грн. 11.09.2013р. та 7 000 грн. 12.12.2013р.);

- за договорами № 5 від 30.04.2013р. та № 6 від 31.05.2013р. в сумі 1 225, 60 грн. (по договорах здійснено нарахування 7 737, 60 грн. та 7 488 грн., з яких сплачено 14 000 грн. 21.06.2013р.);

- за договором № 3 від 28.02.2013р. в сумі 249, 60 грн. (по договору нараховано 7 737, 60 грн., з яких сплачено 7 488 грн. 05.04.2013р.);

- за договором № 2 від 21.01.2013р. в сумі здійсненого нарахування - 6 988, 80 грн.;

- за договором № 1 від 02.01.2013р. в сумі здійсненого нарахування - 7 737, 60 грн.

2. залишком боргу по сплаті орендних платежів в сумі 14 216 грн. (борг, що виник станом на 01.01.2013р. в сумі 71 616 грн. був погашений частково - 12.02.2013р. в сумі 50 000 грн. та в сумі 7 400 грн. - 21.05.2013р.).

За правовою природою, укладені між сторонами договори на подовження оренди риштування інвентарного є підставою виникнення відносин оренди, регулювання яких на законодавчому рівні визначено положеннями Цивільного кодексу України щодо відносин найму (оренди) - глава 58, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності...; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладаючи договори на подовження оренди риштування інвентарного сторони щомісячно визначали строк оренди, вартість оренди, погоджували інші умови орендного користування.

Згідно з договором № 7 від 01.07.2013р. власник (позивач у справі) подовжив надання в оренду риштування інвентарного (металеві стояки і пальці) 312 м. кв., а користувач (відповідач у справі) взяв в оренду риштування згідно акту прийому-передачі строком з 1 липня 2013р. по 31 грудня 2013р. включно.

У попередніх періодах, що стосуються суми боргу, яка є предметом заявлених позовних вимог у справі, були чинними договори № 6 від 31.05.2013р. (період орендного користування з 01.06.2013р. по 30.06.2013р.), № 5 від 30.04.2013р. (період оренди з 01.05.2013р. по 31.05.2013р.), № 4 від 29.03.2013р. (період оренди з 01.04.2013р. по 30.04.2013р.), № 3 від 28.02.2013р. (період оренди з 01.03.2013р. по 31.03.2013р.), № 2 від 31.01.2013р. (період оренди з 01.02.2013р. по 28.02.2013р.), № 1 від 02.01.2013р. (період оренди з 01.01.2013р. по 31.01.2013р.), № 12 від 30.11.2012р. (період оренди з 01.12.2012р. по 31.12.2012р.), № 11 від 01.11.2012р. (період оренди з 01.11.2012р. по 30.11.2012р.).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.2.2 договору № 7 розрахунок по договору проводиться користувачем методом попередньої оплати платіжним дорученням на розрахунковий рахунок власника помісячно до 5 числа поточного місяця згідно актів виконаних робіт.

Умови п. 2.2 договорів № 6 від 31.05.2013р., № 5 від 30.04.2013р., № 4 від 29.03.2013р., № 3 від 28.02.2013р., № 2 від 31.01.2013р., № 1 від 02.01.2013р., № 12 від 30.11.2012р., № 11 від 01.11.2012р. передбачали, що розрахунок по договору проводиться користувачем методом попередньої оплати платіжним дорученням на розрахунковий рахунок власника помісячно, до 5 числа наступного місяця.

З урахуванням вказаних умов договорів, у відношенні спірної суми боргу (44 696 грн.) обов'язок сплати орендних платежів виник з договорів № 7 від 01.07.2013р. (період орендного користування станом на 31.10.2013р.), № 6 від 31.05.2013р., № 5 від 30.04.2013р., № 4 від 29.03.2013р., № 3 від 28.02.2013р., № 2 від 31.01.2013р., № 1 від 02.01.2013р., № 12 від 30.11.2012р., № 11 від 01.11.2012р., і станом на час звернення позивача до суду є таким, що настав, а обставини про які зазначає скаржник у апеляційній скарзі (по оформленню договорів, актів у період з 17 жовтня 2011р. по 31 травня 2012р.) не стосуються предмету спору.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання зобов'язань за договором № 7 від 01.07.13 передав відповідачу інвентарні металеві риштування в належному стані, що підтверджується актом передачі-приймання, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Аналогічні акти підтверджуючі перебування інвентарного металевого риштування в користуванні ТОВ «Стройреконструкция» складені сторонами до договорів № 6 від 31.05.2013р., № 5 від 30.04.2013р., № 4 від 29.03.2013р., № 3 від 28.02.2013р., № 2 від 31.01.2013р., № 1 від 02.01.2013р., № 12 від 30.11.2012р., № 11 від 01.11.2012р. залучені до справи.

Договори та документи, що стосуються їх виконання в оригіналах на вимоги ухвали суду від 28.03.2014р. представлені позивачем для огляду в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Доказів погашення заборгованості, а також, повернення за актом орендодавцю (власнику) риштування що передане в користування відповідача, у спірному періоді суду не надано, а сума боргу, щодо стягнення якої місцевим господарським судом прийнято рішення про стягнення, є документально підтвердженою матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкция» та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2014 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкция» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2014р. у справі № 910/22859/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/22859/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала