Ухвала

від 07.10.2014 по справі 811/3020/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2014 рокусправа № 811/3020/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яха Василя Валентиновича

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Кіровоградської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яха Василя Валентиновича, третя особа - Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом до суду, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5439561 від 30.08.13; визнати протиправними та скасувати рішення про відмову державній реєстрації прав та їх обтяжень №5441396 від 30.08.13; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права власності держави на земельну ділянку за Кіровоградською районною державною адміністрацією, на підставі її заяви, поданої як належною особою, 29.08.13; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, за позивачкою на підставі заяви, поданої 29.08.13.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року у позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яха Василя Валентиновича №5441396 від 30.08.13 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що суд повинен був зобов'язати відповідача саме вчинити дії щодо державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, за позивачкою на підставі заяви, поданої 29.08.13, крім того відмова у державній реєстрації права власності на земельну ділянку за Кіровоградською районною державною адміністрацією буде перешкодою для реалізації прав позивачів у зазначеній сфері, тобто реального захисту порушеного права позивача не відбулося , в зв'язку з чим просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення яким задовольнити позов в повному обсязі.

В апеляційній скарзі державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'ях В.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції та, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Посилається на те, що право оренди земельної ділянки є похідним і реєструється після державної реєстрації права власності на таке майно.

В судовому засіданні апеляційної інстанції державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'ях В.В. просив задовольнити вимоги своєї апеляційної скарги з викладених у ній підстав, інші сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням голови Кіровоградської райдержадміністрації №118-р від 22.02.12 ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 49,90 га, з них: 49,21 га - пасовища, 0,69 га - під господарськими шляхами і прогонами, строком на 25 років для ведення фермерського господарства із земель запасу, що перебувають у державній власності на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, за кадастровим номером 3522582100:02:000:9184. (а.с. 24-25).

На виконання цього розпорядження між Кіровоградською райдержадміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі від 10.10.12 р.

Для здійснення державної реєстрації цього договору ОСОБА_1 30.10.12 звернулася до Управління Держземагентства у Кіровоградському районі, однак до 01.01.13 така реєстрація проведена не була.

29.08.13 через свого уповноваженого представника ОСОБА_1 - звернулася до реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права оренди земельної ділянки), яка зареєстрована відповідачем в базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.08.13 за №2716618. За результатами розгляду вказаної заяви, державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Реп'ях В.В. прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5441396 від 30.08.13, з підстави, передбаченої пунктом 5-2 ч.1 ст. 24 Закону №1952-IV - заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності.

29.08.13 р. Кіровоградська районна державна адміністрація звернулася до реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права державної власності), яка зареєстрована відповідачем в базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.08.13 за №2716274. За результатами розгляду заяви Кіровоградської районної державної адміністрації, державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Реп'ях В.В. прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5439561 від 30.08.13, яким відмовив у державній реєстрації права власності держави на земельну ділянку за Кіровоградською районною державною адміністрацією з підстави, передбаченої пунктом 3 ч.1 ст. 24 Закону №1952-IV - із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа, а саме «особа, яка відповідно до ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діє з 01.01.2013 р.) не має повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність або у користування. Починаючи із 01.01.2013 р. із заявою про реєстрацію права власності держави на земельні ділянки, які сформовані із земель державної власності, має право звертатись центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи».

За визначенням, наведеним у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон №1952-IV ), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5, 6 статті 3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини 1 цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Підстави відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень передбачені у частині 1 статті 24 Закону №1952-IV .

Державна реєстрація права власності держави на земельну ділянку, яка є предметом договору оренди землі від 10.10.12, укладеного між Кіровоградською райдержадміністрації та позивачкою ОСОБА_1, на момент виникнення спірних правовідносин проведена не була, а до Державного земельного кадастру інформація про форму власності земельної ділянки не внесена.

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. «є» ч.1 ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Повноваження органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 ЗК України .

Так, відповідно до частини 3 цієї статті (у редакції Закону України№5245-VI , яка діє з 01.01.13) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України (у редакції, яка діє з 01.01.13) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.11 №445 , Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.12 №258, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.12 за №852/21164 , Головне управління Держземагентства в області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Згідно з підпунктом 4.32 пункту 4 цього Положення Головне управління Держземагентства в області відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

З урахуванням зазначеного, з 01.01.13 повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності передані до Держземагентства та його територіальних органів.

За таких обставин судом першої інстанції вірно зазначено, що зміна органу виконавчої влади, через який державою реалізується право розпорядження землями державної власності, зокрема, щодо передачі їх у користування, не зумовила припинення чинності та дії рішень щодо передачі земельних ділянок у користування, прийнятих уповноваженими органами до 01.01.13.

У зв'язку з набранням чинності з 01.01.13 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.12 №5245-VI (надалі - Закон №5245-VI ) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

При цьому, відповідно до підпункту «г» пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VI з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

З метою спрощення та скорочення в часовому просторі процедури передачі земельних ділянок державної або комунальної власності у власність або користування громадянам, юридичним особам Верховною Радою України 14.05.13 прийнято Закон України №233-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням» , який набрав чинності 16.06.13 (надалі - Закон №233-VII ).

Цим Законом доповнено Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» статтею 4-1 «Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності».

Відповідно до частин 1, 3, 4 вказаної норми рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України , документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

При поновленні або внесенні змін до договорів суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування (сервітут), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), права оренди земельної ділянки.

Законом №233-VII частину 1 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» доповнено новим абзацом 7 такого змісту: «У разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку».

Законом №233-VII пункт 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.12 №5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» викладено в такій редакції: « 9. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом».

Тобто Законом №233-VII запроваджено особливий порядок державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, який полягає, зокрема, в одночасності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на земельну ділянку з державною реєстрацією похідного речового права на неї.

Цим Законом встановлено виключення з передбаченого ч.2 ст. 4 Закону №1952-IV загального правила про проведення реєстрації похідного речового права на нерухоме майно після державної реєстрації права власності на таке майно, щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини 7 статті 16 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктами 1, 6 частини 1 статті 19 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Разом з заявою про державну реєстрацією права оренди земельної ділянки, яке виникло за договором оренди від 10.10.12, ОСОБА_1, як правонабувач земельної ділянки, подала державному реєстратору розпорядження голови Кіровоградської райдержадміністрації №118-р від 22.02.12 про передачу їй земельної ділянки в оренду. Вказане розпорядження, яке прийнято Кіровоградською райдержадміністрацією у межах повноважень, наданих їй чинним на той час законодавством, діє та не скасовано.

З урахуванням абзацу 7 частини 1 статті 16 Закону №1952-IV вказане розпорядження є належним рішенням органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки у користування та вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави на зазначену земельну ділянку. При цьому чинним законодавством у такому разі не передбачено безпосереднє звернення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за проведенням державної реєстрації права власності.

З урахуванням зазначених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подача позивачкою цього документу разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права, що є похідним від права власності) зумовлювала обов'язок державного реєстратора розглянути одночасно заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якою є розпорядження голови Кіровоградської райдержадміністрації №118-р від 22.02.12, та подану заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), та за результатами їх розгляду прийняти рішення щодо державної реєстрації прав по кожній з заяв.

Позбавлення Кіровоградської райдержадміністрації, як орендододавця за договором оренди земельної ділянки, повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у користування, не позбавило ОСОБА_1 статусу правонабувача цієї земельної ділянки та її права ініціювати державну реєстрацію за нею права оренди земельної ділянки. А тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5441396 від 30.08.13 за заявою ОСОБА_1 оскільки вимоги ст. 4-1, абзацу 7 частини 1 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , не ставлять вирішення питання про державну реєстрацію похідного речового права на земельні ділянку державної власності, в залежність від наявності державної реєстрації права власності, а передбачають одночасність державної реєстрації права власності держави на земельну ділянку з державною реєстрацією похідного речового права на неї.

Відповідно до пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , статті 122 ЗК України Кіровоградська райдержадміністрація не відноситься до кола осіб, за заявами яких може бути здійснена державна реєстрація права держави на вказану земельну ділянку, в зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до вірно висновку про правомірність рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5439561 від 30.08.13 за заявою Кіровоградської райдержадміністрації від 29.08.13.

Відмовляючи в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права власності держави на земельну ділянку та іншого речового права - права оренди земельної ділянки, з чим не погодився позивач, колегія суддів зазначає, що прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень є дискреційним повноваженням органів реєстрації.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, з огляду на положення ст. 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 КАС України , критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

З огляду на викладене завдання, покладені на реєстраційну службу, в тому числі щодо реєстрації права власності та права оренди земельної ділянки за своєю правовою природою, є її виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), тобто втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Реп'яха Василя Валентиновича - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 10 жовтня 2014 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна