Ухвала

від 16.12.2013 по справі 2а-3200/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К-41535/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010

у справі №2-а-3200/09/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

до 1) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Данап»

про стягнення вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, в задоволенні позовних вимог про застосування передбачених ст.208 ГК України наслідків недійсності угоди укладеної між СПД-ф.о.ОСОБА_2 та ТОВ «Данап» та стягнення з СПД-ф.о.ОСОБА_2 в доход держави вартості наданих товарів в розмірі 48744,00 грн. відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За змістом приписів ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а, отже, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між відповідачами укладено усний договір поставки товару, загальною вартістю 48744,00 грн., виконання якого підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру, податковими та видатковими накладними №49 від 12.05.2008, №57 від 15.05.2008, №79 від 03.06.2008, №86 від 10.06.2008, №91 від 19.06.2008.

Доводи податкового органу про нікчемність укладеного між відповідачами договору, що є підставою для застосування наслідків встановлених ст.208 ГК України, зводяться до того, що зазначена господарська операція була відображена у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Данап», за наслідками перевірки фінансово-господарської діяльності СПД-ф.о.ОСОБА_2 за період з 01.07.2005 по 30.06.2008 виявлено порушення останнім приписів пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у т.ч. і внаслідок виконання оспорюваної угоди, оскільки згідно повідомлення ДПІ у м.Чернівці свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Данап» анульовано 29.09.2006, що стало підставою для донарахування йому податкових зобов?язань та прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

Однак, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при укладанні договорів, позивачем не доведено. Сама по собі оскаржувана угода не є такою, що суперечать інтересам держави та суспільства. У той час як фіктивність фінансових операцій відповідачів, може бути підтверджена виключно вироком суду про визнання винними осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов договору.

Крім того, якщо контрагент за договором не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для визнання недійсними укладених з ним угод, оскільки санкції, встановлені частиною 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун