Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2а-6073/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

03 грудня 2013 року м. Київ К-37093/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфін-МС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 2а-6073/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфін-МС"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство в судовому порядку оскаржило податкові повідомлення - рішення від 04.09.2009 № 0000191509/0, від 19.11.2009 № 0000191509/1, від 27.01.2010 № 0000191509/2, ухвалених державним податковим органом за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки та адміністративного оскарження, якими позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 1 027 430 174,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, зокрема, зазначив, що документальна невиїзна перевірка, за наслідками якої було прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, була проведена з порушенням порядку її проведення, оскільки під час проведення даної перевірки перевіряючими не перевірялись декларації з ПДВ та уточнюючи розрахунки, про що зазначено у акті перевірки, а використовувались лише дані відповідних інформаційних баз, наявних у державному податковому органі.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві.

До початку розгляду справи в суді касаційної інстанції (у жовтні 2012 року) від державного податкового органу до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання від 04.10.2012 № 10569/9/10-209 про закриття провадження у справі з підстав припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфін-МС" (Ідентифікаційний код юридичної особи 34615115). При цьому до клопотання про закриття провадження у справі додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14725481 на 3-х аркушах, наданого Печерською районного в місті Києві державною адміністрацією супровідним листом від 25.09.2012 № 6010/5/12 на запит Державної податкової інспекції, згідно якого (витягу з ЄДР) стан юридичної особи, а саме позивача, - припинено (дата запису: 16.03.2012; Номер запису: 11031170015030609).

Зазначені вище докази долучені до матеріалів справи.

В силу ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу і визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу та закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Так, основу висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з думкою якого погодився апеляційний адміністративний суд, покладено висновки акта перевірки про те, що розмір податку, зазначеному платником у декларації з ПДВ, є меншим ніж визначено за результатами перевірки, та те, що жодних документів на підтвердження правомірності заявлених сум ПДВ до податкового кредиту Товариство не надало ні до проведення перевірки на запит державного податкового органу від 27.07.2009, а ні в судове засідання. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що аналіз п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" дає підстави стверджувати, що відмінність документальної невиїзної перевірки від камеральної зводиться до згадки щодо документальної невиїзної перевірки "…інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів". Тобто, в обох випадках мова йде про той самий вид перевірки - перевірку, яка проводиться безпосередньо в приміщенні податкового органу, на підставі поданої звітності. Це, на думку суду, підтверджується тим, що визначення документальної перевірки свідчить про перевірку на підставі вже поданих податкових декларацій, рівно як і поданих "інших документів".

Як вбачається яз матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки фахівців контролюючого органу за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ, викладені у акті від 31.08.2009, що позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ на 978 504 928,00 грн. Такий висновок фахівців контролюючого органу мотивовано тим, що розмір податку, зазначеному платником у декларації за червень 2009 року, є меншим ніж визначено за результатами перевірки. При цьому обставинами, які стали підставою для такого висновку, були автоматизовані інформаційні системи та АРМи, за допомогою яких встановлена розбіжність між даними декларацій платника податків та його контрагентів, та те, що станом на 31.08.2009 жодних документів, а саме податкових накладних минулих періодів та реєстрів податкових накладних за грудень 2008 року - червень 2009 року, які підтверджують правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ у період з грудня 2008 року по червень 2009 року, Товариством на запит податкового органу від 27.07.2009 № 34559/10/15-711 надано не було, тобто позивачем документально не підтверджено правомірність включення до складу податкового кредиту податкових накладних за минулі періоди на загальну суму 978 504 928,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки та пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" державним податковим органом ухвалено податкове повідомлення-рішення від 04.09.2009 № 0000191509/0, яке за наслідками неодноразового адміністративного оскарження залишено без змін та, з метою доведення строків сплати податкового зобов'язання, ухвалено податкові повідомлення-рішення від 19.11.2009 № 0000191509/1, від 27.01.2010 № 0000191509/2.

Так, пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

При цьому, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (абзац 2 пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Разом з цим, відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

У випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків на підставі пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відокремлено підстави для визначення податкових зобов'язань за наслідками: камеральних перевірок, що проводяться виключно із застосуванням даних податкових декларацій та пов'язані лише з арифметичними або методологічними помилками у них; документальних перевірок, під час яких можуть застосовуватися інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та з зборів незалежно від способу їх подачі.

З огляду на викладене, визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями на підставі пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є безпідставним, зважаючи на спосіб проведення перевірки (камеральна) та з урахуванням того, що при її проведенні податковим органом були використані дані з інших джерел, ніж податкові декларації, тоді як за результатами перевірки не встановлені арифметичні або методологічні помилки при складенні позивачем податкових декларацій з ПДВ.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень п. 5 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

У зв'язку із припиненням Товариства, яке було стороною у справі, в силу п. 5 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі закрити, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі № 2а-6073/09/2670, враховуючи неправомірність висновків, скасувати.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфін-МС" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 2а-6073/09/2670 скасувати.

Провадження у справі № 2а-6073/09/2670 закрити .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко

Суддя О.В. Карась