Постанова

від 15.01.2014 по справі 908/3078/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.01.2014 р. справа №908/3078/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М. секретаря Братченко О.В. від позивача:Дігтяренко В.С., представник за дов. від 10.01.14р. № 4 від відповідача:Луценко О.С., представник за дов. від 25.12.13 б/н розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська промислова компанія» м. Бердянськ, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2013 року у справі№908/3078/13 (суддя Дроздова С.С.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» м. Бердянськ, Запорізької області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська промислова компанія» м. Бердянськ, Запорізька область простягнення 21174,40 грн. ВСТАНОВИВ:

16.09.2013 року Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» м. Бердянськ Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська промислова компанія» м. Бердянськ, Запорізька область про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з 01 жовтня 2011р. по 31 травня 2013р. у розмірі 21174,40 грн. (а.с.3-7).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.11.2013р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» м. Бердянськ Запорізької області були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська промислова компанія» м. Бердянськ на користь позивача вартість безпідставно набутої теплової енергії у розмірі 21174,40грн., 1720,50грн. судового збору (а.с.162-166).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем щодо оплати отриманих послуг за використання теплової енергії у період з 01 жовтня 2011р. по 31 травня 2013р. та обґрунтованість стягнення з посиланням на ст. ст. 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовська промислова компанія» м. Бердянськ, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2013р. по справі №908/3078/13, оскільки вказане рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі (а.с. 171-173).

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що договірні відносини за спірний період між позивачем та відповідачем не існували, а відтак у відповідача не має обов»язку сплачувати вартість теплової енергії.

В апеляційній скарзі скаржник також посилається на те, що суд при прийнятті рішення по справі неправильно у даному випадку посилається на норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

Апелянт наполягає на тому, що відповідачем в період з 20.07.2012р. по 27.06.2013р. в його приміщенні провадилась реконструкція у відповідності до Декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.07.2012р., у зв»язку з чим ТОВ «Азовська промислова компанія» не могло виступати споживачем теплової енергії до моменту закінчення реконструкції.

Крім того, апелянт зауважив, що суд неправомірно посилається на укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії №356 від 01.06.2013р., оскільки він не стосується відносин між сторонами у період з 01.10.2011р. по 31.05.2013р. Також, апелянт повідомив, що даний договір припинив свою дію з 18.07.2013р. у відповідності до Додаткової угоди від 12.11.2013р. до договору №356 від 01.06.2013р.

14.01.14р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача від 10.01.14р. № 45, в якому останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.13р. по даній справі - без змін.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» є юридичною особою (ідентифікаційний код 05541120), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою з ЄДР, здійснює свою діяльність на підставі Статуту (а.с.116, 117, 102-115).

Одним із видів діяльності позивача є постачання пари та гарячої води (п.2.2.1 Статуту).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовська промислова компанія» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 25484453), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДРПОУ та Статутом (а.с.53-62, 63, 64).

Позивач, звертаючись з позовною заявою про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії посилався на ті обставини, що він здійснював постачання теплової енергії відповідачу в приміщення, яке є його власністю та знаходиться за адресою: м.Бердянськ, вул.Пушкіна,11.

Колегією суддів встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (серія-С АС № 916407) та витягом про державну реєстрацію прав (серія СЕ А № 692836) ціле убудоване приміщення загальною площею 365,5кв.м. за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Пушкіна,11 належить на праві приватної спільної часткової власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Азовська промислова компанія".

На адресу відповідача позивачем було направлено лист №468 від 26.02.2013р. з проханням надати документи для укладення договору купівлі-продажу теплової енергії (а.с.16).

На вищезазначений лист позивачем отримана відповідь №10 від 13.03.2013р., з якої вбачається, що ТОВ "Азовська промислова компанія" є власником частини вбудованого нежитлового приміщення по вул. Пушкіна, 11, та про відсутність намірів укладення договору та про намір відключення (а.с.17).

В зв'язку з чим, на підставі наявних у позивача відомостей щодо відповідача, на юридичну адресу відповідача листом №734 від 26.03.2013р. було направлено проект договору №356 від 26.03.2013р. купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення, приміщень розташованих за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Пушкіна, 11 (а.с.18). Докази направлення наявні у матеріалах справи (а.с.19).

Листом № 15 від 03.04.2013р. відповідач відмовився від укладення договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення, мотивуючи відсутністю намірів та те, що ці приміщення ним не використовуються, і в теплопостачанні не має потреби (а.с.20).

08.04.2013 року на адресу відповідача було направлено лист № 860 з роз'ясненням питання щодо відключення від мереж централізованого опалення (а.с.21).

Як зазначає позивач, Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» на приміщення за зазначеною вище адресою, було відпущено теплової енергії за період з 01.10.2011 року по 31.05.2013 року на загальну суму 21174,40грн.

23.08.2013р. позивач на адресу відповідача, ТОВ «Азовська промислова компанія» направив вимогу про сплату боргу №2248, в якій просив сплатити вартість безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 21174,40грн. до 05.09.2013р. (а.с.32).

Відповідач на зазначену вимогу надав відповідь №40 від 05.09.2013р. з якої вбачається, що необхідності у теплопостачанні приміщень по вул.Пушкіна,11 не має та у період з 20.07.2012р. у вказаних приміщеннях проводились роботи по реконструкції відповідно з Декларацією на початок виконання будівельних робіт (а.с.33).

У зв'язку з відмовою відповідача в укладенні договору купівлі-продажу теплової енергії, позивач 15 квітня 2013 року звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовська промислова компанія" про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу теплової енергії.

Позивачем та відповідачем було обстежено вбудоване нежитлове приміщення площею 61,1 кв. м., що належить відповідачу на праві власності, про що свідчить складений Акт від 29 травня 2013 року та яким також встановлена наявність системи централізованого опалення (а.с.22).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Бердянське підприємство теплових мереж" (за договором -постачальник, далі - позивач) та ТОВ "Азовська промислова компанія" (за договором - споживач, далі - відповідач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 356 (а.с. 23-24).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення об'єктів споживача, а споживач одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору, затверджених тарифів та виставленого рахунку.

Згідно п. 1.2 договору користування тепловою енергією допускається тільки на підставі договору між постачальником та споживачем.

Відповідно до п. 2.1.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити в опалювальний період безперебійний відпуск теплової енергії споживачу, що відповідає діючим нормам і правилам, за умови дотримання споживачем виконання п. 3.1.5, 3.1.8, 3.1.10, 3.1.12 даного договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.06.2013р. по справі №908/1398/13 затверджено мирову угоду між Публічним акціонерним товариством «Бердянське підприємство теплових мереж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовська промислова компанія», які є сторонами по справі №908/1398/13 про зобов»язання укласти договір №356 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення, з якої вбачається, що на стадії судового розгляду даної справи між сторонами були врегульовані спірні питання і підписано договір купівлі-продажу теплової енергії № 356 від 01.06.13р. та за відсутності на час підписання мирової угоди предмету спору, позивач відмовився від позовної вимоги про зобов»язання відповідача укласти договір купівлі-продажу теплової енергії № 356 в редакції позивача (а.с. 25-26),

Позивач у даній справі наполягає на тому, що відповідач як власник вбудованих приміщень по вул.Пушкіна,1 у м.Бердянськ, загальною площею 61,1квм. отримував без договору (безпідставно) теплову енергію, вироблену позивачем з жовтня 2011р. по травень 2013р., та у зв»язку з невиконанням своїх обов»язків по сплаті спожитої теплової енергії за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 жовтня 2011 року по 31 травня 2013 року у розмірі 21174,40грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою до відповідача про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з 01 жовтня 2011р. по 31 травня 2013р. у розмірі 21174,40грн, з посиланням на ст. ст.1212, 1213 ЦК України.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-1У (далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875), Правилами користування тепловою енергією затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198.

Згідно ст. 1 Закону України № 2633-1У теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Пунктом 4 ст. 19 Закону України № 2633-1У передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до п.3 ст.20 Закону України № 1875 споживач зобов»язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Стаття 19 Закону України № 1875 передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

Правила користування тепловою енергією затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 та визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії ( далі - Правила).

Пунктом 3 цих Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією (п. 4 Правил).

Відповідно до частини 1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ст.179 Господарського кодексу України, зазначено, що укладення господарського договору є обов»язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов»язковим для суб»єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов»язковості укладення договору для певних категорій суб»єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Абзацом 5 п. 5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

До обов»язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз.6 п. 40 Правил)

Таким чином, наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою та такою, що передбачена Законом.

Як встановлено колегією суддів та вбачається із тексту позовної заяви договір купівлі-продажу теплової енергії, в період заявлений позивачем, між сторонами не укладався.

Слід зазначити, що ст.ст.1212, 1213 відносяться до глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Підрозділу 2 «Недоговірні зобов»язання».

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України та стверджував, що відповідач у спірний період, а саме з 01 жовтня 2011р. по 31 травня 2013р. отримав від енергопостачального підприємства теплову енергію на суму 21174,40грн. без достатніх правових підстав, тобто без укладання відповідного договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов»язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов»язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов»язків, передбачених статтею 11 ЦК України.

Підставою виникнення зобов»язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь-яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).

Згідно зі ст.1213 ЦК України набувач зобов»язаний повернути потерпілому безпідставне набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставне набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, вирішуючи спір такої категорії, господарській суд повинен був дослідити питання щодо факту набуття особою майна, до якої звернулася потерпіла особа з відповідними вимогами, а також відсутність чи наявність підстав для його набуття.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, на стадії судового розгляду справи №908/1398/13 про зобов»язання укласти договір купівлі-продажу теплової енергії між сторонами були врегульовані спірні питання і підписано договір купівлі-продажу теплової енергії №356 від 01.06.2013р. та ухвалою суду від 17.06.2013р. по справі №908/1398/13 затверджено мирову угоду.

Проте, господарський суд, розглядаючи справу № 908/3078/13 дійшов висновку, що правовідносини сторін врегульовано саме договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення №356 від 01.06.2013р. та відповідно до положень ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами, що стало підставою для задоволення позову.

Судова колегія зазначає, що предметом даної справи є стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з 01 жовтня 2011р. по 31 травня 2013р. у розмірі 21174,40грн.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що саме у цей період договір купівлі-продажу теплової енергії між сторонами не укладався, а відтак зазначений вище договір жодним чином не стосується відносин між сторонами у спірний період з 01.10.2011р. по 31.05.2013р.

Посилання апелянта на те, що господарським судом не прийнято до уваги, що проведення у період з 20 липня 2012р. по 27 червня 2013р. реконструкції приміщення відповідно до Декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.07.2012р. колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та погоджується колегією суддів, опалювальні прибори відповідача входять до єдиної системи централізованого опалення будинку і питання як отримання послуг централізованого опалення, так і відключення від нього регулюються спеціальними нормами.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758 (далі-Порядок), встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Самовільне відключення окремих приміщень від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення та гарячого водопостачання призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що призводить до порушення санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Більше того, при будівництві самого будинку, для системи централізованого опалення використовуються певні види і діаметри труб, які повинні витримувати випробування на стійкість при постійному внутрішньому тиску. Будь-які зміни тиску можуть привести до аварійних наслідків.

Матеріали справи не містять доказів щодо надання відповідачу дозволу на відключення від мереж ЦО чи про відмову у його наданні.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Додані до відзиву на апеляційну скаргу позивачем документи судова колегія не приймає, оскільки у судовому засіданні апеляційної інстанції було з»ясовано, що вони не розглядалися судом першої інстанції, а позивач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи вищенаведене та фактичні обставини справи, а також те, що наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою в силу Закону, позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття відповідачем за рахунок позивача майна без належних правових підстав, колегія суддів вважає висновок суду про правомірність позовних вимог таким, що не відповідає вимогам законодавства.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська промислова компанія» м. Бердянськ, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2013 року у справі №908/3078/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2013р. у справі №908/3078/13 - скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» м. Бердянськ, Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська промислова компанія» м. Бердянськ, Запорізька область про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з 01 жовтня 2011р. по 31 травня 2013р. у розмірі 21174,40грн. - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» м. Бердянськ (ЄДРПОУ 05541120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська промислова компанія» м. Бердянськ, Запорізька область (ЄДРПОУ 25484453) витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою в сумі 860грн.25коп.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

І.В. Зубченко

В.М.Татенко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;1 -ДАГС;1-ГС Запоріз. обл.