Ухвала

від 01.07.2014 по справі 810/6707/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6707/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак(Україна)" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Кен-Пак(Україна)" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005732205, від 21.11.2013 № 0005742205 та від 21.11.2013 № 0005722205 в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 191977,00 грн., з них основного платежу в сумі 145746,00 грн. та штрафних фінансових санкцій в сумі 46231,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року адміністративний позов ТОВ "Кен-Пак(Україна)" задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Вишгородською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кен-Пак (Україна)» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. Результати перевірки оформлені актом від 17.10.2013 № 1220/10-08-22-01/32201166.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги: 1) пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139. ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 868 509 грн.; 2) п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, .198,2, пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України: - занижено податок на додану вартість на загальну суму 37 808 грн., в тому числі по періодам червень 2011 - 5 208 грн., грудень 2011 - 28 083 грн., жовтень 2012 - 2831 грн., листопад 2012 - 1686 грн.; - завищено суму що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 97 835 грн.. в т.ч. по періодам липень 2010 - 1 296 грн., серпень 2011 - 10 490 грн., вересень 2011 3023 грн., травень 2012 - 83 026 грн.

21 листопада 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005722205, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 913540,00 грн., з них 867309,00 грн. за основним платежем і 46231,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0005732205, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 54110,00 грн., з них 37808,00 грн. за основним платежем і 16302,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення № 0005742205, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 97835,00 грн. і визначено суму штрафних (фінансових) санкцій 48594,00 грн.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Кен-Пак(Україна)" звернулося до суду з позовом та просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005732205, № 0005742205 повністю та податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005722205 частково.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав на те, що факт придбання позивачем послуг та товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту коштів і суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг і товарів, посвідчується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і ТОВ «ВЛАДІГОР» укладено договір від 19.07.2003 № 19-0703.1 та договір від 25.04.2003 № 5/ВК, предметом яких було надання послуг пов'язаних з декларуванням і митним оформленням товару.

08.02.2011 між позивачем і ПП «Торговий Дім «Алькор» укладено договір купівлі-продажу № К-1643, предметом якого була поставка витратних матеріалів на обладнання.

11.04.2011 між позивачем і ТОВ «ТАКО ТРЕЙД» укладено договір купівлі-продажу № К-1734, предметом якого була поставка витратних матеріалів на обладнання.

01.07.2011 між позивачем і ПП «ДВИЖОК» укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні № К - 1833.

У травні 2012 між позивачем і ТОВ «Хорст Імпорт» укладено договір поставки від 01.06.2012 № К-2132, предметом якого була поставка запчастин і витратних матеріалів до обладнання.

Результати виконання даних правочинів оформлені податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаного у вказаних підприємств товарів і послуг включено до податкового кредиту відповідних періодів.

Крім того, суми здійснених позивачем витрат включені до складу витрат відповідних періодів.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, к було зазначено судом, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з вказаними підприємствами предметом яких було надання послуг митного оформлення і поставки запчастин і витратних матеріалів.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано суду належним чином засвідчені копії: по ТОВ «ВЛАДІГОР» - Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, податкових накладних, вантажних митних декларацій; по ПП «Движок» - Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, податкових накладних; по ПП «Торговий Дім «Алькор» - видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних; по ТОВ «Тако Трейд» - видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних; по ТОВ «ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ» - видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних; по ТОВ «Хорст Імпорт» (ТОВ «НЬЮБЕЛАНС») - видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних.

Таким чином, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у даних контрагентів.

При цьому, податковий орган під час судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів, а отже вони повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій виходячи лише зі змісту Актів перевірок інших податкових органів, за відсутності дослідження первинних бухгалтерських документів.

Також, щодо посилання відповідача на протоколи допиту свідків, а також інших документів, які складені в ході проведення досудового слідства, слід зазначити, що вказані документи отримані саме в процесі досудового розслідування, яке є однією із стадій розслідування злочинів, проте, сам факт порушення кримінального провадження не є підставою для тверджень про наявність у діях певних осіб складу правопорушення. При цьому, відповідачем не надано вироку суду, який набрав законної сили і зі змісту якого вбачається, що саме господарські операції між позивачем і зазначеними підприємствами є безтоварними або фіктивними.

У разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, Акти здачі - прийняття товару.

Факт придбання позивачем послуг та товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту коштів і суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг і товарів, посвідчується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

За наведених обставин, результати перевірки, викладені відповідачем в Акті перевірки, складені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Також, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача неправомірно виписав видаткові і податкові накладні, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують правомірність застосування штрафу саме у розмірі 50 % та наявності повторного порушення, а тому штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання за основним платежем є неправомірними.

Таким чином, операції позивача з контрагентами, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З наведеного слідує, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Тому, за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «ВЛАДІГОР», ТОВ «НЬЮБЕЛАНС», ПП «ДВИЖОК», ПП «ТД «АЛЬКОР», ТОВ «ТАКО ТРЕЙД», ТОВ «ПАРИТЕТ ІНДУСТРІЯ», позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено валові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.