Постанова

від 20.12.2013 по справі 826/13521/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2013 року 14:00 № 826/13521/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (далі - позивач, ТОВ «Кернел-Трейд») до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач, Центральний офіс) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000043710 від 18.07.2013 року та № 0000173720 від 30.07.2013 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, який складений з порушенням вимог податкового законодавства та, на думку позивача, відповідач помилково дійшов висновку, що укладені між позивачем та контрагентами договори не мали реального характеру виконання, а тому, даний акт не є належною підставою для прийняття обґрунтованих рішень про порушення платником податку приписів податкового чи іншого законодавства.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позовних вимог, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити, та зазначив, що відповідач при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

В судове засідання представник від подача не прибув, про лату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Кернел-Трейд» зареєстроване в Печерській районній в м. Києві державній адміністрації 12.06.2001 року. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31454383.

ТОВ «Кернел-Трейд» взято на облік у органах державної податкової служби та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У періоді, що перевірявся відповідно до свідоцтва №100330387 року, позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість з 22.06.2001 року, індивідуальний податковий номер 314543826559.

Відповідачем на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Кернел-Трейд» (код за ЄДРПОУ 31454383) з питань бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2010, 2011, 2012, 2013 роки.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт №758/40-50/37-20/31454383 від 27.06.2013 року.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач подав заперечення від 09.07.2013 року №1310. За результатами розгляду даного заперечення рішенням постійно діючої комісії Центрального офісу висновки акту перевірки залишено без змін (лист від 17.07.2013 року №3030/10/37.1-17).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1. п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5., п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст. 201 Податкового кодексу України та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2013 року № 0000043710, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на суму 108 183 874,12 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36 038 321,47 грн.

Окрім цього, Центральним офісом відповідно до п.200.10, п.200.19 ст.200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ «Кернел-Трейд» з питань нарахування за квітень 2013 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.06.2013 року №9036512597) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За результатами проведення камеральної перевірки складено акт № 795/40-50/37-20/31454383 від 10.07.2013 року.

В ході перевірки встановлено порушення вимог п.185.1. ст.185, п.198.3 ст.198, п.200.1, п. п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Кернел-Трейд», у зв'язку з чим, завищено суму податкового кредиту, від'ємного значення у розмірі 718 833 грн. за квітень 2013 року та завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 718 833 грн. за травень 2013 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що станом на 10.07.2013 року у ТОВ «Кернел-Трейд» наявні розбіжності у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) за квітень 2013 року у сумі ПДВ 718 833,33 грн. по постачальнику ТОВ «Стіомі-Холдінг» (код ЄДРПОУ 32827667).

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки № 795/40-50/37-20/31454383 від 10.07.2013 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0000173720, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 718 833 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 359 416,50 грн.

Позивач не погоджується з визначеними у вказаних повідомленнях-рішеннях сумами грошових зобов'язань та вважає, що відповідач безпідставно визначив суму грошового зобов'язання за результатами перевірки, а також прийняв необґрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з рядом контрагентів, зокрема, ПП «Адріатика-Н» (код ЄДРПОУ 35674680), ТОВ «Імпекс Продгарант» (код ЄДРПОУ 37142844), ТОВ «Дельфа-М» (37031998), ТОВ «Югагроцентр» (код ЄДРПОУ 36536334), ТОВ «Шер К» (код ЄДРПОУ 33436701), ТОВ «Ценфинторг-Юг» (код ЄДРПОУ 35989010), ПП «Альянсспецбудгранд», ПП «Дельта-Постач» (код ЄДРПОУ 37059400), ТОВ «АПК «Аріана-М» (код ЄДРПОУ 31497631), ТОВ «Бізнес-Аналітик» (31160061), ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_3), ТОВ «Будагротех» (код ЄДРПОУ 34017352), ТОВ «ІнтерагроСоюз» (код ЄДРПОУ 37158079), ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей» (код ЄДРПОУ 36384761) та інші.

Взаємовідносини позивача з контрагентами ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме на договорах поставки, за якими постачальник зобов'язується продати (поставити), а покупець - прийняти та оплатити насіння соняшника на умовах, передбачених вказаними договорами.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за товар, постачальниками виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, виставлені рахунки-фактури, квитанції про приймання вантажу, акти виконаних робіт.

Також, в підтвердження реальності виконання умов договорів поставки позивачем надано та судом досліджено в судовому засіданні товарно-транспортні накладні, реєстри товарно-транспортних накладних на прийняте зерно з визначенням якості, а також карточки аналізу зерна, сертифікати якості.

Реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів (п. 22 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Зерновий склад - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (п. 15 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня (ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт отримання товару, а саме на виконання умов договору поставки у перевіряємий період позивачем надано, зокрема, копії складських квитанцій на зерно.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями.

На підтвердження реальності операцій з придбаним у контрагента товаром, позивачем подано суду первинні документи по його подальшій реалізації (договора, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт).

Також, у перевіряємому періоді позивач мав договірні відносини з підприємством-постачальником ТОВ «Стіомі-Холдінг» (код ЄДРПОУ 32827667).

Податковим органом під час перевірки встановлено, що станом на 10.07.2013 року у ТОВ «Кернел-Трейд» наявні розбіжності у податковій звітності за квітень 2013 року у сумі ПДВ 718 833,33 грн. по постачальнику ТОВ «Стіомі-Холдінг» (код ЄДРПОУ 32827667).

При проведенні перевірки відповідачем використано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.06.2013 року № 121/26-55-22-01/32827667 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стіомі-Холдінг» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року, відповідно до даних якого при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «Стіомі-Холдінг» згідно додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки за квітень 2013 року встановлено, що одним з покупців є ТОВ «Кернел - Трейд» на суму ПДВ 718 833,00 грн.

Надавши оцінку викладеному відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Стіомі-Холдінг» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Стіомі-Холдінг», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Стіомі-Холдінг» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. У зв'язку з відсутністю ТОВ «Стіомі-Холдінг» за податковою адресою та як наслідок відсутністю підтверджуючих первинних документів щодо взаємовідносин із контрагентами-постачальниками не встановлено факту передачі товару (надання послуг).

Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) від ТОВ «Стіомі-Холдінг» до контрагентів-покупців, в тому числі й позивач, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих первинних документів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, Законом України «Про податок на додану вартість» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період проведення перевірки), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період проведення перевірки), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період проведення перевірки) передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічні норми містяться й у Податковому кодексі України. Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, Законом та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як уже встановлено судом та досліджено в судовому засіданні, на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, актів прийняття-передачі робіт, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, звіти по дебетових та кредитових операціях по рахунку позивача, рахунки-фактури, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

Окрім цього, відповідач під час проведення перевірки не в повному обсязі досліджував первинні документи позивача, як того вимагають відповідні норми податкового законодавства. Разом з тим, в актах зроблено висновок про те, що правочини, укладені позивачем з контрагентами та окремо контрагентами з третіми особами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Також, суд зазначає, що на підтвердження правомірності своїх дій та висновків, відповідачем не надано жодного доказу, окрім письмових заперечень по справі, а висновки актів також не ґрунтувалися на досліджені первинних документів.

Натомість, суду позивачем надано документи, що підтверджують формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Кернел-Трейд» по взаємовідносинах з контрагентами.

Окрім цього, сукупність наведених вище первинних бухгалтерських документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів поставки та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не спростовано та не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами-постачальниками, належних доказів, які б свідчили про невідповідність документів, не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

За результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Зокрема, представником позивача у судових засіданнях суду надано повні комплекти первинних документів, якими підтверджується реальність фінансово-господарських відносин позивача з рядом контрагентів, зокрема, ПП «Адріатика-Н» (код ЄДРПОУ 35674680), ТОВ «Імпекс Продгарант» (код ЄДРПОУ 37142844), ТОВ «Дельфа-М» (37031998), ТОВ «Югагроцентр» (код ЄДРПОУ 36536334), ТОВ «Шер К» (код ЄДРПОУ 33436701), ТОВ «Ценфинторг-Юг» (код ЄДРПОУ 35989010), ПП «Альянсспецбудгранд», ПП «Дельта-Постач» (код ЄДРПОУ 37059400), ТОВ «АПК «Аріана-М» (код ЄДРПОУ 31497631), ТОВ «Бізнес-Аналітик» (31160061), ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_3), ТОВ «Будагротех» (код ЄДРПОУ 34017352), ТОВ «ІнтерагроСоюз» (код ЄДРПОУ 37158079), ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей» (код ЄДРПОУ 36384761), ТОВ «Стіомі-Холдінг» (код ЄДРПОУ 32827667) та інші, а саме копії договорів поставки, рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, складських квитанцій, податкових накладних, а також документів на підтвердження подальшої реалізації та/або використання у своїй господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проаналізувавши в сукупності викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про помилковість зазначених в акті перевірки висновків відповідача та, як наслідок, протиправність оскаржуваних рішень.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, яким вже була надана оцінка.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність та протиправність винесення податкових повідомлень-рішень № 0000043710 від 18.07.2013 року та № 0000173720 від 30.07.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000043710 від 18.07.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000173720 від 30.07.2013 року.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 294,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кернер-Трейд» (код ЄДРПОУ 31454383) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко