Постанова

від 15.01.2014 по справі 905/6283/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.01.2014 р. справа №905/6283/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А. суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Не з'явився від відповідача:Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2013 року у справі№ 905/6283/13 (суддя Д.М. Огороднік) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь, Донецька область до за участю третіх осіб 1. Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область 2. Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг Сіті", м. Маріуполь, Донецька область 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Наір Сервіс", м. Маріуполь, Донецька область провизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область та Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область про визнання недійсним договору № 1358 від 31.08.2010 року купівлі-продажу будівлі готельного типу, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, проспект Будівельників, 54, зважаючи на те, що даний договір підписаний з боку позивача директором з перевищенням повноважень, посилаючись на ст.ст. 203, 215, 509 Цивільного кодексу України.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 23.10.2013 року залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Клінінг Сіті" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Наір Сервіс".

Господарський суд Донецької області у рішенні від 19.11.2013 року у справі № 905/6283/13 дійшов до висновку про відсутність доведених позивачем обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків, тому позовні вимоги про визнання договору № 1358 від 31.08.2010 року недійсним визнав такими, що задоволенню не підлягають.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь, Донецька область, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2013 року у справі № 905/6283/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню згідно із ст.104 ГПК України, так як мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими. Вважає, що договір № 1358 від 31.08.2010 року від імені позивача підписаний директором ТОВ «Кадрове агентство «Азов персонал Сервіс» з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки він не мав права на підписання договору на суму 3 431 011грн.20коп .

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про поважність причин неявки суд не повідомили. Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради, (яке є представником Маріупольської міської ради та діє на підставі Положення, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 29.02.2008 року № 5/19-3343), в особі заступника начальника відділу реформування та контролю за комунальною власністю управління міського майна Руденок Ольги Семенівни, (діючої на підставі довіреності від 26.03.2010 року №253), далі - «Продавець» та ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", в особі директора Лук'яненко Ольги Олександрівни, далі - «Покупець» 31.08.2010 року укладений договір №1358 купівлі-продажу будівлі готельного типу, розташованої за адресою: м. Маріуполь, проспект Будівельників, буд. №54.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язувався передати у власність покупцю будівлю готельного типу із основного літ. А-9, частину приміщення, що розташована за адресою: м. Маріуполь, пр . Будівельників, 54. Житлова площа будинку готельного типу - 1509 кв.м , загальна площа -3386,6 кв.м ., що складає 13/25 частин будівель, розташованих за адресою: 87525, м. Маріуполь, пр . Будівельників. Будівля готельного типу дійсно належить територіальній громаді міста Маріуполя особі Маріупольської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Маріупольською міською радою 02.07.2010 року та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 30851796.

Згідно з п. 1.4 договору вартість будівлі готельного типу визначена у сумі 3 431 011, 20 грн.

У розділі 2 спірного договору сторони узгодили порядок розрахунків за придбаний об'єкт. Покупець зобов'язувався сплатити за об'єкт приватизації 3431011,20 грн. (з урахуванням ПДВ у розмірі 571835,20 грн.) протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Термін оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50% від ціни продажу об'єкту.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.

Як вбачається з матеріалів справи 01.09.2010 року сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна комунальної власності - будівлі готельного типу, розташованої за адресою: м. Маріуполь, пр . Будівельників, буд. №54.

Позивач 01.09.2010 року перерахував на рахунок відкритий в управлінні державного казначейства кошти у сумі 3 431011,20 грн., які були в подальшому перераховані до місцевого бюджету у розмірі 2 859 176,00 грн. та до Державного бюджету у розмірі 571 835,20 грн. (ПДВ).

На момент укладення спірного договору право власності будівлі зареєстровано за територіальною громадою міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради, про що свідчить свідоцтво про право власності видане на підставі рішення від 29.04.2010 року №5/42-6451 та відомості витягу міського комунального підприємства "Маріупольське бюро технічної інвентаризації" від 02.07.2010 року.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін, нотаріально посвідчений 31.08.2010 року за № 696 та зареєстрований в Державному реєстрі, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру правочинів від 31.08.2010 року.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що договір № 1358 від 31.08.2010 року купівлі-продажу будівлі готельного типу, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр . Будівельників, 54, підписаний з боку позивача директором з перевищенням повноважень, посилаючись на ст.ст. 203, 215, 509 Цивільного кодексу України, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним вищевказаного договору.

Предмет та підстави позову позивачем не змінювались.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину .

Наступним схваленням спірного договору № 1358 від 31.08.2010 року є те, що на виконання умов договору позивач 01.09.2010 року перерахував на рахунок відкритий в управлінні державного казначейства кошти у сумі 3 431011,20 грн. та сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна комунальної власності - будівлі готельного типу, розташованої за адресою: м. Маріуполь, пр . Будівельників, буд. №54.

Викладене не спростовано позивачем, тобто позивач після підписання договору № 1358 від 31.08.2010 року вчинив дії, які свідчать про схвалення вчиненого правочину , а саме позивач 01.09.2010 року підписав акт приймання-передачі майна комунальної власності - будівлі готельного типу, що підтверджує факт виконання сторонами спірного договору.

Зазначене доводить, що позивач, отримавши спірну будівлю без жодних заперечень та зауважень, діяв свідомо виконуючи умови спірного договору, тим самим вчиняв дії щодо його схвалення.

Суду сторонами не представлені докази того, що між ними укладалися інші договори, крім спірного.

Згідно частин 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Цивільна дієздатність юридичної особи визначена статтею 92 цього Кодексу. За змістом частини 3 вказаної статті орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин , який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її уставними документами та скріплюється печаткою.

Приписами ст. 65 Господарського кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Договір з боку продавця підписаний заступником начальника відділу реформування та контролю за комунальною власністю управління міського майна Руденок Ольги Семенівни, (яка діяла на підставі довіреності від 26.03.2010 року копія якої є в матеріалах справи) від імені Управління міського майна Маріупольської міської ради, яке є виконавчим органом Маріупольської міської ради та керується в своїй діяльності Положенням, (затвердженим рішенням Маріупольської міської ради від 29.02.2008 №5/19-3343), з боку покупця - ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" договір підписаний директором Лук'яненко Ольгою Олександрівною, (діяла на підставі статуту підприємства, якій не містить приписів щодо обмежень повноважень директора на укладення договорів щодо придбання нерухомого майна), тобто договір підписаний уповноваженими особами.

Відповідно до приписів ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За приписами ст. 237 Цивільного кодексу України юридична особа може набувати прав та обов'язків через інститут представництва. Правовідносини представництва виникають відповідно на підставі закону, договору або акту органу юридичної особи.

Підпис представника позивача у договорі скріплений відбитком печатки підприємства позивача.

У відповідності до статті 11 Цивільного Кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Приписами статей 627, 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними при укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Спірний договір № 1358 від 31.08.2010 року укладено в письмовій формі та в порядку, передбаченому законодавством України.

У главі 20 Господарського Кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, згідно якого за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, після чого сторони погоджують розбіжності, які виникли та договір підписується на взаємоузгоджених умовах.

Як вбачається з матеріалів справи договір № 1358 від 31.08.2010 року підписано без протоколу розбіжностей, інших заперечень про невідповідність умов договору не наведено.

Наведене дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

Аналізуючи умови спірного договору, колегія суддів встановила, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором, за умовами договору здійснені роботи, що свідчить про схвалення договору позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2013 року у справі № 905/6283/13 про залишення без задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2013 року у справі № 905/6283/13 залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 8 прим:

1 - позивачу;

2,3 - відповідачам;

4,5 - третім особам;

6 - до справи;

7 - гос. суду Донецької обл.;

8- ДАГС.