Ухвала

від 13.01.2014 по справі 5006/47/97/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

13.01.2014 Справа № 5006/47/97/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (83001, місто Донецьк, вулиця Челюскінців, будинок № 151; код ЄДРПОУ - 00169845) на дії відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку (83003, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 89) щодо виконання рішення господарського суду Донецької області від 15 листопада 2012 року у справі № 5006/47/97/2012

за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант» (83076, місто Донецьк, вулиця Герцена, будинок № 40; код ЄДРПОУ - 24466424)

про стягнення 1 515,66 гривень, -

за участю представників сторін:

від скаржника (стягувача): Колотілін О.В. (довіреність № 147 від 31.12.2013)

від боржника: не з'явився

від органу ДВС: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 15 листопада 2012 року у справі № 5006/47/97/2012 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант» про стягнення 1 515,66 гривень задоволено повністю.

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 05 грудня 2012 року був виданий наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 15 листопада 2012 року.

31 жовтня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» на постанову відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку від 12 вересня 2013 року про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04 листопада 2013 року розгляд скарги призначено на 27 листопада 2013 року.

Розгляд скарги відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Ухвалами господарського суду Донецької області від 27 листопада 2013 року, від 05 грудня 2013 року та від 17 грудня 2013 року розгляд скарги відкладався у зв'язку з неявкою представників боржника та державної виконавчої служби, ненаданням відділом державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку витребуваних матеріалів виконавчого провадження № 35984150 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 05 грудня 2012 року у справі № 5006/47/97/2012.

Виявивши при розгляді скарги недоліки в діяльності відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, господарським судом винесено окрему ухвалу.

Представник скаржника Колотілін О.В. в судовому засіданні наполягав на задоволенні скарги.

Боржник та державна виконавча служба явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду скарги повідомлені своєчасно та належним чином; заяв про відкладення або розгляд скарги 13 січня 2014 року без участі їх представників суду не надали.

Відповідно до частини другої статті 121-2 ГПК України неявка в судове засідання представників боржника та державної виконавчої служби, не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, скаргу та додані до неї документи, заслухавши пояснення уповноваженого представника скаржника, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга та докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд дійшов висновку про те, що скарга публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 124 та 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судом іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Положення статті 115 ГПК України та частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачають, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Розгляд скарг на рішення дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження, що регулюються Законами України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу», віднесено до компетенції суду.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Так, рішенням господарського суду Донецької області від 15 листопада 2012 року у справі № 5006/47/97/2012 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант» про стягнення 1 515,66 гривень задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант» на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» борг за активну електроенергію у розмірі 1 187,07 гривень, борг за перетікання реактивної електроенергії у розмірі 56,85 гривень, суму за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 271,74 гривень, судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень (а.с. 39-46).

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 05 грудня 2012 року був виданий наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 15 листопада 2012 року (а.с. 48).

Вказаний наказ суду відповідає вимогам виконавчого документу, вказаних в статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

В силу статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (стаття 17 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

15 січня 2013 року публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» звернулося до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку з заявою про примусове виконання наказу у справі № 5006/47/97/2012, виданого господарським судом Донецької області 05 грудня 2012 року.

12 вересня 2013 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, керуючись пунктом 2 частини першої статті 47, статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП № 35984150 про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с. 58).

Вказана постанова мотивована тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, що, на думку державного виконавця, виключає можливість здійснення виконавчого провадження.

Стягувач звернувся зі скаргою до господарського суду Донецької області 29 жовтня 2013 року (згідно датованої відмітки органу поштового зв'язку на конверті) та зазначив, що отримав оскаржувану постанову 21 жовтня 2013 року. Такі обставини підтверджуються наданим скаржником супровідним листом відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку № 14-41422596/04-38 від 12 вересня 2013 року з відміткою публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (вхідний № 7867 від 21.11.2013), що також не спростовано державною виконавчою службою.

Таким чином, у господарського суду відсутні підстави вважати, що публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» звернулося до суду з порушенням строків, встановлених статтею 121-2 ГПК України на оскарження постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані його права відповідно до закону і не допускаючи у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Системний аналіз наведених норми свідчить, що за своїм соціальним призначенням система органів державної виконавчої служби покликана забезпечити реальну дію правових норм із застосуванням заходів примусового виконання, санкціонованих державою. Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння у реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідно до пункту 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 № 74/5 (далі - Інструкція) звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (частина третя статті 65 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною першою статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

12 вересня 2013 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку винесено постанову ВП № 35984150 про повернення виконавчого документа стягувачеві - наказу у справі № 5006/47/97/2012, виданого господарським судом Донецької області 05 грудня 2012 року. Вказана постанова винесена державним виконавцем на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк (частина друга статті 30 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Доречно зауважити, що ухвалами господарського суду Донецької області від 04 листопада 2013 року, від 27 листопада 2013 року, від 05 грудня 2013 року та від 17 грудня 2013 року зобов'язано відділ державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку надати суду матеріали виконавчого провадження № 35984150 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 05 грудня 2012 року у справі № 5006/47/97/2012.

В свою чергу відділ державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку явку уповноваженого представника в жодне судове засідання не забезпечив, матеріалів виконавчого провадження не надав, причини неявки суду не повідомив.

Постановою Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» встановлено, що при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби суди мають керуватися положеннями статті 55 Конституції України та іншими нормами права. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, в тому числі розділ ХІ, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи не містять жодних доказів вчинення державним виконавцем заходів з примусового виконання наказу у справі № 5006/47/97/2012, виданого господарським судом Донецької області 05 грудня 2012 року.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що державною виконавчою службою зроблено не було, тобто господарському суду не надано доказів вчинення необхідних для виконання рішення дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Зважаючи на те, що державною виконавчою службою не спростовано посилань скаржника на її неправомірні дії, господарський суд задовольняє скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля».

Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» на дії відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку задовольнити.

Визнати незаконним дії відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку щодо винесення постанови ВП № 35984150 від 12 вересня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Визнати недійсною постанову Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку ВП № 35984150 від 12 вересня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Ухвала набирає законної сили 13 січня 2014 року та може бути оскаржена через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її винесення.

Суддя С.М. Фурсова