Постанова

від 14.01.2014 по справі 810/6707/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року м. Київ 810/6707/13-а

12:29

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Сергеєв М.В.,

від відповідача - Степашкін І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень- рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)» з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2013 № 0005732205, від 21.11.2013 № 0005742205 та від 21.11.2013 № 0005722205 в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 191977,00 грн., з них основного платежу в сумі 145746,00 грн. та штрафних фінансових санкцій в сумі 46231,00 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі Акта перевірки, в якому встановлено заниження податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, а також завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у зв'язку із включенням до складу витрат і податкового кредиту сплачених коштів у складі ціни придбаного товару і послуг у ТОВ «ВЛАДІГОР», ТОВ «НЬЮБЕЛАНС», ПП «ДВИЖОК», ПП «ТД «АЛЬКОР», ТОВ «ТАКО ТРЕЙД», ТОВ «ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ», оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари і послуги контрагентами фактично не поставлялись і не надавались.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки про заниження податку на прибуток і податку на додану вартість є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки укладені договори із ТОВ «ВЛАДІГОР», ТОВ «НЬЮБЕЛАНС», ПП «ДВИЖОК», ПП «ТД «АЛЬКОР», ТОВ «ТАКО ТРЕЙД», ТОВ «ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ» мали реальний характер - товар поставлений, а послуги надані контрагентами у повному обсязі і оплачені позивачем. Крім того, позивач зазначив, що ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» у 2010 році мало назву ТОВ «Хорст Імпорт», проте, податковий орган не прийняв до уваги даний факт під час перевірки і вказав на відсутність будь-яких відносин вказаного контрагента з ТОВ «Кен-Пак (Україна)». Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між позивачем і вказаними підприємствами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які були надані під час перевірки податковому органу. Контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

Крім того, позивач у позовній заяві акцентує увагу на тому, що відповідачем безпідставно застосовано до відповідача суму штрафних санкцій у розмірі 50 %. Проте, нарахування штрафних санкцій у такому розмірі здійснюється у разі наявності повторного порушення, якого по суті не було.

Відповідач позову не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки позивача досліджено дані матеріалів перевірок контрагентів позивача, згідно з якими встановлено відсутність поставок товарів та нікчемність господарських відносин контрагентів позивача з покупцями.

На думку податкового органу спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

На виконання вимог ухвали суду від 09.12.2013 відповідачем не було надано суду: Акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 02.08.2013 № 1147/26-57-22-049/37099312 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» та Акт ДПІ у Броварському районі Київської області від 05.06.2012 № 336/221/36706476 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «ДВИЖОК». Обгрунтованих пояснень з цього приводу представник відповідача суду не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у період з 2010 по 2012 позивач мав господарські відносини з ТОВ «ВЛАДІГОР», ТОВ «НЬЮБЕЛАНС», ПП «ДВИЖОК», ПП «ТД «АЛЬКОР», ТОВ «ТАКО ТРЕЙД», ТОВ «ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і ТОВ «ВЛАДІГОР» укладено договір від 19.07.2003 № 19-0703.1 та договір від 25.04.2003 № 5/ВК, предметом яких було надання послуг пов'язаних з декларуванням і митним оформленням товару.

08.02.2011 між позивачем і ПП «Торговий Дім «Алькор» укладено договір купівлі-продажу № К-1643, предметом якого була поставка витратних матеріалів на обладнання.

11.04.2011 між позивачем і ТОВ «ТАКО ТРЕЙД» укладено договір купівлі-продажу № К-1734, предметом якого була поставка витратних матеріалів на обладнання.

01.07.2011 між позивачем і ПП «ДВИЖОК» укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні № К - 1833.

У травні 2012 між позивачем і ТОВ «Хорст Імпорт» укладено договір поставки від 01.06.2012 № К-2132, предметом якого була поставка запчастин і витратних матеріалів до обладнання.

Результати виконання даних правочинів оформлені податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаного у вказаних підприємств товарів і послуг включено до податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми здійснених позивачем витрат включені до складу витрат відповідних періодів.

Посадовими особами Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кен-Пак (Україна)» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 17.10.2013 № 1220/10-08-22-01/32201166 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

1) пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139. ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 868 509 грн. в тому числі по періодах:

- півріччя 2010 - 1 620 грн. (2 квартал 2010 - 1 620 грн.);

- 3 квартали 2010 - 1 620 грн. (3 квартал 2010 - 0 грн.);

- за 2010 - 1 620 грн. (4 квартал 2010 - 0 грн.);

- 2 квартал 2011 - 510 944 грн.;

- 2-3 квартали 2011 - 664 573 грн. (З квартал 2011 - 153 629 грн.);

- 2-4 квартали 2011 - 775 389 грн. (4 квартал 2011 - 110 816 грн.);

- півріччя 2012 - 86 757 грн. (2 квартал 2012 - 86 757 грн.);

- 3 квартали 2012 - 86 757 грн. (3 квартал 2012 - 0 грн.);

- за 2012 - 91 500 грн. (4 квартал 2012 - 4 743 грн.).

2) п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, .198,2, пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України:

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 37 808 грн., в тому числі по періодам червень 2011 - 5 208 грн., грудень 2011 - 28 083 грн., жовтень 2012 - 2831 грн., листопад 2012 - 1686 грн.;

- завищено суму що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 97 835 грн.. в т.ч. по періодам липень 2010 - 1 296 грн., серпень 2011 - 10 490 грн., вересень 2011 3023 грн., травень 2012 - 83 026 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ «ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ» на суму 6480,00 грн., які включені позивачем до складу валових витрат у другому кварталі 2010.

На сторінці 12 Акта перевірки відповідачем зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть бритися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено показники, задекларовані в рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» на суму 6480,00 грн.

Відносно ТОВ «ВЛАДІГОР» відповідачем в Акті перевірки (сторінки 14 -15) зазначено, що ТОВ «ВЛАДІГОР» здійснено поставку товарів на адресу ТОВ «Кен-Пак (Україна)», про що свідчить надані до перевірки ТОВ «Кен-Пак (Україна)» оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

ТОВ «ВЛАДІГОР» здійснено поставки товарів (послуг) у наступних періодах:

- 2 квартал 2012 - 413 130 грн.;

До складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування підприємством віднесено витрати по взаємовідносинах з ТОВ «ВЛАДІГОР» в розмірі 83 026 грн. в тому числі по періодам:

- 2 квартал 2012 - 413 130 грн.

Крім того, у розділі 3.2 Акта «Податок на додану вартість» відповідачем відображено, що до складу податкового кредиту за результатом проведення господарських операцій з ТОВ «ВЛАДІГОР» позивачем віднесено суми податку на додану вартість у розмірі 83026,00 грн.

Щодо ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» податковим органом в Акті перевірки зазначено (сторінки 15 - 16 Акта перевірки), що ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» здійснено поставку товарів на адресу ТОВ «Кен-Пак (Україна)», про що свідчать надані до перевірки ТОВ «Кен-Пак (Україна)» оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» здійснено поставки товарів (послуг) у наступних періодах:

- 4 квартал 2012 - 22 584 грн.;

До складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування підприємством віднесено витрати по взаємовідносинах з ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» в розмірі 22 584 грн., в тому числі по періодам:

- 4 квартал 2012 - 22 584 грн.

У подальшому, позивач посилається на Акт від 01.08.2013 № 677/26-55-22-08/36678507 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮБЕЛАНС» (код ЄДРПОУ 36678507) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012 по 31.10.2012, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно з яким вручення посадовим особам ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» (код ЄДРПОУ 36678507) запиту № 5664/10/26-55-22-08-10 від 01.08.2013 про надання пояснень та їх документальних підтверджень, для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період діяльності з 01.10.2012 по 31.10.2012 не є можливим, у зв'язку з тим що ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» і його посадові особи відсутні за податковою (фактичною) адресою.

Враховуючи відсутність ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» (код ЄДРПОУ 36678507) за місцезнаходженням проведення зустрічної звірки неможливе.

Таким чином, ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» не надано жодних пояснень та їх документальне підтвердження на підтвердження даних податкових декларацій та розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів.

Крім того, як вказано в Акті перевірки до ДПІ у Вишгородському районі Київської області надійшов Акт № 978/26-55-22-08/36678507 від 02.09.2013 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» (код ЄДРПОУ 36678507), складений ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, згідно з яким перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» і покупцями.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на TОВ «НЬЮБЕЛАНС» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складає - 1 особа.

Відповідно до поданих підприємством до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них і іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного і торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «НЬЮБЕЛАНС», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «НЬЮБЕЛАНС» і контрагентами є фіктивними правочинами, і такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відносно ПП «ДВИЖОК» в Акті перевірки (сторінка 16-17) зазначено, що ПП «ДВИЖОК» здійснено поставку товарів ТОВ «Кен-Пак (Україна)» про що свідчать надані до перевірки ТОВ «Кен-Пак (Україна)» оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

ПП «ДВИЖОК» здійснено поставку товарів (послуг) у наступних періодах: 4 квартал 2011 на суму 140417 грн.

До складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування підприємством віднесено витрати по взаємовідносинах з ПП «ДВИЖОК» в розмірі 140417 грн.

До ДПІ у Вишгородському районі Київської області надійшов Акт № 336/221/36706476 від 05.06.2012 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «ДВИЖОК» (код ЄДРПОУ 36706476), складений ДПІ у Броварському районі Київської області, згідно з яким перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ПП «ДВИЖОК» і покупцями. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ПП «ДВИЖОК» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва складає - 1 особа.

Відповідно до поданих підприємством до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

З вказаних фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «ДВИЖОК» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ПП «ДВИЖОК», фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «ДВИЖОК» і контрагентами є фіктивними правочинами, і такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Щодо ПП «Торговий Дім «Алькор», згідно з Актом перевірки (сторінки 17 - 18) ПП «Торговий Дім «АЛЬКОР» здійснено поставку товарів на адресу ТОВ «Кен-Пак (Україна)», про що свідчать надані до перевірки ТОВ «Кен-Пак (Україна)» оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

ПП «Торговий Дім «АЛЬКОР» здійснено поставки товарів (послуг) у періоді 3 кварталу 2011 року в сумі 39252 грн.

До складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування підприємством віднесено витрати по взаємовідносинах з ПП «Торговий Дім «АЛЬКОР» в розмірі 7850 грн.

До ДПІ у Вишгородському районі Київської області надійшов Акт № 1147/26-57-22-049/37099312 від 02.08.2013 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «Торговий Дім «АЛЬКОР» ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві згідно з яким перевіркою встановлено відсутність поставок товарів і укладення угод з метою настання реальних наслідків між ПП «Торговий Дім «Алькор» і покупцями. В зв'язку з тим. що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, таким правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ПП «Торговий Дім «АЛЬКОР» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва складає - 1 особа.

Відповідно до поданих підприємством до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

З вказаних фактів, податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ПП «Торговий Дім «АЛЬКОР» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводіездатності ПП «Торговий Дім «АЛЬКОР», фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Торговий Дім «АЛЬКОР» і контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Щодо ТОВ «ТАКО ТРЕЙД» відповідачем встановлено, що даний контрагент поставив позивачу товару у наступних періодах: 2 квартал 2011 в сумі 28317,00 грн.; 3 квартал 2011 в сумі 26041,00 грн.

До складу податкового кредиту, віднесено суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ТАКО ТРЕЙД» у розмірі 54 358 грн., в тому числі по періодам: 2 квартал 2011 - 28 317 грн.; 3 квартал 2011 - 26 041 грн.

Як зазначає відповідач в Акті перевірки до ДПІ у Вишгородському районі Київської області надійшов Акт від 30.05.2013 № 91/22.3-35018446 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТАКО ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 35018446) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Остін Трейд» (код за ЄДРПОУ 37582931), ТОВ «Різано Трейд» (код за ЄДРПОУ 36445153), ТОВ «Маркой груп і Ко» (код за ЄДРПОУ 37135774), ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (код 36803875), ТОВ «Промелектро 75» (код 36098229) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011», складений ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, в якому зазначено, що враховуючи те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Тако Трейд» відсутні, посадові особи за податковою адресою: 04080, м. Київ, Оболонський район, вул. Хвойки, 21 не знаходяться, перевірку проведено за результатами аналізу даних бази «Податковий блок», що використовується в ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, інших джерел інформації.

Місцезнаходження платника податків перевіркою встановити не є можливим. Згідно з Довідкою про не встановлення місцезнаходження платника від 01.04.2013 № 367/07-05 ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС за податковою адресою ТОВ «ТАКО ТРЕЙД» не знаходиться.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС отримало протокол допиту свідка від 24.11.2011 ОСОБА_4 (попередня фамілія - Синіцина), директора ТОВ «РІЗАНО ТРЕЙД» (Слідча дія проводилась в країні - Росія, м. Арзамас, старшим слідчим СВ МВД Росії по м. Арзамас Швецов М.В.), згідно з яким свідок пояснила, що не має відношення до ТОВ «РІЗАНО ТРЕЙД».

ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС отримало Акт від 19.01.2012p №8/2300/37135774 «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Остін Трейд» код ЄДРПОУ 37582931, з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з липня 2011 по листопад 2011, складеного Яготинською МДПІ Київської області.

Згідно даних наданих Головним, центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 перетинав державний кордон України 2рази протягом 2011 року (термін перебування 2 дні) 22.03.2011 року та 30.05.2011 року.

Відповідно до довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 19.12.2011р. №5408, місцезнаходження платника податків не встановлено.

Яготинсъке бюро технічної інвентаризації повідомило, що за ТОВ «Остін Трейд» (код ЄДРПОУ 37582931) по реєстровим книгам бюро технічної інвентаризації нерухомого майна на праві власності в Згурівському районі не зареєстровано (лист №1 від 12.01.2012012 року).

Баришівське ВРЕВ ДАІ при УДАІГУМВС України в Київській області повідомило, що за ТОВ «Остін Трейд» (код ЄДРПОУ 37582931) транспортні засоби не зареєстровані, (лист №2851 від 10.01.2012 року).

Згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області №159 від 21.09.11, Лавріненко Л.М. в якому зазначено що, при проведенні дослідження встановлено, що підпис, який виконаний на договорі № 69 від 15 липня 2011 року про визнання електронних документів, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

10.01.2012 року СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема ТОВ «Остін Трейд» (код ЄДРПОУ 37582931) на ім'я громадянина Російської Федерації ОСОБА_6 з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Таким чином, діяльність даного підприємства було направлене на здійснення протиправної діяльності направленої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів.

За результатами розгляду матеріалів перевірок контрагентів позивача, відповідач на сторінці 23 Акта перевірки зазначив, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків, господарські операції ТОВ «ТАКО ТРЕЙД» за період березень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, щодо придбання товарів (робіт послуг) у контрагентів - постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети і необхідного обсягу цивільної дієздатності.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005722205, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 913540,00 грн., з них 867309,00 грн. за основним платежем і 46231,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005732205, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 54110,00 грн., з них 37808,00 грн. за основним платежем і 16302,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005742205, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 97835,00 грн. і визначено суму штрафних (фінансових) санкцій 48594,00 грн.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005732205, № 0005742205 повністю та податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005722205 частково.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про безтоварність господарських відносин між позивачем і ТОВ «ВЛАДІГОР», ТОВ «НЬЮБЕЛАНС», ПП «ДВИЖОК», ПП «ТД «АЛЬКОР», ТОВ «ТАКО ТРЕЙД», ТОВ «ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ» судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Як було зазначено судом, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з вказаними підприємствами предметом яких було надання послуг митного оформлення і поставки запчастин і витратних матеріалів.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

1) по ТОВ «ВЛАДІГОР» - Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, податкових накладних, вантажних митних декларацій,

2) по ПП «Движок» - Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, податкових накладних;

3) по ПП «Торговий Дім «Алькор» - видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних;

4) по ТОВ «Тако Трейд» - видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних;

5) по ТОВ «ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ» - видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних;

6) по ТОВ «Хорст Імпорт» (ТОВ «НЬЮБЕЛАНС») - видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у даних контрагентів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган під час судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

На підтвердження факту оплати за поставлені товари та надані послуги позивачем надано суду платіжні доручення за період з 2010 по 2012 рік по даним контрагентам.

Вказане спростовує доводи податкового органу, щодо відсутності у позивача первинних бухгалтерських документів, якими оформлені господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Суд звертає увагу, що відповідачем в Акті перевірки взагалі не викладено перелік документів, який був використаний в ході проведення перевірки, що є порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, відповідно до пункту 3.11 якого, загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити, зокрема, інформацію про документи, які використані при перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Отже, фактично відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій виходячи лише зі змісту Актів перевірок інших податкових органів, за відсутності дослідження первинних бухгалтерських документів.

Крім того, у письмових запереченнях від 06.11.2013 № 530 на Акт перевірки, ТОВ «Кен-Пак (Україна)» додатково надавало податковому органу копії первинних документів, про що зазначено в додатках до вказаних заперечень.

Суд проаналізувавши зміст Акта перевірки встановив, що в ньому відносно ТОВ ««ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ» відповідач взагалі не навів обставин за наявності яких податковий орган дійшов висновку, що операції позивача із цим контрагентом є нереальними.

Відповідачем також не було досліджено факт зміни назви контрагента позивача з ТОВ «Хорст Імпорт» на ТОВ «НЬЮБЕЛАНС».

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «ВЛАДІГОР», ТОВ «НЬЮБЕЛАНС», ПП «ДВИЖОК», ПП «ТД «АЛЬКОР», ТОВ «ТАКО ТРЕЙД», ТОВ «ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ» безтоварних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Кен-Пак (Україна)» і ТОВ «ВЛАДІГОР», ТОВ «НЬЮБЕЛАНС», ПП «ДВИЖОК», ПП «ТД «АЛЬКОР», ТОВ «ТАКО ТРЕЙД», ТОВ «ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ».

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ВЛАДІГОР», ТОВ «НЬЮБЕЛАНС», ПП «ДВИЖОК», ПП «ТД «АЛЬКОР», ТОВ «ТАКО ТРЕЙД», ТОВ «ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання первинних бухгалтерських документів.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Відносно посилання відповідача на протоколи допиту свідків, а також інших документів, які складені в ході проведення досудового слідства, слід зазначити, що вказані документи отримані саме в процесі досудового розслідування, яке є однією із стадій розслідування злочинів, проте, сам факт порушення кримінального провадження не є підставою для тверджень про наявність у діях певних осіб складу правопорушення.

У свою чергу, пояснення свідків є одним із засобів доказування, проте не є виключним доказом у кримінальному проваджені.

Досудове розслідування відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином, в силу приписів кримінального - процесуального законодавства України матеріали, отримані при проведенні досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

При цьому, відповідачем не надано вироку суду, який набрав законної сили і зі змісту якого вбачається, що саме господарські операції між позивачем і зазначеними підприємствами є безтоварними або фіктивними.

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

До 01.01.2011 підлягав застосуванню Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем в оплату послуг наданих ТОВ «ВЛАДІГОР» і товарів поставлених ТОВ «НЬЮБЕЛАНС», ПП «ДВИЖОК», ПП «ТД «АЛЬКОР», ТОВ «ТАКО ТРЕЙД», ТОВ «ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ», підтверджуються документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Розглядаючи дану справу, суд також враховує висновки Вищого адміністративного суду України, які викладені в ухвалі від 27.11.2013 К 9991/52345/12 відповідно до яких формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, Акти здачі - прийняття товару.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг та товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських відносин між позивачем і ТОВ «ВЛАДІГОР», ТОВ «НЬЮБЕЛАНС», ПП «ДВИЖОК», ПП «ТД «АЛЬКОР», ТОВ «ТАКО ТРЕЙД», ТОВ «ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ» на підставі висновків, які викладені в Актах інших податкових органів. Вказані Акти є носієм певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкових органів і висновки викладені у них не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

Факт придбання позивачем послуг та товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту коштів і суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг і товарів, посвідчується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що результати перевірки, викладені відповідачем в Акті перевірки, складені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Водночас, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагенти позивача неправомірно виписав видаткові і податкові накладні, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.265 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у них визначені штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання за основним платежем, при цьому, відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують правомірність застосування штрафу саме у розмірі 50 % та наявності повторного порушення. На запитання суду щодо нарахування штрафу у такому розмірі представник відповідача будь-яких пояснень суду не надав.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005732205 і від 21.11.2013 № 0005742205 є протиправними і підлягають скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005722205 у частині в сумі 191977,00 грн., з них за основним платежем - 145746,00 грн. і штрафних (фінансових санкцій) - 46231,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивач не заявляв, судовий збір стягненню на користь позивача не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.11.2013 № 0005732205 і від 21.11.2013 № 005742205.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.11.2013 № 0005722205 в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 191977,00 грн., з них за основним платежем - 145746,00 грн. і штрафних (фінансових санкцій) - 46231,00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 січня 2014 р.