Постанова

від 13.01.2014 по справі 5011-31/18580-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2014 р. Справа№ 5011-31/18580-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Удод В.А.

від відповідача - Калініченко Л.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства внутрішніх справ України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року (суддя Спичак О.М.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Корпорація "Літа"

до Міністерства внутрішніх справ України

про стягнення 49582,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року по справі №5011-31/18580-2012 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь Закритого акціонерного товариства "Корпорація "Літа" 25701,84 грн. - заборгованості з оплати виконаних робіт та 834,31 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 13.01.2014 року.

В судове засідання 13.01.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

20 березня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір №66ю/73 про надання послуг з ремонту оргтехніки (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з ремонту оргтехніки (надалі - послуги), перелік яких передбачено у додатку № 1 до договору, а відповідач - прийняти послуги та оплатити їх вартість в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість послуг 99970,00 грн.

Згідно з п. 2.3. Договору замовник оплачує надані послуги протягом 30 календарних днів з дати закінчення надання послуг та підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акту

Підставою для оплати є рахунок фактура та відповідний акт, підписаний уповноваженими представниками сторін (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору сторони погодили, що позивач зобов'язаний надати послуги протягом 2 календарних днів з дати отримання від відповідача відповідної письмової та/або усної (телефоном, факсом) заявки про надання послуги. За результатами надання послуг уповноваженими представниками сторін складається відповідний акт. Датою виконання послуг вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акту.

18 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1/582ю/181 до Договору (далі - додаткова Угода).

Умовами додаткової Угоди встановлено, що виконавець надав, а замовник прийняв та оплатив послуги на суму 50293,50 грн. Також, сторони дійшли згоди, що залишок грошових коштів за ненадані послуги за договором, на дату підписання сторонами цієї угоди, разом складає 49676,42 грн. Замовник зобов'язується перерахувати виконавцю у 2010 році, з урахуванням реального фінансування видатків (надходження коштів) Державного бюджету, на зазначені цілі відповідача, а позивач зобов'язується надати у 2010 році послуги з ремонту оргтехніки на умовах, передбачених договором.

Місцевим господарським судом встановлено, що на підтвердження надання послуг позивачем надано копії листів до відповідача з доданими до них рахунком-фактури №66ю/73-4 від 20.03.2009 року на суму 13923,84 грн., зведеним актом виконаних робіт від 23.12.2009 року на суму 13923,84 грн., актом виконаних робіт разом з копіями службових записок в кількості 17 шт. на суму 13923,84 грн. та рахунком-фактури №66ю/73-4 від 25.12.2009 року на суму 11778,00 грн., зведеним актом виконаних робіт від 25.12.2009 року на суму 11778,00 грн., актом виконаних робіт разом з копіями службових записок в кількості 25 шт. на суму 11778,00 грн.

Відповідачем вищезазначені акти не підписано, проте зауважень, або заперечень щодо якості, кількості чи вартості наданих послуг не надано.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що зазначені акти містили ціни, які не відповідали специфікації, були відсутні дати виконання робіт, а також роботи, проведені позивачем, не відповідали заявкам.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги, що відповідачем в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих вищезазначені заперечення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 25701,84 грн.

Твердження апелянта щодо порушення його прав позивачем в зв'язку з не врегулюванням останнім спору досудовим шляхом, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак, їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Міністерства внутрішніх справ України та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року по справі №5011-31/18580-2012 - без змін.

Матеріали справи №5011-31/18580-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.01.2014 року