Ухвала

від 04.12.2013 по справі 2а-21757/09/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2013 р. м. Київ К-33291/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Каліннікова О.В.,

представника відповідача - Федорка Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року

у справі № 2а-21757/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітроль»

до Державної податкової інспекції у місті Краматорську

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітроль» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Краматорську (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 листопада 2009 року № 0001582302/0/68827, № 0001572302/0/68826, № 0000142303/0/68825/10/23-3.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську № 0001582302/0/68827 від 17 листопада 2009 року в повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську №0001572302/0/68826 від 17 листопада 2009 року в повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську №0000142303/0/68825/10/23-3 від 17 листопада 2009 року в повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Мітроль» витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Краматорську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Мітроль», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року - без змін.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у м. Краматорську її правонаступником - ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 086176 від 10 червня 2013 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Краматорську провела планову виїзну перевірку ТОВ «Мітроль» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 2707/23-2-23112374 від 02 листопада 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 230163,00 грн., у тому числі: за 2007 рік - 77364,00 грн. (у тому числі: за 2 квартал 2007 року - 17929,00 грн., за 3 квартал 2007 року - 39906,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 19529,00 грн.), за 2008 рік - 131424,00 грн. (у тому числі: за 1 квартал 2008 року - 22183,00 грн., за 2 квартал 2008 року - 40577,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 40297,00 грн., за 4 квартал 2008 року - 28367,00 грн.), за півріччя 2009 року - 21375,00 грн. (у тому числі: за 1 квартал 2009 року - 1860,00 грн., за 2 квартал 2009 року - 19515,00 грн.); підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 75435,00 грн., у тому числі: за 2007 рік - 2858,00 грн. (у тому числі: за квітень 2007 року - 2083,00 грн., за липень 2007 року - 406,00 грн., за серпень 2007 року - 369,00 грн.), за 2008 рік - 64190,00 грн. (у тому числі: за січень 2008 року - 3874,00 грн., за лютий 2008 року - у сумі 1191,00 грн., за березень 2008 року - 11469,00 грн., за квітень 2008 року - 23240,00 грн., за травень 2008 року - 2264,00 грн., за серпень 2008 року - 11085,00 грн., за вересень 2008 року - 11067,00 грн.), за 2009 рік - 8387,00 грн. (у тому числі: за лютий 2009 року - 1488,00 грн., за травень 2009 року - 6899,00 грн.); підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 66365,00 грн., у тому числі: за червень 2007 року - 6669,00 грн., за вересень 2007 року - 13671,00 грн., за жовтень 2007 року - 5346,00 грн., за грудень 2007 року - 7372,00 грн., за липень 2008 року - 15372,00 грн., за листопад 2008 року - 17935,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість транспортно-експедиційних послуг, наданих йому приватним підприємцем ОСОБА_3, оскільки вказані витрати не підтверджені товарно-транспортними накладними. Також, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість придбаних ним у ТОВ «Ельта-Сервіс», ТОВ «Велмакс», ТОВ «Міркус», ТОВ «Уністройпром» товарно-матеріальних цінностй, а податкок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, до складу податкового кредиту, оскільки до перевірки не були надані документи, які визначають матеріально-відповідальну особу, яка здійснює отримання, зберігання та відпуск товарно-матеріальних цінностей зі складу у виробництво та реалізацію, з урахуванням того, що згідно штатного розкладу ТОВ «Мітроль» встановлено відсутність робітників з відповідною кваліфікацією, яка б дозволяла проводити збирання розрядників, а також зважаючи на те, що ТОВ «Ельта-Сервіс» має стан 16 - припинено (ліквідовано, закрито), ТОВ «Велмакс» має стан 16 - припинено (ліквідовано, закрито), ТОВ «Міркус» має стан 14 - визнано банкрутом, ТОВ «Уністройпром» має стан 11 - припинено, але не знято з обліку. Вказані обставини також слугували підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

17 листопада 2009 року ДПІ у м. Краматорську на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001582302/0/68827, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Мітроль» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 326052,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 217368,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 108684,00 грн.

17 листопада 2009 року ДПІ у м. Краматорську на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001572302/0/68826, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Мітроль» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 123166,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 82111,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 41055,50 грн.

17 листопада 2009 року ДПІ у м. Краматорську на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000142303/0/68825/10/23-3, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Мітроль» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 59454,00 грн., у тому числі: за червень 2007 року - 23,00 грн., за вересень 2007 року - 13671,00 грн., за жовтень 2007 року - 5346,00 грн., за грудень 2007 року - 7372,00 грн., за липень 2008 року - 15372,00 грн., за листопад 2008 року - 17935,00 грн., а також зобов'язала сплатити суму податку у розмірі 17935,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8968,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновок судово-економічної експертизи № 1/1 від 30 червня 2010 року, а також на постанову старшого оперуповноваженого ВПМ ДПІ у м. Краматорську від 20 січня 2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи за частиною 1 статті 212, частиною 1 статті 191 Кримінального кодексу України стосовно ОСОБА_4 (директора ТОВ «Мітроль» ) та ОСОБА_5 (головного бухгалтера ТОВ «Мітроль»), виходив з того, що факти надання позивачу транспортно-експедиторських послуг приватним підприємцем ОСОБА_3 підтверджені належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами, зокрема, талонами замовника до подорожніх листів, актами здачі-приймання виконаних робіт, рахунками, у зв'язку з чим позивач правомірно сформував валові витрати за вказаними господарськими операціями, з урахуванням того, що ТОВ «Мітроль» не входить в сферу управління Міністерства транспорту України, з огляду на що застосування товарно-транспортної накладної за формою № 1-ТН для позивача не є обов'язковим. Також, суд виходив з того, що факти придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Ельта-Сервіс», ТОВ «Велмакс», ТОВ «Міркус», ТОВ «Уністройпром», та оплата їх вартості (з урахуванням податку на додану вартість) підтверджені належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, а отримання товарно-матеріальних цінностей - довіреностями, виданими ТОВ «Мітроль» та зареєстрованими у журналах реєстрації довіреностей за відповідні роки, у зв'язку з чим позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит за вказаними господарськими операціями, з урахуванням того, що на момент виконання господарських зобов'язань ТОВ «Ельта-Сервіс», ТОВ «Велмакс», ТОВ «Міркус», ТОВ «Уністройпром» були належним чином зареєстрваоними юридичними особами та перебували на податковому обліку, а також зважаючи на те, що частина придбаних позивачем у вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей була реалізована іншим суб'єктам господарювання, а інша частина залишилась у позивача для використання у власносному виробництві.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 035243 від 27 листопада 2008 року позивач здійснює такі види діяльності за КВЕД, зокрема: 26.23.0 - виробництво керамічних електроізоляторів та ізоляційної арматури; 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна; 29.32.1 - виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства; 30.10.3 - монтаж електродвигунів, генераторів і трансформаторів; 31.10.2 - ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів; 51.90.0 - інші види оптової торгівлі (т.1 арк. справи 16).

Вказані обставини знайшли своє відображення і у довідці про загальну інформацію щодо ТОВ «Мітроль» та результати його діяльності за період з 01 квітня 2007 року по 30вересня 2009 року, яка є додатком № 2 до акта перевірки (т.1 арк. справи 120-125).

За визначенням, наведеним у пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено висновком судово-економічної експертизи № 1/1 від 30 червня 2010 року, наданим на виконання вимог ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року, факти придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Ельта-Сервіс», ТОВ «Велмакс», ТОВ «Міркус», ТОВ «Уністройпром», та оплата їх вартості (з урахуванням податку на додану вартість) підтверджені належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, а отримання товарно-матеріальних цінностей - довіреностями, виданими ТОВ «Мітроль» та зареєстрованими у журналах реєстрації довіреностей за відповідні роки, первинними бухгалтерськими документами, які свідчать про подальшу реалізацію придбаних позивачем у вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей іншим суб'єктам господарювання, а також інвентаризаційними описами товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на складі ТОВ «Мітроль», складеними на підставі наказу № 28 від 12 жовтня 2009 року про проведення інвентаризації в ході планової документальної перевірки (т.1 арк справи 169-171, т.2 арк. справи 198-247, т.3 арк. справи 99-250, т.4 арк. справи 1-250, т.5 арк справи 1-166).

