Постанова

від 15.01.2014 по справі 910/14190/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа№ 910/14190/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Хрипуна О.О.

За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «АС» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2013р. у справі № 910/14190/13 (склад суду: головуюча суддя Пукшин Л.Г., судді Отрош І.М., Кирилюк Т.Ю.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка

Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-

будівельна компанія «АС»

про стягнення вартості втраченого майна

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача (скаржник): Курганський Г.М. (представник за довіреністю);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2013р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна», вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «АС» 810 389, 88 коп. вартості втраченого майна та судові витрати.

У поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «АС» просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2013р. та постановити нове рішення у справі № 910/14190/13, яким у задоволенні позову відмовити.

За твердженнями апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування, а саме: Господарським судом міста Києва порушено ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, а також невірно застосовано ст. 509, 525, 526, 785 Цивільного кодексу України.

Позивачем до справи подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відзначено про необґрунтованість доводів апелянта, про законність винесеного судового рішення при вірному встановленні всіх обставин справи.

Розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача ухвалою суду від 18.12.2013р., апеляційне провадження порушено ухвалою від 18.11.2013р., що свідчить про достатність часу для підготовки до призначеного слухання справи у судовому засіданні, подання суду (надіслання на адресу суду) додаткових обґрунтувань, доказів на їх підтвердження, в разі наявності.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що на умовах укладеного 07.11.2012р. між ТОВ «Ульма Опалубка Україна», як орендодавцем та ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «АС», як орендарем договору оренди № 127/11-12 в користування відповідача передано за актом прийому-передачі № WZ-12 411/UA від 2012.11.12 елементів опалубки в кількості 1117 штук.

До договору сторонами укладено дві додаткові угоди (№ 1 від 07.11.2012р., № 2 від 28.12.2012р.).

Зокрема, згідно з додатковою угодою № 2 від 28.12.2012р., сторони дійшли взаємної згоди продовжити строк дії договору, у зв'язку з чим погодили викласти п. 9.1 ст. 9 договору в редакції за якою: договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє 31 грудня 2013р..

За правовою природою, укладений між сторонами договір є договором оренди, регулювання якого на законодавчому рівні визначено положеннями Цивільного кодексу України щодо відносин найму (оренди) - глава 58, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності...; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Порядок приймання-передачі послуг врегульовано розділом 8 договору оренди, а питання орендної плати і порядку розрахунків сторони визначили у розділі 7 договору.

Відповідно до п. 7.7. договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за поточний місяць оренди не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця користування об'єктом оренди…

У п. 7.6. договору оренди сторони передбачили, що початком оплачуваного періоду за договором є дата дня одержання об'єкта оренди орендарем (дата підписання акту приймання-передачі (видача) об'єкта оренди; закінченням оплачуваного періоду по оренді за договором є дата дня підписання акту повернення об'єкта оренди.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, при підтверджених матеріалами справи доказах (згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та банківських виписок, що залучені до матеріалів справи), відповідачем порушувались умови договору оренди в частині повноти та своєчасності сплати орендної плати. Станом на дату звернення позивача з позовом до суду (24.07.2013р.) заборгованість за послуги оренди становила 23017, 33 грн., і була повністю погашена відповідачем 13.08.2013р..

Згідно положень п. 6.1.1 договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до цього договору.

Умовами п. 10.4. договору передбачено, що орендодавець має право відмовитись від договору оренди в односторонньому порядку і вимагати повернення об'єкта оренди, у разі прострочення орендарем виконання грошових зобов'язань за договором. У разі відмови орендодавця від договору, договір є розірвання з моменту отримання орендарем повідомлення від орендодавця про відмову від договору.

Право наймодавця відмовитися від договору найму передбачене положеннями ст. 782 ЦК України у випадку, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

В свою чергу, наслідком відмови від договору найму є розірвання договору з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, про що прямо передбачено у ч. 2 ст. 782 ЦК України.

20.06.2013р. позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу № 126_13.06.13 від 13.06.2013р., в якій позивач, з посиланням на п. 10.4. договору оренди, повідомив орендаря, що з моменту одержання орендарем цього повідомлення про відмову від договору, договір є розірваним та вимагав повернути об'єкт оренди протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту його розірвання та сплатити заборгованість (доказом надіслання зазначеної вимоги є поштовий чек № 7899 з описом вкладенням від 20.06.2013р.).

Вказаний лист позивача був отриманий відповідачем 04.07.2013р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та з огляду на вказане, правомірним є висновок суду першої інстанції про розірвання договору з 04.07.2013р., при виникненні обов'язку повернути об'єкт оренди у строк до 12.07.2013р..

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що у разі ухилення орендарем від повернення об'єкту оренди або його складових, до чого прирівнюється ухилення від підписання акту повернення, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати, коли таке повернення або підписання повинно було відбутись, орендодавець має право вважати, що об'єкт оренди або його складові втрачені.

У разі втрати об'єкту оренди чи його складових орендар на вимогу орендодавця зобов'язаний відшкодувати останньому вартість втраченого об'єкта оренди або його втрачених складових. Вказане відшкодування здійснюється у розмірі вартості втраченого об'єкта оренди або втрачених складових об'єкту оренди, що визначена у специфікаціях до договору, з додаванням до цієї вартості податку на додану вартість за ставкою, встановленою чинним законодавством України на дату такого відшкодування.

Предметом заявлених позовних вимог у даній справі, при врахуванні поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог (зареєстрована за вхідним суду № 06-37/43198 від 18.09.2013р.) є стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 810 389, 88 грн., що становить вартість втраченого об'єкта оренди.

Належних доказів, які б підтверджували відсутність порушення з боку відповідача умов договору та ст. 785 Цивільного кодексу України під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не надано, висновок суду про те, що відповідач не повернув майно з оренди загальною вартістю 810389,88 грн. та не сплатив позивачу його вартість не спростований матеріалами справи.

Доводи апелянта з приводу не доведення факту втрати об'єкту оренди при передбаченому договором праві орендодавця вважати втраченим об'єкт оренди, не свідчать про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи чи про порушення або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки, згідно положень ст. 43 ГПК України, судом першої інстанції було надано належну оцінку встановленим обставинам справи, внаслідок чого зроблено правильний висновок про те, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості втраченого майна в розмірі 810389,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, у зв'язку з чим, при укладенні між сторонами договору № 127/11-12 від 07.11.2012р. були погоджені відповідні підстави настання відповідальності орендаря у вигляді обов'язку відшкодувати вартість втраченого об'єкта оренди або його втрачених складових, зокрема, у разі ухилення від повернення об'єкту оренди або його складових, до чого прирівнюється ухилення від підписання акту повернення, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати, коли таке повернення або підписання повинно було відбутись (тобто сторони погодили виконання договору саме на таких умовах, і укладенням договору підтвердили згоду на врегулювання своїх відносин шляхом викладення в договорі відповідних положень).

Окрім того, твердження апелянта про те, що на момент отримання повідомлення позивача про розірвання договору оренди та вимоги про повернення об'єкту оренди, опалубочна система знаходилась за межами митного кордону України і використовувалась під час будівництва багатоповерхового житлового будинку (м. Мінськ) може свідчити лише про порушення відповідачем використання об'єкту оренди відповідно до погоджених умов договору (п. 5.6.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 07.11.2012р., аркуш справи 20) при ненаданні письмового погодження орендодавця на перевезення об'єкту оренди (п. 5.6 договору), і в будь-якому випадку вказана обставина (при підтвердженні такої належними доказами) не спростовує факту невиконання умов договору орендарем (п. 10.5 договору) в частині повернення об'єкту оренди на визначених договором умовах.

Технологічна неможливість виведення з будівництва опалубочної станції, що була об'єктом оренди за договором від 07.11.2012р. у строки встановлені договором оренди, не свідчить про відсутність у позивача права вимоги у відшкодуванні вартості об'єкту оренди на погоджених умовах договору, оскільки такої підстави звільнення орендаря від обов'язку відшкодувати вартість об'єкту оренди, сторони не погоджували.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи № 910/14190/13 через необхідність відкладення розгляду справи при нез'явленні представника відповідача в судове засідання 23.10.2013р. не знаходить свого підтвердження, оскільки право суду відкласти розгляд справи згідно п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, обумовлене саме неможливістю вирішення спору у призначеному судовому засіданні, а не самим лише нез'явленням представника сторони на розгляд справи.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Виробничо-Будівельна компанія «АС» та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2013 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «АС» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2013р. у справі № 910/14190/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/14190/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді Ю.Л. Власов

О.О. Хрипун