Постанова

від 27.12.2013 по справі 811/3020/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2013 року Справа № 811/3020/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Кіровоградської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яха Василя Валентиновича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яха Василя Валентиновича про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що на підставі розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації №118-р від 22.02.12 між нею, як орендарем, та Кіровоградською райдержадміністрацією, як орендодавцем, 10.10.12 укладено договір оренди земельної ділянки площею 49,90 га, в т.ч.: 49,21 га - пасовищ, 0,69 га - під господарськими прогонами і шляхами, для ведення фермерського господарства, із земель резерву, що перебувають у державній власності на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. З метою державної реєстрації права оренди за цим договором позивачка та Кіровоградська райдержадміністрація 29.08.13 звернулися до реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області з відповідними заявами. За наслідками розгляду цих заяв відповідач 30.08.13 прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5441396, яким відмовив у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки за позивачкою, та рішення №5439561, яким відмовив у державній реєстрації права власності держави на земельну ділянку за Кіровоградською райдержадміністрацією. Позивачка стверджує про незаконність останнього рішення, доводячи, що Кіровоградська райдержадміністрація як орендодавець земельної ділянки є належною особою, яка вправі звертатися з заявою про реєстрацію права власності держави на земельну ділянку, на підставі розпорядження №118-р від 22.02.12. Воднораз, протиправна, на думку позивачки, відмова відповідача зареєструвати право власності держави на земельну ділянку за орендодавцем призвела до неможливості зареєструвати за нею право оренди земельної ділянки, як за орендарем. У зв'язку з цим, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5439561 від 30.08.13,

- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову державній реєстрації прав та їх обтяжень №5441396 від 30.08.13,

- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права власності держави на земельну ділянку за Кіровоградською районною державною адміністрацією, на підставі її заяви, поданої як належною особою, 29.08.13,

- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, за позивачкою на підставі заяви, поданої 29.08.13.

Ухвалою суду від 20.11.13 замінено неналежного позивача - ОСОБА_1 - на належного позивача 1 - Кіровоградську районну державну адміністрацію - за позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5439561 від 30.08.13, про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права власності держави на земельну ділянку за Кіровоградською районною державною адміністрацією.

Ухвалою суду від 20.11.13 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- 1 - Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області.

У судове засідання представник позивача-1 - Кіровоградської районної державної адміністрації - не з'явився, у наданих суду письмових поясненнях вказав, що відповідачем правомірно відмовлено у реєстрації права власності за державою в особі райдержадміністрації, яка з 01.01.13 не має права ініціювати державну реєстрацію права державної власності щодо спірної земельної ділянки.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-1 - Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області у судове засідання не з'явився, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог не надав.

Представник позивача-2 ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Відповідач у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, стверджуючи, що при прийнятті оскаржуваних рішень діяв відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та повноважень, які йому надано. Так, рішення №5439561 від 30.08.13 про відмову у державній реєстрації права власності держави на земельну ділянку за Кіровоградською райдержадміністрацією прийнято з огляду на те, що з 01.01.13 районні державні адміністрації позбавлені повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність або користування, а з заявою про реєстрацію права власності держави на земельні ділянки, які сформовані із земель державної власності, має право звернутися центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. Приймаючи рішення №5441396 від 30.08.13 та відмовляючи ОСОБА_1 у державній реєстрації речового права (права оренди земельної ділянки), відповідач виходив з того, що речове право оренди є похідним і реєструється після державної реєстрації права власності на майно, а відтак, відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку, сформовану із земель державної власності, зумовила відмову у державній реєстрації похідного речового права оренди земельної ділянки. Доводячи правомірність спірних рішень, просив суд у позові відмовити.

У судове засідання 27.12.13 сторони та третя особа, які були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, не прибули. Представниками позивачів та відповідачем подано до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини.

Розпорядженням голови Кіровоградської райдержадміністрації №118-р від 22.02.12 ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 49,90 га, з них: 49,21 га - пасовища, 0,69 га - під господарськими шляхами і прогонами, строком на 25 років для ведення фермерського господарства із земель запасу, що перебувають у державній власності на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, за кадастровим номером 3522582100:02:000:9184. (а.с. 24-25).

На виконання цього розпорядження між Кіровоградською райдержадміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі від 10.10.12 (а.с. 12- 23).

Для здійснення державної реєстрації цього договору ОСОБА_1 30.10.12 звернулася до Управління Держземагентства у Кіровоградському районі, однак до 01.01.13 така реєстрація проведена не була. (а.с. 136)

ОСОБА_1, діючи як правонабувач (орендар), 29.08.13 через свого уповноваженого представника ОСОБА_3 - звернулася до реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права оренди земельної ділянки), яка зареєстрована відповідачем в базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.08.13 за №2716618. (а.с. 72, 113).

Крім того, Кіровоградська районна державна адміністрація 29.08.13 звернулася до реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права державної власності), яка зареєстрована відповідачем в базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.08.13 за №2716274. (а.с. 71, 112).

Розглянувши заяву Кіровоградської районної державної адміністрації, державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Реп'ях В.В. прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5439561 від 30.08.13, яким відмовив у державній реєстрації права власності держави на земельну ділянку за Кіровоградською районною державною адміністрацією. (а.с. 30)

Розглянувши заяву ОСОБА_3, державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Реп'ях В.В. прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5439561 від 30.08.13, яким відмовив у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (а.с. 29).

Не погодившись з цими рішеннями, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон №1952-IV).

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5, 6 статті 3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини 1 цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Підстави відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень передбачені у частині 1 статті 24 Закону №1952-IV.

Як установлено судом, відповідач спірним рішенням №5441396 від 30.08.13 відмовив ОСОБА_1 у державній реєстрації речового права - права оренди земельної ділянки - з підстави, передбаченої пунктом 5-2 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV - заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності.

Як пояснив суду відповідач, таке рішення було прийнято ним з огляду на те, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки, сформованої із земель державної власності, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстроване право власності держави на цю земельну ділянку.

Воднораз, як установлено судом, попередньо прийнятим рішенням №5439561 від 30.08.13 відповідач відмовив у державній реєстрації права власності держави на цю земельну ділянку за заявою Кіровоградської районної державної адміністрації, поданою одночасно з заявою ОСОБА_1, з підстави, передбаченої пунктом 3 ч.1 ст. 24 Закону №1952-IV - із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа, а саме "особа, яка відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції, що діє з 01.01.2013 р.) не має повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність або у користування. Починаючи із 01.01.2013 р. із заявою про реєстрацію права власності держави на земельні ділянки, які сформовані із земель державної власності, має право звертатись центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи".

Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація права власності держави на земельну ділянку, яка є предметом договору оренди землі від 10.10.12, укладеного між Кіровоградською райдержадміністрації та позивачкою ОСОБА_1, на момент виникнення спірних правовідносин проведена не була, а до Державного земельного кадастру інформація про форму власності земельної ділянки не внесена. (а.с. 90, 172)

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. "є" ч.1 ст.15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Повноваження органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 ЗК України.

Так, відповідно до частини 3 цієї статті (у редакції Закону України№5245-VI, яка діє з 01.01.13) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Натомість, відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України (у редакції, яка діє з 01.01.13) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.11 №445, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.12 №258, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.12 за №852/21164, Головне управління Держземагентства в області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Згідно з підпунктом 4.32 пункту 4 цього Положення Головне управління Держземагентства в області відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Таким чином, з 01.01.13 повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності передані до Держземагентства та його територіальних органів.

Воднораз, суд зазначає, що зміна органу виконавчої влади, через який державою реалізується право розпорядження землями державної власності, зокрема, щодо передачі їх у користування, не зумовила припинення чинності та дії рішень щодо передачі земельних ділянок у користування, прийнятих уповноваженими органами до 01.01.13.

У зв'язку з набранням чинності з 01.01.13 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.12 №5245-VI (надалі - Закон №5245-VI) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

При цьому, відповідно до підпункту "г" пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

З метою спрощення та скорочення в часовому просторі процедури передачі земельних ділянок державної або комунальної власності у власність або користування громадянам, юридичним особам Верховною Радою України 14.05.13 прийнято Закон України №233-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням", який набрав чинності 16.06.13 (надалі - Закон №233-VII).

Цим Законом доповнено Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" статтею 4-1 "Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності".

Відповідно до частин 1, 3, 4 вказаної норми рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

При поновленні або внесенні змін до договорів суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування (сервітут), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), права оренди земельної ділянки.

Крім того, Законом №233-VII частину 1 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" доповнено новим абзацом 7 такого змісту: "У разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку".

Також Законом №233-VII пункт 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.09.12 №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" викладено в такій редакції: "9. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом".

Отже, Законом №233-VII запроваджено особливий порядок державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, який полягає, зокрема, в одночасності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на земельну ділянку з державною реєстрацією похідного речового права на неї.

Цим Законом встановлено виключення з передбаченого ч.2 ст.4 Закону №1952-IV загального правила про проведення реєстрації похідного речового права на нерухоме майно після державної реєстрації права власності на таке майно, щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини 7 статті 16 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктами 1, 6 частини 1 статті 19 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацією права оренди земельної ділянки, яка сформована із земель державної власності, відповідач не врахував вимог Закону №1952-IV, Закону №233-VII про обов'язковість проведення державної реєстрації права власності держави на таку земельну ділянку одночасно з державною реєстрацією речового права на цю земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки у користування, яке вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави на зазначену земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, разом з заявою про державну реєстрацією права оренди земельної ділянки, яке виникло за договором оренди від 10.10.12, ОСОБА_1, як правонабувач земельної ділянки, подала державному реєстратору розпорядження голови Кіровоградської райдержадміністрації №118-р від 22.02.12 про передачу їй земельної ділянки в оренду. (а.с. 117) Вказане розпорядження, яке прийнято Кіровоградською райдержадміністрацією у межах повноважень, наданих їй чинним на той час законодавством, діє та не скасовано. Відтак, це розпорядження у розумінні абзацу 7 частини 1 статті 16 Закону №1952-IV є належним рішенням органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки у користування та вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави на зазначену земельну ділянку. При цьому чинним законодавством у такому разі не передбачено безпосереднє звернення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за проведенням державної реєстрації права власності.

Подача позивачкою цього документу разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права, що є похідним від права власності) зумовлювала обов'язок державного реєстратора розглянути одночасно заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якою є розпорядження голови Кіровоградської райдержадміністрації №118-р від 22.02.12, та подану заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), та за результатами їх розгляду прийняти рішення щодо державної реєстрації прав по кожній з заяв.

Позбавлення Кіровоградської райдержадміністрації, як орендододавця за договором оренди земельної ділянки, повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у користування, не позбавило ОСОБА_1 статусу правонабувача цієї земельної ділянки та її права ініціювати державну реєстрацію за нею права оренди земельної ділянки.

Як передбачено частиною 4 статті 24 Закону №1952-IV, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відтак, рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5441396 від 30.08.13 за заявою ОСОБА_1 прийнято відповідачем безпідставно, всупереч нормам ст. 4-1, абзацу 7 частини 1 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які не ставлять вирішення питання про державну реєстрацію похідного речового права на земельні ділянку державної власності, в залежність від наявності державної реєстрації права власності, а передбачають одночасність державної реєстрації права власності держави на земельну ділянку з державною реєстрацією похідного речового права на неї. Тому позов в частині вимоги про визнання цього рішення протиправним та скасування підлягає задоволенню.

Воднораз, рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5439561 від 30.08.13 за заявою Кіровоградської райдержадміністрації від 29.08.13 прийнято відповідачем правомірно, оскільки відповідно до пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", статті 122 ЗК України Кіровоградська райдержадміністрація не відноситься до кола осіб, за заявами яких може бути здійснена державна реєстрація права держави на вказану земельну ділянку, тому відповідач правомірно відмовив Кіровоградській райдержадміністрації у державній реєстрації права власності, з огляду на те, що із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа, як це передбачено п.3 ч.1 ст. 24 Закону №1952-IV. Відтак, позов у цій частині позовних вимог задоволенню не підлягаю.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права власності держави на земельну ділянку та іншого речового права - права оренди земельної ділянки, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частин 1, 4, 12 статті 15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

Згідно з частиною 2 статті 30 Закону №1952-IV дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів з боку відповідача. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (свободу, інтерес) і це право порушено відповідачем. При цьому зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, як спосіб захисту порушеного права, застосовується у разі встановлення судом протиправної бездіяльності відповідача. Під бездіяльністю слід розуміти пасивну поведінку суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, зокрема, невиконання суб'єктом владних повноважень визначеного законом обов'язку вчинити дії або прийняти рішення.

Між тим, на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом відповідач не допустив щодо позивачів протиправної бездіяльності, яка б зумовлювала право позивачів вимагати вчинення від нього певних дій.

Суд зазначає, що визнання судом протиправним та скасування рішення №5441396 від 30.08.13 про відмову у державній реєстрації права оренди земельної ділянки, прийнятого за заявою позивачки ОСОБА_1, свідчить, що таке рішення, як правовий акт індивідуальної дії акт, не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Відтак, скасування цього рішення відновлює правове становище, яке існувало до його прийняття, що зумовлює обов'язок державного реєстратора розглянути подану та зареєстровану 29.08.13 в базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву ОСОБА_1, відповідно до наданих повноважень, у межах встановленої компетенції та згідно з висновками суду. При цьому, державний реєстратор не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, визнане судом протиправним.

Дотримуючись порядку проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, установленого статтею 15 Закону №1952-IV, державний реєстратор, за умови встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень (п.2 ч.1 ст.15 Закону №1952-IV), повинен за заявою ОСОБА_1 прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (п.3 ч.1 ст.15 Закону №1952-IV). При цьому, як зазначалося вище, одночасно з державною реєстрацією речового права оренди на земельну ділянку, що сформована із земель державної власності, має бути проведена державна реєстрація права власності держави на цю земельну ділянку.

За таких обставин, заявлені вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права власності держави на земельну ділянку та іншого речового права - права оренди земельної ділянки, наразі не потребує додаткового вирішення, а тому у її задоволенні суд відмовляє.

Щодо позовних вимог Кіровоградської райдержадміністрації, залученої до участі у справі в якості позивача, суд прийшов до висновку, що оскільки її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин відповідачем не порушено, тому у задоволенні позовних вимог, спрямованих на захист її інтересів, належить відмовити.

Згідно з частинами 1, 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Зважаючи на часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачці ОСОБА_1 з Державного бюджету України здійснені нею судові витрати у сумі 34, 41 грн. Відповідачем судові витрати, передбачені ч.2 ст.94 КАС України, не понесені.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яха Василя Валентиновича №5441396 від 30.08.13 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

У решті позовних вимог відмовити.

Присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 34. 41 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш