Постанова

від 24.12.2013 по справі 2а-454/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. Справа № 2a-454/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кишинського М.І.

при секретарі Мельник О.Я

за участю представників сторін:

від відповідача: Лаврук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Фармація" Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Фарм"

до відповідача: Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську

про скасування податкових повідомлень-рішень №0000272302/0 та №0000292302/0 від 28.01.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство "Фармація" товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Фарм" (надалі-позивач) звернулось в суд з позовом до державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську (надалі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000272302/0 та №0000292302/0 від 28.01.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначено суми податкових зобов'язань з урахуванням штрафних санкцій. Позивач не погоджується з даними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що вони суперечать нормам чинного законодавства та фактичним даним отриманих в процесі податкової перевірки.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду направив клопотання про розгляд справи за його відсутності, вимоги викладенні в позовній заяві підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив, надавши суду письмове заперечення, просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву та заперечення, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківську було винесено податкове повідомлення-рішення №0000272302/0 про нарахування податку з прибутку підприємства та штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення №0000292302/0 про нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій.

На підставі направлень від 09 грудня 2010 року №00011605 від 30 грудня 2010 року №00011752, відповідачем 14 січня 2011 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 жовтня 2010 року за наслідками якої складено акт №101/23-2/01977688 від 14 січня 2011 року. На підставі даного акту відповідачем винесено оскаржувані повідомлення рішення. За період, що перевірявся, позивач був платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та комунальному податку.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року встановлено його заниження з доходів від оренди в сумі 119 257 грн., в тому числі за 2 квартал 2009 року на суму 20396, 00 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 17030,00 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 18859, 00 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 23412, 00 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 20026,00 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 19535, 00 грн.

Також перевіркою встановлено заниження скоригованого валового доходу всього на 119 257, 00 грн., внаслідок надання в оренду пов'язаним особам ТОВ «Віваком» код ЄДРПОУ 33645374 за цінами, нижчими ніж звичайні.

Згідно акту перевірки, в охоплений перевіркою період, ДП "Фармація" здавало в оренду приміщення в одному і тому ж будинку різним юридичним особам, при цьому ТзОВ «Віваком» була визначена ціна оренди нижча за звичайну ціну в розумінні п.п.1.20.1 п.1.20 статті 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, даний договір укладений між пов'язаними особами, а тому отриманий платником податку дохід визначався виходячи із договірних цін, але вони не повинні бути нижчі за звичайні ціни, що діяли на час надання послуг оренди.

При проведенні документальної перевірки встановлено, що ДП "Фармація" та ТОВ "Віваком" є пов'язаними особами, оскільки засновником головного підприємства ТОВ "Іва-Фарм" та ТОВ «Віваком» є ОСОБА_2 (іден. номер НОМЕР_1).

Перевіркою проаналізовано рівень цін, виходячи із вимог п.п.1.20.1-1.20.4 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами, зроблено висновок про залишення орендної плати по договору оренди із ТОВ "Віваком".

Для аналізу цін на оренду приміщення використовувались податкові накладні, які були виписані на надані послуги з оренди приміщень вищевказаним суб'єктам господарювання та включені до податкового кредиту ДП "Фармація" ТОВ "Іва-Фарм".

При аналізі цін на оренду приміщення податковий орган прийшов до висновку, що підприємством здавались в оренду приміщення для різних юридичних осіб ТОВ "Ейбі Україна", ВАТ КБ "Надра" та ТОВ "Віваком" за тією ж адресою в одноповерховому будинку за різною вартістю 1 кв. м. протягом періоду з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року.

В ході перевірки податковим органом надано запит ДП "Фармація" ТОВ "Іва-Фарм" від 30.12.2010 року №32757/10/23-247/18541 для обґрунтування звичайної ціни, на який отримано відповідь 30.12.2012 року №1230, де вказано, що розмір орендної плати для вищевказаних орендарів є неоднаковий по причині специфікації використання приміщення та рівня проведених ремонтів, проте в договорах оренди приміщень вказано, що в оренду здаються приміщення з проведеним ремонтом.

Однак, ці обставини під час перевірки взяті до уваги не були, в акті свого відображення не знайшли, в зв'язку із чим позивач підтримав акт із запереченнями в цій частині висновків податкового органу.

Згідно п.п.1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних товарів (робіт, послуг) визначаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни, зокрема, але не включно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей, закінченням строку зберігання (придатності, реалізації), збутом неліквідних або низько ліквідних товарів, маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки, наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

В даному спірному випадку, перевіркою встановлено самостійно, без застосування державних стандартів з питань оцінки майна та майнових прав з метою визначення звичайної ціни оренди приміщення, було взято як зразок для порівняння інше приміщення за цією ж адресою, проте не було враховано, що приміщення яке стало об'єктом перевірки не є ідентичним приміщенню, яке використовувалось як зразок, оскільки воно жодним чином не пристосоване до перебування в ньому відвідувачів та використовується, на відміну від порівнюваного як складське приміщення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що при визначенні рівня звичайних цін слід врахувати висновки установ, організацій, що спеціалізуються у відповідній сфері діяльності, щодо рівня звичайних, ринкових цін на вказані ідентичні послуги у відповідний період та інформацію про укладені на момент надання послуг договори з ідентичними послугами у співставних умовах.

Відповідно до п. п. 1.20.8 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Разом з цим, п. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" №817/98 від 23.07.1998 року передбачено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи,послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів обов'язкових платежів та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Функції органів податкової служби всіх рівнів визначені статтями 8-10 Закону України "Про державну податкову службу в України". Права органів державної податкової служби всіх рівнів встановлені статтею 11 зазначеного Закону. У жодній з цих статей не встановлено право або функцію органів державної податкової служби встановлювати рівень звичайних цін.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем рівня звичайних цін застосованих до даних господарських відносин по наданню позивачем в оренду нежитлового приміщення, ТОВ "Віваком", а тому висновок про їх невідповідність звичайним цінам є необґрунтованим податковим органом, а оспорюванні повідомлення - рішення про збільшення податкових зобов'язань неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000272302/0 та №0000292302/0 від 28.01.2011 року прийняті відповідачем неправомірно, а тому позов слід задовольнити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000272302/0 про нарахування податку з прибутку підприємства та штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення №0000292302/0 про нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій винесені стосовно Дочірнього підприємства "Фармація" товариства з обмежиною відповідальністю "Іва-Фарм" від 28 01.2011 року Державною податковою інспекцією у м.Івано-Франківську.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 30 грудня 2013 року.