Рішення

від 13.01.2014 по справі 37/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/192 13.01.14

За позовом До Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» Житлово-будівельного кооперативу «Маяк-7» стягнення 276 090,00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № 91/2013/11/28-3 від 28.11.13 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Маяк-7» про стягнення 249 883,78 грн. основного боргу, 21 646,92 грн. інфляційних нарахувань та 4 559,30 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240191 від 22.08.07 р. за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 р. порушено провадження у справі № 37/192, розгляд справи було призначено на 24.05.10 р.; зобов'язано сторін надати певні документи.

У зв'язку з тим, що 24.05.10 р. було вихідним днем, ухвалою суду від 22.04.10 р. розгляд даної справи було призначено на 26.05.10 р.

Ухвалою суду від 26.05.10 р. у справі № 37/192 було зупинено провадження у даній справі до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 2а-3475/09; зобов'язано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.12.09 р. було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3475/09 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Київської міської державної адміністрації, третя особа АЕК «Київенерго» про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

27.07.10 р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» про відмову від адміністративного позову до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. закрито провадження у даній справі у зв'язку з відмовою ОСББ «Престиж» від позову.

Дану ухвалу оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою КААС від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. про закриття провадження у справі скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлено справу для подальшого розгляду до Шевченківського суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень залишено без розгляду.

Після того, як ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 2а-376/2011 від 27.04.11. р. залишено без розгляду адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень (№ 640, 642, 643) останньої (третя особа Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго») вказана ухвала була оскаржена юридичними особами, які приєднались до позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень (№ 640, 642, 643).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.12 р. у справі № 2а-376/11 зазначена апеляційна скарга залишена без задоволення , а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва № 2а-376/2011 від 27.04.11 р. - без змін.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 у справі № 2а- 376/11 оскаржено до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.08.12 р. № К/9991/33592/12 залишив касаційну скаргу без задоволення, а увалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. та Ухвалу КААС від 15.05.12 р. у справі за позовом ОСББ «Престиж» до ВО КМР (КМДА) про визнання протиправним та скасування розпоряджень - без змін.

Враховуючи, що підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, ухвалою суду від 19.12.13 р. було поновлено провадження у справі № 37/192; призначено розгляд справи № 37/192 на 13.01.14 р.; зобов'язано сторін надати суду певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.01.14 р. надав суду заяву про зміну найменування з підтверджуючими документами та довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплову енергію, які залучені до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.14 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 19.12.13 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 13.01.14 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Маяк-7» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240191 від 22.08.07 р., відповідно умов постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 240191 від 22.08.2007 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 240191 від 22.08.2007 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 1. додатку № 2 до договору № 240191 від 22.08.2007 р. визначено, що розрахунки зі споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (КМДА), затвердженими розпорядженням КМДА від 30.05.07 р. № 643, за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями 94,33 грн. (100 % - опалення, 100 % - гаряче водопостачання).

Згідно з пунктами 2. і 3. додатку № 2 до договору № 240191 від 22.08.2007 р., у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3 і 4); у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

У відповідності до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 240191 від 22.08.2007 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліки, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ № 3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7. додатку № 2 до договору № 240191 від 22.08.2007 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8. додатку № 2 до договору № 240191 від 22.08.2007 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 9. вищезазначеного додатку, визначено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ № 3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10. додатку № 2 до договору № 240191 від 22.08.2007 р., споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період, облікових карток відповідача за період з серпня 2007 р. до лютого 2010 р., довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ЖБК «Маяк-7» за період з серпня 2007 р. до лютого 2010 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р. становила 809 490,30 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 240191 від 22.08.2007 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 540 129,62 грн., у зв'язку з чим станом на 01.03.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 249 883,78 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом Житлово-будівельного кооперативу «Маяк-7» про стягнення 249 883,78 грн. основного боргу, 21 646,92 грн. інфляційних нарахувань та 4 559,30 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240191 від 22.08.07 р. за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 240191 від 22.08.07 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

13.01.14 р. позивач надав суду довідку про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ЖБК «Маяк-7», з якої вбачається що станом на день розгляду справи в суді у відповідача відсутня заборгованість за договором № 240191 від 22.08.07 р. за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р.

Господарський суд відзначає, що за спірний період, у відповідності до письмових пояснень Київської міської адміністрації, розрахунок вартості спожитої теплової енергії розрахований позивачем за чинними тарифами, встановленими нормативно-правовими актами (розпорядженнями) КМДА та НКРЕ.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У зв'язку з вирішенням судовими інстанціями питання щодо чинності тарифів, за якими нараховувалась відповідачу вартість спожитої теплової енергії, провадження у справі № 37/192 зупинялось.

На теперішній час не надано суду жодного процесуального судового документу, згідно з яким визнано вищевказані тарифи нечинними.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. не встановлено нечинність тарифів.

Таким чином, на сьогодні, відсутні підстави визнавати, що позивачем для розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію застосовувались нечинні тарифи.

Судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 240191 від 22.08.07 р. та додатками до нього за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р. у розмірі 100 000,00 грн. було погашено відповідачем 05.03.10 р., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду 09.04.10 р.

Враховуючи вищенаведене, у позивача були відсутні правові підстави для висунення позовних вимог про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 240191 від 22.08.07 р. та додатками до нього за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р. у розмірі 100 000,00 грн., у зв'язку з чим господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 100 000,00 грн.

Крім того, суд встановив що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 240191 від 22.08.07 р. за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р. у розмірі 149 883,78 грн. було погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 149 883,78 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 240191 від 22.08.07 р. за період з 01.10.08 р. до 01.03.10 р., підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 21 646,92 грн. інфляційної складової боргу та 4 559,30 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 240191 від 22.08.07 р. за період з листопада 2008 р. до березня 2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з листопада 2008 р. до березня 2010 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р. та серпні 2009 р. на рівні 99,9 % та 99,8 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з ЖБК «Маяк-7» за період з листопада 2008 р. до березня 2010 р. підлягають 21 279,73 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 240191 від 22.08.07 р. станом на 01.03.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 4 559,30 грн. трьох відсотків річних за період з листопада 2008 р. до березня 2010 р.

За таких обставин, господарський суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 367,19 грн. інфляційних нарахувань за період з листопада 2008 р. до березня 2010 р.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Маяк-7» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Маяк-7» (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 60, кв. 4, код ЄДРПОУ 2288436) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 21 279 (двадцять одна тисяча двісті сімдесят дев'ять) грн. 73 коп. інфляційної складової боргу, 4 559 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 30 коп. трьох відсотків річних, 1 757 (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім) грн. 23 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 100 000 грн. основного боргу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 15.01.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.