Зокрема, у висновку судово-економічної експертизи № 1/1 від 30 червня 2010 року судовим експертом було вказано, що підтвердженням використання товарів у господарській та оподатковуваній діяльності є документи, що свідчать про здійснений або такий, що планується до здійснення подальший обіг товарів. Отримані від ТОВ «Ельта-Сервіс», ТОВ «Велмакс», ТОВ «Міркус», ТОВ «Уністройпром» товари реалізовані ряду інших підприємств, що підтверджується відповідними договорами, податковими накладними, накладними, рахунками-фактурами та довіреностями. У ході проведення експертизи проведено дослідження використання придбаних у ТОВ «Ельта-Сервіс», ТОВ «Велмакс», ТОВ «Міркус», ТОВ «Уністройпром» товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності підприємства та в оподатковуваних операціях. Результати дослідження наведені у додатку № 8 до висновку (т.2 арк. справи 132-180).

Крім іншого, на вимогу суду першої інстанції ДПІ у м. Краматорську були надані роздруківки роз шифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Мітроль» та роздруківки детальної інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за платниками: ТОВ «Ельта-Сервіс», ТОВ «Велмакс», ТОВ «Міркус», ТОВ «Уністройпром», за даними детальної інформації по яких податкові зобов'язання з податку на додану вартість вказаними товариствами по операціях з ТОВ «Мітроль» були задекларовані у повному обсязі (т.3 арк. справи 1-31).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит за вказаними господарськими операціями, а також заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено висновком судово-економічної експертизи № 1/1 від 30 червня 2010 року, наданим на виконання вимог ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року, факти надання позивачу транспортно-експедиторських послуг приватним підприємцем ОСОБА_3 підтверджені належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами, зокрема, талонами замовника до подорожніх листів (за формою № 1-ТЗ, затвердженою спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346), актами здачі-приймання виконаних робіт, рахунками (т.1 арк. справи 177-250, т.2 арк. справи 1-57).

Зокрема, у висновку судово-економічної експертизи № 1/1 від 30 червня 2010 року судовим експертом було вказано, в актах виконаних робіт від приватного підприємця ОСОБА_3 міститься інформація про найменування вантажу, номера та дати видаткових накладних, прибуткових накладних на товар. На підставі даних, відображених в актах приймання-передачі робі, проведено дослідження наданих ТОВ «Мітроль» договорів, на виконання яких здійснено транспортування продукції із залученням приватного підприємця ОСОБА_3 Дослідження наданих ТОВ «Мітроль» договорів, на виконання яких здійснено транспортування продукції із залученням приватного підприємця ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2009 року, викладено у додатку № 3 до висновку. Згідно з умовами досліджених договорів обов'язок з транспортування продукції покладено на ТОВ «Мітроль». Таким чином встановлено, що роботи з транспортування надані ТОВ «Мітроль» приватним підприємцем ОСОБА_3 були використані ТОВ «Мітроль» в господарській діяльності.

Крім іншого, матеріали справи містять постанову старшого оперуповноваженого ВПМ ДПІ у м. Краматорську від 20 січня 2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи за частиною 1 статті 212, частиною 1 статті 191 Кримінального кодексу України стосовно ОСОБА_4 (директора ТОВ «Мітроль» ) та ОСОБА_5 (головного бухгалтера ТОВ «Мітроль»), в мотивувальній частині якої вказано, що допитаний ОСОБА_3 пояснив, що займається підприємницькою діяльністю - надає транспортні послуги на власному автомобілі ГАЗель. Одним із клієнтів являється ТОВ «Мітроль», з директором якого він знайомий приблизно 4 роки. За весь час співпраці у них ніколи не виникало проблем з документообігом, так як при кожній поїздці він надає пакет документів (рахунок, талон замовника, акт про виконані роботи, копію ліцензії та свідоцтва про право на здійснення підприємницької діяльності). Такі пакети документів він надає усім замовникам і ні в кого не виникало проблем з цього приводу (т.2 арк. справи 90-93).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно відніс суми, сплачені за надані йому транспортно-експедиційні послуги приватним підприємцем ОСОБА_3, до складу валових витрат.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що прийняті податковим органом оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна