Постанова

від 10.12.2013 по справі 808/8307/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року (об 11 год. 50 хв.)Справа № 808/8307/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника позивача Лях О.В.,

представника відповідача Морозової Я.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Постполіграф Центр»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Постполіграф Центр» (далі - ТОВ «Постполіграф Центр», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 № 0000602201 в сумі 4646,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акту перевірки від 09.07.2013 № 29/08-29-22-01/32006239. Позивач вважає висновки податкового органу в Акті перевірки безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства. Вказує, що висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість зроблені на підставі матеріалів документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія Паллада», проведеної ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя. При цьому позивач зазначає, що господарські операції з придбання товарів/послуг у постачальника ТОВ «Будівельна компанія Паллада» фактично здійснені та підтверджуються оформленими належним чином документами первинного бухгалтерського та податкового обліку - видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними, розрахунковими та іншими документами, які були надані під час проведення перевірки та відображені в Акті перевірки. Придбання основних фондів та отримання робіт з ремонту від ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» безпосередньо пов'язано з веденням господарської діяльності позивача. Зазначає, що на час здійснення господарських операцій постачальник ТОВ «Будівельна компанія Паллада» було зареєстровано як юридична особа та платник ПДВ. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, за отриманими від постачальника податковими накладними, є правомірним та відповідає нормам податкового законодавства. На підставі вищевикладеного, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 № 0000602201.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Зокрема, зазначає, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Будівельна компанія «Паллада». Вказує, що позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують транспортування товару. Посилається на Акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 03.09.2012 №838/2211/34830179 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 01.03.2012 при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами, у тому числі з ПП «Венсан», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на прибуток та ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг). Також посилається на протокол допиту директора ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» Гудошника В.В., який надав пояснення, що не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Будівельна компанія «Паллада», з посадовими особами чи представниками інших підприємств з питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» ніколи не зустрічався, договорів не укладав, товарів не поставляв, послуги не надавав. Отже, податковим органом зроблено висновок про відсутність факту отримання ТОВ «Постполіграф Центр» товарів/послуг від ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» та відображення в обліку господарських операцій, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Представник відповідача вказує на неправомірність формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними від ТОВ «Будівельна компанія «Паллада», в результаті чого контролюючим органом встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2011, листопад 2011 та грудень 2011. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Постполіграф Центр» відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Постполіграф Центр» (ідентифікаційний код 32116191) є юридичною особою, яка зареєстрована 26.07.2002 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 275284 та Довідкою АА № 554285 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до якої види діяльності підприємства: 58.19 Інші види видавничої діяльності, 18.14 Брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних із нею послуг, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 25.06.2013 № 79 та відповідно до наказу № 74 від 21.06.2013 посадовою особою ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Постполіграф Центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» за період з 01.07.2011 по 31.12.2011. За результатами перевірки складено Акт від 09.07.2013 № 29/08-29-22-01/32006239 (далі - Акт).

Відповідно до Акту перевіркою встановлено порушення: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), ТОВ «Постполіграф Центр» занижено податкові зобов'язання на суму 3717,00 грн., в т.ч. по періодам: - вересень 2011 року у розмірі 700,00 грн., листопад 2011 року у розмірі 1267,00 грн., грудень 2011 року у розмірі 1750,00 грн.

На підставі Акту та виявленого порушення ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 № 0000602201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4646,25 грн., в тому числі за основним платежем - 3717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 929,25 грн.

На вказане податкове повідомлення-рішення ТОВ «Постполіграф Центр» надана скарга до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 28.08.2013 вих. № 01/08, в якій позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 № 0000602201.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 10.10.2013 №2600/10/08-01-10-0420 податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 № 0000602201 залишено без змін, а скарга ТОВ «Постполіграф Центр» - без задоволення.

Судом встановлено, що фактично податкові зобов'язання донараховані ТОВ «Постполіграф Центр» у зв'язку з відсутністю у позивача документів щодо транспортування товару та висновків про вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Паллада», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що зроблені на підставі: - Акту ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 03.09.2012 №838/2211/34830179 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 01.03.2012 при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами, у тому числі з ПП «Венсан», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток при придбанні та продажу товарів (послуг); - протоколу допиту директора ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» Гудошника В.В. від 31.08.2012, згідно якого останній надав пояснення, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будівельна компанія «Паллада».

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Постполіграф Центр» та ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» судом встановлено наступне.

В перевіряємому періоді ТОВ «Постполіграф Центр» придбано у ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» товарів/робіт на загальну суму 22 300,00грн. у т.ч. ПДВ 3716,67 грн., а саме:

- вікна, що підтверджується видатковою накладною № РН-141105 від 14.11.2011, податковою накладною № 68 від 14.11.2011 на загальну суму 7600,00 грн., в т.ч. ПДВ 1266,67 грн.

- ризограф, що підтверджується видатковою накладною № РН-050108 від 05.01.2012, податковою накладною № 27 від 29.12.2011 на загальну суму 10 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 1750,00 грн.

- роботи з ремонту приміщення, що підтверджується Актом № ОУ-0000001 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 12.10.2011, податковою накладною № 127 від 29.09.2011 на загальну суму 4200,00грн. в т.ч. ПДВ 700,00 грн.

Оплата за товар/роботи здійснювалась в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

З пояснень представника позивача вбачається, що перевезення товару за домовленістю сторін здійснювалось постачальником ТОВ «Будівельна компанія «Паллада», окремо послуги перевезення ТОВ «Постполіграф Центр» не замовлялись.

Судом встановлено, що в подальшому придбаний ризограф використовується позивачем для тиражування поліграфічної продукції, а ремонтні роботи, в тому числі і установка вікон проведено в приміщенні, в якому здійснюється господарська діяльність позивача.

ТОВ «Постполіграф Центр» орендує приміщення площею 44,55 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди № 2 від 01.08.2011, укладеного з ОСОБА_4 Строк дії договору до 01 липня 2014 року.

Про використання вікон та ризографа у власній господарській діяльності свідчать також Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЄ-0000012 від 30.11.2011 та Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЄ-0000002 від 30.01.2012.

В матеріалах справи міститься та судом досліджено Акт перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 03.09.2012 № 838/2211/34830179 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 01.03.2012 при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами, у тому числі з ПП «Венсан».

Відповідно до вказаного Акту відповідачем зроблено висновок, що оскільки перевіркою ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на прибуток та ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг), то ПДВ, сплачений позивачем у ціні придбаних від ТОВ «Будівельна компанія Паллада» товарів (послуг), не є сумами податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з отриманням товарів (послуг), та не є підставою для включення до складу податкового кредиту.

Крім того, в матеріалах справи міститься протокол допиту директора ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» Гудошника В.В. від 31.08.2012, відповідно до якого останній надав пояснення, що не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Будівельна компанія «Паллада», з посадовими особами чи представниками інших підприємств з питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» ніколи не зустрічався, договорів не укладав, товарів не поставляв, послуги не надавав.

Водночас сторонам невідомо про порушення кримінальної справи у відношенні директора ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» по факту фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Також судом досліджений вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2012 по кримінальній справі № 1-511/2011 провадження № 1/0808/51/2012 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, та висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 28.01.2013 № 12, з яких вбачається, що взаємовідносини між ТОВ «Постполіграф Центр» та ТОВ «Будівельна компанія «Паллада», первинна документація взагалі не досліджувались.

Оскільки ТОВ «Постполіграф Центр» вважає, що податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 № 00000602201 прийняте ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту, а придбаний позивачем товар/роботи в подальшому були використані у власній господарській діяльності позивача.

Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагента позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в нього свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

Щодо твердження відповідача про те, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочину та визнання його таким, що укладений без наміру настання правових наслідків. Твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочину є лише його припущенням.

Стосовно господарської діяльності контрагента позивача та посилання представника відповідача на Акт перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 03.09.2012 №838/2211/34830179 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Стосовно відсутності документів, що підтверджують транспортування товару, судом встановлено, що перевезення товару за домовленістю сторін здійснювалось постачальником ТОВ «Будівельна компанія «Паллада».

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, відсутність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових, видаткових накладних, оплати, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару/робіт, їх оприбуткування та правомірність декларування суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія «Паллада».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, позивачем первинними документами доведено відсутність виявленого порушення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування за основним платежем, то відповідно і сума штрафної санкції є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000602201 від 17.07.2013, прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Постполіграф Центр» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 114,71 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак