Ухвала

від 12.08.2015 по справі 2а-454/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 р. Справа № 876/1844/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Затолочного В.С., Улицького В.З.

за участю секретаря Бєлкіної Н.І.

представника позивача Струка А.І.

представника відповідача Яремака Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. у справі № 2a-454/11/0970 за позовом Дочірнього підприємства «Фармація» Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Фарм» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. у справі №2a-454/11/0970 за позовом Дочірнього підприємства «Фармація» Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Фарм» до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківськ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, позов було задоволено повністю, вирішено скасувати податкові повідомлення-рішення №0000272302/0 про нарахування податку з прибутку підприємства і штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення №0000292302/0 про нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій, винесені стосовно Дочірнього підприємства «Фармація» Товариства з обмежиною відповідальністю «Іва-Фарм» від 28 01.2011 року Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківськ.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням висновків акта перевірки, встановлення різних цін на ідентичні послуги для пов'язаних осіб.

В судових засіданнях представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю. Посилається на те, висновки скаржника про відхилення від звичайного рівня цін зроблено без звернення до організацій, які спеціалізуються у цій сфері. Посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11.02.2013 р. у справі №К-30740/09, у якій висловлена позиція про те, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Такий обов'язок скаржник не виконав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, 14.01.2011 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 жовтня 2010 року, за наслідками якої складено акт №101/23-2/01977688 від 14 січня 2011 року.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року встановлено його заниження з доходів від оренди в сумі 119257 грн., в тому числі за 2 квартал 2009 року на суму 20396 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 17030 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 18859 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 23412 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 20026 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 19535 грн. Також перевіркою встановлено заниження скоригованого валового доходу всього на 119257 грн., внаслідок надання в оренду пов'язаним особам ТОВ «Віваком» код ЄДРПОУ 33645374 за цінами, нижчими ніж звичайні.

На підставі даного акта було винесено оскаржувані повідомлення - рішення.

Як вбачається зі змісту акта, порушення скаржник вбачає в операціях з ТзОВ «Віваком», якому ДП «Фармація» здавало в оренду приміщення в одному і тому ж будинку різним юридичним особам, при цьому ТзОВ «Віваком» була визначена ціна оренди нижча за звичайну ціну в розумінні п.п.1.20.1 п.1.20 статті 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, даний договір укладений між пов'язаними особами (оскільки засновником головного підприємства ТОВ «Іва-Фарм» та ТОВ «Віваком» є одна і та ж особа - ОСОБА_3.), а тому отриманий платником податку дохід визначався виходячи із договірних цін, але вони не повинні бути нижчі за звичайні ціни, що діяли на час надання послуг оренди.

При аналізі цін на оренду приміщення податковий орган дійшов висновку, що підприємством здавались в оренду приміщення для різних юридичних осіб ТОВ «Ейбі Україна», ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «Віваком» за тією ж адресою в одноповерховому будинку за різною вартістю 1 кв. м. протягом періоду з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року.

В ході перевірки податковим органом надано запит ДП «Фармація» ТОВ «Іва-Фарм» від 30.12.2010 року №32757/10/23-247/18541 для обґрунтування звичайної ціни, на який отримано відповідь 30.12.2012 року №1230, де вказано, що розмір орендної плати для вищевказаних орендарів є неоднаковий по причині специфікації використання приміщення та рівня проведених ремонтів, проте в договорах оренди приміщень вказано, що в оренду здаються приміщення з проведеним ремонтом. Однак, ці обставини під час перевірки взяті до уваги не були, в акті свого відображення не знайшли.

Згідно з п.п.1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому, умови договорів на ринку ідентичних товарів (робіт, послуг) визначаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни, зокрема, але не включно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей, закінченням строку зберігання (придатності, реалізації), збутом неліквідних або низько ліквідних товарів, маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки, наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що в даному спірному випадку зазначена норма не була належно застосована скаржником. Було взято як зразок для порівняння інше приміщення за цією ж адресою, яке не є ідентичним приміщенню, яке використовувалось, та має інше цільове призначення - використовувалось як складське приміщення. До компетентних установ чи організацій за встановленням рівня звичайних цін скаржник не звертався.

Відповідно до п. п. 1.20.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін. Разом з цим, п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» №817/98 від 23.07.1998 року передбачено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів, обов'язкових платежів та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність відмінності від рівня звичайних цін ціни, застосованої до даних господарських відносин по наданню позивачем в оренду нежитлового приміщення ТОВ «Віваком».

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. у справі №2a-454/11/0970- без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Затолочний В.С.

Улицький В.З.

Повний текст ухвали складений 17.08.2015 року.