2/300
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2009 р. № 2/300
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М., Швеця В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКиївської міської ради
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р.
у справі№ 2/300
господарського судум. Києва
за позовом1) Київського закритого акціонерного товариства "Укрспецавтоматика",2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансові традиції"
доКиївської міської ради
прозобов'язання переукласти договір
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача-1:— не з'явились;
позивача-2:— не з'явились;
відповідача:Безносик А.О., дов. № 225-КР-288 від 16.03.2009 р.;
В С Т А Н О В И В:
У липні 2008 р. Київське закрите акціонерне товариство "Укрспецавтоматика" (далі –Товариство "Укрспецавтоматика") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансові традиції" (далі –Товариство "Фінансові традиції") звернулись до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просили зобов'язати Київську міську раду (далі –Рада) переукласти договір оренди земельної ділянки під адміністративними будівлями по вул. Ярославів Вал, 21, 21-О та 21-П у м. Києва з Товариством "Фінансові традиції" на тих же умовах.
Позовні вимоги Товариство "Укрспецавтоматика" та Товариство "Фінансові традиції", посилаючись на норми Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування" та Закону України "Про звернення громадян", обґрунтовували, зокрема, тим, що Товариство "Фінансові традиції", яке є власником адміністративних будівель, розташованих по вул. Ярославів Вал, 21-О та 21-П, звернулось до Ради з клопотанням надати в оренду земельну ділянку, розташовану по вул. Ярославів Вал, 21, у м. Києві для обслуговування вказаних адміністративних будівель, проте Рада відповіді на це клопотання не надала, чим порушила права Товариства "Фінансові традиції", а також права Товариства "Укрспецавтоматика", яке вже не використовує відповідну земельну ділянку у зв'язку з відчуженням розташованих на ній зазначених адміністративних будівель та надання згоди на передачу її в оренду Товариству "Фінансові традиції", проте сплачує за неї орендну плату, оскільки є її користувачем на підставі договору на право тимчасового користування землею (на умовах оренди) від 31.10.1997 р., укладеного з Київською міською державною адміністрацією.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.09.2008 р. (суддя Домнічева І.О.) позовні вимоги Товариства "Укрспецавтоматика" та Товариства "Фінансові традиції" задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. (колегія суддів: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2008 р. залишено без змін.
Вказані рішення та постанова прийняті з посиланням на норми Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про місцеве самоврядування" та мотивовані обґрунтованістю позовних вимог Товариства "Укрспецавтоматика" та Товариства "Фінансові традиції".
Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. і рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства "Укрспецавтоматика" та Товариства "Фінансові традиції". Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили норми матеріального і процесуального права та неповно з'ясували обставини справи. При цьому Рада посилається на ст. ст. 9, 82, 92, 116, 123, 124, 126, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 16 та 20 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 20, 179, 180 та 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 627, 638 та 641 Цивільного кодексу України.
Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Ради до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
За розпорядженням в.о. Голови судової палати Вищого господарського суду України від 28.04.2009 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Швеця В.О.
У зв'язку з тим, що після заслуховування пояснень представників сторін справу було передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України в іншому складі, розгляд касаційної скарги 13.05.2009 р. було розпочато заново.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Рада підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:
– Товариство "Укрспецавтоматика" є користувачем земельної ділянки площею 2020 кв. м, яка була надана йому у користування строком на 49 років на підставі договору на право тимчасового користування землею (на умовах оренди) від 31.10.1997 р., укладеного з Київською міською державною адміністрацією, для обслуговування та експлуатації адміністративних будинків та господарських будівель по вул. Ярославів Вал, 21, 21-О та 21-П у м. Києва;
– адміністративні будинки та господарські будівлі по вул. Ярославів Вал, 21, 21-О та 21-П у м. Києва на момент укладення між Товариством "Укрспецавтоматика" та Київською міською державною адміністрацією договору на право тимчасового користування землею (на умовах оренди) від 31.10.1997 р. належали Товариству "Укрспецавтоматика";
– Товариство "Фінансові традиції" на підставі договорів купівлі-продажу від 07.06.2007 р. набуло право власності на адміністративні будинки по вул. Ярославів Вал, 21, 21-О та 21-П у м. Києва;
– 18.12.2007 р. Товариство "Фінансові традиції" звернулось до Ради з клопотанням укласти договір оренди земельних ділянок, на яких розміщені адміністративні будинки по вул. Ярославів Вал, 21-О та 21-П у м. Києва;
– 18.12.2007 р. Товариство "Укрспецавтоматика" звернулось до Ради з листом, у якому зазначило, що воно відмовляється від користування земельною ділянкою під адміністративними будинками по вул. Ярославів Вал, 21, 21-О та 21-П у м. Києві;
– Рада клопотання Товариства "Фінансові традиції" та заяву Товариства "Укрспецавтоматика" залишила без відповіді.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналогічні за змістом норми містяться у ст. 120 Земельного кодексу України.
Таким чином, до Товариства "Фінансові традиції" у зв'язку з придбанням за договорами купівлі-продажу від 07.06.2007 р. адміністративних будинків по вул. Ярославів Вал, 21-О та 21-П у м. Києва перейшло право користування земельними ділянками, на яких розміщені вказані будинки, а також право користування земельними ділянками, необхідними для обслуговування цих об'єктів, про що правильно зазначили господарські суди першої та другої інстанцій.
Однак частиною другою ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
П. 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно ж до частини першої ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договорів купівлі-продажу від 07.06.2007 р. та на момент прийняття рішення по даній справі) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
З наведеного випливає, що розпорядження землями територіальних громад міста, у тому числі –вирішення питань про надання земельних ділянок в оренду, віднесено до виняткової компетенції відповідної міської ради, яка реалізує її шляхом прийняття відповідних рішень на пленарних засіданнях, тобто, право Товариства "Фінансові традиції" на користування земельними ділянками, на яких розміщені адміністративні будинки по вул. Ярославів Вал, 21-О та 21-П у м. Києва, а також право Товариства "Фінансові традиції" на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування вказаних об'єктів, підлягає оформленню (набувається) у порядку, передбаченому нормами ст. ст. 124 та 125 Земельного кодексу України шляхом укладення відповідного договору оренди на підставі рішення Ради.
Таким чином, спонукання (зобов'язання) Ради передати в користування Товариству "Фінансові традиції" земельні ділянки, на яких розміщені адміністративні будинки по вул. Ярославів Вал, 21-О та 21-П у м. Києва, шляхом зобов'язання переукласти договір оренди суперечить зазначеним правовим нормам та є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права органу місцевого самоврядування (у даному випадку –Ради) на здійснення ним від імені Українського народу права власності та управління землями, яке підлягає захисту.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що господарські суди попередніх інстанцій при вирішені спору помилково посилались на норми Господарського кодексу України, оскільки відповідно до частини першої ст. 4 Господарського кодексу України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу, а згідно з частиною другою ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини –це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Господарські суди першої та другої інстанції при вирішенні спору викладеного вище не врахували, у зв'язку з чим не надали відповідної оцінки доказам та обставинам даної справи.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. та рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2008 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. та рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2008 р. у справі № 2/300 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.О. Швець
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 13.05.2009 |
Оприлюднено | 28.05.2009 |
Номер документу | 3668414 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Боділовська Марина Михайлівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Боділовська Марина Михайлівна
Господарське
Вищий господарський суд України
Кравчук Г.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні