Рішення

від 24.01.2007 по справі 7/177-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/177-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 січня 2007 р.           Справа 7/177-06

Господарський суд Вінницької області у складі:    судді     Н. В. Мінєєвої,   при   секретарі  судового засідання   Юрчак Л.С.

за участю представників сторін:

Позивача –Брус  Л.В. –провідний спеціаліст дов. № 04/722 від 23. 01. 2007 року.   

              Відповідача –  не з'явився

Розглянувши  в приміщенні суду справу  за  позовом Головного управління  Міністерства надзвичайних  ситуацій  України в  Вінницькій області м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю  „Укренергохімізоляція” м. Вінниця  про  розірвання договору оренди.

ВСТАНОВИВ :

        Подано позов про  розірвання  договору оренди  нерухомого майна, що належить до державної  власності  № 26 від 01. 06. 2002 року.

         Заявою  про уточнення позовних вимог за № 04/11112 від 13. 10. 2006 року  позивач просив суд  розірвати договір оренди  нерухомого майна, що належить  до державної власності № 26 від  01. 06. 2002 року  та зобов'язати  ТОВ  «Укренергохімізоляція»звільнити займані приміщення за адресою: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 30.

        Письмовою заявою  №04/ 785  від 24. 01. 2007 року  позивач  уточнив  свої позовні вимоги та просить суд : 1. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить  до державної власності № 26 від 01. 06. 2002 року  між ГУ МНС України в Вінницькій області та ТОВ «Укренергохімізоляція»; 2. Зобов'язати   ТОВ «Укренергохімізоляція»звільнити займані  приміщення: виробничі –площею 227,8 кв.м. та офісні  приміщення  площею  106,3 кв.м. –праве крило  першого поверху трьохповерхової будівлі за адресою м. Вінниця, вул. Ботанічна, 30.

        Позов мотивований тим, що   враховуючи  умови  п. 10. 6 договору  спірний  договір  за  № 26 від 01. 06. 2002 року  пролонгований  до 01. 06. 2008 року.  Відповідно до п. 3. 3 договору  Відповідач щомісячно  до 5 числа місяця, наступного за звітним  місяцем повинен  був перераховувати  орендну плату  у розмірі, визначеному  пунктом 3.1  цього ж договору.  Відповідачем же , починаючи з грудня  2004 року постійно порушуються умови договору, а саме несвоєчасно, не в повному обсязі  сплачується орендна плата.  Так як майно, яке  орендує відповідач є державним, кошти за оренду  перераховуються до  Державного бюджету , а через постійне  порушення умов договору кошти до бюджету надходять невчасно, а протягом 2006 року взагалі заборгованість  по орендній платі  становить 7635,15 грн., а отже  держава в особі  управління, зазнає збитків.  Відповідно до вимог  ст. 188 ГК України  відповідачу було направлено  повідомлення про розірвання договору та запропоновано погасити заборгованість, однак  останній на таке звернення належним чином не відреагував, що спонукало  позивача на звернення з даним позовом до суду.

        Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, не надав витребуваних судом документів, у т.р. відзиву на позов.  Про день і час розгляду справи  в суді був належним чином повідомлений, що стверджується відмітками канцелярії суду  про направлення сторонам ухвал суду  від  12. 05. 2006 року,  07. 07. 2006 року,  21. 09. 2006 року,  31. 10. 2006 року, 29. 11. 2006 року рекомендованими листами. Деякі конверти  з ухвалами суду, направлені  відповідачу, повернулись на адресу суду з відмітками поштового відділення зв”язку  : „П” за закінченню   терміну зберігання”. Оскільки  ухвали суду направлялись відповідачу  за його юридичною адресою, що стверджується листом  Головного управління статистики  у Вінницькій області за №   13/5-1483 від 05. 06. 2006 року , суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи  для належного повідомлення останнього про  час  і місце розгляду судової справи за його  участю та реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно  до положень ст. 75 ГПК України.

         В зв”язку  з неявкою в судове засідання  відповідача, не виконанням сторонами в повному обсязі вимог ухвал суду, не наданням усіх витребуваних судом документів, необхідних для вирішення господарського спору,  хворобою судді Н.В. Мінєєвої та перебуванням останньої у відпустці, необхідністю витребування додаткових письмових доказів розгляд справи неодноразово відкладався  та в судовому  засіданні  оголошувалась перерва до  24. 01. 2007 року, після чого розгляд справи було продовжено.

           За письмовим клопотанням позивача справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.

             Заява позивача про уточнення позовних вимог приймається судом на підставі ст. 22 ГПК України.

            Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  позивача, оцінивши  надані докази, судом встановлено,  що  01. 06. 2002 року  між  Управлінням  державної пожежної  охорони УМВС України  у Вінницькій області, правонаступником якого є  Головне управління Міністерства  надзвичайних ситуацій України у Вінницький області, та  Дочірнім  підприємством „Укренергохімізоляція” ВАТ  „Київенергоремонт”, правонаступником якого являється  Товариство з обмеженою відповідальністю  „Укренергохімізоляція” був укладений договір  оренди  нерухомого майна, що належить до державної власності, за № 26.

          Відповідно до п. 1.1 даного договору  Орендодавець (Позивач) передає, а Орендар  (відповідач) приймає  в строкове платне користування  нерухоме  майно - не житлові приміщення загальною площею 718 кв.м., розміщені за адресою: м. Вінниця вул.  Ботанічна, 30  на 1 та 2-ому поверхах будівлі  та складського приміщення, що  знаходяться  на балансі  УДПО УМВС України у Вінницькій області, вартість яких визначена  експертним шляхом і становить  282282 грн.  Майно передається в оренду  з метою  влаштування офісу та виробничого приміщення для  виконання ремонтно-будівельних робіт.

          Згідно п. 2.1  договору Орендар (відповідач) вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше  дати підписання  сторонами цього договору  та акта  приймання-передачі майна (додаток № 2). Передача майна в оренду не тягне  за собою виникнення в Орендаря  права власності  на це майно.  Власником майна залишається держава, а Орендар користується  ним протягом строку оренди (п. 2.2 договору).  У разі припинення  цього договору  майно  повертається  Орендарем балансоутримувачу. Орендар  повертає майно  власнику в порядку, аналогічному  встановленому при передачі майна Орендарю цим договором. Майно вважається поверненим власнику з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі. (п. 2.4 договору). Обов'язок   по складанню акта  приймання - передачі  покладається на сторону, яка передає  майно іншій  стороні договору (п. 2.5 договору).

         Відповідно до  п. 3.1 договору оренди за № 26 від  01. 06. 2002 року  орендна плата визначається  на підставі Методики розрахунку  і порядку використання плати  за оренду  державного майна, затвердженою  постановою КМ України від  04. 10. 95р № 786, зі змінами  до неї, затвердженими  постановами КМ України  від  18. 05. 98 р № 699 і від  19.01.2000р № 75 і становить  23213, 70 грн.  за рік. Орендна плата  без ПДВ за перший місяць оренди 06. 2002 р складає -  1907, 37 грн. Орендна плата  за кожний наступний місяць  визначається шляхом коригування  орендної плати за попередній  місяць  на індекс  інфляції за наступний  місяць (п. 3.2 договору оренди). Орендна плата  перераховується  до  державного бюджету та  балансотримачу у співвідношенні 30% до 70% щомісячно  до 5 числа місяця, наступного за звітним  місяцем. (п. 3.3).

        Згідно п.  3.5 договору Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі , підлягає  індексації  і стягується до бюджету  та балансотримачу у визначеному п. 3.3 співвідношенні  відповідно до чинного законодавства України  з урахуванням пені  в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ на дату нарахування пені  від суми  заборгованості, з урахуванням  індексації, за кожний  день  прострочки, включаючи день оплати.

       Відповідач відповідно до п. 5. 2 договору зобов'язався  своєчасно і в повному обсязі  сплачувати орендну плату.

        Розділом 10 договору оренди сторони передбачили  строк його чинності, умови  зміни та припинення договору.  Цей договір  укладено строком на 3 роки, що діє  з 1 червня 2002 р по 1 червня 2005 року включно (п. 10. 1 договору). У разі відсутності заяви  однієї із сторін  про припинення або зміну  цього договору після  закінчення строку  його чинності протягом  одного місяця, договір  вважається продовженим на той  самий термін і на тих самих  умовах, які  були передбачені цим договором. (п.10.6 договору). За ініціативою  однієї з сторін цей договір  може бути розірвано  рішенням  арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 10. 4 договору).  

         Розрахунком  плати за перший місяць оренди державного  нерухомого майна, що знаходиться  на балансі управління  Державної пожежної охорони  УМВС України у Вінницькій області, правонаступником якого є позивач, погодженим Регіональним  відділенням ФДМ України по Вінницькій області,  визначені  площа  виробничих приміщень та приміщень під офіс  та  орендна плата  за перший (базовий місяць) з урахуванням  призначення  використання орендованих приміщень.

        Прийняття відповідачем об'єкту оренди  в  строкове платне користування стверджується наявним у справі  актом  приймання - передавання орендованого  державного майна, згідно якого  відповідач отримав від позивача в оренду  державне майно - нежитлові приміщення  загальною  площею 718 кв. м., що розташовані за адресою : м. Вінниця, вул. Ботанічна, 30. загальна  вартість яких, визначена  експертним шляхом  та складає  282282 грн.  

        ТОВ «Укренергохімізоляція»листом № 20  від 09. 03. 2005 року, посилаючись  на неможливість  вирішення питання суборенди орендованих приміщень згідно договору  № 26 від 01. 06. 2002 року (посилання на тимчасовий мораторій із цього  питання  Фонду Держмайна України)  а також із зменшенням  чисельності працюючого  персоналу, відмовилось  з березня місяця 2005 року від оренди частини  приміщень офісу загальною площею 212,6 кв. м.

       15. 04. 2005 року  між сторонами була укладена додаткова угода № 1  до договору № 26 від 01. 06. 2002 року, згідно якої  пункт 1.1 договору сторонами  викладений у наступній редакції: «1.1 Орендодавець  передає, а орендар приймає  в строкове платне користування нерухоме майно  - не житлові приміщення (надалі майно), загальною площею  505,4 кв.м., розміщені за адресою: м. Вінниця  вул.. Ботанічна,30, що знаходиться на балансі УМНС України в Вінницькій області, вартість яких визначена експертним шляхом і становить 191286,91 грн.  У додатковій угоді сторони обумовили, що вона набуває чинності  з 15. 04. 2005 року і діє протягом терміну дії договору.

        Порушення відповідачем умов договору № 26 від 01. 06. 2002 року в частині своєчасної і повної сплати  орендної плати, спонукало позивача, з посиланням на  ст. 188 ГК України,  направити відповідачу повідомлення  за № 16/581 від 20. 01. 2006 року  з проханням  погасити  заборгованість по орендній платі  та комунальним платежам  та підписати угоду  про розірвання договору  оренди  № 26 від 01. 06. 2002 року.

       Залишення відповідачем зазначеного повідомлення без реагування  спонукало позивача на звернення з даним позовом до суду.

       Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання  за договором оренди № 26 від 01. 06. 2002 рок, зокрема, п. 5.2 договору  в частині  своєчасної і в  повному обсязі сплати орендної плати, що  стверджується рішеннями господарського суду Вінницької області  від  20. 10. 2005 року зі справи   № 11/344-05 та від 24. 01. 2007 року зі справи  № 7/178-06.

         Відповідно до п. 4 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України  Цивільний  кодекс України  застосовується  до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання  чинності  Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати  після набрання ним чинності. Оскільки цивільні відносини виникли між сторонами  до набрання чинності ЦК України  і згідно п. 10.6   договору  за № 26 від  01. 06. 2002 року   продовжують існувати,  судом підлягає застосуванню Цивільний Кодекс України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України   зобов'язання має  виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, що передбачено ст. 525 ЦК  України.

Стаття 16 ч. 2 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме :

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

           Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

               Серед способів захисту цивільного права та інтересу, встановлених законом, окремо регламентовані підстави та порядок розірвання договору найму, визначені ст.783 ЦК України, а саме : 1. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:  1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

              Позивачем не надано доказів та не обґрунтовані позовні вимоги щодо розірвання договору найму підставами, передбаченими ст. 783 ЦК України, що унеможливлює судовий захист цивільних прав та інтересів позивача з цих підстав.

          Суд застосовує норми ЦК України, які є переважними перед нормами інших законів та нормативних актів України, виходячи із змісту ст. 4 ч.2 ЦК України, відповідно до якої основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Разом з цим судом не може бути сприйняте правове обґрунтування позивача з посиланням на ст. 188 ГК України та ст.ст. 651, 652 ЦК України, як на нормативну підставу розірвання договору оренди, виходячи із наступного.

Стаття 188 ГК України регламентує порядок зміни та розірвання господарських договорів. Втім, дана стаття не визначає підстави розірвання договору, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

Крім того, не можуть бути застосовані також і ст. ст. 651, 652 ЦК України, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань в частині оплати за договором оренди є самостійною підставою в порядку ст. 782 ЦК України для відмови орендодавця (наймодавця) від договору оренди, правовим наслідком якої є розірвання договору з моменту отримання орендарем (наймачем) повідомлення про відмову від договору оренди (найму).

Лист № 16/581 від 20.01.2006р. „Повідомлення про розірвання договору” не є повідомленням про відмову від договору в розумінні ст. 782 ЦК України, оскільки містить пропозицію про підписання угоди про розірвання договору оренди.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений права в майбутньому відмовитися від договору оренди в порядку ст. 782 ЦК України, що тягне за собою розірвання договору з моменту отримання відповідачем такого повідомлення та не потребує подальшого вирішення спору про розірвання договору в судовому порядку.

Згідно ст.ст. 4-3, 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач на день судового засідання не надав суду доказів  щодо доведення обставин, на які він  посилається  як на підставу своїх   позовних вимог, а тому   позов   задоволенню не підлягає.

            Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу підлягають віднесенню на  позивача  відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

             При зверненні з позовом до суду  позивачем платіжним дорученням  № 366 від 12. 04. 2006 року  було зайве сплачено держмито  в розмірі   17 грн., яке підлягає йому поверненню з Державного бюджету України   на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

На підставі наведеного, керуючись  ст.ст. 4, 16, 525, 526, 651, 652, 782 ЦК України, ст. ст. 188, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 33, 44, 49, 75,  ст. ст.  82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, Декретом Кабінету Міністрів України  „Про державне мито”;  

ВИРІШИВ :

 В позові відмовити.

Зобов'язати територіальній орган держказначейства  повернути із Державного бюджету України   Головному управлінню  Міністерства надзвичайних  ситуацій  України в Вінницькій області    (21021 м. Вінниця, вул.. 600-річчя, 11, р/р   35223012000025  в УДК у Вінницькій області , МФО 802015, код ЄДРПОУ  08588530)   17 грн. державного мита, зайве сплаченого  платіжним дорученням  № 366 від 12. 04. 2006 року.

Оригінал платіжного доручення № 366 від 12. 04. 2006 року  на суму 102 грн. знаходиться у судовій справі  № 7/177-06.

Суддя                                             Мінєєва Н.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.85ГПК України  22.02.07