Ухвала

від 17.01.2014 по справі 300/543/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Кеміня М.П.,

суддів - Готра Т.Ю., Джуги С.Д.

при секретарі: Свіді Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до відділу ДВС Воловецького РУЮ про звільнення майна з під арешту,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 червня 2013 року задоволено позовну заяву ОСОБА_3 та звільнено з під арешту майно, а саме: квартиру в с.Гукливий; кафе-магазин в с. Гукливий урочище «Брантово», будинок АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0.1175 га для обслуговування кафе-магазину ; домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0.0060 га на якій розташоване зазначене домоволодіння.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_2, як особа яка не брала участь у справі, та вважає, що суд вирішив питання про її права та обов'язки, подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначає, що при прийнятті рішення судом не було досліджено всіх обставин справи, та не з'ясовано у зв'язку з чим було накладено арешт на майно та в чиїх інтересах. На порушення роз'яснень даних в п. 4 ППВСУ № 6 від 27.08.1976 року (із наступними змінами) суд не залучив його, ОСОБА_2, як боржника в інтересах якого накладено арешт на майно, до участі у справі, чим допустив упередженість та однобічність у прийнятті даного рішення. Судом також не взято до уваги того факту, що ухвала Великоберезнянського райсуду від 20.03.2013 року, оскаржена в апеляційному порядку у зв'язку з чим суд зобов'язаний був зупинити розгляд даної цивільної справи.

Ухвалою колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2013 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 12.06.2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до відділу ДВС Воловецького РУЮ про звільнення майна з-під арешту зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу про визнання мирової угоди по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Ухвалою апеляційного суду від 06 грудня 2013 року відновлено провадження по справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.10.2011 року державним виконавцем відділу ДВС Воловецького РУЮ в межах примусового виконання виконавчого листа №2-682/10, виданого Воловецьким районним судом 29.08.2011 року накладено арешт на все майно, що належить боржднику ОСОБА_4, жителю АДРЕСА_2 та заборонено здійснювати його відчуження (а.с.37-38).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №465497 від 30.12.2008 року (а.с.5), ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,0060 га кадастровий номер 2121583001:01:006:0007, а також земельна ділянка площею 0,1175 га кадастровий номер 2121583001:01:001:0056 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №749007 від 27.02.2012 року (а.с.6). Окрім цього, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.08.2008 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19961359 від 20.08.2008 року (а.с.7,8) ОСОБА_4 є власником кафе-магазину в с.Гукливий, урочище "Брантово", будинок АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09.03.2010 року та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25507380 від 09.03.2010 року (а.с.9,10); домоволодіння в АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.11.2007 року та витягу №16793015 від 26.11.2007 року (а.с.11,12).

Рішенням Великоберезнянського районного суду від 20.03.2013 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4- розірвано.

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 20.03.2013 року затверджено мирову угоду, якою за ОСОБА_3 визнано право власності на нерухоме майно, яке було спільною сумісною власністю подружжя, а саме: квартиру в с.Гукливий, урочище "Брантово", будинок АДРЕСА_1; кафе-магазин, в с.Гукливий, урочище "Брантово", будинок АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,1175 га, розташовану за адресою с.Гукливий, урочище "Брантово" Воловецького району Закарпатської області для підприємницької діяльності (для обслуговування кафе-магазину), домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0060 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2.

В подальшому ухвала про затвердження мирової угоди ОСОБА_2, була оскаржена в апеляційному порядку і ухвалою колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 25 листопада 2013 року зазначена ухвала залишена без змін.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили, за ОСОБА_3 визнано право власності на вищезгадане нерухоме майно одноосібно.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що майно, на яке накладено арешт належить одноособово позиваці ОСОБА_3, а тому таке підлягає виключенню з-під арешту.

Суд першої інстанції вірно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, дав їм належну правову оцінку, з урахуванням всіх обставин та доказів по справі ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального права.

Разом з тим колегія суддів констатує, що судом першої інстанції дійсно допущено порушення норми процесуального права, зокрема, в порушення вимог статті 33 ЦПК України, суд не залучив співвідповідачем по справі апелянта ОСОБА_2, як особу, боржника, в інтересах якої накладено арешт на майно.

Але оскільки це порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, у відповідності до вимог ч.3 ст. 309 ЦПК України, приходить висновку, що таке не може бути підставою для скасування або зміни правильного по сутті рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, та хоч із порушенням норм процесуального права, але яке по суті не призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 308, 314-315 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 червня 2013 року, яким позовну заяву ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби Воловецького районного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту задоволено - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції, протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :