Постанова

від 10.06.2010 по справі 2а-15006/09/8/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.06.10Справа №2а-15006/09/8/0170

(12:36 год.) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "ПАБ Пінта"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання незаконним та скасування рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - Сальков Данило Володимирович, довіреність № 1/01-10 від 01.01.10;

від відповідача - Колесник Юрій Олексійович, довіреність № 5027/9/100 від 06.07.09;

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідача про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.09р. №0010592303.

Ухвалами суду від 21.12.09 р. було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати незаконним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.09р. №0010592303 частково у сумі 1942 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем при проведенні перевірки за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій бару, розташованого за адресою м. Ялта, вул. Ігнатенко, 7, діяльність в якому здійснює позивач, порушено вимоги ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме позивачу не було направлено повідомлення про проведення перевірки за 10 днів до початку її проведення.

Також позивач зазначив, що до нього не правомірно було застосовано штрафні санкції за ненадання представниками позивача накладних і товаротранспортних накладних на товар, який знаходиться на місці реалізації та відображений у складеній відомості, але позивач не погоджується з такими висновками відповідача та вважає, що перевірка проведена з порушенням норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у зв'язку з чим рішення про застосування штрафних санкцій повинно бути скасовано у цій частині.

Крім того позивач зазначив, що перевірка відповідачем була проведена у п'ятницю, а саме з 22:27 год. до 23:40 год., тоді як режим роботи бару з 09-00 год. по 23-00 год., а накладні та товаротранспортні накладні на товар зберігаються в бухгалтерії, режим роботи головного бухгалтера з 09-00 год. по 17-30 год., перерва з 13-00 год. по 13-30 год., отже під час проведення перевірки позивач не міг надати накладні та товаротранспортні накладні на товар перевіряючим, у зв'язку із тим, що у головного бухгалтера вже закінчився робочий день та його не було на роботі, а окрім головного бухгалтера вищенаведені документи перевіряючим надати ніхто не міг.

Крім того позивач зазначає, що посадові особи ДПІ не мали права здійснювати безпосередню інвентаризацію товару позивача. Вони можуть лише вимагати її проведення від керівництва підприємства (силами інвентаризаційної комісії цього підприємства), а керівництво, у свою чергу, може відповісти відмовою на таку вимогу.

Не звертаючи уваги на ці обмеження перевіряючими була проведена інвентаризація товару, більш того про це не було повідомлено керівництво підприємства, що також є порушенням законодавства з боку посадових осіб відповідача.

Відповідач проти позову заперечував за мотивами, викладеними у письмових запереченнях, та зазначив, що перевірка позивача здійснювалася працівниками ДПІ в м. Ялта на підставі направлень на перевірку № 003061 та № 003060 від 01.08.09 р., виданих ДПІ в м. Ялта та плану-графіку контрольно-перевірочної роботи відділу контролю за розрахунковими операціями на серпень 2009 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1, 12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв'язку з чим до позивача було застосовано штрафні санкції на підставі п.1 ст. 17, ст. 21, 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 2917,00 грн., що підтверджується рішенням про застосування штрафних санкцій від 03.09.09 р. №0010592303.

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.10 р. наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання 10.06.10 р. заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ПАБ Пінта" зареєстровано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 28.02.07 р. у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 065399 (а.с. 11).

28.05.07 р. Відділом споживчого відділу ринку та реклами було надано Дозвіл № 25 ПП "ПАБ Пінта" на розміщення об'єкту торгівлі - бару «Пінта» за адресою: вул. Ігнатенко, 7, м. Ялта, строком дії до 01.11.2014 р. та визначений режим роботи 09-00 год. по 23-00 год. (а.с. 51).

21.08.2009 р. на підставі направлень № 003061 та № 003060 від 01.08.09 р. (а.с.34), старшими державними податковими ревізорами-інспекторами ДПІ в м. Ялта Назаровим Д.В. та Сеникти О.О. була проведена планова перевірка за дотриманням Приватним підприємством "ПАБ Пінта" порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку, наявності торгових патентів і ліцензій у барі, що розташований за адресою м. Ялта, вул. Ігнатенко, 7, діяльність в якому здійснює позивач. Результати перевірки оформлені актом № 01048 від 21.08.09 р. (а.с.32-33). Перевірка здійснювалась в присутності бармена бару, розташованого за адресою м. Ялта, вул. Ігнатенко, 7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1, 12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В ході перевірки перевіряючими було складено вибірковий опис товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на реалізації в барі «Пінта» за адресою вул. Ігнатенко, 7, м. Ялта (а.с.36). До перевірки позивачем не представлені накладні або ТТН на товар, який знаходиться за місцем реалізації або зберігання. На момент перевірки в барі (за місцем реалізації або зберігання) знаходилось товару (згідно складеного опису) на загальну суму 971,00грн. Тим самим, в ході перевірки представниками податкового органу встановлено порушення п.12 ст.3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на 971 грн., яке було відображено в акті перевірки № 01048 від 21.08.09 р. (а.с.32-33).

