Постанова

від 25.12.2013 по справі 808/8941/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року ( 13 год. 15 хв.)Справа № 808/8941/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників

від позивача: Калініна Ю.О., довіреність № 5 від 17.12.2013

від відповідача: Морозова Я.В., довіреність від 02.09.2013 № 1517/10-014; Клименко В.В., довіреність № 29/08-29-10 від 24.12.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисте місто», м. Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чисте місто» (далі-позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі-відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013 № 0001432201 та № 0001442201.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що акт перевірки складений з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок, а відомості наведені у ньому не можуть позбавити бухгалтерські та податкові документи доказової сили. Так, в акті від 29.10.2013 № 110/08-29-22-0109/31255598 зазначено, що надані контрагентом позивача - ТОВ «Підприємство «Фортіс» податкові і видаткові накладні, на підставі яких ТОВ «Чисте місто» сформовано валові витрати за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, не є підтверджуючими документами, оскільки складені з порушенням діючого законодавства. Однак, зауважень до первинних документів в акті не виказано, відсутні посилання на судові рішення про визнання первинних документів недійсними. Вказує, що товариство займається наданням клінінгових послуг, у зв'язку із чим ним придбавались у ТОВ «Підприємство «Фортіс» засоби для чищення, що підтверджується належно складеними первинними документами. З огляду на це вважає, що висновки акту перевірки про відсутність ділової мети правочину, укладеного між ТОВ «Чисте місто» та ТОВ «Підприємство «Фортіс» зроблені відповідачем з перевищенням наданих повноважень та не відповідають фактичним обставинам і доказам.

25.12.2013 через канцелярію суду ТОВ «Чисте місто» подані пояснення щодо фактичних обставин справи, в яких позивач додатково посилається на те, що вирок суду у кримінальній справі № 1/337/57/2013р ухвалений щодо ОСОБА_4 - особи, яка не мала ніякого відношення до ТОВ «Підприємство «Фортіс». В свою чергу, обставини здійснення господарських операцій між ТОВ «Підприємство «Фортіс» та ТОВ «Чисте місто» під час розгляду Хортицьким районним судом кримінальної справи № 1/337/57/2013р не досліджувалися та не встановлювалися, а тому позивач вважає, що вказаний вирок не є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає вказану справу та не може бути належним та допустимим доказом у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 25.12.2013 вих. № 1180/08-01-10-01 посилається на те, що за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Чисте місто» встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму 58 640,00 грн., яка не є сумою податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку із отриманням ТМЦ від ТОВ «Підприємство «Фортіс», а оформлені податкові накладні не засвідчують факт отримання платником податку послуг та не є підставою для включення до складу податкового кредиту. Вказує, що таке порушення виникло внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ «Підприємство «Фортіс», відносно посадової особи якого у вироку Хортицького районного суду м. Запоріжжя встановлено, що ОСОБА_5 дізнався про те, що він є директором ТОВ «Підприємство «Фортіс» лише від співробітників міліції. Ніякої діяльності від імені вказаного підприємства він не проводив, печатку підприємства не отримував та ніколи не бачив, документи фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Підприємство «Фортіс» не підписував, документи податкової звітності також не складав, не підписував та не подавав до податкової служби. Навиків ведення бухгалтерського та податкового обліку не має. Ніколи не займав керівні посади на будь-яких підприємствах, не вів підприємницьку діяльність. З огляду на те, що документи у господарській операції з позивачем від імені ТОВ «Підприємство «Фортіс» підписані ОСОБА_5, то податковий орган вважає складені за його підписом документи такими, що не підтверджують факт виникнення цивільно-правових відносин та реальність проведеної операції. У зв'язку із цим, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали заперечення, викладені вище.

В судовому засіданні 25.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2ст. 79 ПК України та відповідно до наказу ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 16.10.2013 № 470 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Чисте місто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Підприємство «Фортіс» за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 29.10.2013 № 110/08-29-22-0109/31255598.

Перевіркою встановлено, порушення:

1) пп.5.2.1. п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства в сумі 73 300,00 грн., в т.ч. за 2010 рік у сумі 73 300,00 грн.;

2) п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 58 640,00 грн., в т.ч. по періодам за жовтень 2010 року у розмірі 30 423,00 грн.; листопад 2010 року у розмірі 28 217,00 грн.

11.11.2013, на підставі акту перевірки від 29.10.2013 № 110/08-29-22-0109/31255598, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001432201 про збільшення ТОВ «Чисте місто» грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 91 625,00 грн., в т.ч. 73 300,00 грн. за основним платежем та 18 325,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001442201 про збільшення ТОВ «Чисте місто» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 73 300,00 грн., в т.ч. 58 640,00 грн. за основним платежем та 14 660,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 11.11.2013 № 0001432201 та № 0001442201 ТОВ «Чисте місто» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

ТОВ «Чисте місто» зареєстровано виконавчим комітетом Запорізької міської ради 19.09.2003 № 11031200000010266. Основним видом діяльності товариства, згідно п. 2.2 Статуту, є надання послуг промислового клінінгу - прибирання виробничих приміщень.

У спірний період (жовтень-листопад 2010 року) згідно штатному розкладу на ТОВ «Чисте місто» працювало 58-59 осіб та 4 особи за сумісництвом, що підтверджується долученими до справи копіями наказів № 71-К/1 від 01.11.2010 та № 66-К від 01.10.2010 про затвердження штатного розпису, самими штатними розписами та податковою звітністю форми 1-ДФ за 4 квартал 2010 року.

З метою здійснення статутної діяльності 24.12.2009 ТОВ «Чисте місто» (виконавець) уклало з ПАТ «Запоріжкокс» (замовник) договір підряду № 2511, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати роботи з клінінгового обслуговування приміщень та прилеглої території замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи. Під клінінговим обслуговуванням приміщень сторони розуміють здійснення комплексу робіт, направлених на прибирання та чистку приміщень та прилеглої території.

Пунктом 2.1.6 договору передбачено, що виконавець - ТОВ «Чисте місто» зобов'язується за власний рахунок забезпечити персонал, який здійснює обслуговування інвентарем та витратними матеріалами, в т.ч. миючими засобами.

Для виконання робіт за договором підряду № 2511, ТОВ «Чисте місто» придбавало у ТОВ «Підприємство «Фортіс» товарно-матеріальні цінності (миючі засоби та засоби для прибирання).

Договір між позивачем та ТОВ «Підприємство «Фортіс» не укладався, цивільно-правова угода була оформлена у простій письмовій формі шляхом обміну документами: рахунки-фактури № СФ-1233 від 12.10.2010 та № СФ-1266 від 11.11.2010, видаткові накладні № РН-1210/1 від 12.10.2010 та № РН-111109 від 11.11.2010, податкові накладні № 1201 від 12.10.2010 та № 111109 від 11.11.2010.

З метою обліку ТМЦ на підприємстві директором був виданий наказ від 01.01.2010 року згідно якого оприбуткування, переміщення товарів здійснюються на підставі первинних документів, облік та видача у виробництво здійснюють відповідальні особи згідно інструкцій по використанню, а списання ТМЦ проводить постійно діюча комісія. Розпорядженням від 01.01.2010 року обов'язки по прийняттю , зберіганню та видачі ТМЦ необхідних для виконанні робіт на ПАТ «ЗАОПОРІЖКОКС» покладені на менеджера Марусенко В.І., який в п.4.4. Договору підряду № 2511 зазначений як відповідальний представник виконавця клінінгових робіт (копії наказу та розпорядження долучені до матеріалів справи).

Отже, придбаний товар отримувався уповноваженим представником ТОВ «Чисте місто» Марусенко В.І. на підставі виданих довіреностей № 57 від 12.10.2010 та № 67 від 11.11.2010, що підтверджується засвідченими копіями аркушів з Журналу реєстрації довіреностей позивача та саме його підпис міститься у видаткових накладних.

Рух придбаних ТМЦ на ТОВ «Чисте місто» підтверджується накладними на внутрішнє переміщення № ПМ-00000042 від 13.10.2010 та № ПМ-00000045 від 11.11.2010 (копії у справі).

Списання ТМЦ здійснювалось постійно діючою комісією позивача у складі: директор, головний бухгалтер та відповідальна особа, шляхом оформлення Актів списання: № СпТ-000006 від 31.10.2010, № СпТ-000007 від 30.11.2010, № СпТ-000008 від 31.12.2010 (копії у справі).

Оприбуткування та списання ТМЦ відображалося позивачем на рахунку бухгалтерського обліку № 201 «Сировина та матеріали». Рух активів по цьому рахунку підтверджується Журналом - ордером та Відомістю по рах. № 201 за жовтень, листопад та грудень 2010 року (копії у справі).

Оплата придбаних у ТОВ «Підприємство «Фортіс» ТМЦ здійснено позивачем у повному обсязі, що підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень № 419 від 13.10.2010, № 422 від 26.10.2010, № 432 від 11.11.2010, № 447 від 18.11.2010, № 454 від 26.11.2010.

Судом з пояснень представника позивача встановлено, що оскільки на підприємстві не має ані власних, ані орендованих складських приміщень витратні матеріали, які необхідні для проведення послуг прибирання промислових приміщень (інвентар, миючи засоби та інш.), привозився постачальниками безпосередньо до прохідної ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» де товар перевантажувався в машину ТОВ «Чисте місто» яка мала дозвіл на проїзд на територію заводу. Після цього інвентар та витратні матеріали розвозилися по виробничим підрозділам де передавалися безпосередньо виконавцям робіт.

Для транспортування витратних матеріалів, які необхідні для проведення послуг з прибирання промислових приміщень, ТОВ «Чисте місто» орендувало у ТОВ «Доклер Юкрейн» та ФОП ОСОБА_7 дві вантажопасажирські машини : ГАЗ-2705 рег №. НОМЕР_4 та ГАЗ 33023 рег. № НОМЕР_3. (копії договорів оренди автомобілів № 1 ДГ-000045 від 01.01.2010 і № 3 від 01.09.2010 та актів виконаних робіт долучені до справи).

Розрахунки з постачальниками послуг з надання в оренду автотранспорту відображалися позивачем на рахунку бухгалтерського обліку № 631. Рух активів по цьому рахунку підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю по рах. № 631 (копії долучені до справи).

Використання вказаного автотранспорту для перевезення вантажів по території ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» підтверджується також Подорожніми листами вантажного автомобілю від 12.10.2010, 04.11.2010 та 11.11.2010, авансовими звітами відповідальних осіб за 12.10.2010, 29.10.2010, 02-03.11.2010, 10.11.2010 та 30.11.2010, квитанціями по придбанню бензину та Актами списання палива від 31.10.2010, 30.11.2010 та 31.12.2010 (копії долучені до справи)

Крім того, суду наданий лист ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» від 19.11.2013 вих. № 18/1602 яким товариство підтвердило, що автомобілі ГАЗ-2705 рег №. НОМЕР_4 та Газель 33023 рег. № НОМЕР_3 завозили на територію ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» витратні матеріали для прибирання приміщень у тому числі миючі засоби (копія листа долучена до справи).

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена

правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Крім того, згідно пп. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених положень випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат та податкового кредиту з ПДВ з господарською діяльністю платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі отримані ТОВ «Чисте місто» товари були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані на підставі видаткових та податкових накладних, оплачені, та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Не виказані будь-які претензії щодо форми та змісту таких первинних документів і податковим органом.

Також, судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній постачальник позивача у встановленому порядку був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків, в том числі ПДВ, а ТОВ «Чисте місто» мало належним чином оформлені податкові накладні та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами та виконання договорів.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки від 29.10.2013 № 110/08-29-22-0109/31255598 на вирок Хортицького районного суду по кримінальній справі № 1/337/57/2013р суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, щодо якої ухвалено вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи було воно вчинено цією особою.

Із надано представником відповідача вироку Хортицького районного суду від 04.07.2013 у справі № 1/337/57/2013 р вбачається, що гр.. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 205 КК України. У судовому рішенні зазначено, що ОСОБА_4 з корисливих мотивів, за грошову винагороду з метою прикриття незаконної діяльності зареєстрував ТОВ «Астера-Сервіс» ЄДРПОУ 37167785, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул.. Буденного, буд. 12, кв. 23.

Проте, на підставі інформації з ЄДР судом з'ясовано, що директором та засновником ТОВ «Підприємство «Фортіс» є ОСОБА_5

На другому аркуші вироку Хортицького районного суду від 04.07.2013 у справі № 1/337/57/2013 р також зазначено, що «крім визнання провини підсудним, його винність підтверджується наступними, дослідженими судом у судовому засіданні доказами: …- показаннями свідка ОСОБА_5, який пояснив, що приблизно два року тому познайомився з ОСОБА_4. Улітку 2010 року ОСОБА_4 при зустрічі запропонував заробити грошей. При цьому він пояснив, що його нічого робити не доведеться, потрібні тільки паспорт та ідентифікаційний номер. Оскільки на той час у нього були матеріальні проблеми, він погодився…Про те, що він є директором ТОВ «Підприємство «Фортіс» йому стало відомо від співробітників міліції, ніякої діяльності від імені вказаного підприємства він не вів, печатку підприємства не отримував та ніколи не бачив, документи фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Підприємство «Фортіс» не складав та не підписував, документи податкової звітності вказаного підприємства також не складав та не підписував.».

В той же час, вирок суду не містить викладення обставин створення, державної реєстрації та діяльності ТОВ «Підприємство «Фортіс». Тобто, вказані обставини судом не досліджувались.

З огляду на те, що вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2013 у кримінальній справі у справі № 1/337/57/2013 р ухвалений щодо ОСОБА_4, який не є ані засновником, ані керівником ТОВ «Підприємство «Фортіс», обставини створення, реєстрації та діяльності і взаємовідносин з ТОВ «Чисте місто» не досліджувались, то суд вважає, що вказаний вирок не може розглядатись як належний доказ, а інформація, викладена в ньому не може бути застосована в порядку ст. 72 КАС України.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Виходячи з фактичних обставин справи та досліджених доказів суд дійшов висновку про реальність вчиненої господарської операції між ТОВ «Чисте місто» та ТОВ «Підприємство «Фортіс», оскільки остання підтверджується належними документами та її існування відслідковується в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог пп.5.2.1. п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013 № 0001432201 та № 0001442201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисте місто» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 11.11.2013 № 0001432201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Чисте місто» грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 91 625,00 грн., в т.ч. 73 300,00 грн. за основним платежем та 18 325,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0001442201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Чисте місто» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 73 300,00 грн., в т.ч. 58 640,00 грн. за основним платежем та 14 660,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисте місто» 329,85 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко