Ухвала

від 09.12.2010 по справі 2а-3200/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3200/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"09" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Данап»про стягнення з ТОВ «Данап»на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вартості наданих товарів у розмірі 48 744,00 грн. та стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави вартості наданих товарів в розмірі 48 744,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про стягнення вартості наданих товарів у розмірі 48 744,00 грн. з ТОВ «Данап»на користь СГД-ФОП ОСОБА_2 та стягнення з СГД-ФОП ОСОБА_2 на користь держави вартості наданих товарів в розмірі 48 744,00 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він вважає укладений усний договір від 12.05.2008р.-19.06.2008р. між СГД-ФОП та товариством з обмеженою відповідальністю «Данап»недійсним у відповідності до вимог ст. 207 Господарського кодексу України, а тому до нього необхідно застосувати наслідки, що передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Данап»зареєстроване Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 30.10.2001р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 31694724126.

СГД-ФОП ОСОБА_2 зареєстрований Харківською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.09.2000р. та присвоєно індивідуальний код суб'єкта підприємницької діяльності НОМЕР_1, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ Дарницького району м. Києва, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_2 від 25.10.2000р.

08.02.2008р. між ТОВ «Данап»та СГД-ФОП ОСОБА_2Г було укладено усну угоду, за умовами якої Постачальник зобов'язується поставити, а Одержувач прийняти і оплатити товар загальною вартістю 48 744,00 грн.

Зазначена господарська операція була відображена у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Данап».

Під час проведення 18.12.2008р. позивачем планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Данап»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2008р Державною податковою інспекцією виявлено, що укладений договір між Відповідачами призвів до порушення інтересів держави і суспільства в цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України та просить суд застосувати до Відповідачів наслідки, що передбачені ст.ст. 207 та 208 ГК України та стягнути із Відповідача-2 на користь Відповідача-1 вартість наданих товарів у розмірі 48 744,00 грн., а з останнього стягнути кошти в дохід Державного бюджету України.

Суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що укладений між відповідачами договір є нікчемним, а тому ст. 208 Господарського кодексу України в даному випадку не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України визначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З матеріалів справи вбачається, що за спірним усним договором ТОВ «Данап»поставило, а суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа-підприємець ОСОБА_2Г прийняв та оплатив поставлений товар, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №49 від 12.05.08р., №57 від 15.05.08р., №79 від 03.06.08р., №86 від 10.06.08р., №91 від 19.06.08р., а також підтверджуються податковими накладними №49 від 12.05.08р., №57 від 15.05.08р., №79 від 03.06.08р., №86 від 10.06.08р., №91 від 19.06.08р., та видатковими накладними №49 від 12.05.08р., №57 від 15.05.08р., №79 від 03.06.08р., №86 від 10.06.08р., №91 від 19.06.08р., чим виконали договірні зобов'язання. Також, дана господарська операція була відображена у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Данап».

Таким чином, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з цього, спірний договір не може вважатися нікчемним.

Стосовно посилання апелянта на те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Данап»анульовано 29.09.2006 р., то відповідно до статті 18 Закону України від 15.05.2003 р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В матеріалах справи міститься ухвала господарського суду Чернівецької області від 14 листопада 2008 року, з якої вбачається, що 03.11.2008 року ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.11.2008 року за заявою ДПІ у м. Чернівці порушено справу про визнання банкрутом ТОВ «Данап»як відсутнього боржника в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». З цього вбачається, що на момент укладання спірної угоди, а саме 8 лютого 2008 року ТОВ «Данап»не було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому доводи апелянта не можуть вважатися достовірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення платниками податків правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством і не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки в протилежному випадку правопорушенням була би несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2009 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя

Судді