Постанова

від 14.01.2014 по справі 922/4022/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року Справа № 922/4022/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Воліка І.М., Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд" на рішення та постановугосподарського суду Харківської області від 29.10.2013 р. Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. у справі№ 922/4022/13 господарського Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд" (відповідач-1); 2. Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач-2) простягнення 76 033 991,54 грн., за участю представників: від позивачаШило Н.Є. від відповідача-1не з'явився від відповідача-2не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" (далі - ПАТ "Перший Український міжнародний банк") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд" (далі - ТОВ "Сінтал Агро Трейд") та Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ) та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, прийнятої судом до розгляду, просило суд стягнути з відповідачів, як із солідарних боржників, кошти у розмірі 76 033 991,54 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.10.2013 р. у справі № 922/4022/13 (суддя Бринцев О.В.) позовні вимоги ПАТ "Перший Український міжнародний банк" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Сінтал Агро Трейд" та НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ, як із солідарних боржників, на користь ПАТ "Перший Український міжнародний банк" заборгованість за сумою кредиту у розмірі 58 550 000,00 грн., заборгованість за непогашеними відсотками за користуванням кредитом у розмірі 9 288 271,23 грн.; заборгованість за непогашеною комісією у розмірі 2 319 838,36 грн.; пеню за порушення боргових зобов'язань у розмірі 5 875 881,95 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. (колегія суддів у складі: Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.) рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2013 р. у справі № 922/4022/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 29.10.2013 р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. у справі № 922/4022/13, ТОВ "Сінтал Агро Трейд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на новий судовий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли до Вищого господарського суду України 13.01.2014 р., ПАТ "Перший Український міжнародний банк" просить суд касаційної інстанції залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 24.02.2011 р. між ПАТ "Перший Український міжнародний банк" (Банк) та ТОВ "Сінтал Агро Трейд" (Позичальник) був укладений кредитний договір № 04-598 (далі - Кредитний договір), до якого у подальшому були укладені додаткові угоди № 1 від 29.07.2011 р., № 2 від 26.12.2011 р., № 3 від 21.02.2012 р., № 4 від 11.10.2012 р., № 5 від 27.12.2012 р. та № 6 від 15.02.2013 р.

За умовами п. 1.1 Кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі 70 000 000,00 грн., а Позичальник - використати кредит за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки, визначені Договором.

Згідно з п. 6.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 24.02.2016 р. Позичальник зобов'язаний у період з листопада по лютий кожного року щомісячно повертати кредит частинами у розмірі 3 500 000,00 грн. Датами повернення частин кредиту є 24 число кожного місяця.

Відповідно до положень п. 6.1 Кредитного договору у редакції додаткових угод № 4 від 11.10.2012 р. та № 5 від 27.12.2012 р. Позичальник зобов'язаний повернути кредит та виконати боргові зобов'язання за кредитом у повному обсязі не пізніше 20.03.2013 р. (при цьому до вказаної дати Позичальник зобов'язаний повертати кредит частинами та у строки згідно з наведеним графіком).

Згідно з п. 7.2.1 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються Банком за ставкою у розмірі 18% річних.

Водночас, у п. 7.2.2 Кредитного договору передбачено збільшення процентів за користування кредитом у випадку невиконання чи неналежного виконання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форсмажороного характеру) зобов'язань/умов, встановлених п. 10.3.6.1 та/або п. 10.3.6.3 та/або п.п. 10.3.6.7 - 10.3.6.9 цього Договору, та наведено порядок їх нарахування у такому випадку.

Відповідно до п. 7.2.5 Кредитного договору нараховані проценти повинні сплачуватись Позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця.

Згідно з п. 7.6.1 додаткової угоди № 4 від 11.10.2012 р. до Кредитного договору, починаючи з 01.10.2012 р. Позичальник сплачує Банку комісію за перевірку документів при виконанні розрахункових операцій за Кредитним договором у розмірі, який розраховується за формулою. Зазначена комісія сплачується щомісячно у строк, вказаний у п. 7.2.4 Договору.

Відповідно до додаткової угоди № 5 від 27.12.2012 р. до Кредитного договору, незважаючи на положення п. 7.6.1 цього Договору, комісія за перевірку Банком документів при здійсненні розрахункових операцій, пов'язаних з виконанням Позичальником зобов'язань за цим Договором, сплачується Позичальником наступним чином: у розмірі 375 890,41 грн. у період з 26.11.2012 р. по 24.12.2012 р. - не пізніше 25.01.2012 р.; у розмірі 340 650,68 грн. у період з 25.12.2012 р. по 24.01.2013 р. - не пізніше 25.01.2013 р.

У п. 12.1 Кредитного договору сторони визначили, що у разі порушення Позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань Банк має право нараховувати, а Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконання боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, відкривши Позичальнику позичковий рахунок та надавши йому обумовлені Кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується меморіальними ордерами: № 1010639807 від 28.02.2011 р., № 1010642404 від 02.03.2011 р. та № 1010641771 від 02.03.2011 р.

Відповідач-1, у свою чергу, частково повернув кредит, здійснивши наступні платежі: 22.12.2011 р. у розмірі 3 500 000,00 грн., 22.03.2013 р. - 5 250 000,00 грн., 19.09.2013 р. - 1 500 000,00 грн., 09.10.2013 р. - 1 200 000,00 грн.

Крім того, починаючи з 25.09.2012 р., відповідачем-1 сплачено проценти за користування кредитом не в повному обсязі та з порушенням строку їх сплати, а починаючи з 25.03.2013 р. відповідач-1 повністю припинив виконання взятих на себе зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, у зв'язку із неналежним виконанням Позичальником зобов'язань за Кредитним договором щодо здійснення платежів за кредитом та нарахованими процентами у нього виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором.

У зв'язку із виникненням простроченої заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування ним 29.05.2013 р. позивач надіслав відповідачу-1 письмову вимогу щодо виконання зобов'язань за Кредитним договором за вих. № КНА-61/345, яка була отримана відповідачем-1 01.06.2013 р., про що свідчить штамп Укрпошти.

Також, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором позивач уклав з відповідачем-2 (Поручитель) договір поруки № 10-601 від 24.02.2011 р. (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 всіх зобов'язань за Кредитним договором, з урахуванням додаткових угод до нього, про що свідчать укладені між сторонами додаткові угоди до Договору поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

29.05.2013 р. ПАТ "Перший Український міжнародний банк" звернулося до НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ з письмовою вимогою за вих. № КНА-61/346, в якій вимагало від відповідача-2 погасити заборгованість ТОВ "Сінтал Агро Трейд" перед Банком. Дана вимога була отримана відповідачем-2 30.05.2013 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідного відправлення.

З урахуванням викладеного, встановивши неналежне виконання зобов'язань за Кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним та комісії за перевірку документів при виконанні розрахункових операцій за Кредитним договором, а також ненадання суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 58 550 000,00 грн. та заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 9 288 271,23 грн.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань за Кредитним договором суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за непогашеною комісією у розмірі 2 319 838,36 грн. та пені у розмірі 5 875 881,95 грн., що передбачені Кредитним договором.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про безпідставність заперечень відповідача-2 проти щомісячного нарахування комісії за перевірку документів при виконанні розрахункових операцій за Кредитним договором, з огляду на те, що у п. 7.6.1 додаткової угоди № 4 від 11.10.2012 р. до Кредитного договору визначено, що комісія сплачується щомісячно у строк, вказаний у п. 7.2.4 Кредитного договору (тобто сплачується Позичальником щомісячно не пізніше 1 Банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця).

Доводи, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. та рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2013 р. у справі № 922/4022/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

О.А. Кролевець