Відповідно до ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 №265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

03.09.09 р. на підставі акту перевірки № 01048 від 21.08.09 р., ДПІ в м. Ялта було винесено рішення про застосування штрафних санкцій № 0010592303 на загальну суму 2917 грн., з яких за порушення п.12 ст.3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідно до ст.20 Закону України "Про застосування реєстратор розрахункових операцій у галузі торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача було застосовано штрафні санкції на суму 1942,00 грн. (971 грн.х2=1942 грн.) (а.с.63).

Позивач не погодившись із вказаним рішенням відповідача у частині застосування штрафних санкцій у сумі 1942,00 грн. за не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає можливим задовольнити уточнені позовні вимоги повністю, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що ДПІ в м. Ялта є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Що стосується правомірності повноважень посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявністю торгових патентів та ліцензій бару, розташованого за адресою: м. Ялта, вул. Ігнатенко, 7, діяльність в якому здійснює ПП "ПАБ Пінта", суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону № 509.

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Порядок складання плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіку перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".

При цьому формування основи квартального плану-графіку проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.

Судом встановлено, що складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію:

- планова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265);

- позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265);

- планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265);

- позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).

Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).

Відповідачем в направленні на перевірку від 01.08.09 р. № 003061 та № 003060 строком дії з 01.08.09 по 31.08.09 зазначений вид перевірки - планова (а.с. 34).

За характером перевірки, яку провели посадові особи ДПІ, ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яку провели посадові особи ДПІ, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.

Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

В матеріалах справи наявні дві копії направлень на перевірку від 01.08.09 р. № 003061 та № 003060, в яких міститься дата та підпис адміністратора бару ОСОБА_6, які свідчать про ознайомлення 21.08.09 р. адміністратора з направленнями на перевірку та про отримання адміністратором по одному примірнику направлень на перевірку від 01.08.09 р. № 003061 та № 003060 (а.с.34).

Доказів видання та направлення позивачу наказу про проведення позапланової перевірки відповідачем не надано.

В запереченнях до позову відповідач посилався, на те, що перевірка була проведена на підставі плану-графіку контрольно-перевірочної роботи відділу контролю за розрахунковими операціями на серпень 2009 р., але доказів цього відповідач не надав.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення "план на місяць", а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону№509), оскільки в спірних правовідносинах це призвело до підміни поняття «планової перевірки», різного тлумачення змісту цього поняття та наслідків.

Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509 прийшов до висновків про те, що поняття "позапланова перевірка" та "позапланова виїзна перевірка" не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття "позапланової виїзної перевірки" у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та "позапланової перевірки" відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме "позапланової перевірки", а не "позапланової виїзної перевірки", що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не скористався своїм правом не допуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у зв'язку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою неправомірності прийнятого за результатами перевірки рішення, однак це не впливає на суть прийнятого судом рішення про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за не ведення або введення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Що стосується правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у сумі 1942,00 грн. рішенням № 0010592303 від 03.09.09 р., суд зазначає наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999р.(із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996).

Статтею 1 Закону № 996 визначено що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 996 сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону № 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця (ч.3 ст.9).

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (ч.4 ст.9).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч.5 ст.9).

У відповідності із пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон України №265) суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій і/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 Закону № 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зв'язку із тим, що в ході проведення перевірки барменом та адміністратором бару «Пінта» не було надано на вимогу перевіряючих накладні та ТТН на товар, відповідач прийшов до висновку щодо порушення позивачем п.12 ст.3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на 971,00 грн., яке було відображено в акті перевірки № 01048 від 21.08.09 р., на підставі чого до позивача було застосовано штрафні санкції згідно із ст.20 Закону України "Про застосування реєстратор розрахункових операцій у галузі торгівлі, громадського харчування та послуг" у сумі 1942 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що перевірка відповідачем була проведена у п'ятницю з 22:27 год. до 23:40 год., а саме у неробочий час бухгалтера ТОВ «ПАБ Пінта», визначеного Правилами внутрішнього трудового розпорядку, встановленого на підприємстві, яка є відповідальною за забезпечення контролю за видачею первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів із бухгалтерії підприємства та інше, відповідно до посадових інструкцій головного бухгалтера (а.с.56).

Судом встановлено, що відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера підприємства, саме до його компетенції входить введення та забезпечення контролю за видачею первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерській обліків та балансів бухгалтерії підприємства та документів, пов'язаних з товарообігом (а.с.56).

Під час проведення перевірки 21.08.09 р. головний бухгалтер підприємства вже закінчив робочий день, відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, встановленого на підприємстві, відповідно до якого порядок роботи головного бухгалтера підприємства наступний: з 09:00 год. до 17:30 год. (а.с.56), а перевірка проводилась з 22:27 год. по 23:40 год., тобто після закінчення робочого часу особи, відповідальної за введення, облік та зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів із бухгалтерії підприємства.

Крім того судом встановлено, що головний бухгалтер ПП «ПАБ Пінта» не був присутній при проведенні перевірки посадовими особами ДПІ, а отже не мав можливості надати на вимогу перевіряючих документів, пов'язаних з товарообігом. Суд зазначає, що до функціональних обов'язків адміністратора та бармена не входять повноваження щодо зберігання та надання накладних та ТТН на товар, а отже вони не мали повноважень надавати посадовим особам ДПІ документи, пов'язані з товарообігом позивача.

Враховуючи час проведення перевірки, суд прийшов до висновку про те, що директор ПП «ПАБ Пінта» не мав можливості доручити будь-якій особі цього підприємства здійснити пред'явлення всіх необхідних для перевірки документів, окрім головного бухгалтера, або призначити наказом робочий день головного бухгалтера після 17:30 год., а бармен та адміністратор перевіряємого бару не мали повноважень та взагалі можливості надати необхідні документи товарообігу посадовим особам ДПІ, а саме накладні та ТТН на товар, який знаходиться за місцем реалізації або зберігання.

Крім того про те, що накладні та ТТН на товар не були надані перевіряючим у зв'язку із тим, що ці документи під час проведення перевірки знаходились в бухгалтерії, а робочий час в бухгалтерії закінчився о 18-00 год., було зазначено в вибірковому описі ТМЦ адміністратором підприємства (а.с.36).

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 11-2 Закону № 509 проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків, отже суд вважає, що перевірка позивача повинна була здійснюватись у робочий час головного бухгалтера позивача для того, щоб уповноважені посадові особи позивача могли надати посадовим особам ДПІ для перевірки всі необхідні документи для перевірки, або за попереднім повідомленням про це позивача (директора та головного бухгалтера) у робочий час для того, щоб директор ПП «ПАБ Пінта» міг доручити адміністратору чи бармену кафе всі документи, необхідні для перевірки.

Суд в ході судового розгляду дослідив накладну № ТРY-У-10573 від 05.08.09 р., яка частково підтверджує існування у позивача оригіналів документів на товар.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції Рішенням про застосування штрафних санкцій № 0010592303 від 03.09.09 р. у частині суми 1942,00 грн.

Крім того позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадові особи ДПІ не мали права здійснювати безпосередню інвентаризацію товару позивача. Вони можуть лише вимагати її проведення від керівництва підприємства (силами інвентаризаційної комісії цього підприємства), а керівництво, у свою чергу, може відповісти відмовою на таку вимогу. Не звертаючи уваги на ці обмеження перевіряючими була проведена інвентаризація товару, більш того про це не було повідомлено керівництво підприємства, що також є порушенням законодавства з боку посадових осіб відповідача.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає, що посадовими особами ДПІ в м. Ялта при проведенні перевірки кафе, розташованого за адресою : м. Ялта, вул. Ігнатенко, 7, у присутності адміністратора магазину ОСОБА_6 та бармена ОСОБА_5 було проведено зняття фактичних залишків товарів станом на 21.08.09 р., що було відображено в вибірковому описі (а.с.36).

Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено таких повноважень органів ДПІ як зняття фактичних залишків товарів та не передбачено складання відомостей залишків товарів.

Перелік прав, якими законодавець наділяє органи державної податкової служби, передбачений ст.11 Закону № 509. Так п. 15 ч.1 ст. 11 Закону № 509 встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже органи ДПС наділені правом вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, але органи ДПІ ніяк не наділені правом проводити самостійно інвентаризацію або як це зазначено у запереченнях відповідача складати та відомості зняття фактичних залишків товарів, без повідомлення та отримання дозволу на це керівництва підприємства, що перевіряється, отже суд вважає такі дії посадових осіб ДПІ в м. Ялта протиправними та не законними.

Враховуючи те, що працівниками контролюючого органу під час перевірки не складалася інвентаризаційна відомість чи акт, доказів про проведення саме інвентаризації суду не надано, тоді як складену під час перевірки відомість фактичних залишків запасів, суд розцінює як окремий документ, форма якого передбачена наказом ДПА України від 12.08.08 р. № 534. При цьому суд вважає, що складання відомості про результати перевірок щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів працівниками органів ДПС не передбачено серед повноважень, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності винесення ДПІ в м. Ялта рішення про застосування штрафних санкцій № 0010592303 від 03.09.09 р. у частині 1942 грн. відповідачем суду не надано.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

При таких обставинах суд вважає, що рішення ДПІ в м. Ялта АРК про застосування до ПП «ПАБ Пінта» штрафних санкцій № 0010592303 від 03.09.09 р. слід визнати протиправним та скасувати в частині застосування штрафних санкцій на суму 1942,00 грн.

Судом встановлено, що позивач просить суд визнати незаконним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.09р. №0010592303 частково у сумі 1942 грн., але приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м. Ялта про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.09.09р. №0010592303 частково у сумі 1942,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку зі складністю справи судом 10.06.10 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 15.06.10 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ в м. Ялта АРК про застосування до Приватного підприємства «ПАБ Пінта» штрафних санкцій №0010592303 від 03.09.09 р. в частині застосування штрафних санкцій на суму 1942,00 грн.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «ПАБ Пінта» (м. Ялта, вул. Українська, 7, кв.49, код ЄДРПОУ 34958573, інші відомості не відомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.