Ухвала

від 23.07.2015 по справі 810/6707/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/20774/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)» (далі - ТОВ «Кен-Пак (Україна)») звернулось до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ) в якому просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року позов ТОВ «Кен-Пак (Україна)» задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року апеляційну скаргу Вишгородської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Вишгородська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Кен-Пак (Україна)» у задоволенні позову.

ТОВ «Кен-Пак (Україна)» подало письмові заперечення на касаційну скаргу Вишгородської ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Вишгородською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кен-Пак (Україна)» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 17.10.2013 року №1220/10-08-22-01/32201166.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги: 1) пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 . ст. 138 Податкового Кодексу України , в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 868509, 00 грн.; 2) п. 185.1 ст. 185 , п. 198.1 , .198, 2 , пп. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України : - занижено податок на додану вартість на загальну суму 37808, 00 грн., в тому числі по періодам червень 2011 - 5208, 00 грн., грудень 2011 - 28083, 00 грн., жовтень 2012 - 2831, 00 грн., листопад 2012 - 1686, 00 грн.; - завищено суму що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 97835, 00 грн.. в т.ч. по періодам липень 2010 - 1296, 00 грн., серпень 2011 - 10490, 00 грн., вересень 2011 - 3023, 00 грн., травень 2012 - 83026, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 21 листопада 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0005722205, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 913540,00 грн., з них 867309,00 грн. за основним платежем і 46231,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення №0005732205, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 54110,00 грн., з них 37808,00 грн. за основним платежем і 16302,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення №0005742205, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 97835,00 грн. і визначено суму штрафних (фінансових) санкцій 48594,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем і ТОВ «ВЛАДІГОР» укладено договір від 19.07.2003 року №19-0703.1 та договір від 25.04.2003 року №5/ВК, предметом яких було надання послуг пов'язаних з декларуванням і митним оформленням товару.

08.02.2011 року між позивачем і ПП «Торговий Дім «Алькор» укладено договір купівлі-продажу №К-1643, предметом якого була поставка витратних матеріалів на обладнання.

11.04.2011 року між позивачем і ТОВ «ТАКО ТРЕЙД» укладено договір купівлі-продажу №К-1734, предметом якого була поставка витратних матеріалів на обладнання.

01.07.2011 року між позивачем і ПП «ДВИЖОК» укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні №К - 1833.

У травні 2012 року між позивачем і ТОВ «Хорст Імпорт» укладено договір поставки від 01.06.2012 року №К-2132, предметом якого була поставка запчастин і витратних матеріалів до обладнання.

Результати виконання даних правочинів оформлені податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаного у вказаних підприємств товарів і послуг включено до податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми здійснених позивачем витрат включені до складу витрат відповідних періодів. Факт придбання позивачем послуг та товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Відповідно до пп. 14.1.181 . п. 14.1 . ст. 4 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу .

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи по зазначеним вище договорам відповідали вимогам визначеними Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що операції позивача з контрагентами, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, а тому висновки викладені в акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ «Кен-Пак (Україна)».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров