Постанова

від 09.01.2014 по справі 38/391

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2014 р. Справа№ 38/391

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Отрюха Б.В.

За участю представників

сторін:

від позивача: Палій Є.В.- представник

від відповідача: Селіфонов В.В. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Санофі Пастер СА (Sanofi Pasteur S.A.) акціонерне товариство за законодавством Французької Республіки

на ухвалу Господарського суду м.Києва

від 03.12.2013

у справі № 38/391 (суддя Паламар П.І. )

за позовом Санофі Пастер СА (Sanofi Pasteur S.A.) акціонерне товариство за законодавством Французької Республіки

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм"

про стягнення боргу, ціна позову 5 024 482, 21 євро

визнав апеляційну скаргу та додані до неї документи достатніми для порушення апеляційного провадження

ВСТАНОВИВ:

Санофі Пастер СА (Sanofi Pasteur S.A.) акціонерне товариство за законодавством Французької Республіки звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" про стягнення боргу 5 024 482, 21 євро.

В обгрунтування позову позивач посилався на те, що всупереч умов укладеного між ним і відповідачем договору поставки та дистрибуції від 1 січня 2005 р. останній частково оплатив одержану за період з 28 липня по 14 грудня 2010 р. продукцію вартістю 6732300,11 євро, заборгувавши йому 5024482,21 євро. Просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 (суддя Власов Ю.Л.) позов задоволено повністю та стягнуто заявлену суму боргу та відповідні судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у справі №38/391 скасовно і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2013 р. рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 р. скасовано, справу направлено до Господарського суду м.Києва на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 р. справу № 38/391 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

05.11.2013 р. відповідач через канцелярію суду подав заяву про припинення провадження у справі у зв'язку з наявністю рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, яку підтримав у судовому засіданні 3 грудня 2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 38/391 від 03.12.2013 провадження у справі припинено на підставі п.2 ст. 80 ГПК.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду скасувати та передати справу до місцевого суду для розгляду по суті спору, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованої ухвали, яка підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що у даному випадку ч.4 ст. 17 Закону України «Про банкрутство» не підлягає застосуванню, оскільки стосується вимог заявлених після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача. Апелянт зазначає, що ухвала Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі про визнання банкрутом відповідача була прийнята від 27 квітня 2012 року. Позивач звернувся до суду про визнання грошових вимог до відповідача ще 22 серпня 2011 року, тобто до винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог у провадженні про банкрутств.

Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що припиняючи провадження у справі 38/391 на тій підставі, що відповідно до Ухвали попереднього засідання Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 було затверджено реєстр кредиторів ТОВ «Інтерфарм», і відповідно до резолютивної частини Ухвали Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 року прийнято рішення відмовити позивачу у визнанні кредитором відповідача на суму 50 357 033,93» не відповідає дійсності щодо повноти інформації щодо ходу справи та кредиторських вимог Санофі Пастер CA (Sanofi Pasteur S.A.) у справі №5011-15/5513-2012.

На думку апелянта Господарський суд м. Києва дійшов необґрунтованого висновку про припинення провадження у справі 38/391 на підставі п.2 ч.І ст.80 ГПК України, оскільки норми даної статті мають на меті усунення здійснення провадження та ухвалення судом рішення за тотожним позовом. Апелянт зазначає, що порівнюючи справи № 38/391 та 5011-15/5513-2012 не можна встановити ознаки тотожності зазначених справ.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2012р. порушено провадження у справі № 5011-15/5513-2012 про банкрутство TOB «Інтерфарм».

Офіційне оголошення про порушення справи про банкрутство TOB «Інтерфарм» було опубліковане в газеті «Урядовий кур'єр» №106(4750) від 15.06.2012 року

В рамках встановленого місячного терміну для подання своїх грошових вимог, серед інших кредиторів, подала свої вимоги і компанія Санофі Пастер на загальну суму 5 024 482,21 євроцент. Кредиторські вимоги також ґрунтуються на договорі Поставки та дистрибуції, від 01.01.2005 року. В своїй заяві про грошові вимоги Санофі Пастер зазначає теж саме, що і у позовній заяві у справі №38/391, тобто, що з 28.07.2010 року по 14.12.2010 року позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію загальною вартістю 5 732 261 євро, проте за цю продукцію розрахувався частково у сумі 1 707 817,90 євро, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 5 024 482,21 євроцент. Після перерахунку цих коштів на українську гривню, як того вимагає законодавство про банкрутство, сума кредиторських вимог склала 50 357 033,93 грн.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 затверджено реєстр кредиторів TOB «Інтерфарм» та затверджено перелік всіх заявлених кредиторів та прийнято рішення окремо щодо кожного із них.

Відповідно до п. 12. резолютивної частини Ухвали Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 року відмовлено Санофі Пастер у визнанні кредитором TOB «Інтерфарм» на суму 50 357 033,93 грн.

За апеляційними скаргами інших кредиторів Київський апеляційний господарський суд прийняв постанову від 03.04.2013 року, якою змінив ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 року, стосовно кредиторських вимог Санофі Пастер жодних змін не було внесено.

Відповідно до постанови Господарського суду м. Києва від 17.09.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 TOB «Інтерфарм» визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 408 від 27.02.13).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку про те, що провадження у справі стосовно до вимог п. 2 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, грошові вимоги Санофі Пастер у справі №38/391 та справі №5011-15/5513-2012 базуються на одному і тому ж договорі поставки та дистрибуції від 01.01.2005 року, розмір грошових вимог однаковий.

Згідно ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон) Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 7 Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Згідно із ч. 15 ст. 16 Закону з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство;

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч. 1. ст. 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, а також положення чинного процесуального законодавства та законодавства у сфері банкрутства, подальший розгляд справи №38/391 є неможливим. Таким чином, Господарський суд м. Києва дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі, з огляду на приписи п. 2 ч. 1. ст. 80 ГПК України, ст. ст. 2, 7, 16, 17, 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильність висновків місцевого суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду м. Києва відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106, ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Санофі Пастер СА (Sanofi Pasteur S.A.) акціонерне товариство за законодавством Французької Республіки на ухвалу Господарського суду м.Києва від 03.12.2013 у справі № 38/391 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду м.Києва від 03.12.2013р. у справі № 38/391 залишити без змін.

Матеріали справи № 38/391 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Л.В. Кропивна

Б.В. Отрюх